зміст
зміст 2
Мета вивчення курсу 3
1. Теорія соціальної роботи 5
1.1. Сутність поняття "соціальна робота" 5
1.2. Об`єкти і суб’єкти соціальної роботи. 5
1.3. Функції, структура, рівні соціальної роботи. 6
1.4. Принципи соціальної роботи 6
2. Лекція 2. Соціальна робота як наукова і навчальна дисципліна 8
2.1 Соціальна робота як наука 8
2.2 Соціальна робота як навчальна дисципліна 14
2.3 Сучасні теорії соціальної роботи 21
3. АДАПТИВНО-СОЦІАЛІЗАЦІЙНА ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ 25
3.1.Людина як суб'єкт-об'єкт соціальної роботи 25
3.2 Соціалізація і адаптація як базові процеси соціальної роботи 32
3.3. Адаптивно-соціалізаційна концепція соціальної роботи 53
4. МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ 60
4.1. Виникнення і розвиток методології. 60
4.2. Медико-соціальні методи в соціальній роботі. Поняття та форми медико-соціальної допомоги клієнтам. 65
4.3. Соціально-психологічні методи в соціальній роботі. Галузі психологічної науки, знання яких використовується в соціальній роботі. 68
Основна література 74
Мета вивчення курсу
Мета вивчення курсу "Соціальна робота" полягає в опануванні основних соціологічних аспектів управління.
Завдання:
- розкрити сутність і зміст соціальної роботи як науки;
- визначити предмет та об'єкт соціальної роботи;
- розкрити сутність і зміст соціалізація і адаптація як базові процеси соціальної роботи
- визначити адаптивно-соціалізаційнаіконцепції соціальної роботи
- розкрити сутність методів соціальної роботи
вступ
Демократизація українського суспільства та перехід до ринкових економічних відносин зумовили потребу в підготовці у вищих навчальних закладах фахівців із ряду нових професій, до яких належить і професія соціального працівника. Водночас забезпеченість навчально-методичною літературою студентів з цієї ще дуже молодої професії поки що недостатня. Видання перекладів лише деяких праць зарубіжних авторів не в змозі вирішити цю проблему. І не стільки через незначну їх кількість, скільки через принципову відмінність соціальних умов країн, для яких ця наукова і навчальна література підготовлена, від умов українського суспільства. З огляду на викладене автори не обмежуються аналізом теорій соціальної роботи країн світу, а концентрують увагу на пошуках передумов і ознак виникнення та становлення вітчизняної теорії соціальної роботи, яка, розвиваючись у руслі поступу світової теорії, перебуває в умовах і під впливом вітчизняної культури, логіки соціального розвитку, національних традицій подання допомоги та підтримки бідних.
Ідея надання допомоги людям, які опинились у скрутній життєвій ситуації, об'єднується авторами із сучасним розумінням процесу соціалізації як освоєння нових (а тому складних) обставин у навколишньому середовищі шляхом активної адаптації людини (чи групи людей) у кожному конкретному становищі. Розроблена на цьому науковому підґрунті адаптивно-розвиваюча теорія соціальної роботи утворює центральне інноваційне ядро посібника, навколо якого розгорнуто систему наукових поглядів на сучасну теорію соціальної роботи й адекватне її методичне забезпечення.
1. Теорія соціальної роботи
1.1. Сутність поняття "соціальна робота"
Соціальною роботою називається діяльність, спрямована на надання допомоги людям, які її потребують, не здатним без сторонньої допомоги вирішити свої життєві проблеми, а в багатьох випадках і жити.
Предметом соціальної роботи є закономірності, зумовлені характером і напрямом розвитку соціальних процесів у суспільстві.
Цілі соціальної роботи:
1. Збільшення ступеня самостійності клієнтів, їх здатності контролювати своє життя і більш ефективно вирішувати виникаючі проблеми.
2. Створення умов, в якій клієнти можуть у максимальній мірі проявити свої можливості і отримати все, що їм належить за законом.
3. Адаптація людей в суспільстві.
4. Створення умов, за яких людина не дивлячись на фізичні каліцтва, душевні зриви або життєву кризу може зберігати почуття власної гідності й повага до себе з боку оточуючих
5. Досягнення такого результату, коли необхідність допомоги соціального працівника у пацієнтів відпадають.
1.2. Об`єкти і суб’єкти соціальної роботи.
Об'єктом соціальної роботи служать люди, що потребують сторонньої допомоги: старі, пенсіонери, інваліди, тяжкохворі, діти, люди, що потрапили у важку життєву ситуацію - біду;
підлітки, що опинилися в дурній компанії, і багато інших.
Всі функції з надання допомоги нужденним виконують суб'єкти соціальної роботи. До суб'єкта відносяться всі ті люди і організації, які ведуть соціальну роботу і керують нею. Це і держава в цілому, що здійснює соціальну політику Це і благодійні організації, суспільства милосердя типу Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Це і громадські організації: Російська асоціація соціальних служб, Асоціація соціальних педагогів та соціальних працівників, Спілка офіцерів та ін.
Але головним суб'єктом соціальної роботи є, зрозуміло, не організації, не об'єднання, а люди, що займаються соціальною роботою професійно або на громадських засадах.
1.3. Функції, структура, рівні соціальної роботи.
Існують два рівні соціальної роботи:
- Соціальна профілактика за місцем проживання;
- Спеціалізована соціальна допомога (служба сім'ї, служба зайнятості населення, «телефон довіри» тощо).
Виділяють такі функції соціальної роботи:
- Профілактична
- Соціально-реабілітаційна
- Адаптаційна
- Охоронно-захисна
- Соціальний патронаж
- Морально - гуманістичні функції:
• Особистісно-гуманістична
• Соціально - гуманістична
Структура соціального обслуговування населення включає види, типи, методи, організаційні форми, процедури, технології, суб'єктів і об'єктів соціально обслуговування.
1.4. Принципи соціальної роботи
Одна з основоположниць професійної соціальної роботи Мері Елен Річмонд (1861 - 1928), інвалід з дитинства, з 1891 по 1909 р. була генеральним секретарем Благодійного товариства в Балтиморі (США). За її ініціативою у 1898 р. почала працювати перша національне школа прикладної філантропії, надалі перетворений у факультет соціальної роботи Колумбійського університету.
Основні принципи соціальної роботи. Загальнофілософські принципи лежать в основі всіх наук про суспільство, людину і механізмах їх взаємодії. До них відносяться принцип детермінізму, принцип відображення, принцип розвитку, принцип єдності сознання і діяльності, принцип історизму, принцип нерозривної взаємозв'язку індивіда та його соціального середовища.
Соціально-політичні принципи виражають вимоги, Обумовлений залежністю змісту і спрямованості соціальної роботи від соціальної політики держави. Ця залежність визначає концептуальні підходи до вибору пріоритетів соціального захисту населення, до поєднання індивідуальних і громадських інтересів в соціальній роботі. До основним принципам цієї групи можна віднести єдність державного підходу (і в поєднанні з регіональними особливостями соціальної роботи), демократизм її змісту та методів, врахування конкретних умов життєдіяльності особистості чи соціальної групи при виборі змісту, форм і методів соціальної роботи з ними, законність і справедливість діяльності соціального працівника.
Організаційні принципи, соціально-технологічна компетентності кадрів, принцип контролю і перевірки виконання, принцип функціональної визначеності, принцип єдності прав і обов'язків, повноважень і відповідальності.
Психолого-педагогічні принципи. Вони висловлюють вимоги до вибору засобів психолого-педагогічного впливу на клієнтів соціальних служб, необхідність врахування індивідуальна характеристик при здійсненні будь-яких соціально-технологічних процедур. Принципи цієї групи - комплексний аналіз оцінки умов життєдіяльності клієнтів і вибору форм і методів роботи з ними; індивідуальний підхід; цілеспрямованість і адресність соціальної роботи.
Принцип універсальності вимагає виключити дискримінацію при наданні соціальної допомоги за ознаками ідеологічного, політичного, релігійного, національного, расового, вікового характеру. Сприяння має надаватися кожному клієнту з єдиної причини - його потреби в допомозі.
Принцип охорони соціальних прав. Допомога клієнтові не може бути обумовлена вимогою відмовитися від своїх соціальних прав або від частини їх.
Принцип максимізації соціальних ресурсів - кожна соціальна система з неминучістю виділяє мінімум коштів на надання соціальної допомоги своєму населенню. Соціальні працівники повинні докладати зусилля для залучення додаткових можливостей надання допомоги клієнту крім гарантованого мінімуму шляхом звернення до неурядових, добровольчі, етичні, благодійні установи, організації самодопомоги та взаємодопомоги клієнтів, використовувати інші, не заборонені законом способи.
Принцип конфіденційності пов'язаний з тим, що в процесі діяльності соціальному працівнику стає доступною інформація про клієнта, яка, будучи розголошена, може принести шкоду йому або його близьким, дискредитувати і зганьбити їх. Це відомості про хвороби, негативних звичках, психічних захворювання, сімейних конфліктах, кримінальне минуле або сьогоденні. Така інформація не повинна розголошуватися, вона може використовуватися тільки в професійних цілях.
Принцип толерантності обумовлений тим, що соціальна робота ведеться з різними категоріями клієнтів, у тому числі з особистостями, які не вселяють симпатії фахівця. Їх не можна ділити на «хороших» і «поганих», «зручних» і «незручних».