Дієприкметникові та дієприслівникові звороти, особливості їх вживання у документа

З метою економності вислову ділове мовлення широко використовує дієприкметникові звороти.

Дієприкметниковий зворот – це дієприкметник із залежними від нього словами. Дієприкметникові звороти відокремлюються комами лише у тому випадку, коли вони вживаються після слова, яке пояснюють. Наприклад: Контракти, підписані керівником, лежали на столі. Якщо ж дієприслівниковий зворот стоїть перед словом, яке пояснює, то кома не ставиться. Наприклад: Підписані керівником контракти лежали на столі.

В українській мові вживання дієприслівникових зворотів має свої особливості. Слід пам’ятати, що в українській мові активні та пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються дуже рідко, замість них утворюються підрядні конструкції. Наприклад: обов’язки, які (що) виконуються. Активні дієприкметники використовуються тільки тоді, коли вони входять до складу термінів або назв посад. Наприклад: управляющий банком – керуючий банком. При перекладі з російської мови на українську активні дієприкметники залишаються і тоді, коли російському суфіксові -ем- відповідає український -уван- (-юван-). Наприклад: выполняемые обязанности – виконувані обов’язки.

Дієприкметники минулого часу, особливо пасивні, в українській мові вживаються дуже часто, і діловий стиль тут не становить винятку. Наприклад: потерпевший от аварии – потерпілий від аварії, прочитанная книга – прочитана книга.

Дієприслівникові звороти в діловому мовленні вживаються рідше, ніж дієприкметникові. Дієприслівникові звороти завжди виділяються комами. При вживанні дієприслівникових зворотів речення обов’язково повинно мати підмет, тобто обидві дії (головна і додаткова) повинні виконуватись однією особою. Наприклад: Повернувшись з армії, його рекомендували на роботу в міліцію (неправильний варіант) – Повернувшись з армії, він був рекомендований на роботу в міліцію.

Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення в діловому мовленні

Слова і вирази, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому якоїсь особливості, називаються вставними. Вони не зв’язані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смислом зв’язані з цілим реченням. Тому виключення вставних слів і виразів із речення змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови.

Вставні слова і вирази часто використовуються в діловому мовленні при складанні документів, ними розпочинаються речення, абзаци. Однак рекомендується вживати їх обмежено (два – три таких слова на сторінку).

В усному діловому мовленні вживання вставних слів і виразів не створює надлишкової інформації. Навпаки, воно допомагає мовцеві зорієнтуватися, зосередитися, а слухачам – сприйняти сказане. При діалозі надмірне вживання вставних слів створює враження некомпетентності, низької мовної культури.

За своїм значенням вставні слова і вирази поділяються на три групи:

1. Вставні слова і вирази, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні. Наприклад: звичайно, безумовно, на жаль, немає сумніву, можливо.

2. Вставні слова і вирази, що вказують на те, кому належить висловлена думка. Наприклад: по-моєму, по-нашому, а мій погляд, на мою думку.

3. Вставні слова і вирази, що вказують на зв’язок висловлюваного з контекстом. До них належать: отже, наприклад, нарешті, загалом, по-перше.

Вставні слова і вирази в писемному мовленні виділяються комами, в усному – паузами.

Вставленими називаються слова, словосполучення і, речення, які вносять в основне речення додаткові повідомлення, асоціативні зауваження, уточнення, пояснення дуже далекі від основного змісту тексту.

Вставлені конструкції не виражають суб'єктивного ставлення того, хто говорить, до висловленої думки, не вказують на джерело повідомлення, на зв'язок з іншими повідомленнями. Вони з основним реченням синтаксично не зв'язані і можуть стояти лише в середині або в кінці його. Вставлені конструкції виділяються довгими паузами, яким на письмі відповідають дужки або тире.

Заміщати вставлені прислівники можуть виступати: а) окремі слова, б) словосполучення, в) прості речення, г) складні речення, ґ) групи самостійних речень, об'єднані однією темою. Наприклад: з) Куди тільки не заносила його (Артема) зрадлива доля. Увесь Південь утрьох, з Петром та Миколою (теж луганчанами), з'їздили та піхтурою сходили (А.Головко); б) Мати якраз одягла свиту (вийти по топливо) і мовби не чула доччиного запитання (А.Головко); в) Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома) (М.Нагнибіда); Переходячи з кімнати до кімнати нескінченною анфіладою порожніх, але розкішно й оригінально вмебльованих покоїв – тут була і вітальня, і зала, і спочивальня, і курильня, і біліардна, і спортивна кімната – Сахно непомітно обійшла весь правий корпус і, нарешті, опинилася перед розлогим скляним переходом (Ю.Смолич); г) І хтозна (це вже Грицькові сімнадцятий ішов, а Орися на три роки молодша) – чи не переросла б оця дружба в глибше почуття (А.Головко); ґ) Щоб запобігти цій дивовижі (сидіти вже в хаті й не побачитися з Орисею! Та що ж вона скаже, як прокинеться!) – він (Кирилко), недовго думавши, сплигнув з ослона і, підбігши до Орисі, затормошив її за плече – Орисю! Орисю! Ось ну-бо, прокинься! (А.Головко).

Досить часто вживаються вставні слова і словосполучення, оформлені як члени речення: Артема на умовному місці (біля криниці) не було (А.Головко); Причинивши за собою двері і не пропонуючи Хомі сідати (та й сам не сідаючи), Гмиря без зайвих слів спитав Хому про причину... (А.Головко).

Вставлені конструкції приєднуються до основного речення за допомогою сполучників або без сполучників: Серьожа заспокоївся, знов став на підніжку (а то він був і стрибнув уже з неї) (А.Головко).