
- •60.Національно-визвольний рух на території Індії 1860-1940-х рр. 328
- •1.Історико-політичні передумови формування пострадянського простору.
- •2. Особливості інтеграційних процесів на пострадянському просторі.
- •3. Становлення української державності
- •4. Основні етапи формування політичної системи незалежної України.
- •5.1 Традиції національного державотворення в Україні.
- •5.2 Основні етапи політичної історії Росії.
- •6.1 Основні етапи історичного розвитку Росії.
- •6.2 Політичний розвиток Російської Федерації в пострадянську добу.
- •12 Грудня 1993 р. Відбулися парламентські вибори і референдум, учасники якого схвалили проект нової конституції.
- •2 Березня 2008 обраний на пост президента Російської Федерації.
- •7.1 Партійна система рф
- •7.2 Партійна система рф
- •7. 3 Державно-політичний устрій Російської Федерації
- •9.1.Політико-правова система і політичні процеси в Республіці Білорусь.
- •9.2. Суспільно-політичний розвиток Республіки Білорусь.
- •10.1 Основні етапи політичної історії Молдови.
- •10.2 Еволюція політико-правової системи в Республіці Молдова.
- •11.1 Історичні витоки Придністровської проблеми.
- •11.2.Придністровська проблема: витоки, сутність та шляхи її вирішення.
- •12. Основні етапи політичної історії Литви.
- •13. Історичне минуле естонського, латвійського і литовського народів
- •14. Естонія і Латвія після розвалу срср
- •15. Особливості історичної долі й етногенезу народів Закавказзя.
- •16. Порівняльна характеристика політико-правових систем Азербайджану, Вірменії та Грузії.
- •17.Проблема Нагірного Карабаху та шляхи її розв’язання.
- •18.1 Особливості державного устрою й територіально-адміністративного поділу Республіки Грузія.
- •18. 2 Основні етапи політичної історії Грузії.
- •19.“Революція троянд” у Грузії: причини і наслідки.
- •20.1 Етнополітичні конфлікти в Грузії та шляхи їхнього розв’язання.
- •20.2 Історичні витоки конфліктів Грузії з Абхазією і Південною Осетією.
- •21. Основні етапи політичної історії Казахстану
- •22. Традиції державотворення в Узбекистані
- •23. «Тюльпанова революція» у політичному розвитку Киргизької Республіки
- •24. Формування політичної системи Туркменістану після проголошення державної незалежності
- •25. Громадянська війна в Таджикістані (1992 – 1997 р.) й проблема збереження його територіальної цілісності.
- •26. Основні етапи формування Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії
- •27. Формування парламентської монархії у Великій Британії
- •28. Европейська колонізація північноамериканських теренів і колоніальне суперництво провідних європейських держав
- •29.Війна за незалежність і перетворення сша на федеративну державу.
- •30.Територіальний розширення сша у хvііі – хх ст.
- •31.Громадянська війна та скасування рабства у сша. Реконструкція Півдня.
- •32.«Новий курс» президента ф.Д.Рузвельта та трансформація сша на державу загального добробуту
- •33.Рухи за громадянські права у сша у 1950–70 рр.
- •34. Етапи формування канадської федерації
- •35. Здобуття незалежності Ірландією та її перехід до республіканської форми правління.
- •36.Проблема Північної Ірландії і шляхи її розв’язання.
- •37. Основні етапи формування німецької нації та державності.
- •38.Нацистська диктатура в Німеччині та її злочини
- •41. Монархічна і республіканська форми правління в політичній історії Франції у хvііі-хіх ст.
- •42.Політичний режим п’ятої республіки у Франції.
- •43. Основні етапи розвитку італійської державності
- •44.Диктатура ф. Франко в Іспанії
- •45. Здобуття державної незалежності Нідерландами, Бельгією та Люксембургом.
- •46. Кальмарська унія та здобуття незалежності країнами Північної Європи.
- •47. Відновлення державності країн Центральної Європи після Першої світової війни.
- •48. Встановлення режимів «народної демократії» в країнах Центральної Європи та Балкан і їхній крах.
- •49.Здобуття державності народами Балкан у період Нового та Новітнього часу.
- •50.Специфіка історичного розвитку мікро-держав Європи (Андорра‚ Ватикан‚ Ліхтенштейн та Монако), причини та шляхи збереження цими державами суверенітету в сучасній системі міжнародних відносин.
- •51.1 Особливості політичної системи імперського Китаю. Роль конфуціанства.
- •51.2 Основні етапи політичної історії Китаю.
- •52.Політико-правова система кнр.
- •53. Трансформація політичної системи Японії у хх столітті.
- •54.Проблеми демократизації політичного режиму в Республіці Корея.
- •55.Ідеологія чучхе та політична система кндр.
- •56.Статус монарха у політичній системі Королівства Камбоджа та Королівства Таїланд: порівняльний аналіз.
- •57. Основні етапи політичної історії в'єтнаму.
- •1. Курс оновлення
- •58. 1 Становлення сучасної політичної системи Малайзії.
- •58.2 Формування консенсусної демократії у Малайзії.
- •59. Диктаторські режими у Індонезії та Філіппінах.
- •60.Національно-визвольний рух на території Індії 1860-1940-х рр.
- •60.Національно-визвольний рух на території Індії 1860-1940-х рр.
- •61.Політичний розвиток Республіки Індія після проголошення незалежності.
- •62.Політична система Ісламської Республіки Пакистан.
- •63. Особливості сучасного політичного розвитку країн Південної Азії.
- •64. Політичний розвиток Шрі-Ланки після завершення громадянської війни.
- •65. Політичні реформи Мустафи Кемаля Ататюрка
- •66. Еволюція політико-правової системи Туреччини після Другої світової війни.
- •67. Вплив ісламської революції на політичний розвиток Ірану.
- •68.Особливості сучасного політичного розвитку арабських країн Перської затоки.
- •69. Спроби побудови «арабського соціалізму» в країнах Близького Сходу та Північної Африки у 50-60-х рр. Хх ст.
- •70. «Арабська весна» в політичному розвитку країн Близького Сходу та Північної Африки
- •71. Історичні витоки арабо-ізраїльського конфлікту
- •72. Політичний розвиток Ізраїлю після проголошення державності
- •73.Етнічний та релігійний фактори у політичному розвитку країн Тропічної та Південної Африки.
- •74.Еволюція політичної системи Південно-Африканської республіки після ліквідації апартеїду
- •75. Вплив міжетнічних та міжрелігійних конфліктів на політичний розвиток країн Тропічної та Південної Африки
- •76. Основні етапи політичної історії Мексики.
- •77. Особливості врегулювання індіанського питання у Мексиці.
- •78. Вплив участі Мексики у інтеграційному об’єднанні нафта на політичні процеси в країні.
- •8.10. Фінансова криза"
- •8.11. Повстання сапатистів
- •8.12. Вибори 2000 року
- •9.1. Революція кактусів
- •9.2. Світова фінансова криза 2008-2011 рр..
- •79.Традиції державотворення на Гаїті.
- •80. Особливості процесу демократизації Гаїті в 90-х роках хх століття.
- •81.Особливості демократизації Гаїті в 90-х роках XX ст..
- •82. 1 Диктатура Трухільо в Домініканськой Республіці
- •82.2Політичний розвиток др у 60-80ті роки 20 ст.
- •83. Політика Сомоса
- •84. Вплив громадянської війни в Нікарагуа на політичний розвиток країни.
- •85.Вплив громадянського конфлікту 1980-1992 рр. На політичний розвиток Сальвадору.
- •86.Вплив військових переворотів 60-70 рр. Хх ст. В Латинській Америці на політичний розвиток країн регіону.
- •87.Традиції державотворення на терені Бразилії.
- •88.Основні етапи формування політичної системи Федеративної Республіки Бразилії.
- •89.Особливості бразильського федералізму.
- •90. Політико-правова система Аргентини
- •Теоретичні аспекти дослідження політичного режиму Аргентини
- •Політична система Аргентини, та її особливості
- •Характеристика основних елементів політичної системи Аргентини
- •Аналіз основних складових політичного режиму Аргентини
- •91. Інтеграційне об’єднання меркосур
- •92.Основні етапи історичного розвитку Аргентини.
- •Колоніальний період
- •Перехід до незалежності
- •Об'єднання країни
- •Консервативна республіка
- •Друга світова війна і прихід Перона до влади
- •Правління Перона
- •Католицько-націоналістична революція
- •Правління Фрондісі
- •Переворот 1962 року і правління Гідо
- •Правління Ільїї
- •Військова диктатура
- •Повернення Перона
- •Процес національної реорганізації
- •Повернення демократії Правління Альфонсіна
- •Правління Менема
- •Президентство Нестора Кіршнера
- •Президентство Крістіни Фернандес
- •93.Причини і наслідки «Лівого повороту» в Латинській Америці.
- •94.Особливості участі корінних народів у політичних процесах на теренах Перу та Болівії
- •95.Основні етапи політичної історії Болівії
- •96.Особливості державотворчих процесів у Перу у хіх - хх століттях.
- •97.1 Становлення сучасної політичної системи Республіки Перу.
- •97.2 Ліворадикальні рухи на території Перу
- •98. Государственное устройство и политическая система Боливии
- •99. Вплив сша на політичні процеси у країнах Андів.
- •100.Особливості інтеграційних процесів у регіоні Карібського басейну.
91. Інтеграційне об’єднання меркосур
МЕРКОСУР — економічний союз держав у Південній Америці, за темпами розвитку переважає всі інші подібні об'єднання. До нього входять Аргентина, Бразилія, Парагвай , Уругвай та Венесуела, як асоційовані члени — Чилі, Болівія, Перу, Колумбія та Еквадор.
Історія формування МЕРКОСУР.
Ще в 1960-их роках в Латинській Америці заговорили про створення регіональної зони вільної торгівлі, а пізніше - і спільного ринку. Наслідком тих подій стало утворення Латиноамериканської асоціації інтеграції - LAIA, а у 1969 році - Андської групи. Але обидва об’єднання так і не зуміли досягнути серйозних успіхів у розвитку спільної торгівлі.
Нова хвиля ініціатив, спрямованих на інтеграцію, здійнялась у 1980-их роках внаслідок розчарування латиноамериканських країн в допомозі США після війни Аргентини та Великобританії за Фолклендські острови. Йшлося про зближення латиноамериканських держав на регіональній основі, економічну співпрацю та взаємну інтеграцію економік в рамках вільного ринку. Першим кроком на шляху до створення такого ринку стала угода про вільну торгівлю, підписана Аргентиною та Бразилією у 1986 році. У 1990 році до цієї угоди приєднались Парагвай та Уругвай.
26 березня 1991 року в Асунсьоні (Парагвай) було підписано чотирьохсторонній договір про створення інтеграційного об’єднання МЕРКОСУР. Цим договором було визначено мету створення об’єднання та його організаційну структуру. Договір передбачав:
вільний рух товарів, послуг і робочої сили, якого потрібно досягти через ліквідацію митних тарифів та нетарифних обмежень;
встановлення спільного зовнішнього тарифу та ведення спільної зовнішньоторговельної політики стосовно третіх країн чи їх груп та координація позицій на регіональних та міжнародних економічних конференціях;
координацію макроекономічної, фіскальної, монетарної та секторальної політики в галузях міжнародної торгівлі, сільського господарства, промисловості, транспорту і комунікацій та в будь-яких інших галузях для забезпечення вільної конкуренції між сторонами договору;
Найважливішою метою МЕРКОСУР висуває тріаду: забезпечення автономного розвитку, збереження національного суверенітету і національної культурної ідентичності латиноамериканських країн. При цьому вже не є таємницею, що основною перешкодою є Сполучені Штати Америки.
З 1 січня 1995 року відповідно до Оуро-Претських угод, підписаних у 1994 році, Меркосур перейшов на вищий інтеграційний рівень: від зони вільної торгівлі до митного союзу. У внутрішній торгівлі для всіх учасників вводиться єдиний зовнішній митний тариф (ЕЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн.
У 1995-06 роках асоційованими членами Меркосур стали країни Андської групи: Болівія, Чилі, Колумбія, Еквадор та Перу. З 4-ого лютого 2006 року було підписано протокол про прияняття Венесуели як повноправного члена Меркосур. Проте цей протокол ще не ратифіковано парламентом Парагваю, де сумніваються у доцільності прийняття до складу Меркосур країни з авторитарним режимом. З 2004 року МЕРКОСУР та Андська Група ведуть переговори про створення новго об’єднання УНАСУР з єдиним центральним банком. Цього ж року протоколом у місті Олівос було уточнено режим вирішення міжнародних комерційних і некомерційних спорів між учасниками МЕРКОСУР.
18 грудня 2007 року було підписано угоду про ввільну торгівлю між Меркосур та Ізраїлем. В серпні 2010 року на 39-ій зустрічі на вищому рівні було затверджено спільний Митний кодекс.
Склад та організаційна структура.
На 2010 рік до Меркосур входять такі держави:
А. Постійні члени: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай.
Б. Венесуела - постійний член, протокол про вступ якого ще не ратифіковано. В. Асоційовані члени: Болівія, Еквадор, Колумбія, Перу, Чилі.
Основний орган МЕРКОСУР — Рада спільного ринку, який проводить зустрічі на найвищому рівні. Виконавчим органом є Група спільного ринку. МЕРКОСУР також має адміністративний орган — Секретаріат. Крім цього, у структуру входять 2 консультативні колегіальні органи: Парламентська комісія (представники національних парламентів) та Економічний та соціальний консультативний форум. Основним принципом діяльності вищих органів Меркосуру є консенсус.
3. Роль та вплив МЕРКОСУР у світовій економіці
МЕРКОСУР охоплює територію в 12 мільйонів квадратних кілометрів з населенням 270 мільйонів чоловік і сумарним обсягом валового внутрішнього продукту близько 1 трильйона доларів США. На сьогодні це четверта за потужністю економіка у світі (після ЄС, НАФТА та Японії), порівняна з економікою АСЕАН за обсягом ВВП, та третє за показником ВВП на душу населення велике інтеграційне об’єднання світу після ЄС та НАФТА.
Зростає роль МЕРКОСУР як економічного та геополітичного гравця. Зацікавленість у співробітництві з МЕРКОСУР проявили не тільки держави Андської Групи, але й 15 англомовних країн карибського басейну. Центральноамериканська інтеграційна система SICA у 1998 році заключила з МЕРКОСУР угоду про злиття зон вільної торгівлі двох об’єднань. Мексика та Чилі активно намагаються зайняти місце зв’язуючої ланки між НАФТА та МЕРКОСУР. ЄС з 1991 року провів з МЕРКОСУР понад 15 раундів переговорів про зону вільної торгівлі між блоками (у грудні 1995 року підписано договір про союз та інтеграцію). Для ЄС МЕРКОСУР - найбільший партнер у Латинській Америці, для МЕРКОСУР ЄС - основний торговельний партнер та інвестор. Росія проводить прямі переговори з МЕРКОСУР з 2000 року. Договори про вільну торгівля підписані з Ізраїлем та Єгиптом. Таким чином МЕРКОСУР стає більш привабливим полюсом тяжіння американських країн, аніж НАФТА, і до того ж має вищий ступінь інтеграції.
У 2008 році Аргентина та Бразилія прийняли рішення про відмову від використання американського долара у міждержавних платежах, перейшовши на взаємний обіг бразильських реалів та аргентинських песо. Такий крок сприятиме зростанню фінансової незалежності об’єднання та запобіганню негативних наслідків можливого обвалу американського долара.