7. Охарактеризувати категорію потреб громадян громади на іv рівні за пірамідою потреб Маслоу, задоволення котрих місцева влада повинна ставити собі за завдання.

Потреби четвертого рівня (визнання і повага) можуть бути задоволеними через розумну промоційну роботу і правильне формування громадських зв’язків (public relations): створення такого міцного іміджу місцевості, щоб громадяни гордилися нею; використання форми спекталю, публічного наголосу і спільного святкування локальних успіхів з нагородами їх авторів; створення союзу місцевої влади, засобів масової інформації та громадян навколо позитивного образу територіальної одиниці.

8. Регiональна система розселення як об’єкт територiального управлiння.

Формування єдиної системи розселення в Україні як взаємо­пов’язаної мережі всіх поселень передбачає створення насампе­ред обласних систем з визначенням місця їх у системі вищого рангу. Обласні системи розселення істотно відрізняються одна від одної за територіальною структурою і впливом обласних центрів на динаміку розвитку відповідних систем. Велике місто області завжди відчутно впливає на формування транспортної мережі, яка в сучасних умовах стає вирішальним чинником розвитку всієї внутрішньообласної системи розселення. Це вияв­ляється в концентрації сільського розселення приміських зон та уздовж транспортних шляхів; у регулюванні розвитку середніх і малих міст з урахуванням економіко-географічного положення; в стабілізації малих і середніх міст, транспортне положення яких не завжди відповідає вимогам і умовам сучасного вироб­ництва. Все це вимагає формування єдиних обласних систем розселення, в яких складаються локальні підсистеми, що мають різні напрями розвитку і відносини з системою в цілому Система регіонального розселення — це сукупність поселень, які об’єднані цілісністю наявних економічних і соціальних зв’язків. Формуються ці системи під впливом різних чинників, головними з яких є розміщення продуктивних сил, економіко-географічне положення, поєднання природних умов і ресурсів, демографічна ситуація, рівень розвитку інфраструктури та ін.

7. Охарактеризувати внутрішні чинники локальної системи, що характеризують можливість забезпечення її реального розвитку.

1) природно-ресурсний потенціал. Характеризується станом і прогнозними оцінками земельних, водних, лісових, мінерально-сировинних. Оздоровчих і рекреаційних ресурсів та станом природного середовища.

2) економічний потенціал. Оцінюється за обсягами, структурою, рівнем використання та ступенем зношеності основних фондів, розгалуженістю виробничої бази, часткою наукоємних інвестиційно-спроможних галузей і підприємств здатних до реалізації інноваційної моделі економічного зростання, обсягом інноваційних витрат, обсягами та структурою виробництва валової продукції, технічним станом, ступенем кваліфікації трудових ресурсів.

3) науково-технічних потенціал. Оцінюється за показниками наявності науково-дослідних, дослідно-експериментальних, інформаційних, проектних організацій, ВНЗ, їх відповідності спеціалізації економіки міста, кількісні та якісні характеристики наукових кадрів, кількості отриманих патентів.

4)стан природного середовища. Характеризується рівнями забруднення водного та повітряного басейнів, грунтів, обсягами накопичення усіх видів відходів та їх видовою структурою, рівнями та розповсюдженням зон акустичного дискомфорту, електричних і магнітних полів, випромінювання і опромінювання, структурою та перспективами нарощування елементів екологічної мережі.

5)демографічний потенціал. Оцінюються такі групи показників як: демографічні показники, рівень професійної кваліфікації і структура зайнятості населення за галузями економіки, умови життя населення.

6) потенціал людського розвитку. Здійснюється шляхом розрахунку індексу людського розвитку, для розрахунку якого обираються три основні характеристики в якості визначальних: довголіття, рівень знань, рівень життя.

7) інвестиційна привабливість. Характеризується показниками залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій, обсягу та рівня забезпечення інвестиційних потреб міста, стан ринку нерухомості, тощо.

8)інноваційний потенціал. Оцінка здійснюється за фінансово-економічним, інтелектуальним, організаційним та правовим типами ресурсів.

9) інституційна інфраструктура. Оцінюється наявність позитивного досвіду розроблення та запровадження стратегічних прогнозів і програм міського розвитку, кадрове та технічне забезпечення.

10)територіальні ресурси. Оцінюються за наявність в місті територій з особливим режимом використання та територій пріоритетного розвитку тощо.

11)соціальний капітал. Оцінка здійснюється за соціально-культурним, громадсько-політичним, ідеологічним та іміджевим типами ресурсів.

12)туристичний потенціал.

13) рівень природно-техногенної безпеки

14) рівень бюджетної забезпеченості

15) розвиненість та дієвість громадських організацій, органів самоорганізації населення.

16) ступінь відкритості міської влади,рівень довіри населення до неї.

17)рівень співпраці міської влади з громадськими організаціями, приватними структурами.