Відокремлені узгоджені і неузгоджень означення

1. До відокремлених означень належать дієприкметникові звороти, якщо вони стоять після означуваного слова:

Хліба, змиті дощем, яскраво зеленіли. (О.Гончар).

2. Відокремлюються означення, якщо вони стосуються особового займенника, який може стояти в будь-якому відмінку, а інколи може бути і пропущений:

Розтривожений, він до самого ранку не склепив очей. (П. Панч).

Невідомий нікому, сідаю на лавку, слухаю і дивлюся. (М.Стельмах).

Хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі. (М.Стельмах).

3. Два або більше непоширених означення після означуваного іменника обов'язково відокремлюються лише тоді, коли перед цим словом уже є узгоджене означення. В іншому випадку відокремлення не обов'язкове:

Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі. (Леся Українка).

Відокремлені прикладки

Відокремлюватись можуть препозитивні і постпозитивні непоширені й поширені прикладки (групи прикладок), виражені іменником, субстантивованою частиною мови або словосполученням. Основне (атрибутивне) значення відокремленої прикладки часто ускладнюється додатковим обставинним значенням.

Відокремлені прикладки можуть відноситись до підмета, іменної частини складеного присудка, додатка і обставини.

1. Відокремлюється постпозитивна (рідше препозитивна) прикладка, виражена словосполученням, що відноситься до загальної назви: Взяв різьбяр на тому дубі вирізав бійця, молодого партизана, гожого з лиця (А.Малишко); Два хижаки, два шуліки, кружляють над селом, над гаєм, степом (М.Трублаїні).

2. Прикладка, що відноситься до власного імені, відокремлюється, якщо вона стоїть у постпозиції. Препозитивна прикладка відокремлюється лише тоді, коли її основне (атрибутивне) значення ускладнюється додатковим обставинним значенням: Бригадир лісорубів від усього району Григорій Синиця, фронтовик, як і Микита, вніс пропозицію працювати вночі, при місяці (І.Рябокляч); Попереду Байди поспішав кудись Василь Маренко, коногон, молодий ще хлопець (П. Панч); Колишній машиніст на паровозі, Мотора – один на всю Петрівку міг давати лад колгоспному паровикові (І.Кириленко).

3. У ролі відокремлених прикладок при загальних назвах можуть виступати назви власні, якщо вони пояснюють, уточнюють загальні назви: Голова студкоми, Павло Сірченко, вже три дні метушиться по установах (І.Кириленко.); Коли професор увійшов до приймальні, там уже були його колеги-лікарі Куриленко і Кость Назарович (Ч. Б.); Гастролі розпочиналися в тодішньому центрі Донбасу – Артемівську (Ю.Смолич).

Завжди відокремлюються в будь-якій позиції непоширені й поширені прикладки, які відносяться до особових займенників: Солідна віком і творчою практикою людина, він був у розпачі (І.Ле); А він, орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру (В.Швець); Ми, працівники відділу, з великою радістю стежимо за успіхами нашої футбольної команди (з газ.); Він стоїть, великий будівничий і стратег нечуваних боїв, він щоденно учить нас і кличе. (М.Рильський).

Зрідка при особовому займеннику можуть бути відокремлені прикладки, виражені теж особовими займенниками: На лижах ми підем – ти, сину, і я (Д. Усенко).

Завжди відокремлюються прикладки, які відносяться до нульового займенника-підмета в неозначено-особовому реченні: Ранець візьму на плечі, в кишеню паперу лист. Піду, невідомий предтеча, у вітряний дикий свист (О.Гончар).

Постпозитивні відокремлені прикладки можуть приєднуватись до означуваного слова за допомогою сполучників (або, чи, тобто, теж, як), часток (навіть), прислівників (особ­ливо, зокрема, переважно) та різноманітних прийменниково-іменникових конструкцій {на імення, на прізвище та ін.): Довге життя випало старій Дорошенчисі, або Чабанисі, як частіше називають її (О.Гончар); Стиснуте повітря, потрапляючи в циліндр перфоратора, викликає рух свердла і «віддачу», тобто рух корпусу машини в протилежному напрямі (О. Гуреїв); Ідея дружби братніх народів – зокрема дружби українського з великим народом російським – лежала в основі всієї діяльності Миколи Щорса (П.Тичина).

Уточнюючі або роз'яснювальні слова (сполучники, частки, прислівники) не тільки приєднують прикладки до означуваного слова, а й служать синтаксичним засобом вираження самого відокремлення.

Завжди відокремлюються прикладки, виражені сполученням вказівного слова чоловік, чолов'яга, людина, дівчина, хлопець, дід та інших з означенням: Тимчасом надійшов голова, привітний червонощокий чоловік з іскристими невловимими очима (0.Гончар); Шофер – літній чолов'яга – мав атлетичну будову тіла, засмагле, аж брунатне обличчя, міцні жилаві руки (О. Дмитерко).

Постпозитивні відокремлені прикладки можуть відноситись до різних означуваних слів, наприклад: Петро знав тільки завод та інститут – металургію на практиці, металургію в теорії (П.Загребельний). Перша прикладка (металургію на практиці) відноситься до пояснюваного слова завод, а друга (металургію в теорії) – до слова інститут.

В усній мові відокремлена прикладка виділяється інтонацією і паузами, а на письмі – комами або тире.