42.Політичний режим п’ятої республіки у Франції.

Четверта французька республіка опинилась в критичному становищі через алжирську кризу – французькій армії не вдалось вчасно опанувати революційні маси повстання. Сама Франція опинилась на краю громадянської війни, тож саме тоді було закликано до влади Шарля де Голля, майбутнього голову французького Опору.

Глава держави - президент, обирається на 7 років прямим всезагальним голосуванням і має широкі повноваження. У виконавчій сфері він:

• призначає й зміщає прем'єр-міністра й членів уряду;

• головує на засіданнях уряду, у Раді й Комітеті національної оборони, у Вищій раді магістратури; має повноваження глави збройних сил, право призначення на вищі цивільні й військові посади.

У законодавчій сфері він має право:

• підписувати й оприлюднити закони, жадати від парламенту нового обговорення закону або окремих його статей;

• заперечити прийнятий парламентом законопроект і передати його в Конституційну раду;

• передавати законопроекти на референдум, минаючи парламент;

• приймати ордонанси, що мають силу закону.

28 вересня 1958 року проект Конституції Шарля де Голля було схвалено всенародним референдумом, за нього проголосували 80 % французьких громадян, оформивши у Франції П'яту республіку, для якої характерна сильна президентська влада. Діє з незначними змінами і сьогодні.

Парламент складався з двох палат - Національні збори і Сенат, президент тепер міг розпустити парламент і не відповідав перед ним. Він керував урядом, головував на його засіданнях, за рекомендаціями прем'єр-міністра усував міністрів. Президент мав широкі повноваження в галузі зовнішньої політики, командував збройними силами і навіть міг видавати нормативні акти (ордонанси), які мали силу закону.

Де Голль, прийшовши до влади, взяв курс на вироблення самостійної зовнішньої політики, створення сильної Франції і Європи, як противаги США. Незалежність було надано всім французьким колоніям. Щоб поставити Францію врівень з великими державами, почалось створення власної ядерної зброї - у лютому 1960 р. Франція здійснила випробування ядерної зброї, приєднавшись до "ядерного клубу" США, СРСР, Великобританії, створила національні ядерні сили, що включають стратегічні ракети, бомбардувальники, підводні човни. Але при цьому де Голль став одним з ініціаторів розрядки міжнародної напруженості.

Стабілізації в країні сприяло і завершення у 60-ті роки модернізації французької економіки. Франція стала сучасною індустріальною державою з передовою багатогалузевою промисловістю.

У 1969 р. на дострокових виборах президентом Франції було обрано Жоржа Помпіду. За його правління було послаблено державну регламентацію соціально-економічного життя, розширив соціальне законодавство. Були покращені відносини з США. У 1973 р. Франція зняла вето на прийняття Великобританії в ЄЕС.

У 1974 р. після несподіваної смерті Помпіду, президентом був обраний Валері Жискар д’ЕстенЗа нього було завершено перегрупування політичних сил. Голлісти створили Об’єднання в підтримку республіки (ОПР), незалежні – Союз за французьку демократію (СФД), різні соціалістичні угруповання об’єднались у рядах Французької соціалістичної партії (ФСП), яка разом з ФКП склала ліву опозицію.

Наприкінці 70-х років у Франції різко змінилась економічна кон’юнктура, що потягло за собою загострення соціальних проблем. Проте криза 70-х років з провідних країн світу найменш вразила Францію. Президентом Франції став соціаліст Франсуа Міттеран. Уряд, сформований лівими силами, спробував вийти з кризи шляхом розширення державного втручання. У Франції відбулась третя хвиля націоналізації: націоналізувався ряд фінансово-промислових груп. Розширювались соціальні програми і вводилась 5-тижнева відпустка. Але такі заходи ще більш посилили інфляцію. Тоді уряд знову ввів державний контроль над цінами і заробітною платою.

У 1984 р. відбувся різкий поворот у політиці Міттерана. Було оголошено про приватизацію державного сектору, який складав до 30%, послабив державне регулювання бізнесу, розпочав боротьбу з інфляцією. Останнє означало введення режиму суворої економії, що відразу призвело до скорочення соціальних програм

На президентських виборах 1995 р. перемогу одержав Жак Ширак. Він, ставши президентом, відразу оголосив про відновлення Францією ядерних випробувань, чим накликав на себе хвилю протестів як у самій Франції, так і за кордоном.

Соціально-економічна політика Ж.Ширака в 1996-1998 рр. не була однозначною. Безробіття досягло найвищих показників після Другої світової війни, економічне зростання дорівнювало майже нулю, державний сектор працював все менш ефективно, ріс державний дефіцит. Держава ледве справлялась зі своїми соціальними зобов’язаннями (однією з причин падіння народжуваності і старіння населення). Спроби обмежити державні витрати за рахунок соціальних програм незмінно викликали хвилю мітингів і протестів

Великі сподівання уряд покладає на продовження інтеграційних процесів, приватизацію державного сектору, скорочення військових витрат за рахунок докорінного реформування армії. Відбувається повернення до воєнних структур НАТО. Головні сподівання у подальшому розвитку поєднані з ЄС.

В 2007 р. до влади прийшов Ніколя Саркозі. Він також висловлювався за впровадження реформ в різних сферах життя країни. Він, зокрема, пропонував більш спрощену систему оподаткування, запровадження системи зменшення безробіття та посилення вимог на отримання допомоги від держави. Але його популярність в зв‘язку з реформами різко впала, бо французи отримали сильні обмеження в соціальній сфері.

Навесні відбулись нові президентські вибори, на яких переміг соціаліст Франсуа Олланд. В своєму політичному курсі він дотримується співпраці з ЄС. Прагне виконати реформу освіти, в соціальній сфері забезпечити будівництво житла. Також анонсовано зниження податків для малого та середнього бізнесу.