Дослідження сечовидільної системи

Обстеження проводиться в положенні хворого на спині, на боці, стоячи у напівзігнутому або сидячому (за Боткіним) положенні.

При огляді поперекової ділянки визначають її симетричність, викривлення хребта, напруження м'язів, наявність випинань, пухлиноподібних утворень, змін кольору шкіри.

Пальпація нирок (проводиться бімануально) дозволяє виявити збільшення розмірів, щільність, рухомість, болючість нирок. Перевіряється болючість, симптом Пастернацького.

Порожній сечовий міхур не візуалізується і не пальпується. Переповнений сечовий міхур може контуруватися над лоном і пальпуватися у вигляді округлого еластичного утворення, при цьому перкуторно над ним визначається тупість. При бімануальному обстеженні (вказівний палець правої руки вводять у задній прохід, кисть лівої руки встановлюється над лобком) можна отримати більше інформації.

Передміхурова залоза пальпується пальцем через пряму кишку. Необхідно визначити її болючість, розміри, симетричність часток, щільність, бугристість, флюктуацію, виразність міжчасточкової борозенки.

Оглядом у чоловіків оцінюється форма і розміри калитки, ріст волосся, колір і тургор шкіри, наявність запалення волосяних фолікулів, норицевих отворів, наявність яєчок у калитці (анорхізм, монорхізм, крипторхізм, їх розміри, консистенція).

Візуально оцінюють стан шкіри калитки, статевого члена, наявність і характер виділень із уретрі* болючість.

Пальпаторно обстежують яєчка, придатки яєчок, сім'яний канатик. Визначається величина, контури, щільність, стан їх поверхні, спаяність зі шкірою, болючість. При наявності еластичних і щільних утворень (водянка, кісти, пухлини) визначають їх щільність, болючість, звивистість і збільшення вен сім'яного канатика.

При огляді і пальпації статевого члена можна діагностувати вади розвитку, ушкодження, запалення. Найбільш частою вадою розвитку є гіпоспадія, що проявляється незакінчені формуванням сечівника (устя уретри перебуває на нижній поверхні статевого члена), епіспадія -розташування отвору уретри на спинці статевого члена.

Оцінюють стан крайньої плоті, виключають наявність фімозу і парафімозу. При загорненій крайній плоті оглядається головка члена, вінцеві борозни, зовнішній отвір уретри. Можна виявити набряк, почервоніння головки, виділення з уретри, сифілітичну виразку, стеноз отвору уретри, кондиломи, пухлини.

При дослідженні пахвинно-калиткової ділянки необхідно звернути увагу на наявність випина нижче і вище пупартової зв'язки. При наявності випинання оцінюється його форма, стан шкіри н; , ним, зникнення в горизонтальному положенні і збільшення при натужуванні чи кашлі. Пальпаторно визначаються розміри зовнішніх отворів пахового і стегнового каналів, відношення випинання (у чоловіків) до сім'яного канатика, консистенція і вправимість вмісту у черевну порожнину, симптом "кашльового поштовху", пульсація великих судин.

Дослідження нервової системи і психічного статусу

Насамперед, визначається стан свідомості, що впливає на характер лікувальних заходів і на прогноз.

Легке порушення свідомості - хворий плутано відповідає на запитання, дезорієнтований у часі, місці або своїй особистості. Сонливий (сомноленція), але легко пробуджується, виконує команди. Безумовні рефлекси збережені. Середній ступінь порушення свідомості - хворий перебуває в сопорі, розбудити неможливо, команди не виконує. Реагує на больові подразники гримасою і захисним відстороняючим рухом. Безумовні рефлекси збережені.

Тяжкий ступінь порушення свідомості - хворий перебуває в комі, неконтактний. Захисна реакція на біль відсутня, іноді спостерігаються судоми. Умовні рефлекси відсутні, безумовні - різко знижені. Дихання спонтанне.

Оцінка неврологічного статусу, крім свідомості, повинна включати стан мови: чиста, стерта, афазія (сенсорна, моторна), стан черепно-мозкових нервів (І пара - нюх, І! - зір, III - IV - VI- рух очей, VII - лицьовий нерв, X - захриплість голосу); визначення активних рухів голови, тулуба, кінцівок; пасивних рухів (млявий, тугорухливий, спастичний тонус); наявність менінгізму (напруги потиличних м'язів, симптом Керніга).

Обов'язкове визначення рефлексів:

Зіничні рефлекси - реакція на світло, рефлекс на конвергенцію.

Поверхневі рефлекси - зі слизових оболонок (рогівковий, кон'юнктивальний, глотковий), шкірні (черевні, підошовний).

Глибокі рефлекси - сухожилкові та періостальні (колінний рефлекс, рефлекс ахіллова сухожилка, рефлекс із двоголового м'яза, п'ястково-променевий рефлекс).

Наявність односторонніх патологічних симптомів вказує на процес у головному мозку. Поєднання зниження чи відсутності сухожилкових рефлексів з розладами больової або тактильної чутливості характерне для корінцевого синдрому (дископатія, спондильоз, оперізуючий лишай).

Процеси в периферичних нервах (запалення, стискання, ушкодження) супроводжуються зниженням або випаданням усіх видів чутливості відповідно до зони іннервації цих нервів. Виявлення явних патологічних неврологічних проявів вимагає обстеження фахівцями - невропатологом, нейрохірургом.