Чергування приголосних звуків

1. Історичні чергування приголосних звуків [г], [к], [х] із [ж'], [ч'І, [ш'] або із [з'], [ц'], [с']. Вони відбувалися у позиції перед голосними або приголосними, які їх пом'якшували. При цьому у сучасній російській мові вони частіше чергуються із [ж], [ч], [ш] (колись із [ж'], [ч '], [ш]): друг –дружить, мука – мучной, махать – машина, гены — жены, Евгений – Женя, а в українській мові – із [з '], [ц '], [с '] (значно рідше із [ж], [ч], [ш]): нога – нозі – ніжка, рука – руці – ручка, вухо – вусі – вушко. За новими правилами правопису виняток становлять тільки прикметники баскський і казахський, утворені від іншомовних власних назв.

2. Збіг і чергування груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст- при словотворенні.

а) Зміна -цьк- в -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин-: козак – козацький – козаччина, німецький – Німеччина, Вінниця – вінницький – Вінниччина (але: галицький –Галичина).

б) Зміна -ск-, -ськ-, -шк- в -щ- при творенні іменників і прикметників із суфіксами -ин-, -ан- (-ян-): віск – вощина – вощаний – вощанка, полтавський – Полтавщина, дошка – дощаний, пісок – піщаний.

в) Зміна -ск- (-ськ-), -ст-; -зк- (-зьк-) відповідно у -щ-, -жч- при творенні багатьох форм дієслів II дієвідміни або прізвищ на -енко, -ук: вереск – верещати, верещу, верещиш і т.д. (але: простити – простиш); брязк – бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т.д.; Васько – Ващенко – Ваіцук, Ісько – Іщенко – Іщук, Водолазький – Водолажченко, Кузько – Кужченко.

Проте у присвійних прикметниках -ск-, (-ськ-), -шк- чергуються відповідно зі -сч- (-сьч-), -щ-: Параска – Парасчин, Ониська – Онисьчин, Мелашка – Мелащин.

3. Зміни приголосних перед -ський, -ство, -ший при словотворенні. Якщо попередніми звуками перед суфіксами -ськ-, -ств-, -ш- є звуки [г], [к], [х], (ж], [ч], [ш] або [з], [ц'], [с], то в результаті відповідних чергувань і спрощень на їх місці з'являються буквосполучення -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий), -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -жч(ий), -щ(ий). Порівняйте: г, к, х + -ський, -ство – -зький, -цький, -цтво, -ство (Прага – празький, гірник – гірницький, парубок – парубоцький – парубоцтво, птах – птаство); зк, ч, ш + -ський, -ство = -зький, -цький, -ський, -цтво, -ство (Запоріжжя – запорізький, Париж. – паризький, ткач – ткацький – ткацтво, товариш – товариський - товариство); з, ць, с + -ський, -ство = -зький, -цький, ський, -цтво, -ство, -зтво; (боягуз - боягузький - боягузтво, молодець – молодецький – молодецтво, залісся – заліський); к, с + -ший – -щий (високий – вищий – вище); г, ж, з + -ший = -жчий (дорогий – дорожчий – дорожче, дужий – дужчий – дужче, низький – нижчий – нижче), але: багатий – багатство, брат – братський – братство, студент – студентський – студентство, люд – людський – людство, легкий – легший (легше) тощо.

4. Зміни приголосних [к], [ц'] перед суфіксом -н-. Приголосні [к], [ц'] разом із суфіксом -н- у подібних позиціях перетворюються у звукосполучення [чн] або [шн] безпека – безпечний, безпечність, безпечно; вік – вічний, вічність, вічно; місяць – місячний, сонце – сонячний, яйце – яєчня.

Виняток становлять слова: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні бідолашний), соняшник, торішній.

5. Чергування [д] – [дж] і [зд] – [ждж] у дієслівних основах: ходити – ходжу, їздити – їжджу.