1. Визначення: Метод діагностики захворювань і ушкоджень органів черевної порожнини за допомогою спеціального оптичного інструмента, який вводять у черевну порожнину через прокол передньої черевної стінки або заднє склепіння піхви.

2. Показання до дослідження:

• діагностика захворювань і ушкоджень органів черевної порожнини у випадку неясності клінічного діагнозу;

• необхідність встановлення стадії та форми захворювання (особливо при наявності онкологічног процесу).

Планова лапароскопія:

- виконується після клінічного, лабораторного, рентгенологічного, ультразвукового дослідження і є завершальним етапом діагностики.

Екстрена лапароскопія:

- виконується при патології черевної порожнини, яка виникла гостро, у випадках, коли лабораторні та інші неінвазивні методи дослідження не дозволяють встановити діагноз.

3. Протипоказання до дослідження: Загальні:

• недостатність кровообігу в стадії декомпенсації;

• гіпертонічна хвороба III ст. з гіпертонічними кризами;

• виражені порушення функції органів дихання;

• знижена згортальність крові, гемофілія;

• перенесені операції на органах черевної порожнини. Місцеві:

• множинні рубці та нориці черевної стінки;

• вентральні грижі зі схильністю до защемлення;

• виразні прояви метеоризму.

4. Устаткування (рис. 5.1):

• лапароскоп з волоконною оптикою;

• троакар;

• джерело освітлення з гнучкими світловодами;

• маніпулятори;

• пристосування для накладання пневмоперитонеуму.

5. Підготовка до дослідження:

• поголити передню черевну стінку;

• спорожнити сечовий міхур.

6. Знеболення: наркоз або місцева анестезія (обирається індивідуально).

7. Етапи дослідження:

1-й етап - накладання пневмоперитонеуму;

2-й етап - пункція черевної стінки троакаром і введення лапароскопа;

3-й етап - огляд черевної порожнини.

Діагностика при проведенні лапароскопії базується на:

• знанні нормального вигляду органів черевної порожнини;

• характерних змінах парієтальної та вісцеральної очеревини при різній патології;

• наявності в черевній порожнині рідини та її ознаках (колір, прозорість та ін.);

• наявності змін органів черевної порожнини.

8. Ускладнення при лапароскопії виникають рідко (2-3%):

- емфізема великого сальника або підшкірної клітковини (при невірному положенні голки під час проведення пункції для накладання пневмоперитонеуму);

• кровотеча із пошкоджених судин;

• перфорація порожнистих органів і розвиток перитоніту. 9. Профілактика ускладнень:

• вірний вибір показань та протипоказань до лапароскопії;

• об'єктивний облік ризику лапароскопічних маніпуляцій;

• чітке виконання методики дослідження.

Торакоскопія

1. Визначення: Метод ендоскопічного дослідження плевральної порожнини.

2. Показання до дослідження:

• плеврити неясної етіології;

• спонтанний і травматичний пневмоторакс;

• пухлини плеври;

• сторонні тіла плевральної порожнини;

• вади розвитку вісцеральної та парієтальної плеври;

• субплевральні запальні та пухлинні вогнища в легенях.

3. Протипоказання до дослідження:

• облітерація плевральної порожнини;

• порушення згортальності крові;

• гостра коронарна недостатність;

• термінальні стани.

4. Устаткування:

• торакоскопи з прямою та бічною оптикою;

• троакар;

• гальванокаутери;

• освітлювальна система з волоконними світловодами;

• інструменти для маніпуляцій (біопсії, зупинки кровотечі та ін.).

5. Підготовка до обстеження:

• повне клінічне обстеження хворого;

• рентгенографія грудної клітки в стандартних проекціях, а при необхідності - і в латеропозиції;

• корекція порушень серцевої діяльності.

6. Знеболення: наркоз з ШВЛ або місцева анестезія (обирається індивідуально).

7. Етапи обстеження:

• при відсутності повітря або рідини у плевральній порожнині обстеження починають з накладенні штучного пневмотораксу з коллабіруванням легені до 1/3-1/2 об'єму;

• торакоцентез троакаром в IV-му міжреберї по середній пахвовій лінії (при наявності осумкованих плевральних утворень - пункція над осумкованою порожниною);

• через трубку троакару вводять торакоскоп і оглядають плевральну порожнину: оцінюють вигляд і колір парієтальної та вісцеральної плеври, наявність ексудату, плевральних зрощень та ін.);

• при необхідності - виконують біопсію, зупинку кровотечі, розтин плевральних зрощень та ін.:

• перед закінченням торакоскопії на рану накладають П-подібний шов, який щільно затягукг після аспірації повітря із плевральної порожнини і видалення торакоскопа;

• за показаннями (гнійні процеси плевральної порожнини), торакоскопію завершують аспі- раційним дренуванням плевральної порожнини.

8. Ускладнення торакоскопії: виникають рідко і пов'язані з порушенням техніки торакоцентезу (кровотеча з міжреберної артерії), пошкодженням легені при біопсії (кровотеча, пневмоторакс), неадекватним дренуванням плевральної порожнини після дослідження.

Холедохоскопія