6. Методика дослідження:

A) Дослідження проводять у положенні хворого на лівому боці.

Б) Ендоскоп вводять у задній прохід, проводять у дистальний відділ сигмоподібної кишки і хворий укладається на спину.

B) Просуванню ендоскопа по кишці передує введення в кишку повітря, процедура проводить^ під візуальним контролем.

7. Оцінка отриманих даних:

1. Пухлиноподібні утворення в прямій та ободовій кишках. Б) Поліпи прямої та ободової кишок.

2. Дивертикули ободової кишки.

Г) Ерозивно-виразкові і запальні зміни слизової оболонки кишки.

Ректороманоскопія

1. Визначення: Метод візуального контролю змін слизової оболонки прямої і дистального відділу сигмоподібної кишок з метою виявлення ерозивних, виразкових, пухлиноподібних та інших змін.

2. Устаткування:

- ректороманоскоп.

3. Показання до проведення дослідження:

A) Клінічні ознаки патології прямої кишки:

• патологічні виділення із прямої кишки (кров, слиз, гній);

• випадання слизової оболонки прямої кишки, гемороїдальних вузлів;

• біль у прямій кишці;

• профілактичний огляд прямої кишки.

Б) Підготовка хворого до планової ректороманоскопії:

- очищення товстої кишки (фортране, проносні, очисні клізми).

B) Підготовка хворого до екстреної ректороманоскопії:

- спеціальні клізми (нормокол).

4. Премедикація:

- не проводиться.

5. Методика дослідження:

A) Дослідження проводиться в колінно-ліктьовому положенні хворого.

Б) Тубус ректороманоскопа змазується вазеліном і вводиться в анальну частину прямої кишки.

B) Перші 3-4 см тубус просувається уздовж осі тулуба, подальше проведення апарата здійснюється тільки під контролем зору.

Г) Видаляється обтуратор, включається освітлення в апараті і через пневматичний нагнітач,

надягнутий на бічний кран ректороманоскопа, у пряму кишку вдувають необхідну кількість

повітря. Д) Потім введений кінець ректороманоскопа відхиляється до куприка і, ніби сковзаючи по

внутрішній увігнутій тазовій поверхні крижів, просувається всередину на 15-20 см під візуальним

контролем. Е) Внутрішній кінець ректороманоскопа відхиляють вліво, що дозволяє провести його в

сигмоподібну кишку.

6. Оцінка отриманих даних:

1. Пухлиноподібні утворення в прямій і дистальному відділі сигмоподібної кишок. Б) Поліпи прямої кишки.

2. Ерозивно-виразкові та запальні зміни прямої кишки. Г) Геморой.

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія

1. Визначення: Метод комбінованого ендоскопічного та рентгенологічного обстеження поза- печінкових жовчних і панкреатичних проток, з метою виявлення їх органічної патології.

2. Устаткування:

- дуоденоскоп з фіброволоконною та бічною оптикою.

3. Показання до проведення дослідження:

A) Механічна жовтяниця (пухлина, конкременти).

Б) Ультразвукові дані про розширення позапечінкових жовчних проток.

B) Клінічні та ультразвукові дані про обструктивний панкреатит. Г) Лабораторні дані про прихований холестаз.

Д) Свищі підшлункової залози і позапечінкових проток.

4. Підготовка хворого до дослідження:

А) Дослідження проводиться натщесерце.

5. Премедикація:

A) Наркотичні аналгетики (промедол).

Б) Антисекреторні і спазмолітичні препарати (атропін, метацин).

B) Седативні (седуксен, реланіум).

6. Методика дослідження:

1. Ревізія дванадцятипалої кишки і великого дуоденального сосочка. Б) Канюляція великого дуоденального сосочка.

2. Контрастування рентгеноконтрастним препаратом однієї або двох протокових систем. Г) Рентгенографічна фіксація контрастованої протокової системи.

Д) Контроль евакуації контрастної речовини із протокової системи.

7. Оцінка отриманих даних:

A) Заповнюваність однієї або двох протокових систем.

Б) Діаметр контрастованих однієї або двох протокових систем.

B) Наявність конкрементів у протокових системах.

Г) Наявність, довжина, локалізація звужень або інших змін у протокових системах.

Аапароскопія (перитонеоскопія)