Дослідження голови і обличчя

При обстеженні голови необхідно з'ясувати стан кісток черепа та обличчя, м'яких тканин обличчя і волосяної частини голови.

Огляд: форма черепа, його величина, пропорційність іншим частинам тіла, наявність деформацій краніальної і особливо лицьових частин (ніс, виличні кістки, нижня щелепа). Наявність вдавлень, кісткових виступів, пухлиноподібних утворень.

Пальпаторно визначається: чутливість м'яких тканин, наявність ділянок флюктуації, крепітації, вдавлення, болючості. Наявність мацерації шкіри, ран, витікання крові, ліквору із вушних проходів.

Оцінюється стан прикусу, об'єм відкривання рота. Виявляється болючість, крепітація в місцях деформації носа, виличних кісток, нижньої щелепи. Стан зубів, наявність девіації язика.

Огляд очей: оцінюють колір білкової оболонки, величину очних яблук, форму зіниць, реакцію ї на світло, конвергенцію, ширину очних щілин, закриття повік, наявність параорбітальних гематом і болючих подразнень.

Дослідження шиї

Визначається: форма шиї (довга, коротка, наявність скривлення), стан шкіри (набряк, гіперемія судинного малюнка, напруження опуклих вен, пульсація артерій. Візуально і пальпаторно уточнюються контури і рухомість шийного відділу хребта, груднино-ключично-соскоподібного м'яза. При наявних пухлиноподібних утвореннях встановлюється їх локалізація, розміри, межі, консистенція, зміщуваність при ковтанні і пальпації, відношення їх до судинно-нервових стовбурів шиї, м'яких тканин, трахеї, болючість при дослідженні.

Щитоподібна залоза: не збільшена, збільшена (вся, окремі частини), в якій мірі. Якщо вон? збільшена: якої форми, яка поверхня, консистенція, зміщуваність, болючість при пальпації, ст регіонарних лімфатичних вузлів.

Дослідження грудної клітки

Візуально визначаються форма і деформація грудної клітки: звичайна, емфізематозна, пара" тична, рахітична, кіфосколіотична, лійкоподібна. Критерієм тяжкості деформації є відстань мечоподібного відростка до хребта по сагітальній лінії. Слід звернути увагу на положення лопаток, ключиць, ключично-акроміальних зчленувань, ширину міжреберних проміжків, наявність деформації та патологічної рухомості ребер, груднини, крепітації та болючості при пальпації ребер, груднини, ключиць. Визначають больову реакцію на стискання грудної клітки в сагітальному і фронтальному напрямках.

Дослідження молочних залоз:

Огляд: як розвинені, порівняльна величина правої і лівої залоз, симетричність, зміна конфігурації, колір шкіри, наявність ерозії, тріщини, виразки в ділянці соска.

Пальпація: консистенція, болючість, чи пальпується дифузне або вогнищеве ущільнення, його межі, чітка локалізація (який квадрант), зв'язок з оточуючими тканинами, зміщуваність, болючість. Стан регіонарних лімфатичних вузлів (пахвові, надключичні, підключичні).

Дослідження органів дихання

Визначається характер дихання: уповільнене, прискорене, наявність задишки і її типу (експі­раторна, інспіраторна, змішана), патологічне дихання (Кусмауля, Біота).

Тип дихання - грудне, черевне, змішане. У чоловіків переважає черевний тип, у жінок - реберний (грудний).

Частота дихання: у нормі - 16-20 за 1 хв, відношення дихання до частоти пульсу - 1:4.

При наявності кашлю уточнюють його характер - сухий, з виділенням мокротиння (серозне, гнійне, кров'янисте, смердюче), уточнюється його кількість.

Пальпаторно визначають наявність голосового тремтіння (посилене, ослаблене, відсутнє, в яких місцях).

Порівняльною і топографічною перкусією легень об'єктивізують зміни в легенях, оцінюють характер перкуторного звуку - легеневий, коробковий (характерний для бронхоектатичної хвороби, пневмотораксу); тупий звук (характерний для гемотораксу, інфільтративної пневмонії, випотного плевриту).

Топографічною перкусією визначають межі легень (верхні, нижні), рухомість нижніх легеневих країв.

При аускультації легенів оцінюється характер дихання (везикулярне, бронхіальне, амфоричне, змішане), наявність хрипів (сухі, вологі, дрібно- або великопухирчасті), зона їх локалізації і поширеність.

Особливо важливим є виявлення функціональної недостатності дихальної системи, що проявляється задишкою, нападами ядухи, появою патологічних форм дихання. Основними причинами цього є:

1. Зменшення кровопостачання і вентиляції легень внаслідок:

• забою легені з ушкодженням її тканини;

• зменшення маси тканини легені.

2. Утворення артеріовенозних шунтів внаслідок недостатньої вентиляції легені при нормальному її кровопостачанні, що викликається: ателектазом, закупоренням дихальних шляхів, неста­ більністю кістково-м'язового каркаса грудної клітки, бронхоспазмом, стисканням легені при пневмо-, піо-, гемотораксі.

3. Зниження кровообігу вентильованої легені: тромбоемболія стовбура і/або гілок легеневої артерії.

4. Зменшення транспорту кисню внаслідок анемії, гіпотонії.

5. Порушення газообміну між альвеолами і легеневими капілярами, попадання вмісту шлунка в трахеобронхіальне дерево, пневмонія, набряк легенів.

Розвитку функціональної недостатності сприяють такі фактори, як паління, хропіння, бронхіти зі збільшенням секреці^т слизу, ожиріння, післятравматичний або післяопераційний біль, метеоризм.