Вимоги до протирадіаційного захисту людини від техногенно-підсилених джерел природного походження на виробництві.

Рівні дій для окремих радіонуклідів природного походження в повітрі виробничих-приміщень складають:

• ППД на робочому місці - 7,3 нГр/с (50 мкР/г);

• середньорічна ЕРОА радону-222 в повітрі приміщення - 300 Бк/м³;

• середньорічна ЕРОА радону-220 (торону) в повітрі приміщення - 20 Бк/м³.

Рівні дій для окремих радіонуклідів природного походження у виробничому пороху приміщень за умови радіоактивної рівноваги радіонуклідів уранового та торієвого сімейств складають:

• активність урану-238 і торію-232 в рівновазі з дочірніми продуктами розпаду у виробничому пилу повинні відповідати формулам:

А U = 28/f кБк/кг,

А Th = 24/f кБк/кг,

де f - безрозмірний коефіцієнт, що чисельно дорівнює середньорічній загальній запиленості повітря в зоні дихання, мг/м³.

Для окремих виробництв чи робочих місць, рівні дій визначаються на підставі атестації робочих місць відповідних підприємств чи технологій. Затвердження таких рівнів дій проводиться затвердженням Головним державним санітарним лікарем України, або особою, якій надано відповідні повноваження.

2.1.5.Регіональний комплекс природних загроз.

Населення, об'єкти господарювання та територія регіону перебуває під значним негативним впливом уражаючих чинників природного походження які призводять до виникнення надзвичайних ситуацій і небезпечних подій, загибелі людей, погіршення умов життєдіяльності населення, забруднення навколишнього природного середовища, значних економічних збитків.

Масштаби та особливості негативної дії небезпечних факторів у природній сфері визначаються природними особливостями території регіону, несприятливими наслідками глобальних змін клімату, недотриманням норм і правил безпечного провадження господарської діяльності.

Щорічно протягом пожежонебезпечного періоду спостерігают0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000ься тривалі періоди сухої погоди, з низькою вологістю повітря, високим температурним фоном та вітрами, що зумовлюють встановлення в лісових масивах високої (4 класу) та надзвичайної (5 класу) пожежної небезпеки.

Продовжується розвиток екзогенних геологічних процесів, з них найбільш небезпечними для життєдіяльності населення та об'єктів економіки, є зсуви, абразія, карстові процеси та підтоплення земель і населених пунктів. Небезпека значно зростає у місцях розташування об'єктів, що створюють сприятливі умови для активізації процесів та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження. До них належать гірничо-видобувні та переробні підприємства, меліоративні системи, промислово- міські агломерації, автомобільні дороги, залізничні колії, нафто- та газопроводи тощо.

Серед чинників надзвичайних ситуацій біологічного походження є високий рівень захворюваності на інфекційні хвороби. Щорічно реєструється тис. випадків звернень за медичною допомогою у зв'язку з інфекційними хворобами по 67 нозологічних формах (близько 19,2 тис. осіб на 100 тис. населення). Із загальної кількості таких звернень понад 97% випадків припадають на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції.

Залишається небезпечною ситуація із поширення ВІЛ-інфекції. За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України, в більшебільш як 2% громадян України є носіями ВІЛ-інфекції.

Складним є стан навколишнього природного середовища. Упродовж кожного року на території регіону фіксуються десятки випадків аварійного забруднення об'єктів навколишнього природного середовища.

Розвиток загроз геологічного характеру та стан системи реагування на них

Залучення в сферу господарської діяльності територій з розвитком природних екзогенних геологічних процесів (далі - ЕГП) призводить до неминучих змін оточуючого середовища, що супроводжуються техногенним посиленням природного перебігу процесів, особливо в місцях розташування потенційно небезпечних об'єктів.

До числа найбільш небезпечних ЕГП за збитками, завданими господарським об'єктам належать зсуви, підтоплення, абразія, переробка берегів, карст.

Зсуви

Зсуви мають значне поширення на території регіону, що зумовлено геологічною будовою та геоморфологічними умовами, деформуючих горизонтів тощо.

Загально характеристика поширення зсувів

Назва адміністративної одиниці	Площа аміністративно одиниці, тис. кв. км	Загальна кількість зсувів, шт	Площа зсувів, кв.км	Кількість активних зсувів, шт	Площа активних зсувів кв.км	Кількість зсувів на забудованій терторії, шт.	Кількість об'єктів економіки в зоні зсувів, шт
Волинська	20,2	-	-	-	-	-	-
Львівська	21,8	1347	292,6	18	0,4	160	28
Всього по Україні	603,7	22936	2134,04	1996	92,9	2426	1553

у Львівській області загальна кількість зсувів складає 1347 одиниць, з них 18 площею 0,40 кв.км є активними. У межах забудови зафіксовано 160 зсувів, з них 28 розташовано поблизу господарських об'єктів. Активізація зсувів спостерігається в районі селищ. Кам'янка, Ямельниця, Підгородці, Кам'яне, Зарічне, Домівка, Корчівка, на околицях міста Ст.Самбір та селищ Бояновичі, Верхній Лужок, Лопушанка Хомина. У напруженому стані знаходяться зсуви в межах забудови мм. Борислав, Стебник, окремих житлових будинків с. Малахів у зоні впливу Роздільського кар'єру, та на території навколо монастиря у с. Підгірці. Після тривалої стабілізації активізувалася зсувна ділянка на північно-західній околиці м. Рудки, новоутворений зсув несе загрозу чотирьом приватним будинкам;

Абразія

Абразія поширена майже на всіх ділянках узбережжя на внутрішніх водоймах. Посилення темпів абразії останніми десятиріччями пов'язується з інтенсивною господарською діяльністю

(зарегулювання річкового стоку, нераціональне освоєнням пляжної смуги, безконтрольне надмірне видобуванням піску з підводних кар'єрів, порушення природного режиму міграції наносів

Переробка берегів водосховищ (у береговій зоні штучних водосховищ) має ті самі чинники та умови, що і абразія. Створення водосховищ порушує природний хід формування схилів річкових долин - на зміну річковій ерозії приходить хвильова абразія. Інтенсивність переробки залежить від розмірів водосховища, яке визначає параметри хвиль та геологічної будови.

Підтоплення

Підтоплення є одним з найбільш розповсюджених сучасних геологічних процесів, що розвивається в природних умовах та під впливом техногенних чинників, останні часто мають визначальне значення, особливо як наслідок проведення водогосподарських заходів (наявність іригаційних систем, водосховищ, каналів тощо).

Загальна характеристика площ підтоплення

Назва адміністративної одиниці	Площа адміністративної одиниці, тис. кв. км	Площа підтоплення, тис. кв. км	Кількість населених пунктів, в яких відмічене підтоплення, шт
Волинська	20,2	9,14	59
Львівська	21,8	0,25	36
Загалом по Україні	603,7	78,65	5052

Підтоплення в межах забудованих територій, де фіксується підйом рівня ґрунтових вод та стійке порушення природного режиму зволоження, призводить до значного погіршення умов проживання населення, функціонування господарських об'єктів, провокує активізацію супутніх процесів, що сприяє виникненню надзвичайних ситуацій.

Найбільші площі підтоплення у Львівсько-Волинському басейні співпадають з площею гірничих робіт. У межах Червоноградського гірничопромислового району підтоплення територій фіксується на площі майже 62 кв.кілометрів. Загальна площа підтоплення в межах Львівської області становить 0,25 тис. кв.кілометрів. На території міста Львів підтоплення проявляється на окремих ділянках. Причини підтоплення суто техногенні, що викликане зношеністю систем водопостачання та водовідведення. В поточний час це призвело до підтоплення територій в районі вулиць Гетьмана Мазепи, Миколайчука, Лінкольна, П. Орлика, а також на Левандівці.

Карст

Карст є особливо небезпечним процесом через те, що його раптова активізація може призводити до виникнення миттєвих провалів чи осідання земної поверхні. Внаслідок інтенсивної господарської діяльності прояви карстового процесу зафіксовано при глибині залягання порід, здатних до карстування від 100 до 800м. Активізація карсту на таких глибинах викликана розробкою родовищ корисних копалин шахтним способом, яка супроводжується ростом потужності зони інтенсивного водообміну та зниженням базису ерозії. У гірських районах Карпат карстовий процес поширюється на великі глибини - сотні та тисячі метрів, що пов'язано з переміщенням базисів карстування в процесі неотектонічних і сейсмічних рухів.

Загальна характеристика площ порід, що мають здатність до карстування

Назва адміністративної одиниці	Площі адміністративної одиниц тис. кв. км	Площі розповсюдження порід, що карстуються, тис. кв.км				Не карстуються, тисю кв. км	Кіль-кість карсто-проявів, шт
		Стадія розвитку процесу			Всього
		відкрита	покрита	перекрита
Волинська	20,2	2,49	9,21	8,38	20,08	0,006	1529
Львівська	21,8	0,04	7,92	9,83	17,79	0,02	5102
Загалом по Україні	603,7	11,648	86,58	356,812	455,04	0,59	24096

У районі Стебнікського родовища калійної солі найбільш активна зона поверхневого карстування відмічено в долині р. Сольниця, де на площі 1 кв.км у стадії активізації знаходяться 5 воронок; спостерігається активізація карстового процесу по карстових лійках, які знаходиться західніше від м. Стебника, існує загроза автотрасі Львів-Трускавець. У житловому районі м. Стебника по вул. Орлика спостерігалася незначна активізація просадочних явищ, що вплинуло на збільшення тріщин на окремих будівлях;

Унаслідок затоплення Язівського кар'єру карстовий процес в Яворівському районі зменшив свою інтенсивність. Прояв активізації спостерігався на території с. Шкло біля санаторію "Шкло" на 8 карстових воронках та у вигляді просадок поверхні в заплаві р. Шкло в центральній частині села;

Львівській області в центральній частині с. Піски Пустомитівського району 09.02.2010 відбувся карстовий провал, який відноситься до зони активізації карсту. В північній частині м. Борислава спостерігається активізація соляного карстового процесу, що загрожує житловим будинкам.

В умовах збільшення техногенного навантаження та значної зношеності основних фондів в регіоні збільшуються ризики, пов'язані із небезпечними впливами землетрусів, що, у свою чергу, підвищує рівень техногенної небезпеки в різних галузях народного господарства. Супроводжувані зсувами, обвалами, селями, та іншими вторинними небезпечними явищами землетруси можуть спричинити тяжкі матеріальні і соціальні наслідки.

Розвиток загроз гідрометеорологічного характеру та стан системи реагування на них

Географічне положення України та різноманіття синоптичних процесів сприяють частому виникненню стихійних гідрометеорологічних явищ; найпоширенішим стихійним метеорологічним явищем є сильний дощ, нерідко в поєднанні з сильним вітром, що зумовлює повені, селі, завдає значної шкоди сільськогосподарським угіддям; поширені також явища, пов'язані з вітром - шквали, смерчі.

Стихійні метеорологічні явища

Стихійні метеорологічні явища. Відхилення (аномалії) погодних процесів та гідрометеорологічних явищ від середніх багаторічних значень, стихійні гідрометеорологічні явища, переважання поєднання кількох явищ одночасно можуть обумовити виникнення негативних наслідків.

Не завжди негативний вплив складних погодних умов призводить до масштабів надзвичайної ситуації, нерідко відмічаються лише ускладнення в господарській діяльності, які теж можуть обумовлювати збитки.

В регіоні спостерігається дуже широкий спектр стихійних метеорологічних явищ. Найчастіше спостерігаються:

• дуже сильні дощі;

• сильні зливи;

• снігопади;

• сніг з дощем.

На них припадає майже 50% зафіксованих явищ.

Також часто виникають:

• сильний вітер;

• шквали;

• смерчі.

На них припадає майже 20% зафіксованих явищ.

Нерідко виникають:

• ожеледо - паморозеві явища;

• хуртовини;

• заморозки;

• град;

• тумани.

В річному розрізі найбільше надзвичайних ситуацій виникає у липні, в період найактивнішої грозової діяльності. Сильні зливи, шквали, смерчі. крупний град мають велику руйнівну силу, але здебільшого виникають локально на обмежених територіях. При цьому за розміром збитків вони можуть стати причиною виникнення НС регіонального чи навіть державного рівня.

Явище найбільшої руйнівної сили - сильний вітер, який найчастіше стає причиною надзвичайних ситуації у регіоні й має найбільшу повторюваність в Карпатах.

Для холодного періоду року притаманні явища, що охоплюють одно часно декілька регіонів. Частота виникнення їх за календарними місяцями змінюється мало. У багаторічному розрізі найменше надзвичайних ситуацій виникає у жовтні, але, звичайно, кожний рік має свої особливості.

Взимку внаслідок сильних морозів можливе пониження температури повітря до -25-30оС.

Ожеледо - паморозеві явища можуть призвести до аварійних ситуацій на усіх видах транспорту, лініях зв'язку і ЛЕП, нанести збитки комунальному господарству

Притерта льодова корка може утворюватись в регіоні залежно від погодних умов і є чинником негативного впливу для сільськогосподарського виробництва, як це було у 2003 році.

Сильні снігопади, хуртовини, снігові замети спричиняють надзвичайні ситуації які можуть ускладнювати роботу транспорту, обривати дроти ліній зв'язку і ЛЕП, ушкоджувати крони дерев.

Сильні та дуже сильні дощі є найбільш поширеним явищем, але далеко не завжди вони обумовлюють надзвичайні ситуації. До катастрофічних наслідків вони здебільшого призводять в паводко- та селенебезпечних районах Карпат.

Явища конвективного характеру (град, шквали, смерчі) виникають локально (на обмежених територіях), не завжди можуть бути зафіксовані мережею спостережень і нерідко мають значну руйнівну силу. частіше вони фіксуються на межі різних за характером підстильних поверхонь (поле - ліс, водна поверхня - суходіл) та на місцевості з перепадами в рельєфі. Можуть нанести значних збитків, насамперед сільському, комунальному господарству, подекуди призвести до травматизму або загибелі людей. Локальне випадіння граду щороку призводить до пошкодження та загибелі сільськогосподарських культур на площі від 1% до 5%;

Висока та надзвичайно висока пожежна небезпека в екологічних системах виникає практично в усіх районах регіону (зазвичай з травня по вересень).

Спека.

Спека. Остатні роки в регіоні відзначаються спекотним літом. Найбільш спекотною є погода у серпні . Максимальна температура повітря досягає 33-39 градусів, місцями, 40-42 градуси, на Прикарпатті, на високогір'ї Карпат 25 градусів. У східній половині регіону максимум температури повітря перевищувє 35 градусів;

У літній період можливе виникнення в окремі періоди посушливих явищ;

Надзвичайні ситуації гідрологічного характеру.

Надзвичайні ситуації гідрологічного характеру. Щодо чинників виникнення в регіоні надзвичайних ситуацій гідрологічного характеру, то найбільш небезпечними за своїми наслідками можуть виступати водопілля, паводки (коли підйоми рівнів води під час їх розвитку перевищують відмітки небезпечного впливу вод річок на прилеглі території), селеві потоки та змішані природно- техногенні фактори (часткове або повне руйнування гідротехнічних споруд - дамб, ставків, водосховищ, мостів, тощо, аварійні скиди води з водосховищ, які було спричинено гідрометеорологічними явищами чи процесами: сильні дощі, зливи, паводки, водопілля, селеві потоки тощо, внаслідок яких потоки води затоплюють території.

Гідрологічний режим річок неоднорідний і нестабільний. Режим рівнинних річок характеризується формуванням вираженого весняного водопілля на всіх річках, переважно у строки пізніші за середні багаторічні, пониженою водністю меженного періоду за виключенням річок басейнів Західного Бугу де середні місячні витрати води стабільно перевищували норму, пізнім початком льодоутворення.

Протягом березня-травня на більшості річок проходить весняне водопілля. Вода подекуди виходить на заплави річок, місцями спостерігається підтоплення присадибних ділянок населених пунктів, розташованих поблизу річок, житлових будинків, господарських будівель, низьководних мостів та автошляхів, сільськогосподарських угідь.

У весінньо-осінній період внаслідок випадіння інтенсивних дощів можлуве формування дощових паводків; через захаращеність потічків, придорожніх канав та кюветів виникає підтоплення дворогосподарств, присадибних ділянки, сільськогосподарських угіддь, пошкоджуються окремі ділянки водозахисних дамб, берегоукріплень, мости.

Зоною потенційної небезпеки щодо загрози формування річкових паводків різного походження залишаються гірські річки, перш за все, Карпатської зони, оскільки тут гідрометеорологічна ситуація може різко змінюватися за короткий проміжок часу, а гірський рельєф сприяє швидкоплинному формуванню паводків;

Загрози медико-біологічного характеру

Серед медико-біологічних загроз найбільшу небезпеку становлять інфекційні захворювання, масові отруєння (неінфекційні захворювання) людей, інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин, масове розповсюдження шкідників сільськогосподарських рослин.

Серед усіх інфекційних хвороб, найбільший вплив на стан здоров'я населення мають грип та гострі інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні гепатити, гострі кишкові захворювання, туберкульоз, ВІЛ/СНІД, інфекції, керовані засобами специфічної профілактики, паразитози.

В регіоні проявляються: захворювання:

- краснуха;

- вірусні гепатити В, С;

- епідпаротит;

- шигельоз;

- туберкульоз органів дихання;

- менінгококові інфекції ;

- дифтерія;

- кашлюк;

Іде зростання захворюваності на:

- сальмонельоз;

- ротавірусні ентерити;

- гострі кишкові інфекції ;

- хворобу Лайма ;

- інфекційний мононуклеоз;

- вірусний гепатит А;

- лептоспіроз;

- кір;

- вірусні менінгіти;

- педікульоз;

- фтиріоз.

Захворюваність на вірусний гепатит А (ВГА) за медико-соціальним значенням та економічними збитками посідає одне з провідних місць в інфекційній патології. Високий рівень захворюваності на вірусний гепатит А пов'язано з інтенсивним забрудненням довкілля, у першу чергу питної води і грунту, порушенням санітарних норм і правил при виготовленні та реалізації харчових продуктів.

Грип та ГРЗ у структурі загальної інфекційної захворюваності складає до 97%. Питома вага дітей у захворюваності на грип у середньому - 35 - 40%. Серед дітей близько 80% становлять діти 7-14 років (школярі).

Епідемічна та епізоотична ситуація з лептоспірозу, сибірки, сказу та туляремії залишається нестійкою.

В Україні реєструється дуже багато випадків захворювань на туляремію і на сказ, що при великому пасажиропотоці через регіоні через велику кількість бродячихсобак і котів створює в регіоні епідемічно-небезпечну ситуацію.

Загрози екологічного характеру

Для Карпатського регіону значною проблемою залишається усихання похідних ялинників, тобто таких, які ростуть у невідповідних лісорослинних умовах. На сьогодні ялинові насадження в Карпатському регіоні займають площу понад 600 тис. га, з них похідні ялинники - близько 180 тис. гектарів. Першопричиною всихання похідних ялинників є коренева губка та опеньок. Під дією кореневих гнилій погіршується санітарний стан деревостанів, зростає кількість вітровальних дерев, посилюється процес заселення насаджень стовбуровими шкідниками (переважно короїдами). Всихання ялинників у Карпатах розглядається вже як стихійне лихо, причиною якого є зниження природного імунітету та ослаблення насаджень у результаті глобального потепління клімату, техногенного забруднення атмосфери і ґрунту та невідповідної лісогосподарської діяльності в минулому.

Накопиченню сухостійної деревини в насадженнях сприяє і те, що в цьому регіоні значні площі природно-заповідного фонду, де обмежено або заборонено лісогосподарську діяльність, відсутня необхідна мережа лісових доріг, які ускладнюють проведення санітарно-оздоровчих заходів.

Найбільш ймовірна обстановка на Львівщині що може з’явитися від природних загроз