8. Соцiально-економiчнi орiєнтири та інтереси регiонального розвитку

Головна функція соціально-економічних орієнтирів — забез­печення суб’єктів управління обгрунтованими критеріями вибору шляхів розв’язання виробничо-технічних, соціально- економічних та екологічних завдань з урахуванням інтересів комплексного розвитку регіону.

Соціально-економічні орієнтири виконують такі функції: є науково-рекомендаційними, що дає змогу суб’єктам регіо­нальних ринкових відносин чітко визначитись у прийнятті рішень, уникаючи конфліктних ситуацій;

дають змогу регіональній системі правильно орієнтуватись у зовнішньому соціально-економічному середовищі та виходячи з цього будувати міжрегіональні економічні зв’язки;

допомагають оцінити рішення, що приймаються, з урахуван­ням довгострокових інтересів і можливих наслідків;

сприяють вибору прийнятних для всіх суб’єктів регіональ­ного процесу відтворення стратегії і тактики комплексного соціально-економічного розвитку;

дають змогу при розв’язанні поточних і перспективних зав­дань соціально-економічного розвитку враховувати фінансові, ресурсні та виробничі можливості;

визначають граничні соціально-економічні, екологічні наванта­ження і найважливіші вимоги до ресурсозберігаючої та природо­охоронної політики;

дають змогу регулювати зв’язки між виробництвом, розподі­лом і споживанням, між обміном і споживанням.

Слід розглядати соціально-економічні орієнтири як багато- блокову систему, регулювати поєднання інтересів усіх суб’єктів регіонального процесу відтворення, а також міжрівневих зв’язків і залежностей.

Найважливіші блоки соціально-економічних орієнтирів:

1. відтворювальні, функціональні, соціально-економічні та економіко-екологічні пропорції;

2. регіональні та міжрегіональні проблеми, які належить розв’я­зати у передбачуваній перспективі;

3. напрям розвитку складових природно-господарського по­тенціалу регіону;

4. параметри соціального розвитку, рівня та якості життя населення;

5. соціальні, економічні, інвестиційні, інфраструктури наванта­ження з боку галузей матеріального виробництва та населення;

6. параметри і напрями розвитку та функціонування соціально- економічного середовища життєдіяльності населення і функ­ціонування виробництва;

7. економічні важелі регулювання та управління соціально- економічними процесами.

Для того щоб забезпечити переважання інтересів регіону над інтересами окремих підприємств і організацій, треба підкріпи­ти соціально-економічні орієнтири відповідними економічни­ми важелями управління — стимулюючими, організуючими, заборонними та запобіжними.

Носіями територіальних інтересів є соціальні суб’єкти діяльності, що пов’язані умовами існування з відповід­ною територією. Територіальні інтереси — це відносини між індивідами і соціальними групами з огляду на забезпечення умов свого існування та розвитку на територіальній одиниці.

Суб’єктами галузевих інтересів є індивіди, соціальні групи, асоціації, тобто соціальні суб’єкти діяльності, що різняться між собою місцем у суспільному виробництві, призначенням вироб­леного ними продукту (послуг), засобами виробництва і комплек­сом особливих навичок. Галузеві інтереси виражають відноси­ни між індивідами, соціальними групами з огляду на забезпе­чення умов конкретного виробництва.

Галузеві та територіальні інтереси взаємопов’язані та можуть збігатись повністю, частково або зовсім не збігатись, вступати в суперечності, причому різні за силою і часом дії.