Стилістична диференціація української мови. Поняття про стиль мови та мовний стиль

Літературна мова поділяється на стилі. Слово “стиль” – багатозначне, воно походить від латинського stilus – “паличка для письма”, тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму і середньовіччя.

Стиль – це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).

Кожний стиль має:

• сферу поширення;

• призначення;

• систему мовних засобів;

• стилістичні норми;

• підстилі;

• жанри реалізації.

Мовний стиль – це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і цілеспрямованістю висловлювання.

В українській літературній мові виділяють традиційно п’ять функціональних стилів:

1. науковий;

2. офіційно-діловий;

3. публіцистичний;

4. художній;

5. розмовний.

Кожен із стилів має свої характерні особливості і реалізується у властивих йому жанрах. Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншимим ознаками.

Основні логіко-лексичні риси офіційно-ділового та наукового стилів сучасної української літературної мови, сфери їх застосування Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль регулює офіційно-ділові стосунки і задовольняє потреби суспільства у державному, міжнародному, економічному та політичному житті, а також потреби окремих громадян у законодавстві та адміністративно-господарській діяльності

Офіційно-діловий стиль характеризується такими ознаками:

1) документальність (кожен папір повинен мати характер документа);

2) стабільність (довго зберігає традиційні форми);

3) стислість;

4) чіткість;

5) висока стандартизація вислову;

6. сувора регламентація тексту;

7) наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів він неоднаковий і залежить від змісту документа, його призначення та способу обробки.

Мовні засоби:

Для офіційно-ділового стилю характерна стандартна канцелярська лексика (у зв’язку з , відповідно до, з метою, згідно з), відсутність індивідуальних авторських рис, обмеженість синонімії, уникнення двозначності слів. Часто вживаються складні речення, а також безособові і наказові форми дієслів. Будова і розміщення тексту є чітко регламентованими.

Офіційно-діловий стиль має підстилі:

1. законодавчий (закони, укази, постанови);

2. дипломатичний (міжнародні угоди, повідомлення, звернення, протоколи);

3. адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, заяви, довідки, звіти).

Науковий стиль

Науковий стиль – це стиль, який обслуговує професійну діяльність людей у будь-якій галузі виробництва або науки.

Ознаками наукового стилю є:

1) термінологічність;

2) понятійність;

3) предметність;

4. об’єктивність;

5. лаконічність;

6. однозначність та точність;

7. логічна послідовність.

Мовні засоби:

Порівняно з офіційно-діловим стилем термінологія наукового стилю більш точна, менш змінна, відзначається усталеністю вживання. Науковому стилю не властива емоційно забарвлена лексика, діалектизми. Наукова фразеологія характеризується використанням таких словосполучень як дати визначення, зробити підрахунок, визначити співвідношення, дослідження проблеми, розв’язання рівняння тощо. Широко використовуються слова з абстрактним значенням: інформація, теорія, процес, класифікація, оптимізація. Широко використовуються складні речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Це призводить до збільшення кількості неособових, безособових та узагальнених форм дієслів.

Науковий стиль має підстилі:

1) власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези);

2) науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті в неспеціальних журналах);

3) науково-навчальний (підручники, бесіди).