44. Поняття, форми, строк довіреності

Довіреність – односторонній правочин, вчинення якого здійснюється діями однієї сторони, тобто особи, яку представляють за довіреністю. За довіреністю здійснюється представництво, яке грунтується на договорі або акті юр.особи. у ній закріплені межі повноважень представника, який створює права та обов’язки безпосередньо для довірителя.

Довіреність – письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Особа, яка видає довіреність, є довірителем, а особа, яка отримує повноваження за довіреністю – довіреним. Довіреність не тотожна договорові доручення. Співвідношення між ними таке: договір доручення є підставою для видачі довіреності.

Довіреність може бути складена від імені однієї або кількох осіб на ім’я однієї або кількох осіб. У виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юр.дії, які мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Довіреність завжди повинна мати письмову форму. Це може бути звичайна письмова чи письмова нотаріальна форма. У довіреності має бути зазначена особа, на яку видана довіреність (представник), особа, яка її видала (довіритель), чітко відображена воля останньої на вчинення від її імені представником правочину, вказана дата видачі довіреності, оскільки без неї довіреність є нікчемною. В тексті нотвріально посвідченої довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання, прізвище, ім’я та по батькові і місце проживання представника та особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посада, яку він займає.

Форми довіреності:

1.Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинитися правочин.

2. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

1. Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини.

2. Довіреність на одержання зар.плати, стипендії, пенсії, аліментів, поштових кореспонденцій може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається.

Довіреність від імені юр.особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюються печаткою цієї юр.особи. довіреність є строковою угодою, тобто дія довіреності обмежена у часі.

Строк дії довіреності зазначається у довіреності. Якщо строк довіреності не зазначений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Особа, яка видала довіреність, за вийнятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

45. Зобов’язання: поняття та структура

Зобов’язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана чинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника його обов’язку.

Види зобов’язань:

1. Залежно від підстав виникнення зобов’язання:

• Договірні (виникають внаслідок договору);

• Недоговірні (позадоговірні) виникають внаслідок одностороннього правочину, або заподіяння шкоди, або внаслідок рятування майна.

Значення такого поділу полягає в тому,що зміст договірних зобов’язань визначається не тільки законом, а насамперед домовленістю їх учасників; зміст недоговірних – грунтується на законі, односторонньому вилевиявленні суб’єкта приватного або публічного права.

2. Залежно від мети (спрямованості):

• Регулятивні (змістом є правомірна поведінка, вони можуть регулювати поведінку учасників договору);

• Охоронні (виникають внаслідок заподіяння шкоди, або внаслідок безпідставного збагачення, їх метою є захист порушеного інтересу сторін права)

3. За співвідношенням прав і обов’язків:

• Односторонні (коли одна сторона має лише права, а інша має лише обов’язки);

• Взаємні (зустічні) коли кожна сторона зобов’язання має як комплекс прав так і комплекс обов’язків.

4. Залежно від хар-ру правового зв’язку між учасниками зобов’язання:

• Якщо сторони мають лише по одному праву і одному обов’язку, то зобов’язання вважається простим.

• Якщо прав і обов’язків у сторін зобов’язання кілька, воно є складним. Так, зобов’язання, що виникли з договору дарування, - прості, а з договору купівлі-продажу – можуть бути як простими, так і складними.

5. Залежно від значення зобов’язань:

• Головні (основні) зобов’язання, можуть існувати самостійно (наприклад купівля-продаж)

• Додаткові (виникають лише за наявності основного зобов’язання), наприклад, порука.

6. Залежно від пов’язаності зобов’язань з особистістю іх учасників:

• Зобов’язання особливого хар-ру ( неприпустима заміна однієї із сторін, і вони припиняються у разі смерті фіз.особи або ліквідації юр.особи, що є їхнім учасником)

• Неперсоніфіковані зобов’язання не пов’язані з особистістю боржника або кредитора (в них можлива передача прав і обов’язків у порядку правонаступництва, зміна осіб у зобов’язанні)

7. З точки зору визначеності змісту:

• Зобов’язання з визначеним обсягом вимог (точно відомо, виконання яких обов’язків і в якому обсязі може зажадати кредитор від боржника)

• Зобов’язання з невизначеним обсягом вимог (обсяг прав і обов’язків встановлюється лише в загальному вигляді.

8. З точки зору визначеності предмета виконання:

• Зобов’язання з конкретним предметом виконання мають місце тоді, коли предметом зобов’язання є цілком конкретна поведінка учасників.

• Альтернативні зобов’язання означають, що боржник має здійснити для кредитора одну з кількох дій, передбачених законом або договором.

• Факультативні зобов’язання мають місце у випадках, коли боржник зобов’язаний здійснити на користь кредитора конкретну дію, а якщо це неможливо – має право змінити її виконання іншою дією, що заздалегідь обумовлено угодою сторін.