))Держава: поняття, ознаки та форми

1.Держава — це особлива політ.-терит. організація, що має свій суверенітет, спеціал.апарат управління і примусу, і здатна надавати своїм приписам загальнообов’язкової сили для всього населення країни.

Основними ознаками держави є:

- соц. влада ви­ражає і захищає інтереси насампе­ред керівного класу, його частини або якоїсь ін.соц. групи;

- носії вла­ди в організаційному відношенні відокремлені у певні структури;

- для утримання держ. влади встановлюються податки;

- функції влади розподіляються між окремими органами ;

- в державі влада поши­рюється на всіх людей, що перебувають на певній, належній їй території;

- у державі складається система особливих за­гальнообов'язкових правил поведінки — юридич­них норм, яких не знало первісне суспільство.

2.Форма держави – це така її складна характеристика, яка містить у собі три взаємозалежних елементи: форму державного правління, форму державного устрою і форму державного режиму.

Державне правління — спосіб організації ви­щої державної влади.

Розрізняють такі види державного правління:

- монархія — вища державна влада здійснюєть­ся однією особою і, зазвичай, передається за спадком;

- республіка — вища державна влада здійсню­ється виборним колегіальним органом, який оби­рається населенням (або його частиною) на пев­ний строк.

Види форм правління сучасних держав:

- президентська республіка — глава держави формує склад уряду, яким, як правило, керує сам

- напівпрезидентська або президентсько-пар­ламентська республіка — глава держави (прези­дент) особисто пропонує склад уряду, котрий підлягає обов'язковому затвердженню всім парламентом (Україна, Франція);

- парламентська республіка — глави держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується виключно парламен­том і підзвітний лише йому (Італія, ФРН);

- парламентська монархія — глава держави (монарх) не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується виключно парла­ментом і лише йому підзвітний (Англія, Японія);

- дуалістична монархія — глава держави (мо­нарх) особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра.

3.Державний устрій — спосіб поділу держави на певні складові частини та розподілу влади між нею та цими частинами.

Основні види державного устрою:

1. Проста (унітарна) держава — частини держави не мають свого суверенітету, всіх ознак державності. Деякі унітарні держави (наприклад, Україна) включа­ють автономні утворення.

2. Складна держава — частини держави мають суверенітет, всі ознаки державності.

Складні держави поділяються на:

а) федерації — союзні держави.

б) конфедерації — об'єднання, союзи держав, що створюються для виконання певних завдань.

Державний режим — порядок здійснення дер­жавної влади

Основні види державного режиму:

1. Демократичний — державна влада здійснюєть­ся з дотриманням основних прав людини, із забез­печенням легальних можливостей вільного вияв­лення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референду­ми) та діяльність різних громадських об'єднань, які представляють ці інтереси і вплива­ють на вироблення і здійснення політики держави

2. Тоталітарний — державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення (зокр.через діяльність громад.об'єднань, які їх представляють); зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи.

1. Теологічна теорія, її автором був Фома Аквінський (1225-1274). Проголошення походження держави від Бога

2. Патріархальна теорія. що держава походить від сім'ї та є наслідком історичного розвитку і розростання останньої, а отже, абсолютна влада монарха - це продовження батьківської влади.

3. Договірна теорія. Вона пояснює виникнення держави внаслідок об'єднання людей на основі добровільної згоди (договору) про те, що одні будуть управляти, а інші - виконувати їхні управлінські рішення. Представниками цієї теорії були Гроцій, Спіноза, Гоббс, Руссо, Радищев та ін.

4. Психологічна теорія. За цією теорією держава виникла завдяки особливим властивостям психіки людей. Людській психіці начебто притаманна потреба покори Представником цієї теорії був Л. Й. Петражицький

5. Теорія насильства. За цією теорією держава виникла як результат завоювання одних племен іншими, Представниками теорії були Гумплович, Каутський, Дюрінг та ін.

6. Органічна теорія. Її обґрунтовував англійський філософ Г. Спенсер . Він проводив аналогію між державою та біологічним організмом. На думку Спенсера, держава, подібно до біологічного організму, народжується, розмножується, старіє і гине. Як біологічний організм, держава має політичне тіло: руки, ноги, голову, тулуб, що виконують відповідні функції. Серед інших теорій походження держави заслуговують на увагу космічна і технократична. Прихильники космічної теорії пояснюють виникнення держави завезенням на землю політичної організації суспільства з космосу іншими цивілізаціями. Суть технократичної теорії виникнення держави начебто полягає в необхідності здійснювати управління технічними засобами та знаряддями праці.

5. Право - сис-ма загальнообов’язкових, встановлених чи визнаних д-вою і забезпечених державними санкціями (у випадку порушення) норм.

Як загальносоціальне явище право характеризується пев­ною свободою й обґрунтованістю поведінки людей, тобто від­повідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути за­гальними й рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій існують: права людини; права об'єднань, груп, верств; права нації, народу; права людства.

Юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей, що задекларована державою відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

До основних ознак права як волевиявлення держави можна віднести такі:

*історичний х-р права та залежність його змісту від типу д-ви

*встановлення чи санкціонування правових норм д-ви

*вираження у праві держ.волі народу

*забезпечення реалізації правових приписів засобами держ. примусу.

До ознак права як загальносоціальне явище:

*регулятивний х-р права

*нормативний х-р права (дозвіл, припис, заборона)

*системність права

*загальнообов’язковість

*формально визначений х-р

*право як засіб розв’язання конфлікту

*право як загальнолюдська цінність

7. Правова норма — це формально-обов'язкове правило поведінки, яке має загальний ха­рактер, встановлюється або санкціонується дер­жавою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.

Ознаки правової норми:

1) регулятор су­спільних відносин;

2) приписи норм-загальні;

3) діють багаторазово або тривало;

4) норми охороняються д-вою(існує розгалужена сис-ма право охорон.органів);

5) її чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.

Структура правової нор­ми —внутрішня організація, яка ви­ражається в поділі норми на складові елементи та у певних зв'язках між ними).

Елементи правової норми:

1. Диспозиція — це правило поведінки, обов’язок вчинити будь-які дії або утриматись від дій, тобто викладення припису. Сам припис може бути у 2 формах: позитивний (шляхом переліку дій, які має право чи зобов’язується здійснити суб’єкт права) і негативний (шляхом зазначених дій або бездіяльності, які заборонені законом)

2. Гіпотеза — частина норми, в якій зазначають­ся умови, обставини, з настанням котрих можна чи необхідно здійснювати її диспозицію.

3. Санкція — частина норми, в якій зазначають­ся заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Призначення санкції — забезпечувати здійсненність диспозиції правової норми.

До санкцій належать різні види покарань і стягнень за правопорушення (позбавлення волі, виправні роботи, штраф), а також ін. Невигідні наслідки недодержання прав норми (тимчасова заборона діяльності).

Заохочення — частина норми, в якій зазначають­ся певні цінності, блага( їх може отримати суб'єкт у разі добровільного здійснення ним диспозиції).

8.