Форми організації суспільного виробництва та їх еволюція
Суспільне виробництво - це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.
Історія розвитку людського суспільства знає дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну.
Натуральне господарство - це такий тип організації виробництва, при якому вироблені продукти призначені для задоволення власних потреб тих хто їх виготовив, тобто продукти праці не приймають товарної форми слугують для власного та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.
Поступово на зміну натуральному господарству приходить товарне виробництво, яке представляє таку форму організації суспільного виробництва при якій вироблені продукти слугують не для задоволення власних потреб їх виробників, а для обміну, для продажу на ринку.
Товарне виробництво зароджується як протилежність натурального господарства, тому що економічні відносини між людьми проявляються через ринок, через купівлю-продаж продуктів їхньої праці.
Першою необхідною умовою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці. Другою умовою виникнення товарного виробництва є економічне відокремлення товаровиробників, що дає змогу для індивідуального привласнення продуктів праці.
Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і підприємницьке.
Товар і його властивості
Товар — це продукт праці або певне благо, що здатні задовольняти певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу).
ВЛАСТИВОСТІ ТОВАРУ
1) здатність задовольняти певну потребу людини; 2) придатність для обміну на інші товари.
Вартість, корисність, цінність: зміст та сучасні трактування
Визначення вартості (цінності) товару - одне з головних завдань політичної економії. Існують різні теорії вартості, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, витрат виробництва, чинників виробництва, інформативна та ін.
Ва́ртість — втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язані суспільним поділом праці і обміном товарами та послугами.
За означенням класичної економіки вартість — це суспільно необхідна праця, яку потрібно затратити на виготовлення продукту.
Таким чином, вартість визначається не індивідуальними затратами праці на виготовлення чого-небудь, а характерними для даного суспільства й способу виробництва. Таке визначення дозволяє абстрагуватися від ефективності чи неефективності конкретного виробника. Вартість отримує грошовий еквівалент лише тоді, коли продукт стає товаром при товарних відносинах у суспільстві.
Вартість. Aльтернативні теорії
Теорія трудової вартості.
Теорія граничної корисності.
Теорія попиту і пропозиції.
Корисність — суб'єктивна міра задоволення, що його отримує індивід від споживання блага або набору благ. Іншими словами, корисність визначає, якою мірою індивід задовольнив свої потреби, споживши певні блага.
Теорія корисності — складова частина економічної теорії, яка прагне пояснити економічну поведінку раціонального індивіда через використання понять «корисність» та «максимізація корисності».
Дослідники: математик Джон фон Нейман та економіст Оскар Моргенштерн, психологи Деніел Канеман та Амос Тверський.
Цінність
Цінність як економічна категорія сим волізує економічний вимір як такий, виступає його критерієм, а ціннісна орієнтація втілює в собі доцільність економічного вибору.