Науковий метод: сутність, структура, застосування

Науку як своєрідний, цілісний і самостійний спосіб пізнання світу визначають два його компоненти: предмет і метод. Якщо предмет - це чітко визначений зміст, якість і закономірність, у яких реальність (дій­сність) постає перед дослідником, то метод — це шлях — спосіб або засіб осягнення сутності предмета пізнання. Виникнення нової галузі науко­вого знання завжди пов'язане зі змістовою диференціацією наукових уявлень людини про світ (об'єктивним процесом розвитку науки), виді­ленням сутнісно нового змісту в існуванні досліджуваної реальності (визначенням предмета) та побудовою засобів пізнання цієї реальності (створенням методу). Психологія як самостійна наука виникла, визна­чивши свій предмет і свій метод.

Індивідуальний світ «я» людини, взятий у психологічних закономір­ностях його народження, становлення, розвитку, здійснення та згасан­ня, є предмет психології. Система засобів цілісного пізнання даного предмета в єдності його дійсних, реальних і сутнісних, глибинних про­явів має постати як науковий метод психології. Науковий метод як такий — це змістовий синтез методології, методики та власне прийомів дослі­дження, які у своїй єдності зумовлюють побудову об'єктивного, цілісно­го та завершеного знання про предмет науки.

Методологія — це вчення про загальні точки зору, з яких повинен виходити дослідник психічної природи «я» людини, про правила, яких він повинен дотримуватися в дослідженні, та про засоби, якими він має користуватися. Оскільки ці точки зору, правила та засоби не довільні, а визначені однією кінцевою метою - пізнати предмет науки таким, яким він є в дійсності, адже будь-яка методологія грунтується на своєрідності предмета даної науки та передбачає попереднє пізнання його загальних, формальних властивостей - саме тих властивостей, від яких залежать правила, прийоми та підходи даної науки.

Методологія науки постає у двох своїх якісних формах. По-перше, во­на дає уявлення про прийоми або техніки дослідження. Тобто вона вивчає зовнішні та спеціальні ознаки групи явищ, які потребують особливих зовнішніх прийомів (засобів) їх пізнання. Так, у суспільних науках «тех­нічна» методологія є вченням про критичне (наукове) спостереження явищ соціального життя людини та взаємодії з цими явищами. До тех­нічної методології може бути віднесене, наприклад, узагальнене уявлен­ня про збір і перевірку історичних джерел (у методології історії) або про вміння тлумачити закони, використовувати їх стосовно окремих випад­ків, обґрунтовувати правову норму того чи іншого положення в законо­давстві (в методології права) чи уявлення про послідовну кваліфікацію психологічного стану людини (в методології психологічної науки).

По-друге, методологія може пізнавати ті широкі загальні властиво­сті та співвідношення явищ, які відрізняють взагалі одну науку чи групу наук від інших, кожна з них має свою характерну точку зору, свої найви­щі поняття (категорії), свої завдання. Так, суспільні науки вивчають явища життя людини, зумовлені її волею та свідомістю, прагненням до конкретних цілей та ідеалів. Це ті моменти, які не мають місця серед су­то природних явищ, тому й закономірності існування суспільних явищ сутнісно відрізняються від закономірностей існування явищ природних. Ця методологія є логічна або філософська.

Філософська методологія є загальною для широкої сукупності явищ (наприклад явищ суспільного життя людини) і потребує систематично­го, послідовного та логічного викладу, оскільки обґрунтовується через логічний аналіз загальних формальних властивостей даної предметної сфери. Ця форма методології розкриває загальну своєрідність цілей кон­кретної науки чи галузі наукового знання — своєрідність, зумовлену за­гальними властивостями та змістом предмета науки. Філософською ме­тодологією суспільних наук, які вивчають закономірності взаємодії лю­дини та суспільства, є філософія суспільства, або соціальна філософія. Філософською методологією психології — синтезованої за змістом нау­ки про взаємодію людини й світу — є філософія людини.

Технічна методологія узагальнює та подає найдоцільніші та най­ефективніші способи й засоби наукового пізнання предмета науки. Ос­кільки психологія поєднує в собі ознаки і теоретичної, і прикладної дис­ципліни, її методологія розгортає поряд із засобами наукового пізнання також засоби практичного перетворення дійсного стану предмета — ін­дивідуального світу «я» людини. В уніфікованому вигляді технічна мето­дологія являє собою синтез методики психологічного дослідження та методики перетворюючого психологічного впливу.

Методикою в науковому дослідженні прийнято називати процедуру або послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворюючих дій, опе­рацій та впливів у цілому, які реалізуються в ході дослідження стосовно його предмета й спрямовані на розв'язання завдань дослідження. Як складник наукового методу психології методика може розглядатися на декількох рівнях: перший рівень — загальна методика психологічного дослідження; другий — методика здійснення конкретного типу науково­го дослідження (теоретичного, емпіричного, прикладного та ін.); третій — детально описана послідовність реалізації того чи іншого прийому, засо­бу, способу психологічного дослідження.