Особливості давального та кличного відмінків іменників в офіційно-діловому стилі

Давальний відмінок. Найбільше помилок припадає на форми давального відмінка однини іменників чоловічого й жіночого роду.

Іменники чоловічого роду у давальному відмінку однини можуть мати паралельні закінчення -у (-ю) і -ові, (-еві, -єві).

У діловому стилі переважає закінчення -у (-ю): директору, ректору, інженеру, декану, професору, хоча цілком можлива форма директорові, деканові, ректорові. Перевага віддається закінченню -у (-ю), оскільки воно вживається в нехудожніх стилях мови, тобто офіційно-діловому, науковому та публіцистичному.

Проте бувають випадки, коли і в діловому стилі слід писати -ові, (-еві, -єві), а не -у (-ю). Трапляється це в тому випадку, коли виникає небезпека появи двозначності в тексті документа: деякі іменник мають однакові закінчення в родовому і давальному відмінках, наприклад, словосполучення допомога заводу можна зрозуміти і як допомога нашого заводу (родовий відмінок) і допомога нашому заводу (давальний відмінок). В таких випадках, коли є небезпека нерозрізнення родового і давального відмінків іменників у тексті документа для давального відмінка слід вживати закінчення -ові, (-еві, -єві), тобто допомога заводові.

У власних назвах на -ів, (-їв), -ов, (-ев, -єв), -ин, (-ін, -їн) можливим є тільки закінчення –у: Києву, Харкову, Гришину, Ільїну, Тамбову.

Збіг форм родового і давального відмінків можливий і в іменників жіночого роду, що також дає підстави до появи двозначності в тексті. Наприклад: своєчасний контроль бухгалтерії – це і бухгалтерія контролює і бухгалтерію контролюють. У цих випадках слід так будувати речення, щоб уникнути такої відмінково форми або надати їй однозначності.

Кличний відмінок. У кличному відмінку іменники чоловічого роду іі відміни мають закінчення -у, -ю, -е. Наприклад: пане, товаришу, добродію.

Іменники чоловічого і жіночого роду І відміни та іменники жіночого роду ІІІ відміни мають у кличному відмінку закінчення -о, -е, -є, -ю. Наприклад: земле, Маріє, радосте, сестро, Лесю.

У звертаннях, що складаються з імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Романе Петровичу, Маріє Семенівно.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має перше слово, а друге – форму називного: пане бригадир, пане лікар, хоча може у формі кличного відмінка вживатися і друге слово: пане бригадире, пане лікарю.

У звертаннях, що складаються із загальної назви і прізвища, у формі кличного відмінка вживається загальна назва, прізвище – у формі називного: пане Шевчук, пані Шевчук.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, загальна назва завжди має форму кличного відмінка, а власна може мати і форму називного, форму кличного: брате Іван, брате Іване.

Вживання іменників-термінів чоловічого роду іі відміни у формі родового відмінка однини у професійному мовленні

Іменники чоловічого роду ІІ відміни у родовому відмінку однини можуть мати закінчення -а (-я) та -у(-ю).