2. Множинна валютна практика

Статут МВФ прямо вимагає від своїх країн-членів, які прийняли на себе зобов’язання з конвертованості національних валют за поточними лопераціями утримуватись від множинної валютної прктики. Введення країною декількох ВК можливе лише зі схвалення МВФ на обмежений період з метою розв’язання проблем із зовнішніми платежами і лише як перехідний етап до наступної фіксації валютного курсу.

Єність валютних курсів – це використання одного і того ж ефективного курсу для всіх видів валютних операцій, для всіх учасників цих операцій, для валют в яких вони здійснюються.

У країнах, де є декілька ВК в залежності від ступеня важливості для економіки вони поділяються на:

• Головний

• Вторинний

• Третинний …

Множинність валютних курсів – це законодавчо встановлене використання різних ефективних курсів національної валюти залежно від видів валютних операцій, учасників цих операцій та валют, в яких вони здійснюються.

Множинність ВК вводиться країнами з метою:

1. Забезпечення поступовості зниження валютного курсу.

2. Утримання валюти в середині країни.

3. Вивчення на практиці макроекономічних наслідків різного рівня курсу для наступної фіксацій на найбільш прийнятному для економіки рівні.

2. Види валютних курсів залежно від ступеня гнучкості

За класифікацією МВФ всі валюти в залежності від ступеня їх гнучкості поділяються на:

1. Валюти з фіксованим курсом

2. Валюти з обмежено-гнучким курсом

3. Валюти з плаваючим курсом ( більшість 2/3 всіх країн світу)

Фіксацій ВК зазвичай носить однобічний характер, вийняток становить Є валютний союз. Механізми курсоутворення при плаваючому режимі ВК поділяються на:

• Чисте плавання

• Брудне плавання

Чисте плавання – курсоутворення без втручання ЦБ у валютний ринок.

Брудне плавання – курсоутворення при активному втручанні ЦБ у валютний ринок.

1.Режим фіксованих валютних курсів - це система, за якої валютний курс фіксується, а його зміни під впливом коливання попиту і пропозиції усуваються проведенням державою стабілізаційних заходів.

Фіксований ВК – це офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає тимчасове відхилення від нього не більше ніж на +/- 2,25%.

Класичною формою фіксованих курсів є валютна система "золотого стандарту", коли кожна країна встановлює золотий зміст своєї грошової одиниці. Валютні курси при цьому представляють фіксоване співвідношення золотого вмісту валют.

Фіксований валютний курс може фіксуватися різними способами:

1. Фіксація курсу національної валюти до курсу 1 найбільш значущої валюти міжнародних розрахунків. Наприклад, до долара США фіксують курс багато країн Латинської Америки, Африки.

2. Використання валюти інших країн в якості законного платіжного засобу. Так, більшість республік колишнього СРСР в 1992 - 1994 pp. використовували російський рубль як законний платіжний засіб.

3. Валютне правління – ці фіксація курсу НВ до іноземної, при чому випуск НВ повністю забезпечений запасами іноземної валюти, як резервної

4. Фіксація курсу національної валюти до валют інших країн - головних торговельних партнерів – це різновид валютного правління, оскільки грошові влади країн підтримують запаси цих валют н аповну суму НВ, випущеної в обіг. Наприклад,. Бутан - до індійської рупії, Намібія, Свазіленд - до південноафриканського ранду.

5. Фіксація курсу національної валюти до колективних валютних одиниць, наприклад, до СДР (Лівія, М'янма. Сейшсльські Острови).

До переваг фіксованих валютних курсів слід віднести те, шо коли курс стабільний, то він забезпечує компаніям надійну основу для планування та ціноутворення; обмежує внутрішню грошово-кредитну політику; позитивно впливає на недостатньо розвинуті фінансові ринки і фінансові інструменти.

Недоліки фіксованих валютних курсів:

• якщо йому не довіряють, то він може піддатись спекулятивним діянням, які в подальшому можуть зумовити відмову він фіксованого курсу;

• не існує надійного способу визначити, чи є вибраний курс оптимальним та стабільним;

• фіксований курс передбачає, щоб центральний банк був готовий до проведення валютних інтервенцій з метою його підтримки.

У цілому система фіксованого валютного курсу дозволяє вирішувати тільки короткотермінові проблеми, пов'язані насамперед з високим рівнем інфляції та нестабільністю національної валюти. У довготерміновому періоді такий валютний режим неприйнятний, тому що розбіжності в темпах зростання продуктивності виробництва не знаходять адекватного відображення в змінах відносних цін і розподілі ресурсів між різними групами товарів і послуг, внаслідок чого накопичуються диспропорції в структурі народного господарства.

У країнах з ринковою економікою і високим рівнем доходу, як правило, діють ринкові (плаваючі) валютні курси.