2.2 Соціальна робота як навчальна дисципліна

Негативні прояви стихійності та невизначеності при зміні планових засад на ринкові механізми в економіці актуалізують пріоритетність регулюючої і гарантуючої функцій держави в забезпеченні соціальної захищеності громадян. Для реалізації цієї функції потрібні розгалужена структура соціальних служб і цілеспрямована професійна підготовка для них кадрів. Щоб бути кваліфікованим фахівцем у цій сфері, потрібні знання біології, валеології, теоретичної і прикладної соціології, права, педагогіки, психології, соціоніки, соціальної екології, інженерії та інших наук. Однією з провідних навчальних дисциплін у системі підготовки спеціалістів цього профілю у вищих навчальних закладах є "Теорія і методи соціальної роботи". Вона потрібна нині багатьом — державним службовцям, медикам, юристам, учителям, управлінцям. Засвоєння її уможливлює здобуття знань із методології наукового аналізу соціальних процесів і проблем, найдоцільніших організаційних структур, змісту, принципів, методів і напрямків діяльності служб, пов'язаних із поданням населенню соціальної допомоги, вітчизняного і зарубіжного досвіду, інновацій у цій важливій справі.

Будь-яка навчальна дисципліна є систематизованим внеском із навчальною метою основ відповідної науки. Це стосується і теорії й методів соціальної роботи. Ця дисципліна охоплює ряд курсів, покликаних послідовно, глибше ознайомити майбутніх спеціалістів із загальними й правовими основами, історією, теорією, актуальними проблемами, організацією, методикою, практичними навичками із соціальної роботи і вмінням виконувати її серед різних груп населення.

Між наукою і навчальною дисципліною є певні відмінності. Так, для теорії соціальної роботи головне полягає в пізнанні тієї галузі предметного простору, яка або зовсім не досліджена, або не досліджена достатньою мірою. Завдання навчальної дисципліни — донести нагромаджені наукою знання до студентів у найсприятнішій і найдоступнішій відповідно до рівня їхньої підготовки формі. При цьому враховуються нахили студентів, їхня майбутня спеціалізація, місце професійної діяльності тощо.

Завдання навчального курсу виражається в його цільовій установці. Призначення курсу із соціальної роботи полягає в тому, щоб студенти засвоїли знання теорії і методики цього виду професійної діяльності, набули практичних навичок здійснення соціальної роботи серед категорій громадян, які потребують соціального захисту й підтримки, виховали у собі високоморальні, гуманістичні якості, необхідні спеціалістам цього профілю.

Сучасний соціальний працівник — це фахівець у галузі соціальної інженерії і технології. Як соціолог і педагог, він глибоко розуміється на правових, моральних та психологічних регулятивах життєдіяльності людей, здатний і у доброзичливій формі готовий надати їм кваліфіковану допомогу. Для цього випускник вищого навчального закладу зі спеціальності "Соціальна робота" повинен:

• знати теоретичні та методологічні основи соціальної роботи, її історичні корені, традиції, вітчизняний і зарубіжний досвід, сучасні завдання, шляхи організації соціального захисту населення;

• мати навички соціально-психологічного й ситуаційного аналізу та діагностування умов і рівня життєдіяльності різних соціальних груп;

• уміти здійснювати конкретно-соціологічні дослідження, прогнозувати розвиток соціальних процесів і враховувати їхні результати у своїй роботі, управлінській діяльності, а також у діяльності з врегулювання соціальних конфліктів;

• мати організаторські здібності, високу загальну культуру, педагогічний хист, бути комунікабельним, співчутливим до чужого горя і труднощів, готовим до самопожертви;

• мати необхідну медико-психологічну підготовку, бути спостережливим, уважним, милосердним, виявляти шану до людини, душевну щедрість, витримку, особисту скромність та інші високі морально-вольові якості;

•бути готовим надавати кваліфіковану юридичну допомогу людям у системі громадського правосуддя;

• знати умови і порядок надання опікунства, здійснювати захист прав дитини;

• уміти працювати з особами, які мають відхилення у фізичному розвитку, зловживають алкоголем, вживають наркотики, престарілими, інвалідами, з тими, хто зазнав дискримінації (на національному, релігійному, політичному, статево-віковому, родинному та іншому ґрунті), відбув покарання за скоєні злочини, засуджений умовно або схильний до правопорушень.

Залежно від цільової установки і завдань спеціальності "Соціальна робота" визначають її структуру, зміст, послідовність вивчення матеріалу. При цьому застосовують різноманітні форми й методи аудиторних занять, практики й стажування, самопідготовки й контролю.

Ця навчальна дисципліна відіграє важливу роль у формуванні соціального працівника високої кваліфікації, а саме:

• разом із загальнонауковими, соціально-гуманітарними та іншими соціальними навчальними курсами й практиками допомагає студентам стати справжніми професіоналами соціальної роботи;

• розвиває творче мислення, вміння і бажання з громадянських, гуманістичних позицій аналізувати соціальні явища та конфліктні ситуації, компетентно й зацікавлено визначати шляхи й способи оптимального розв'язання соціальних проблем;

• виховує високі моральні якості, готовність і вміння утверджувати гуманістичні ідеали й загальнолюдські культурні цінності, активно втілювати в життя соціальну політику української держави, сприяти гармонізації людських відносин;

• прищеплює навички комплексного управлінського й психолого-педагогічного впливу на стан і поведінку груп, окремих людей в екстремальних і конфліктних ситуаціях для забезпечення їх соціальних потреб та інтересів, захисту громадянських прав і свобод.

Із цього випливає, що соціальна робота як самостійна наука і навчальна дисципліна має складну інтегральну природу. Свій творчий потенціал вона реалізує через численні функції, основними з яких є гносеологічна, організаційно-виховна, регулятивно-профілактична, інформаційно-комунікативна, соціоінтеграційна, аналітико-прогностична.

Гносеологічна (теоретико-пізнавальна) функція соціальної роботи полягає в тому, що вона, як і інші науки, дає нові знання про суспільне життя і процеси, що відбуваються в ньому. Це стосується передусім її глибокого проникнення в соціальну структуру, механізми адаптації, ресоціалізації, взаємодії, конфліктів на особистісному й мікросоціальному рівнях тощо. Теорія і методика цієї роботи доповнюють і збагачують соціологічні, педагогічні, психологічні та інші науки.

Організаційно-виховна функція соціальної роботи означає вияв гуманного ставлення до людини. Причому в умовах соціальних потрясінь, економічної кризи ця робота спрямована насамперед на тих, хто опинився в найскрутнішому становищі, — безробітних, пенсіонерів, інвалідів, біженців, бездомних, "важких" підлітків. Соціальна робота найменшою мірою пов'язана з повчаннями, вона передусім сприяє

створенню умов для гідного життя людини як основного суб'єкта суспільства, допомагає становленню і реалізації її інтересів. Це включає створення центрів соціальних служб, розширення обсягу послуг, узагальнення і поширення набутого досвіду, інноваційну діяльність, підтримання зв'язків із державними й громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, створення асоціацій тощо.

Регулятивно-профілактична функція соціальної роботи пов'язана з тим, що передбачає і приводить у дію правові, психологічні й інші механізми попередження та подолання негативних явищ, орієнтує поведінку особи в суспільстві. Ця робота допомагає послаблювати емоційне напруження в суспільстві, узгоджувати соціальні зв'язки й відносини, впливає на ситуацію в мікросоціумі, інтенсифікує взаємодію людей, організацій та інститутів, сприяє вольовій регуляції поведінки, самоконтролю особи, формує в клієнтів нові соціальні ролі.

Інформаційно-комунікативна функція соціальної роботи полягає в тому, що виявляє, збирає, узагальнює і доводить до суб'єктів відомості про людей, які потребують допомоги, втручання соціальних служб, створює банки даних про сім'ї і окремих осіб, яким необхідний соціальний патронаж (це робиться з дотриманням правових і етичних норм), сприяє формуванню зрілої громадської думки із соціальних проблем, співчутливого ставлення до них суспільства.

Крім того, соціальні служби систематизують інформаційні матеріали, законодавчі та інші правові акти, організовують їх вивчення серед населення. У засобах масової комунікації вони подають рекламу соціальних послуг, пропагують ідеї соціальної допомоги й захисту людини, зміцнення і підтримки сім'ї, виховання дітей та підлітків, розвитку гуманних народних традицій.

Можна виокремити соціоінтеграційну функцію цієї науки, навчальної дисципліни і професійної діяльності. її суть полягає в тому, що соціальна робота об'єднує галузі знань для розв'язання комплексних проблем соціальної сфери, спрямовує зусилля спеціалістів на створення об'єктивної, всебічної і повної характеристики соціальної підтримки й захисту населення, розробку спільних програм самореалізації особистості.

Аналітико-прогностична функція соціальної роботи зводиться до вивчення тенденцій соціального напруження в суспільстві, демографічної ситуації, причин соціального і сімейного неблагополуччя, стану та якості соціальної допомоги й захисту на різних рівнях, серед окремих верств населення, реальної потреби в них, виявлення нових проблем, передбачення процесів соціального розвитку країни, регіонів, громад (товариств) і участі у формуванні відповідних програм, планів, заходів.

Соціальна робота має сприяти зміцненню стабільності й безпеки в суспільстві. У ст. 1 Конституції Україна визначається як соціальна держава. Соціальні проблеми і деформації можуть завадити економічному відродженню, політичній стабільності країни. У їх подоланні, відверненні пов'язаних із ними загроз важливе значення має досягнення соціальної безпеки. Соціальна робота активно сприяє цій меті.

Запропонована диференціація функцій умовна, оскільки всі вони тісно пов'язані і взаємодіють, доповнюють і розвивають одна одну. Соціальна робота — єдиний динамічний багатоплановий процес, що органічно поєднує наукові знання, творчі пошуки, взаємні зусилля інститутів і організацій, працівників і клієнтів. Водночас вона є об'єктивно необхідною і суспільно значущою професією, що спирається на досягнення соціальних наук, результати і запити практики.

В Україні формується особливий державно-громадський організм, покликаний вчасно реагувати на соціальні проблеми й компетентно розв'язувати їх на всіх рівнях структури суспільства аж до його основної клітини — конкретної особи, Людини. Підготовка спеціалістів нового фаху здійснюється в Україні на трьох рівнях: базовому, середньому та вищому — університетському.

У різних навчальних закладах існують різні підходи до цього навчання. У ліцеях і коледжах готують соціальних асистентів (помічників) і молодших спеціалістів, в інститутах — бакалаврів, в університетах — менеджерів і магістрів соціальної роботи та соціальної політики, у вищих навчальних закладах педагогічного профілю — переважно соціальних педагогів, юридичного профілю — правознавців і соціальних працівників.

Перепідготовка фахівців системи соціального захисту населення здійснюється на базі Харківського філіалу Академії державного управління при Президентові України. Загалом майже у 30 вищих закладах освіти України організовано вивчення соціальної роботи та педагогіки. Віддалена перспектива — орієнтуючись на розвинені країни, підготувати таку кількість соціальних працівників різних рівнів, яка відповідала б кількості педагогів і перевищувала кількість лікарів. Наближенню цієї мети сприяє міжнародна допомога. Так, програма Євросоюзу ТАСК підтримує підготовку фахівців із соціальної роботи у Києво-Могилянській академії, Ужгородському університеті, Чернігівському юридичному коледжі. Складовою проекту "Соціальний захист в Україні" є навчання та підвищення кваліфікації працівників цієї сфери в Житомирській та Харківській областях. Нині в Україні здійснюється багатоплановий проект програми TACIS, спрямований на створення національної мережі шкіл із соціальної роботи. Цей напрямок дедалі більшою мірою поширюється у планах міжнародного гуманітарного співробітництва.

Українське представництво Християнського дитячого фонду за підтримки ЮНІСЕФ, Міжнародної федерації соціальних працівників та їх Української асоціації, починаючи з 1997 р., реалізує проект "Соціальна освіта в Україні". Близько 100 викладачів, практичних соціальних педагогів, психологів, інших фахівців на семінарах у Києві, Донецьку, Тернополі та інших містах України за допомогою висококваліфікованих зарубіжних колег мають можливість поглибити свої теоретичні знання, вдосконалити методичну майстерність, запозичити місцевий досвід роботи з різними групами соціально вразливого населення.

Позитивним є випуск спільними зусиллями науковців і практиків журналів "Соціальна політика і соціальна робота" та "Практична психологія", колективної монографії "Соціальна педагогіка", брошур, тематичних теле- і радіопередач, влаштування фотовиставок, "круглих столів" та інших науково-освітніх заходів, які популяризують унікальні цінності й зростаюче суспільне значення соціальної роботи. Ця гуманітарна наука і благородна професія дедалі впевненіше входить у наше життя, поступово стає дійовим соціальним інструментом, який має великі потенційні можливості для "олюднення" багатогранних суспільних відносин, процесів, явищ що дедалі більшою мірою ускладнюються. Вчені прогнозують розвиток соціальної роботи у ХХІ ст. як технології сприяння формуванню, реабілітації життєвих сил людини. Отже, соціальна робота буде потрібна завжди і всім.