2. Основні етапи підготовки курсової роботи

Підготовка курсової роботи охоплює кілька етапів.

Початковий етап починається з вибору теми курсової роботи, її осмислення та обґрунтування. З переліку тем, запропонованих кафедрою, студент обирає ту, яка найповніше відповідає його науково-дослідним інтересам та схильностям. Разом із керівником слід визначити межі розкриття теми.

Другий етап починається з вивчення та конспектування наукової літератури з теми курсової роботи. Спочатку вивчаються мовознавчі розвідки, згодом відбирається ілюстративний матеріал (з сучасної української літературної мови), аналізуються художні тексти, а далі досліджуються й студіюються критичні джерела (з історії української та зарубіжної літератури). Починаючи працювати з останніми, студент насамперед повинен опрацювати академічні видання. Виконуючи курсову роботу, доцільно використовувати такі видання: підручники для вищих навчальних закладів (філологічних спеціальностей), мовознавчі та літературознавчі монографії, наукові статті з фахових видань, довідкові фахові видання, лінгвістичні та енциклопедичні словники.

Крім того, студент повинен звернутися до вузькоспеціалізованих підручників та посібників з обраної проблеми. Найбільш важливі праці рекомендує керівник під час консультації. Самостійно студент опрацьовує каталоги у бібліотеках, складає картотеку наукових праць, статей, які стосуються теми дослідження. Обов’язковим є звернення до періодичних видань, адже саме в них містяться найновіші мовознавчі та літературознавчі дослідження.

Читаючи видання, треба уважно стежити за авторською думкою, вміти вирізняти головні положення від ілюстративного матеріалу. Працюючи над матеріалом, слід постійно пам’ятати тему курсової роботи, щоб акцентувати увагу на тому, що стосується теми наукового дослідження.

Опрацювавши необхідну літературу, зібравши бібліографію, студент складає попередній план роботи і переходить до викладення тексту курсової роботи.

Третій етап передбачає завершення науково-дослідницької роботи, оформлення тексту курсової роботи, підготовку рецензій та відгуків, захист курсової роботи.

3. Структура курсової роботи. Вимоги до змісту

Курсова робота передбачає наявність таких обов’язкових елементів:

• титульний аркуш;

• зміст (план);

• вступ;

• основна частина (розділи, підрозділи);

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки (таксономічні списки, ілюстративний матеріал, схеми, таблиці, ксерокопії архівних матеріалів, фотографії тощо) є можливою, але необов’язковою частиною курсової роботи.

Вступ доцільно писати після того, як написана (у чернетці) основна частина курсової роботи. У вступі необхідно обґрунтувати вибір теми, наголосити її актуальність, викласти історію питання, визначити об’єкт і предмет дослідження, сформулювати мету і завдання, назвати методи дослідження, джерельну базу, розкрити наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, описати структуру роботи.

З’ясовуючи об’єкт, предмет і мету дослідження, слід зважити на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв’язки. Об’єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт. Правильне визначення мети роботи дасть змогу студентові виокремити в ній основний напрям дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань. На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які слід розв’язати в процесі виконання роботи. Завдання мають конкретизувати основну мету роботи.

Обов’язковою частиною вступу є короткий огляд літератури з теми дослідження, який містить найбільш цінні, актуальні роботи.

У вступі зазначаються основні методи і прийоми дослідження. Найчастіше в курсових роботах з сучасної української літературної мови, історії української і зарубіжної літератури використовують такі методи дослідження: описовий, структурний, зіставний, таксономічний, порівняльно-історичний, рецептивний тощо.

Основна частина курсової роботи складається з розділів, у яких здійснюється виклад теми. Студент здійснює аналіз мовних явищ, художніх творів, розкриває певні проблеми, підкріплюючи свої міркування посиланням на авторитетні джерела. Цитування (як художніх текстів, так і мовознавчого, літературознавчого матеріалу) не повинно бути просторим. Слід також уникати переказування відомих теоретичних питань, змісту твору, за винятком хіба що окремих фрагментів, коли цього вимагає характер теми. Досліджувати художні тексти потрібно за найновішим виданням творів письменника, наявним у бібліотеці. Аналізуючи певне явище української, зарубіжної літератури необхідно розглядати його в контексті вітчизняного й світового літературного процесу. У роботі варто зіставляти різні оцінки дослідників, показати вміння висловлювати власні думки і спостереження, критично переосмислювати різні погляди і висновки. Необхідно дбати про логічний виклад матеріалу, чіткість й послідовність аналізу. Матеріал кожного розділу коротко підсумовується. Варто не забувати про співмірність окремих розділів.

Висновки – важливий складник курсової роботи, підсумковий виклад найбільш важливих результатів власних досліджень. Практика виконання курсових робіт свідчить, що студенти переважно зупиняються у висновках на загальновідомих фактах, мовознавчих узагальненнях, значенні окремого твору чи творчості письменника взагалі в історико-літературному процесі свого часу. Однак це неправильно. Висновки – це особисто створена закінчена формула думок, спостережень, положень, викладених у вступі і розділах роботи. У цій частині роботи переважно не наводяться приклади, цитати, конкретні факти. Про відмінне володіння матеріалом свідчить визначення студентом проблем, які ще чекають на своє розв’язання, з’ясування напрямів, якими може продовжуватися вивчення теми.

Список використаних джерел (бібліографія), що наводиться у роботі, засвідчує обсяг опрацьованих автором курсової роботи наукових праць з обраної теми, показує рівень вивчення ним досліджуваної проблеми, навички роботи з мовознавчою, літературознавчою літературою. До списку включаються усі використані автором курсової роботи джерела, якими б вони не були, – статті, монографії, посібники, автореферати дисертацій, тези доповідей. Усі використані джерела нумеруються і розміщуються в певній послідовності. Їх можна розміщувати двома способами:

• за порядком посилань (цей спосіб найбільш зручний для користування);

• за алфавітом (у цьому випадку слід чітко вказувати відповідний номер джерела під час посилання на нього в тексті курсової роботи).

Якщо наводиться кілька праць одного автора, то їх подають за алфавітом, у хронологічному порядку.

У списку використовується наскрізна нумерація, а не за розділами курсової роботи. Відомості про використані джерела слід подавати відповідно до вимог Держстандарту.

Додатки, якщо такі є в роботі, оформляються як продовження роботи з наскрізною нумерацією сторінок. Кожен додаток рекомендується починати з нової сторінки, він обов’язково повинен мати заголовок, розміщений симетрично до тексту. Над заголовком розміщують слово “Додаток” і його позначку. Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком Г, Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Зміст курсової роботи повинен забезпечити розкриття обраної теми і продемонструвати, як глибоко автор володіє вивченим матеріалом, як повно й послідовно розкриває тему на конкретному мовному чи літературному матеріалі. Зміст має бути логічним, послідовним, орфографічно й стилістично грамотно викладеним відповідно до плану курсової роботи.