Чергування голосних звуків

Українська мова порівняно з російською відзначається якісно й кількісно розвиненою системою історичних чергувань голосних звуків, які збереглися до наших часів. Найбільш важливими з них є такі:

1. Чергування голосних звуків [о], [е] з [і] за законом відкритого –закритого складу. При такому чергуванні широкі звуки [о], [е] змінюються на короткий звук [і] у закритій позиції: шко-ла – шкіл, радості – ра-дість, пле-че – пліч, шо-стий – шість, Ки-є-ва – Ки-їв, Хар-ко-ва – Хар-ків. Виняток становлять слова народ, паровоз, вогонь, принось, приятель, чверть, меч, мед, веселка, слова з повноголосним -оро-, -оло-, єре-, -еле- (город, мороз, подорож, порох, сторож; волос, солод; берег, перед, серед, через; зелень, пелех, шелест та ін.) а також наявні [о], [е] в закритому складі типу творця, носка, водню, долонь, нагород, будов, потреб, затон, потоп, хлібороб, діловод, виробництво, прапор тощо (докладно про це див. в "Українського правопису" [37]).

Чергування голосних звуків [о], [е] з [а] або [и]. Подібні чергування з'являються, якщо за коренем йде суфікс -й-: допомогти – допомагати, горіти – гарячий, гонити – ганяти, завмерти – завмирати, стерти – стирати. Винятки становлять більшість дієслів: вимовити – вимовляти, простити – прощати, повернути – повертати, замерзнути – замерзати, проводити – проводжати, виношувати, відгороджувати, переконувати, установлювати, заспокоювати.

В українській мові після шиплячих та [й] виступає [е], якщо далі йде м'який приголосний або шиплячий у російській мові: рос. вече[р']я – укр. вечеря, рос. вече[р]а – укр. вечора; рос. ше[с'т']и – укр. шести, рос. ше[ст]ой – укр. шостий; рос. пше[н]о – укр. пшоно. Виняток: щедрий, жердка, червоний, чорнило.

Тема 5. Українська морфологія. Роль морфологічних засобів у ділових паперах Особливості вживання іменників у професійному мовленні

Назви осіб за професією, званням та посадою можуть утворювати паралельні форми чоловічого і жіночого роду: лаборант – лаборантка, секретар – секретарка, учитель – учителька, але офіційними назвами посад, професій і звань є іменники тільки чоловічого роду, тобто секретар, лаборант, учитель, викладач, професор, які вживаються незалежно від статі особи. Наприклад: професор Іванова, професор Іванов, лаборант Васильєва, лаборант Васильєв.

Залежні від іменників слова, тобто прикметники, теж слід узгоджувати з іменниками у чоловічому роді: старший лаборант Васильєва, заслужений учитель Чернецька.

Дієслова вживаються з урахуванням статі особи: старший лаборант Васильєва звернула увагу, старший лаборант Васильєв звернув увагу.

Назви посад жіночого роду вживаються в тих випадках, коли вказівка на стать є бажаною, або не може бути виражена іншими засобами: баскетболістка, співачка, волейболістка, студентка, аспірантка.

Не вживаються о офіційних документах найменування осіб за ознакою місця проживання або місця роботи такого типу сільчани, заводчани. Ці слова є розмовними варіантами офіційних складених найменувань мешканці села, робітники заводу.

У ділових паперах зустрічаються випадки необґрунтованого вибору форм однини, тобто однина вживається замість множини, набуваючи при цьому значення цілісності, не розчленованості: зібрано цукрового буряка 5 тонн, увесь урожай вишні було здано на консервний завод.

У ділових паперах зустрічаються також випадки необґрунтованого вибору форм множини. Це виникає в тому випадку, коли абстрактні іменники, які не мають форм множини, набувають її. Такі відхилення можливі в тому випадку, коли вони позначають види, сорти, типи речовин: мінеральні води, сухі вина, машинні масла, мінеральні солі. Таке вживання форм множини в ділових документах не є порушенням норм літературної мови.