Приклади з практики управління, які потребують активізації від­повідної ролі: майже всі дії пов'язані з персоналом.

3. Сполучна ланка.

• Описання дій: встановлення мережі контактів з керівниками ін­ших підрозділів та організацій, а також інформування підлеглих про та­кі зв'язки.

Приклади з практики управління, які потребують активізації відповідної ролі: ділове листування, участь у нарадах, з представниками інших підрозділів (організацій).

II. Інформаційні ролі.

3. Приймач інформації.

• Описання дій: цілеспрямований пошук, отримання та накопичен­ня різноманітної інформації, необхідної для роботи.

• Приклади з практики управління, які потребують активізації від­повідної ролі: обробка кореспонденції, періодичні огляди, ознайомлю- вальні подорожі, відвідування інформаційних семінарів і виставок.

3. Розповсюджувач інформації.

• Описання дій: передача інформації, отриманої як із зовнішніх дже­рел, так і від підлеглих, усім зацікавленим особам всередині організації.

• Приклади з практики управління, які потребують активізації від­повідної ролі: розповсюдження інформаційних довідок, дайджестів, ви­ступів з оглядами, проведення бесід, інформування підлеглих про досяг­нуті домовленості.

3. Представник.

• Описання дій: передача інформацію про плани, нинішній стан, результати роботи підрозділів зовнішнім особам та органам.

• Приклади з практики управління, які потребують активізації від­повідної ролі: підготовка та розсилка інформаційних листів, участь у за­сіданнях з доповідями про виконану роботу.

III. Управлінські ролі (прийняття рішень).

3. Ініціатор.

• Описання дій: пошук можливостей для модифікації як процесів усередині організації, так і системи взаємозв'язків з іншими підрозділа­ми та структурами, ініціювання введення новацій, спрямованих на по­кращення стану справ і робітників.

• Приклади з практики управління, які потребують активізації від­повідної ролі: участь у засіданнях з обговоренням та прийняттям перс­пективних рішень, нарадах, присвячених введенню новацій.

3. Стабілізатор (усунення проблем).

• Описання дій: піклування про організацію, внесення коректив в дії, відповідальність при виникненні факторів, які загрожують існуван­ню та нормальному функціонуванню організації.

• Приклади з практики управління, які потребують активізації від­повідної ролі: обговорення та прийняття рішень зі стратегічних питань, пов'язаних з виходом із кризових ситуацій.

3. Розповсюджувач ресурсів.

• Описання дій: визначення шляхів витрат матеріальних, фінансо­вих і трудових ресурсів організації.

• Приклади з практики управління, які потребують активізації від­повідної ролі: складання та утвердження графіків, планів, бюджетів і контроль за їх виконанням.

3. Посередник (проведення переговорів).

• Описання дій: представлення організації на всіх значимих перего­ворах.

• Приклади з практики управління, які потребують активізації від­повідної ролі: проведення переговорів, встановлення офіційних контак­тів між організацією та іншими фірмами.

Ця ідея Мінцберга, висунута на початку 80-х років XX століття, ду­же тісно переплітається з ідеями, висунутими нашими психологами. Ба­зуючись на визначенні трьох основних типів особистості («мислитель», «співрозмовник» і «практик») і на тому, що в кожному з них домінує од­на з відповідних соціальних функцій (когнітивна, емоційно-комуніка- тивна або практична), своєрідність прояву яких детермінована особи- стісним профілем, залежатиме ефективність рішення того чи іншого завдання.

Ми можемо поділяти думку різних дослідників про те, що менедже­ри — це люди, які насамперед приймають рішення, і цій головній функ­ції підпорядковані всі інші. Можна також припустити, що менеджер — це головний оброблювач інформації, обов'язок якого полягає в одержанні інформації для прийняття рішень і подальшого поширення. Ще одна думка зводиться до того, що люди - це найважливіший ресурс менедже­ра і найважливішими завданнями менеджера є розвиток персоналу й управління ним, а також створення мережі міжособистісних взаємодій для поліпшення умов роботи своєї команди. Ми знаємо, що набір домі­нуючих ролей залежить від виду діяльності й, зокрема, може змінювати­ся згодом. Але ми не повинні забувати, що всі три категорії ролей завжди взаємозалежні. З плином часу дослідники дійшли висновків, що одна людина (навіть найталановитіший і здібний менеджер) не може забезпечи­ти досягнення найвищих результатів. Злагоджена діяльність усіх членів колективу є визначальним фактором. Але згодом змінилося функціо­нальне значення колективу. На його місце виникло поняття команди.

З кожним роком структура та функції робочих команд зазнають пози­тивних змін і трансформацій. Змін зазнають і визначення терміна «команда».

Так, наприклад, за визначенням М. Армстронга: «Команда — це не­велика кількість людей із взаємодоповнюючими вміннями, які зібрані для спільного рішення завдань з метою підвищення продуктивності від­повідно до підходів, за допомогою яких вони підтримують взаємну від­повідальність».

Але все ж таки ближчим до сучасних реалій і тенденцій є визначен­ня І. Саласа, Р. Берда и С. Таненбаум, які називають командою невели­ку кількість людей (частіше 5-7, рідше 15-20), котрі поділяють цілі, цін­ності та загальні підходи до реалізації спільної діяльності й обопільно визначають відповідність свою та своїх партнерів цій групі. Крім того, вони наголошують, що члени команди мають взаємодоповнюючі вмін­ня та знання, беруть на себе відповідальність за кінцевий результат і здатні приймати будь-які внутрішньогрупові ролі.

Думка А. Іванової підтверджує ті самі позиції, але з погляду вітчиз­няного менеджменту. Вона стверджує, що характерною особливістю ко­манди (і своєю чергою відмінністю від колективу) є саме існування спільної мети, яка розділяється всіма членами групи і кожен несе відпо­відальність за її виконання. Також важливими особливостями команди є зміщення окремих, особистісних інтересів її членів до загальних, наяв­ність лідера і розуміння (а отже, і виконання) командних ролей.

Звичайно, кожна команда створюється для певних цілей, коротко- чи довготривалих, з певними особливостями, але все ж таки загальні, спільні риси для формування групи та розподілу функціональних ролей існують. І найбільш чітко вони сформовані в роботі доктора психологіч­них наук Мередіта Белбіна, дослідження котрого в Школі управління (Хенлі, Велика Британія) стали відомими всьому бізнес-світу.

М. Белбін зі своїми колегами на початку 1990-х рр. створили концеп­цію командоутворення та рольового розподілу. Вчений стверджує, що для створення збалансованої, ефективної команди потрібен набір і взаємодія певних видів функціональних ролей. Кожна роль несе в собі певні особли­вості, й кількість людей, які приймають ці обов'язки, має бути обмежена.

Для балансу та гармонічної співпраці в команді має бути такий роз­поділ ролей:

• один координатор чи шейпер (не обидва одночасно) для ролі лідера;

• один (рідко - 2) генератор ідей для продукування проектів, рі­шень тощо. Якщо буде більше, то можуть виникати конфлікти;

• один аналітик для вироблення загальної стратегії та контролюван­ня робочих процесів;

• один або більше реалізаторів, командних гравців, завершувачів, дослідників ресурсів і спеціалістів для продуктивної роботи команди.

У сучасній літературі чимало місця приділяється особистості й діяль­ності керівника. Розглядаючи психологічні теорії управління, ми відзна­чаємо, що жодна з них не може бути побудована без звертання до особи­стості керівника. Кітов А.І. відзначає, що для побудови психологічної теорії управління потрібний уважний підхід до особистості керівника. Дослідження слід починати не з особистості, а з її діяльності. Що ж стосу­ється особистості керівника, то діяльнісний підхід дозволяє виділити дві групи найбільш діяльних характеристик: перша група позначена як індивідуально-управлінська концепція особистості, а друга як її профе­сійна майстерність. Підвищена увага до психології управління, інтерес до її наукової та практичної новизни обумовили динамічне зростання у цій галузі знань. Різні способи розгляду її як феномена, під різними ку­тами зору й у різних площинах обумовило формування несхожих науко­вих підходів і шкіл. Це могли бути інженерно-психологічний підхід, со- ціально-психологічний, суб'єкт-об'єктний, організаційно-психологіч- ний та ін.

За справедливим зауваженням Б.Ф. Ломова, у психології має місце неправомірне ототожнення діяльності індивіда й діяльності суспільства. Це має відношення й до робіт із психології управління. «Оскільки інди­відуальна діяльність є лише складовою частиною діяльності суспільства, — вважав Б.Ф. Ломов, — ясно, що й аналіз її має починатися з вивчення функцій цієї індивідуальної діяльності в системі громадського життя, у системі взаємодії даного індивіда з іншими людьми, у тім «соціальному контексті», в який ця діяльність включена. Функції виражають соціаль- но-змістовний бік діяльності, її зв'язки з економічною структурою сус­пільства, з його потребами й інтересами.

Отже, нам слід пам'ятати, що певні види діяльності, які нам можуть здатися такими, що не входять до основного виду діяльності менеджера, насправді є невід'ємною частиною цієї діяльності. Тут можна говорити про дві сторони управлінської діяльності: безпосереднє управління людьми, колективами й управлінням соціальною інформацією. Інфор­маційний процес є неодмінним атрибутом управлінської діяльності на всіх стадіях і в усіх його ланках, причому в управлінні системами со­ціального порядку йдеться про людську, соціальну за своєю природою інформацію, відзначає В.Г. Афанасьєв. Соціальна інформація стосуєть­ся відносин людей, їхньої взаємодії, потреб, інтересів. Ми вже уточню­вали, що сучасна управлінська діяльність характеризується високим сту­пенем поділу функцій, що означає надання відносної самостійності окремим групам функцій управління в процесі їх реалізації.

Запитання для самоконтролю

1. Визначте історичні аспекти становлення управлінської думки.

2. Охарактеризуйте розвиток менеджменту на початку XX століття.

3. Визначте особливості розвитку самостійного етапу в історії менеджменту

4. Які особистісні якості сприяють ефективній діяльності керівника?

Використана і рекомендована література

1. Алифанов С.А. Основные направления анализа лідерства // Вопросы психологии. — 1991. — № 3.

2. Армстронг M. Основы менеджмента. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998

3. Герасимчук A.A., Тимошенко 3.I., Шейко C.B. Філософські основи менед­жменту і бізнесу. - К.: УФІМБ, 1999.

4. Иванова А. «Колектив или Команда» // Элитный Персонал. — 2005. — 10.08.

5. Климов Е.А. Введение в психологию труда. - М., 1988.

6. Коллектив. Личность. Общение. Словарь социально-психологических по­нятий / Под ред. Кузьмина Е.С. и Семенова В.Е. — Л.: Лениздат, 1987.

7. Короткий психологічний словник / За ред. проф. ВЛ.Войтка. — К.: Вища школа, 1976.

8. Кравченко А.И. История менеджмента: Учеб. пособие. — М., 2000.

9. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы. — М., 1991.

10. Кудашев А.Р. Ролевой тренинг менеджеров в Интернете. — М., 1999.

11. Хараш А.У. Руководитель, его личность и деятельность. — М.: Знание, 1981

12. Позняк Д. Мак'явелістичний тип лідерства // Соціальна психологія. — 2003. - № 2.

13. Решетников A.B., Шамшурин В.И., Шамшурина Н.Г. / Социально-исто­рический портрет лидера организации // СОЦИС. — 2001. — № 10.

14. Руководитель и колектив / H.И. Курочки, H.A. Максимов. — М.: Экономи­ка, 1979.

15. Руководитель коллектива / Под ред. Михалева В.М. и Пружинина С.Ш. — М.: Политиздат, 1974.

16. Руководство и лидерство / Под ред. Парыгина Б.Д. — Л.: Ленинград, 1973.

17. Трофімов А.Ю. Соціально-психологічні особливості формування керівної ланки. Збірник наукових праць. — К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2006.

18. Шульц Д., Шульц С. Психология и Работа. — M., 1998.

19. D.S. Pugh & D.J. Hickson. Writers on Organizations, 1989.

Тема 15

Методологія критеріїв психічного здоров'я

особистості

Логіка викладу: поняття психічного здоров'я особистості. Рівні психічно­го здоров'я особистості. Критерії оцінки психічного здоров'я. Психоло­гічний комфорт як умова психічного здоров'я особистості.

♦ ♦ ♦

Поняття психічного здоров'я особистості

Нині в Україні актуальність психічного та фізичного здоров'я зумо­влена реаліями життя.

Сучасні умови життєдіяльності людини пов'язані з низкою особли­востей, які ставлять високі вимоги до індивідуально-психологічних вла­стивостей і психічних функцій організму.

Різнобічна й тривала дія несприятливих соціальних, психологічних, економічних та інших чинників зумовлює високу нервово-психічну на­пругу, яка залежить від індивідуально-психологічних особливостей лю­дини, рівня її особистісної сформованості й здатна викликати різнома­нітні негативні прояви в її поведінці, зокрема такі, як межові нервово- психічні розлади (Л.Ф.Бурлачук, 1979; А.Є.Лічко, 1985; Б.Д.Александ- ровський, 1976, 1993; А.М.Свядощ, 1997; Т.М.Титаренко, 1997; А.А.Крилов, 1998; A.B.Мальований, В.М.Бєлов, С.Б.Котова, 1998; Б.Д.Карвасарський, 1990, 1999; С.Д.Максименко, 1999).

Підвищений інтерес до вивчення індивідуальних психічних власти­востей пов'язаний зі зростанням частоти межових нервово-психічних розладів (МНПР).

За даними багатьох фахівців, розповсюдженість МНПР у світі ста­новить від 20 до 40% населення. Коли врахувати, що вони можуть зумо­влювати аномалії в міжособистісних стосунках, підвищувати конфлікт­ність, викликати небажані зміни в поведінці — включно до асоціальних вчинків, а також спричиняти погіршення або втрату працездатності, то стане зрозуміло, що психічне здоров'я та психосоціальний комфорт ма­ють суттєве соціально-економічне значення й належать до найважливі­ших проблем сучасності.

Результати дослідження осіб віком 17-21 років показали, що 15% мають незадовільну нервово-психічну стійкість, 30% — задовільну нер­вово-психічну стійкість, 28% не задоволені міжособистісними стосунка­ми, 25% потребують додаткового психологічного обстеження (М.А.Дми- трієва зі співавт., 1979; Ю.В.Тельних, 1991; М.С.Корольчук, 1997). Вод­ночас І.М.Чиж, С.Г.Жиляєв (1998), В.М.Крайнюк (1999) вважають, що понад 40% юнаків характеризуються слабким психічним і фізичним здо­ров'ям, близько 30% мають різні МНПР. Це ставить вивчення психоло­гічних факторів формування таких порушень у низку найбільш актуаль­них завдань.

Психічні розлади перебувають у центрі уваги медичної психології вже не одне десятиріччя. Сучасний етап вивчення психологічних аспек­тів МНПР характеризується комплексним, поліфакторним вивченням етіології, патогенезу, перебігу та лікування психічних порушень з визна­ченням психологічних, біологічних і соціальних чинників у їх форму­ванні, специфічна взаємодія їх спричиняє розвиток відповідних форм невротичних і психічних реакцій та станів, які супроводжуються дезор­ганізацією поведінки, стосунків і зниженням ефективності діяльності (Л.Ф.Бурлачук, 1979; М.С.Корольчук, 1985; Г.В.Морозов, А.М. Івани- цький, 1988; Ю.А.Александровський, 1993; С.Х.Уразов, І.В.Доровських, 1998; Ю.Л.Трофімов ,1999; Н.Ю.Максимова, Є.Л., Мілютіна, 2000).

Вивчення психологічних характеристик, які суттєво впливають на ймовірність виникнення МНПР, завжди цікавило вчених, і вони дослі­джували певні особливості реакцій організму на стресові ситуації (А.П.Страхов, 1976), міжособистісні та внутрішньоособистісні конфлік­ти (М.І.Пірен, 1996), визначали специфічні особистісні профілі (Ф.Александер, 1995), акцентуації особистості та дезадаптаційні розлади (А-Є.Лічко 1985; М.С.Корольчук, 1997), рівень агресивності й тривож­ності (В.М.Крайнюк, 1999).

Аналіз наукової літератури показав істотні розбіжності, суперечли­вість даних щодо сутності підходів вивчення індивідуально-психологіч- них властивостей і виявив, що вони відрізняються недостатньою цілісні­стю, розробленістю й обгрунтованістю методів ранньої психодіагности­ки та адекватної психокорекції осіб з МНПР.

Необхідність розв'язання майбутніми фахівцями (нині студентами) перспективно важливих життєвих завдань під час навчання змінює по­гляди і орієнтації в системі соціальних, фахових, економічних цінно­стей, а за відсутності впевненості в майбутньому, ясних перспектив з працевлаштуванням не може не впливати на внутрішній світ студентсь­кої молоді. Залежно від соціальних умов, індивідуальних психологічних особливостей у певної частини молоді з'являється зневіра в успіх у жит­ті, у свої сили, в існування істинних цінностей, втрачається здатність ре­гулювати свою активність, поведінку, відбувається знецінення потреби самоактуалізації. Це призводить до того, що особистість стає беззахи­сним об'єктом впливу зовнішніх обставин, зі заниженими самооцінкою, самоповагою, критеріями особистісного успіху, та з'являються трудно­щі в адаптації до умов життєдіяльності, що проявляється невротичними розладами. Останні в структурі загальносоматичних захворювань стано­влять 35-60%, а те, що вони спричиняють тимчасову або стійку втрату працездатності, соціально-психологічну дизадаптованість молодої лю­дини у відповідальний період її життя — закінчення вищого навчально­го закладу, зумовлює соціальну й економічну значущість проблеми пси­ходіагностики та психокорекції осіб з невротичними розладами, осо­бливо хворих на неврастенію (Л.Ф.Бурлачук, А.Є.Лічко, Б.Д.Алексан- дровський, А.М.Свядощ, Т.М.Титаренко, А.А.Крилов, А.В.Магльова- ний, В.М.Бєлов, А.Б.Котова, Б.Д.Карвасарський, С.Д.Максименко, М.С.Корольчук).

Розходження щодо особливостей самоактуалізації здорових і хворих осіб є закономірними, вони існують і потребують подальших наукових пошуків. Практичні й теоретичні дослідження в цій галузі спрямовані на уточнення концепції самоактуалізації, розширення меж її застосування, пошуків психодіагностичного інструменту, що робить самоактуалізацію більш доступною для вивчення, виявлення методів психодіагностики та психокорекції в осіб з невротичними розладами. Можливість одномір­ного опису рівня самоактуалізації, зведення її до одного показника ви­кликає серйозні сумніви, пов'язані з неоднозначністю і суперечністю цього конструкту, й вимагає комплексного підходу до психодіагностики та психокорекції.

Слід зазначити, що вже сьогодні в Україні стає загрозливою тенден­ція до погіршення основних демографічних показників, які свідчать про рівень здоров'я в тій чи іншій країні — зростає кількість пенсіонерів і не­працюючих, смертність серед працездатного населення, знижується се­редня тривалість життя (за різними даними, в Україні вона біля 60 років, а, наприклад, в Японії - понад 80 років).

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) протягом останніх десятиріч розробляє певні програми, стратегії, які спрямовані на поліп­шення психічного та фізичного здоров'я, такі як: здоров'я для всіх в но­вому тисячолітті, втілення в життя потребує фундаментальний підхід, який пропонується ВООЗ, для опрацювання в усіх країнах щодо усвідо­млення на державному рівні необхідності формування, збереження, під­тримки та відновлення психічного та фізичного здоров'я на трьох рівнях — соціальному, психічному та фізичному при відповідному економічному, матеріально-технічному, психологічному та медичному забезпеченні. Соціальний і психологічний компонент цього потребує переоцінки й ус­відомлення особистішої відповідальності за свій рівень психічного та фізичного здоров'я.

Одним із головних напрямів цієї діяльності, на нашу думку, може стати реалізація принципів здорового способу життя, що втілюються че­рез самоорганізацію, самосвідомість, самоактуалізацію й формування відповідних поведінкових реалій особистості на відповідній соціально- економічній основі.

Слід зазначити, що ще понад 20 років тому ВООЗ визначили «фак­тори ризику», які лежать в основі етіопатогенезу багатьох захворювань. До переліку факторів ризику ввійшли такі чинники, як: 1) стрес; 2) не­раціональне харчування; 3) гіподинамія та гіпокінезія; 4) куріння; 5) зловживання алкоголем. Декларація названих факторів суттєво не змі­нює ситуацію, оскільки потребує реалізації профілактичного напряму сучасної системи охорони здоров'я через формування здорового спосо­бу життя. Остання категорія має суб'єктивну й об'єктивну сторону.

Об'єктивно вона потребує сучасних наукових розробок від медико- психологічного до економічного та правового його забезпечення, а суб'єктивно є необхідність соціально-психологічного забезпечення го­товності кожної особистості задовольнити одну з найважливіших потреб - формування, збереження, підтримки та відновлення психічного та фі­зичного здоров'я.

У роботах сучасної української школи валеології під керівництвом доктора медичних наук професора Г.Л.Апанасенка та його учнів-співро- бітників Р.Г.Науменко, А.Н.Волгіної, М.В.Морозова, Г.М.Соколов- ської, В.М.Ширяєвої та інших отримані наукові дані, які дозволили сформувати енергетичну концепцію профілактики хронічних неінфек- ційних соматичних захворювань (Г.Л.Апанасенко, 1992). На жаль, по­дібних робіт, що торкалися б у такому ж аспекті психічного здоров'я, надзвичайно мало.

Авторський колектив цього видання має на меті заповнити певною мірою брак інформації про психічне та фізичне здоров'я особистості че­рез висвітлення цих проблем у відповідних розділах: 1. Основні поняття та критерії психічного здоров'я. 2. Головні симптоми психічних захво­рювань. 3. Психодіагностика та психопрофілактика невротичних розла­дів. 4. Практикум зміцнення психічного та фізичного здоров'я.

Рівні психічного здоров'я особистості

Проблема психічного здоров'я завжди привертала й привертає увагу багатьох дослідників. Існує багато підходів до розуміння і розв'язання цієї проблематики. Сам термін «психічне здоров'я» неоднозначний, він пере­дусім поєднує дві науки й дві галузі практики — медичну та психологічну.

Проблема психічного здоров'я, норми та патології є міждисциплі­нарною проблемою — філософською, соціальною, психологічною, ево­люційною та ін.

Недостатня вивченість принципів організації психіки і самої її суті обумовлюють наявність великого різноманіття теоретичних і методоло­гічних підходів до визначення психічного здоров'я, психічної норми, меж цієї норми та патології. У філософсько-гносеологічному плані різ­номанітність цих підходів простягається від концепцій жорсткого мате­ріалістичного детермінізму щодо всіх і всяких форм психічної діяльності (в рамках теорії відображення) до визнання безсмертя душі (нашого «я», «самості» та ін.), особливих форм психічної енергії тощо.

Для вирішення проблеми психічного здоров'я потрібне кардиналь­не вирішення соціальних умов. Необхідною умовою для розвитку здоро­вої людини є економічна база, психологічне відчуття стабільності в сус­пільстві, засноване на цілеспрямованій позитивній програмі дій. Здоро­ва людина може розвиватися лише в здоровому суспільстві.

У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записа­но: «Здоров'я — це не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів, а й повне фізичне, душевне та соціальне благополуччя».

Таке уявлення про здоров'я свідчить про тісний психосоматичний зв'язок стану людини з безліччю як внутрішніх, так і зовнішніх факто­рів. Життєдіяльність людини як складної живої системи забезпечується на різних, але взаємопов'язаних рівнях функціонування. Досить умовно можна виділити три доволі специфічних рівня розгляду: біологічний, психологічний і соціальний, на кожному з яких здоров'я людини має особливості свого прояву.

1. Здоров'я на біологічному рівні припускає динамічну рівновагу функцій усіх внутрішніх органів та їх адекватне реагування на вплив зов­нішнього середовища. Питання профілактики здоров'я на цьому рівні та лікування хвороб з давніх давен перебувають в полі зору традиційної ме­дицини.

2. Наші уявлення про значення і шляхи забезпечення здоров'я, пов'язаного з психологічним рівнем, поки ще не можуть бути визнані задовільними. Здоров'я на психологічному рівні так чи інакше пов'язане з особистим контекстом розгляду (здоров'ям особистості), в межах якого людина постає як психічне ціле.

Чим більш гармонійно поєднані всі суттєві властивості, що склада­ють особистість, тим вона більш стійка, врівноважена та здатна проти­діяти впливам, що намагаються порушити її цілісність (С.С. Корсаков). Благополуччя в психічному здоров'ї може бути порушене:

— домінуванням певних негативних за своєю суттю властивостей характеру;

• дефектами в морально-естетичній сфері;

• неправильним вибором ціннісних орієнтацій.

3. Перехід від психічного до соціального рівня досить умовний. Психологічні властивості особистості просто не існують поза системою суспільних стосунків, до якої вона включена. Людина постає на цьому рівні передусім як істота суспільна. І, відповідно, тут на передній план виходять питання впливу соціуму на здоров'я особистості. Психічне здоров'я зазнає впливу (як позитивного, так і негативного) з боку різних соціальних зв'язків — сім'ї, друзів, роботи, дозвілля, належності до релі­гійних та інших організацій тощо. Лише люди зі здоровою психікою зви­чайно почуваються активними учасниками в соціальній системі.

Занедбаність виховання та несприятливі умови оточення стають причиною різних форм неадекватної поведінки людини в суспільстві та кримінального розвитку особистості. Особистість може деградувати або змінитися, якщо зміниться її ставлення до людей, до праці чи колекти­ву. Стійкість і постійність активних взаємин дозволяють особистості підтримувати особисту надійність, долати перешкоди та досягати намі­чених цілей, здійснюючи реалізацію своїх намірів.

За нашими спостереженнями, понад 40% юнаків характеризуються слабким психічним і фізичним здоров'ям, близько 30% з них мають різ­ні граничні психічні відхилення.

Різні аспекти психічного здоров'я військовослужбовців вивчають М.С.Корольчук, 1985, 1997; П.П.Криворучко, 1998; Д.А.Байнов, 1999; В.М.Крайнюк, 1999; В.В.Стасюк, 1999; В.І. Осьодло, 2001.

Реалізація ідеї психічного здоров'я на соціальному рівні вимагає від суспільства перегляду невиправданих традицій і пріоритетів у сфері ви­ховання та навчання, професійній зайнятості, організації дозвілля та відпочинку, індустрії харчування тощо.

Критерії оцінки психічного здоров'я

У проблемі психічного здоров'я питання про критерії оцінки остан­нього є ключовими. Низка авторів для характеристики психічного здо­ров'я пропонують якісь окремі ознаки. Особливої уваги серед цих ознак заслуговує критерій психічної рівноваги. За його допомогою можна суди­ти про характер функціонування психічної сфери людини з різних боків (пізнавального, емоційного, вольового).

Від ступеня виваженості психічної рівноваги залежить врівноваже­ність людини з об'єктивними умовами, її пристосованість до них (В.Н. Мясищев). Врівноваженість людини та адекватність її реакції на зовніш­ній вплив мають велике значення в плані розмежування норми та пато­логії - тільки у психічно здорової, тобто врівноваженої людини ми спо­стерігаємо прояви:

• відносної стійкості поведінки та адекватності її зовнішнім умовам;

• високу індивідуальну пристосованість організму до звичних коли­вань зовнішнього середовища;

• здатність підтримувати звичне комфортне самовідчуття, морфо- функціональне збереження органів і систем.

Аномалія в психіці особистості найбільш яскраво заявляє про себе в проявах її дисгармонії, втраті рівноваги з соціальним оточенням (тобто з соціумом), в порушенні процесів соціальної адаптації.

Цей критерій органічно пов'язаний з двома іншими: органічністю організацій психіки та її адаптивними можливостями.

Зрозуміло, що якимось одним критерієм не вичерпати всієї суті пи­тання; ідея комплексного підходу до оцінки психічного здоров'я люди­ни є більш перспективною. Сукупність критеріїв основних проявів здо­рової психіки, що найчастіше наводиться в літературі, можна розподіли­ти відповідно до видів прояву психічного (психічні стани, процеси, вла­стивості, ступінь саморегуляції та ін.). Найчастіше перераховують такі критерії психічного здоров'я:

• властивості особистості: оптимізм, зосередженість (відсутність метушливості), врівноваженість, етичність (чесність, совістливість, так­товність та ін.), адекватний рівень вимог (претензій), почуття обов'язку; впевненість у собі, невразливість до образ (вміння позбавлятися образ), працелюбство (нелінність), незалежність, безпосередність (природ­ність), відповідальність, почуття гумору, доброзичливість, терпимість, самоповага, самоконтроль;

• психічні стани: емоційна стійкість (самовладання); зрілість почут­тів відповідно віку; володіння негативними емоціями (страх, гнів, жадо­ба, заздрість тощо); вільний природний прояв почуттів та емоцій; здат­ність радіти; збереження звичного оптимального самопочуття;

• психічні процеси: максимальне наближення суб'єктивних образів до об'єктів дійсності, що відображають (адекватність психічного відоб­раження); адекватне сприйняття самого себе; здатність до логічної об­робки інформації; критичність мислення; креативність (здатність до творчості, вміння використовувати інтелект); знання себе; дисципліна розуму (управління думками);

• особливе значення надається ступеню інтегрованості, її гармо­нійності, консолідованості, врівноваженості, а також таким складовим її спрямування, як духовність (пізнання, прагнення до істини), пріоритет гуманістичних цінностей (добра, справедливості, любові, краси та ін.), орієнтація на саморозвиток, збагачення своєї особистості;

• самоуправління — здорова особистість характеризується вираже­ною цілеспрямованістю (здобуттям сенсу життя), волею, енергійністю, активністю, самоконтролем, адекватною самооцінкою;

• соціальне здоров'я особистості знаходить відображення в таких ха­рактеристиках: адекватне сприйняття соціальної дійсності, інтерес до навколишнього світу, адаптація (рівновага) до фізичного та соціального середовища; спрямованість на суспільну справу, культура споживання, альтруїзм, емпатія, відповідальність перед іншими, безкорисливість, де­мократизм у поведінці.

З іншого боку, можна говорити про характерні ознаки психічного нездоров'я, неблагополуччя, з яких найбільш типовими є:

• властивості особистості, залежність від шкідливих звичок; відхід від відповідальності за себе; втрата віри в себе, свої можливості; пасив­ність («духовне нездоров'я»);

• психічні стани: тупість почуттів, безпричинна злість; ворожість; послаблення як вищих, так і нижчих інстинктивних почуттів; підвище­на тривожність;

• психічні процеси: неадекватне сприйняття самого себе, свого «я»; нелогічність, зниження когнітивної активності; хаотичність (неоргані­зованість) мислення; категоричність (стереотипність) мислення; підви­щена навіюваність; некритичність мислення;

• в цілому така особистість досить дезінтегрована; їй властиві втра­та інтересу, любові до близьких; пасивна життєва позиція;

• самоуправління: неадекватність самооцінки; послаблений (навіть до втрати) або, навпаки, невиправдано гіпертрофований самоконтроль; послаблення волі;

• соціальне неблагополуччя виявляється в неадекватному сприйнятті (відображенні) навколишнього світу; дезадаптивній поведінці; кон­фліктності; ворожості; егоцентризмі; прагненні до влади (як самоціль), прагненні до збагачення, володінні речами та ін.

Психологічний комфорт як умова психічного здоров'я особистості

У доповіді Комітету експертів ВООЗ «Психічне здоров'я і психос- оціальний розвиток дітей» (1979) сказано, що порушення психічного здоров'я пов'язані як із соматичними захворюваннями або дефектами фізичного розвитку, так і з різноманітними несприятливими факторами і стресами, що впливають на психіку і пов'язані з соціальними умовами. Дуже значимою умовою для нормального психосоціального розвитку особистості є забезпечення її емоційних потреб. Здоров'я особистості залежить від багатьох факторів: правильного харчування, режиму дня, перебування на свіжому повітрі, рухової активності тощо. Втім особливе місце в цьому переліку належить психологічному комфорту. Саме з пси­хологічним комфортом і дискомфортом співвідноситься психічне здо­ров'я в низці психологічних робіт. Дуже часто психологічний диском­форт виникає в результаті фрустрацій потреб дитини. При авторитарно­му репресивному стані виховання з боку батьків, вихователів дитячого закладу або вчителів школи діти відчувають фрустрацію таких життєво важливих потреб, як потреба в безпеці, любові, спілкуванні, пізнанні се­ред дорослих навколишнього світу. Фрустрація цих потреб, що призво­дить до психологічного дискомфорту, серйозно відбивається на психіч­ному й фізичному здоров'ї дитини. Постійні очікування небезпеки з бо­ку оточуючих, безперервні стресові перевантаження викликають висна­ження ще не зовсім сформованої нервової системи дитини, що призво­дить до різноманітних соматичних і функціональних захворювань.

В основі шкільних неврозів, що часто проявляються у формі різно­манітних захворювань (бронхіальна астма, головний біль тощо), як пра­вило, лежить фрустрація однієї або кількох дитячих потреб.

Відома американська вчена-психолог К. Хорні великого значення надавала незадоволенню потреб як передумови для формування невро­зів (1993, 1997). Так, згідно з концепцією К. Хорні, для дитинства харак­терні дві потреби: потреба в задоволенні й потреба в безпеці. Задоволен­ня охоплює всі біологічні потреби в їжі, сні тощо. Основною в розвитку дитини є потреба в безпеці. В даному випадку основний мотив — бути прийнятим, бажаним, захищеним від небезпеки ворожого світу. Вчена вважає, що задоволення потреб у безпеці дитини повністю залежить від її батьків, якщо батьки проявляють справжню любов і тепло до дитини, то потреба в безпеці задовольняється. Завдяки цьому формується здоро­ва особистість. І навпаки, якщо поведінка батьків заважає задоволенню потреби в безпеці, можливий патологічний розвиток особистості. Бага­то моментів у поведінці батьків можуть призводити до фрустрації потре­би дитини в безпеці: нестійка, несприятлива поведінка, глумливість, не­виконання обіцянок, надмірна оцінка, а також перевага її братам або се­страм. Тому основним результатом неправильного ставлення з боку батьків є розвиток у дитини базальної ворожості, яка в результаті витіс­нення проявиться у зовнішній тривожності. З точки зору К. Хорні, ви­ражена базальна тривога у дитини веде до формування неврозу у доро­слого.

Наслідком психологічного дискомфорту можуть бути захворювання, що мають невротичний характер.

Отже, для збереження психічного здоров'я особистості дуже значи­мою і важливою умовою є забезпечення її психологічного комфорту.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття психічного здоров'я особистості.

2. Охарактеризуйте рівні психічного здоров'я особистості.

3. Визначте критерії оцінки психічного здоров'я.

4. Дайте ознаки психологічного комфорту.

5. Визначте умови психічного здоров'я особистості.

6. Опрацюйте основну літературу.

7. Зробіть опорний конспект за темою і опануйте матеріал підрозділу.

Використана і рекомендована література

1. Карвасарський Б.Д. Неврозы. - М.: Медицина, 1980. — 448 с.

2. Кемпински Д. Психология неврозов. — Варшава: Польская медицина, 1975. — 400 с.

3. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Основи соціально-психологічного забез­печення професійного довголіття // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конфе­ренції: «Проблема безпеки української нації на порозі XXI сторіччя». — К.: ЮВГУ, 1998. -С. 281-288.

4. Крайнюк В.М. Психологічні особливості проявів тривожності і агресивно­сті у юнаків призовного віку. Автореф. канд. дис. — К., 1999.

5. Кузнецов В.М., Черневський В.М. Психіатрія. — К.: Здоров'я, 1993. — 344 с.

6. Пірен М.І. Основи конфліктології. — К.: СВГІ, 1996. — 260 с.

7. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я / М.С.Король­чук, В.М.Крайнюк, А.Ф.Косенко, Т.І.Кочергіна; Заг. ред. М.С.Корольчука. — К.: Інкос, 2002.- 272 с.

8. Руководство практического психолога: психическое здоровье детей и по­дростков в контексте психологической службы / Под ред. И.В.Дубровиной — М.: Академия, 1995. - 170 с.

9. Хорни К. Наши внутренние конфликты. — СПб.: Лань, 1997. — 240 с.

10. Хорни К. Невротическая личность нашего времени: Самоанализ. — М.: Прогресс, 1993. - 480 с.

Тема 16

Методологічні аспекти інженерної психології

Логіка викладу: передумови виникнення інженерної психології. Завдання та напрямки. Методологічні принципи та системний підхід в інженерній психології. Методи інженерної психології. Інженерна психологія в систе­мі наук.

♦ ♦ ♦

Передумови виникнення інженерної психології

У поколіннях змінювалися та вдосконалювалися знаряддя праці людини. Багато видів людської діяльності попередніх часів вимагали ви­сокої координації рухів та значних витрат фізичних сил, спритності. То­му узгодження дій людини і техніки зводилося до врахування необхідних анатомічних і фізіологічних особливостей людини в процесі створення та використання знарядь праці. Ці питання розглядала спеціальна наука — фізіологія праці.

На початку XX століття, з появою нових технічних засобів з'явились і нові види трудової діяльності людини — водіння автомобіля, локомоти­ва, літака, пароплава, трамвая тощо. Зміна характеру взаємодії людини з технікою зумовила виникнення нових завдань з вивчення ролі психоло­гічних та психофізіологічних особливостей людини щодо забезпечення її професійної діяльності. Вирішення цих питань було покладено на но­ву наукову дисципліну - психологію праці. Дослідження психофізіологіч­них та психологічних особливостей професійної діяльності пов'язані з іменами І.М. Сєченова, Д. І. Менделєєва, І. П. Павлова, В. М. Бехтєрє- вата інших. І. М. Сєченов першим обґрунтував важливість використан­ня наукових даних про людину для раціоналізації її трудової діяльності; вивчав рефлекторну природу психічних процесів у трудових актах; роз­робив поняття «активного відпочинку» як засобу підвищення працез­датності людини; висвітлив проблему взаємодії органів чуття; створив теорію автоматизованих рухів. Д. І. Менделєєв ще у 1875 р. обстоював необхідність застосування гондоли аеростата як засобу захисту організ­му людини. І. П. Павловта В. М. Бехтєрєв розкрили інформаційну при­роду сигналу та образу ситуації, акцентували на значенні мотиву для діяльності людини. В працях В. М. Бехтєрєва, А. Ф. Лазурського, А. П. Не- чаева відображено загальні та індивідуальні особливості працездатності й втоми, а в працях С. М. Богословського, П. К. Енгельмаєра, Ф. Ф. Еріс- мана значну увагу приділено методам вивчення психологічних, фізіоло­гічних і гігієнічних особливостей різних видів трудової діяльності та класифікації професій. Суттєвий вплив на розвиток прикладних дослі­джень з психології мали роботи Ф. Тейлора з організації управління ви­робництвом, нормування праці, профвідбору в умовах швидкого поши­рення психотехніки. Фахівці цього напряму провели багато досліджень із метою раціоналізації та регуляції праці людини, вивчення індивіду­альних розбіжностей у диференціальній психології та використання їх для профвідбору, раціоналізації режиму праці, формування трудових на­вичок, організації робочого місця спеціаліста. Основні завдання, прин­ципи і методи професіографії, рекомендації з проведення профвідбору та профорієнтації були висвітлені у книзі Г. Мюнстерберга «Основи психотехніки» (1922 р.).

У 1918 р. під керівництвом В. М. Бехтєрєва в Петрограді організова­но Інститут з вивчення мозку та психічної діяльності, в якому створено лабораторію праці, а в 1919 р. — лабораторії рефлексології праці, психо­логії професійних фуп. У 1920 р. засновано Центральний Інститут праці під керівництвом А. К. Гастєва. На базі вчення І. М. Сєченовата І. П. Пав- лова розроблено систему уявлень про організацію рухової активності людини, побудову її рухів, вирішено низку питань зі стандартизації ра­ціональних заходів навчання і трудової діяльності людини з урахуван­ням її біологічних та психологічних особливостей.

У 20-х роках на багатьох великих підприємствах промисловості і транспорту були створені лабораторії психотехніки. Під керівництвом А. Е. Брусиловського, С. Г. Геллерштейна, І. Н. Шпільрейна здійснено цикл досліджень із профвідбору з метою вивчення динаміки працездат­ності і втоми, раціоналізації робочого місця провідників, телефоністів, морських штурманів, обгрунтовано вимоги до розташування обладнан­ня в кабіні літака.

Пізніше Н. М. Добротворський, Н. В. Зимін, К. К. Плаунов, котрі починали свою наукову діяльність у цих лабораторіях, своїми працями визначили напрямки розвитку авіаційної інженерної психології.

У 1921 р. в Москві відбулася І Всеросійська ініціативна конферен­ція з наукової організації праці. Розпочато видання журналів «Организа- ция труда», «Психофизиология труда и психотехника», а з 1932 р. — «Со- ветская психотехника».

У 1927 р. було створено Всеросійське психотехнічне товариство.

Таким чином, технічний прогрес і розвиток виробництва спричи­нили актуалізацію проблеми професійного відбору, яка стала централь­ною в такій науковій галузі знань, як фізіологія та психологія праці. Ос­новні завдання психологи праці у прикладних дослідженнях — це гума­нізація праці та підвищення її продуктивності, тобто профілактика про­фесійної діяльності особистості, виробничого травматизму, створення умов для всебічного розвитку працівника, виявлення його здібностей.

Психологія праці і психотехніка мають на меті не тільки розв'язан­ня завдань профорієнтації, профконсультації, профвідбору і профнав- чання, а й формування комплексного підходу до вивчення і раціоналіза­ції трудової діяльності.

Але надмірне захоплення тестуванням, механічне використання те­стів без розкриття й аналізу змістової частини отриманих експеримен­тальних даних не дали змоги психотехніці оформитись у самостійний науковий напрямок. Крім того, домінуючі в той час ідеологічні установ­ки не сприяли розвитку не тільки психотехніки і педології, а й психоло­гії в цілому.

Подальший розвиток технічного прогресу супроводжувався вини­кненням у середині XX століття серйозних протиріч між потребами ви­робництва, яке швидко набирало . темпів, та його науковим забезпечен­ням. Впровадження автоматизованих систем управління (АСУ) в різні галузі народного господарства суттєво змінило структуру професійної діяльності людини. Віднині переважали не енергетичні, а інформаційні функції, тобто функції програмування, управління, контролю, передба­чення, функціонування та розвитку виробничих процесів. Зміни харак­теру трудової діяльності по-іншому поставили проблему взаємодії люди­ни з технічними засобами виробництва. З одного боку, застосування техніки розширило можливості людини, а з іншого — технічне усклад­нення самої техніки, зростання швидкісних параметрів її дії і, зрозуміло, зменшення часу діяльності самої людини призвели до виникнення но­вих проблем.

Удосконалення техніки шляхом покращення її параметрів у межах існуючих технологій було пов'язане з інтенсифікацією технологічних процесів, із впливом на організм людини несприятливих факторів (мо- нотонія, шум, вібрація і т. д.). Усе це зумовило додаткові навантаження для людини, змушуючи її працювати на межі психофізіологічних мо­жливостей.

Ситуація суттєво загострилася в роки Другої світової війни, коли нову техніку не змогли ефективно використовувати навіть добре навче­ні спеціалісти. Вимоги, які до них висували, перевищували їхні психофі­зіологічні можливості. Це призвело до численних аварій, ретельний ана­ліз яких показав, що вони сталися внаслідок помилок, котрі допускала людина через неправильно спроектовану техніку. Отже, з вичерпанням можливостей професійного відбору і навчання спеціалістів на перший план виступила проблема пристосування техніки та умов праці до людини.

З розвитком та удосконаленням техніки зростало й значення людсь­кого фактора на виробництві. Функціонування технічних пристроїв і операції людини з ними вже розглядалися у взаємозв'язку, що спричи­нило формування поняття системи «людина — машина» (СЛМ). Систе­ми «людина — машина» належать до систем, у яких функціонування ма­шини і діяльність людини пов'язані єдиним контуром регулювання. Ви­моги, що висувають СЛМ до людини, стосуються не стільки анатоміч­них і фізіологічних, скільки психологічних властивостей людини. Саме від них здебільшого залежить інформаційна взаємодія людини з маши­ною. В сучасному виробництві людина, звільнюючись від трудомістких процесів, є відповідальною за ефективність роботи всієї системи. «У вік автоматизації, — пише академік А. І. Берг, — людина стала однією із ла­нок нового ланцюга: машина — керуюча система — людина. Цей ланцюг ускладнюється, коли автоматика управляє багатьма машинами, потоко­вими лініями, цехами, заводами. Не існує безвідмовно працюючих меха­нізмів і машин. Такою ж мірою це стосується засобів ручного і ще біль­ше — засобів автоматичного управління. Відмова, навіть і тимчасова, у роботі будь-якої ланки (а в такому ланцюзі немає важливих чи неважли­вих ланок) вимагає негайного втручання і виконання низки операцій Управління, і притому часто за надто короткий термін, що перевищує фізичні та психологічні можливості людини» [6]. Це по-перше.

По-друге, практика доводить, що передбачити всі ситуації нем­ожливо, і тому керівна та організуюча роль в управлінні залишається за людиною. Тільки людина здатна творчо мислити, що допомагає їй розв'язувати складні проблемні ситуації, нові, не передбачені програ­мою завдання. Кілька прикладів. У першому американському орбіталь­ному польоті космонавт Глен у зв'язку з відмовою автоматики змуше­ний був узяти управління кораблем на себе і здійснити його посадку. Польоти кораблів «Френдшип-7» та «Восход-2» могли б закінчитися трагічно, якби космонавти не скористалися ручним управлінням.

Американські дослідники підрахували, що надійність автоматизо­ваних систем при польоті навколо Місяця становить лише 22%, а з уча­стю людини - 70% і зростає до 93%, якщо людині надати можливість ліквідувати недоліки у роботі різних систем.

Про важливість інженерно-психологічного, ергономічного підходу до проектування систем «людина — машина» свідчать дані американсь­кої статистики: 40% загальної кількості відмов при випробуванні ракет, 63,6% - на морському флоті, майже 81% — в авіації, що зумовлено по­милками людини в управлінні.

Заданими ООН щороку 250 тис. людей гинуть в автокатастрофах, а понад 7 млн зазнають травм. Крім цього, доведено, що у близько 80% випадків такі аварії відбуваються внаслідок неадекватних дій людини. За даними англійського психолога і соціолога Л. Г. Кларка, унаслідок нер­вово-психічних захворювань оператори і диспетчери АСУ втрачають працездатність у віці 40—45 років, що веде до значних економічних і со­ціальних втрат для суспільства [2|.

Розрахунки засвідчують, що з урахуванням вимог та рекомендацій інженерної психології та ергономіки час роботи оператора може скоро­титися не менше ніж на 30%, тобто може бути підвищена продуктив­ність праці на 15-20% [2].

У березні 1957 р. на Всесоюзній конференції з питань психології праці у Москві було прийнято рішення про перехід від психотехнічного напряму дослідження трудової діяльності до психології праці в сучасно­му її розумінні. Крім цього, було визначено самостійну галузь психоло­гічних досліджень — інженерну психологію. Вже у 1959 р. постала лабора­торія інженерної психології у Ленінградському державному університе­ті, яку очолив Б. Ф. Ломов.

Слід зазначити, що в США та Англії такі лабораторії з'явилися ще в середині 40-х років. їхня діяльність пов'язана з іменами таких відомих вчених, як А. Чапаніс, К. Морган, Р. Слейт, К. Крейк. У 1945 р. лаборато­рію інженерної психології ВПС США очолив відомий учений П. Фіттс, а лабораторію ВМФ США — Ф. Тейлор. У 1957 р. у США було створено Товариство інженерних психологів.

Протягом 1960-1965 рр. були створені лабораторії інженерної психології в Московському державному університеті, спеціальні групи в Київському, Харківському та Тбіліському університетах, окремі відділи у ВНДІ технічної естетики, в Інституті авіаційної та космічної медици­ни. З 1964 р. регулярно проводилися наукові конференції з інженерної психології.

В Академії наук України ця галузь психології почала розвиватися у річищі досліджень з кібернетики та систем управління в Інституті авто­матики, а потім і в Інституті кібернетики АН України. В Інституті психо­логії Російської Академії наук (РАН), раніше АН СРСР, лабораторію ін­женерної психології було створено в 1973 р. з ініціативи Б. Ф. Ломова та В. Ф. Рубахіна.

До 60-х років основні дослідження спрямовувалися на аналіз психо­фізіологічних особливостей сприймання інформації, її обробки, прий­няття рішень та виконання моторних дій. З середини 60-х років учені намагалися поєднати ці дослідження у пошуку загальних характеристик і оцінок діяльності людини та системи «людина — машина» взагалі.

З 70-х років розпочалась інтеграція всіх інженерно-психологічних досліджень з метою розробки методів проектування СЛМ та оцінки її функціонування, а також аналізу та оцінки ефективності спільної діяль­ності операторів.

Отже, впровадження і експлуатація нової техніки і технологій вису­нули й нові проблеми, що стали передумовою вимкнення і розвитку та­кої галузі знань, як інженерна психологія. Перша з них — це суттєва від­мінність між проектувальною та експлуатаційною надійністю системи «людина - техніка - середовище». Друга - зростання нервово-психіч- них захворювань, викликаних так званим «індустріальним стресом». Третя - зростання травматизму на виробництві, в транспорті та в побу­ті. Четверта - висока плинність кадрів через невдоволення працівника своєю працею, відсутність можливостей розвитку особистості працівни­ка, а також наявність «психологічного бар'єру» щодо нових видів авто­матизованої діяльності.

Таким чином, на стику психологічних і технічних наук виник ком­плекс спеціальних теоретичних та прикладних проблем, пов'язаних зі створенням комбінованих систем «людина — машина». Вирішення цих проблем тільки інженерними методами стало неможливим. Необхідно було мати інформацію про психічну діяльність людини в сучасних тех­нічних системах, комплексах для вдосконалення їх проектування, ство­рення, експлуатації, транспортування, ремонту тощо. Потреба у визна­ченні цієї інформації і зумовила появу нової галузі знань — інженерної психології.

Інженерна психологія — це наукова дисципліна, що вивчає об'єктив­ні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення та експлуа­тації СЛМ.

В інженерній психології розглядаються складні системи «людина — машина», котрі мають такі особливості:

• управління об'єктом здійснюється дистанційно, тобто інформація про об'єкт обмежена і в просторі, і в часі, та відображається за допомо­гою інформаційних моделей;

• людина не має жорсткої програми своїх дій, оскільки неможливо передбачити всі професійні задачі та способи їхнього вирішення;

• оператор при виконанні функцій управління переважно працює у режимі дефіциту часу;

• велика відповідальність за прийняття рішень створює значне пси­хічне напруження, яке негативно впливає на ефективність професійної діяльності оператора;

• професійна діяльність оператора СЛМ пов'язана із вирішенням задач, що потребують прогностичних, антиципуючих оцінок.

Досягнення головної мети — високої ефективності СЛМ — передба­чає виконання двох основних умов:

• покращення технологічних характеристик трудового процесу;

• поліпшення умов праці та характеристик трудового процесу, які стимулюють трудову активність людини і, як результат, визначають її ставлення до праці.

Покращення технологічних характеристик трудового процесу можна досягти шляхом:

• мінімізації часу використання окремих дій чи операцій трудового процесу;

• унеможливлення грубих помилок, які спричинюють аварії;

• мінімізації ймовірності помилок, які можуть впливати на стан оператора, на перебіг технологічного процесу або на якість кінцевого продукту;

• запобігання навантаженням, які погіршують функціональний стан людини або негативно впливають на її здоров'я, тобто підтримання необхідної працездатності людини у заданому часі її роботи.

Стимулюванню трудової активності людини сприятимуть: підви­щення надійності функціонування технічних систем; раціональна кон­струкція техніки;

• відповідність рівня підготовки оператора рівневі складності тех­нічних систем;

• естетичний вигляд технічних систем і виробничих приміщень;

• мінімізація впливу шкідливих зовнішніх факторів. Трудова актив­ність стимулюється не тільки покращенням характеристик трудового процесу, а й соціальними умовами взагалі, що визначає загальне ста­влення людини до праці.

Завдання та напрямки

Інженерна психологія як наука, шо виникла на стику технічних і психологічних наук, має ознаки цих двох наук.

Як психологічна наука вона вивчає психічні і психофізіологічні про­цеси та властивості людини, які надалі мають бути використані в проек­туванні СЛМ. Тобто під цим поглядом (кутом зору) розробляються ін­женерно-психологічні вимоги та рекомендації, врахування яких сприяє пристосуванню техніки та умов праці до людини. Як технічна наука ін­женерна психологія вивчає принципи і особливості побудови технічних процесів та систем для з'ясування їхніх «вимог».

Урешті-решт вирішується проблема взаємної адаптації людини і технічних систем.

Розв'язання цієї проблеми пов'язано з виконанням таких завдань:

Аналіз функцій людини в СЛМ. Вивчаються та аналізуються структу­ра діяльності оператора, методи опису його діяльності та режиму робо-

ти. При цьому фокусуються цілі, мотиви, засоби і види операторської діяльності та розробляються критерії їхньої оцінки.

Вивчення процесів приймання інформації оператором. Досліджуються особливості характеристик сенсорного «входу» людини, специфіка ро­боти аналізаторів, процесу сприймання та переробки інформації з ме­тою визначення вимог і рекомендацій щодо форми та темпу її подаван­ня і поєднання різних форм, застосування кодів та побудови в цілому, як і інформаційної моделі.

Вивчення процесів зберігання інформації та прийняття рішень опера­тором. Розглядаються питання зберігання та відновлення інформації в пам'яті людини, її характеристики, види, особливості формування ета­лонів. Вивчається вплив цих процесів на етапі інформаційної підготов­ки прийняття рішень. Досліджуються особливості впливу повної та не­повної, релевантно! та іррелевантної інформації на процес прийняття рішень, а також індивідуально-психологічні особливості оперативного мислення оператора.

Дослідження працездатності оператора. Аналізуються структура ке­руючих дій оператора, механізм їх регуляції з боку вищої нервової систе­ми, швидкість і точність їх виконання. Вивчаються фактори, що вплива­ють на працездатність і втому оператора, вирішуються питання забезпе­чення раціонального режиму його праці та відпочинку, контролю за діяльністю.

Аналіз групової діяльності операторів. При вирішенні цього завдання розглядаються питання організації обміну інформацією між членами групи, їхньої сумісності та спрацьованості, роль лідера, соціально- психологічний клімат, особливості конфліктних ситуацій та шляхи їх­нього розв'язання.

Професійна підготовка операторів. Визначаються умови, методики та критерії профвідбору, формування необхідного рівня психологічної підготовки, засади організації навчання та розробки критеріїв його оцінки, принципи побудови тренажерів та організації тренувань.

Вивчення впливу психологічних факторів на ефективність СЛМ. Вив­чається динаміка працездатності оператора, з'ясовуються допустимі норми його роботи в різних умовах діяльності. Крім того, вирішуються питання впливу різних факторів на швидкість і точність роботи операто­ра, що пов'язано з розробкою експериментальних методик і критеріїн оцінки надійності роботи оператора та СЛМ в цілому. Розробляються методи організації «діалогу» людини і машини з акцентуванням на ра­ціональне конструювання засобів відображення інформації та органів управління.

Організація робочого місця оператора. Обґрунтовується вибір робочої пози оператора, розміщення пульта управління, його розмірів та форми, розташування необхідного обладнання, з'ясовується вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність оператора.

Інженерно-психологічне проектування та оцінка СЛМ. Це є узагальн іо- вальне завдання, при вирішенні якого враховуються усі попередні резуль­тати. При цьому беруться до уваги методологічні принципи проектування та оцінки СЛМ. Для кожного з етапів визначаються певні цілі, завдання і методи оцінювання при проектуванні, побудові та експлуатації СЛМ.

Визначення економічної ефективності інженерно-психологічних розробок. Визначаються річний економічний ефект, коефіцієнт економічної ефек­тивності і термін окупності інженерно-психологічних розробок (ІПР).

Усі ці завдання вирішуються на різних етапах функціонування СЛМ — від проектування до утилізації об'єкта. Загалом же проблематика інже­нерної психології об'єднує низку напрямків, основними з яких є: мето­дологічний, психофізіологічний, системотехнічний, експлуатаційний

Методологічний напрямок характеризується інтеграцією та система­тизацією окремих досліджень, що дає змогу окреслити предмет і об'єкт досліджень, визначити або розробити методи їх вивчення та принципи виведення закономірностей досліджуваних психологічних явищ, вста­новити зв'язок інженерної психології з іншими науками та усвідомити її значення для суспільної практики.

Психофізіологічний напрямок пов'язаний з вивченням таких власти­востей людини, котрі мають найбільше значення в процесі управління та обслуговування техніки.

Основні дослідження спрямовані на:

• вивчення психологічних та психофізіологічних характеристик приймання та переробки інформації людиною, властивостей її пам'яті й мислення, здійснення нею керуючих дій;

• психологічний аналіз діяльності оператора СЛМ, обгрунтування ролі різних психічних процесів у цій діяльності, вивчення та опис кон­кретних видів операторської діяльності;

• розробку методів дослідження та прогнозування ефективності її ілсмодії оператора з технікою, зокрема — швидкості, точності, надійно- ііі п напруженості діяльності оператора та СЛМ;

• дослідження впливу емоційних станів оператора на динаміку йо- пі працездатності, особливо стресочинних факторів; розробку методів і і |>и іеріїв оцінки впливу емоційної сфери на діяльність операторів.

Системотехнічиий напрямок зорієнтований на розробку питань ін- і.і исрпо-психологічного забезпечення побудови СЛМ. При цьому вирі­шуються такі завдання:

• розробка принципів і методів урахування інженерно-психологіч- иич вимог та рекомендацій на різних етапах проектування, побудови, експлуатації СЛМ;

• формування принципів, методів і критеріїв розподілу функцій у системі та визначення оптимального рівня її автоматизації;

• дослідження структури й організації потоків інформації, вибір або розробка необхідних технічних засобів відображення інформації (ЗВІ);

• визначення структури керуючих дій оператора та підбір необхід­них органів управління;

• розробка принципів, методів і критеріїв оцінки ефективності функціонування СЛМ.

Експлуатаційний напрямок пов'язаний з:

• проблемами наукової організації праці людини (оптимізація ре­жимів праці та відпочинку, графік роботи, нормування праці, наявність необхідної технічної документації на робочому місці);

• проблемами професійного відбору, навчання і тренування опера­торів;

• організацією групової діяльності операторів, їхньої взаємодії, комплектуванням виробничих груп, екіпажів, змін;

• медико-біологічними та психологічними проблемами підвищен­ня ефективності діяльності оператора, розробкою методів стимуляції діяльності і контролю за станом оператора.

Слід зауважити, що ступінь розробки цих напрямків різний. Спе­ціальний аналіз публікацій з інженерної психології, здійснений у 80-х роках XX століття, показав, що найбільш вивченим можна вважати пси­хофізіологічний напрямок (30-35% усіх надрукованих праць), а най­менш — експлуатаційний (2,5%).

Методологічні принципи та системний підхід в інженерній психології

На початковому етапі розвитку інженерної психології як науки в ба­гатьох дослідженнях переважав машиноцентристський підхід, коли лю­дина розглядалась як елемент технічної системи, а опис та оцінка її діяльності проводилися за схемами та методами, котрі використовува­лися для опису технічних систем. Головне завдання досліджень поляга­ло в описі «вхідних» та «вихідних» параметрів людини, незалежно від її індивідуальності і конкретних обставин діяльності. Цей підхід нав'язу­вав класичні біхевіористські схеми, які були дуже поширені в англо-аме- риканській інженерній психології.

Подальші дослідження свідчили про обмеженість та однобічність такого підходу. Людина не завжди поводила себе так, як можна було сподіватися, уявляючи її одним із елементів технічної або біологічної системи.

Таким чином, у процесі розвитку інженерної психології виникла необхідність принципово нового підходу до аналізу СЛМ, за яким діяль­ність людини-оператора можна було б вивчати у взаємодії всіх психіч них функцій, процесів і станів у контексті цієї діяльності. Треба було не реходити, як слушно зауважував Б. Г. Ананьев, від аналізу людини як оператора (і тільки оператора!) до аналізу оператора як людини. Антро- поцентричний підхід було впроваджено завдяки працям Б. Г. Ананьева, В. П. Зінченка, А. О. Крилова, О. М. Леонтьева, Б. Ф. Ломова, А. Р. Лурії, О. О. Смирнова, Б. М. Теплова, їхні ідеї розвинули у пізніших працях ін­ші дослідники. Були розроблені такі нові принципи, концепції, методи і підходи до вивчення, аналізу та проектування операторської діяльності:

• системний підхід до аналізу та оптимізації взаємодії людини і ма­шини (Б. Ф. Ломов) [10];

• концепція «інформаційної моделі» (В. П. Зінченко, Д. Ю. Панов) [6];

• психофізіологічний і функціонально-алгоритмічний підхід до аналізу трудової діяльності (Г. М. Зараковський) [5];

• концепція «оперативного образу» (Д. А. Ошанін) [14];

• структурно-алгоритмічний підхід до аналізу і проектування діяль­ності (Г. В. Суходольський) [17];

• структурний метод прогнозування надійності СЛМ (А. І. Тувинсь­кий, В. Г. Євграфов) [3];

• концепція поетапного моделювання і синтезу біотехнічних та ер- гатичних систем (В. М. Ахутін) [1[;

• концепція взаємної адаптації людини і машини (В. Ф. Венда) [2];

• антропоцентричний підхід до аналізу та оптимізації СЛМ (Б. Ф. Ломов) [9];

• принцип активного оператора (Н. Д. Завалова, В. О. Пономаренко) [4];

• структурно-евристична концепція пошарової переробки інфор­мації оператором (В. Ф. Рубахін) |16].

На грунті цих та інших досліджень були сформовані основні специ­фічні принципи інженерної психології:

Принцип гуманізації праці підкреслює провідну, творчу роль людини у трудовій діяльності в процесі функціонування СЛМ. Актуалізується необхідність ураховування вимог людини до технічних систем, психоло­гічних та психофізіологічних можливостей людини й особливостей її взаємодії з іншими в груповій діяльності. Протилежним цьому принци­пові є принцип симпліфікації (спрощення), згідно з яким людина ототож­нюється з технічними елементами системи;

Принцип активного оператора враховує особистісне ставлення опе­ратора до виконання своїх обов'язків, виходячи з того, що за пасивної його позиції в разі термінового переходу до активних дій потрібно буде витратити значно більше енергії, а це, своєю чергою, може вплинути на ефективність роботи СЛМ. Необхідно вже на стадії проектування май­бутньої діяльності оператора визначити її структуру, рівень активності оператора, забезпечивши йому так званий «оперативний спокій», тобто готовність у будь-який час втрутитися у процес функціонування СЛМ і забезпечити своїми діями високу ефективність; Принцип комплексності ґрунтується на ідеях Б. Г. Ананьєва, В. М. Бехтєрєвата інших дослідни­ків про необхідність комплексного вивчення людини. Його реалізація потребує розширення міждисциплінарних зв'язків інженерної психоло­гії з іншими науками, розробки узагальнювальних критеріїв оцінки функціонування СЛМ. Зрозуміло, це не заперечує можливості викори­стання спеціальних для людини і машини критеріїв. Реалізуються ці принципи при застосуванні системного підходу, сутність якого відобра­жена в працях В. П. Кузьміната Б. Ф. Ломова [8; 9; 10].

Людина-оператор — це дуже складна система, що функціонує в іншій складній системі «людина - машина - середовище», котра, своєю чергою, складається із різних підсистем зі своїми взаємовідносинами та зв'язками.

Системний підхід, що використовується для опису та дослідження інженерно-психологічних явищ і процесів, має свої специфічні риси. '

По-перше, психологічні явища розглядаються як багатомірні та ба­гаторівневі системи. Багатомірність виявляється в тому, що психічні процеси аналізуються в сукупності різних характеристик — інформацій­них, операційних, мотиваційних тощо, кожна з яких має свій рівень, — це і забезпечує багаторівневість.

Так, наприклад, процес прийняття рішення може розглядатися з різних боків: і як нейрофізіологічний акт, і як окрема дія, і як творчий процес знаходження або відкриття чогось нового, і як соціально-психо- логічне утворення зі своїми параметрами. При цьому структура і меха­нізми прийняття рішень будуть неоднаковими на різних рівнях психіч­ної регуляції діяльності, а також залежатимуть від технічного та техноло­гічного її забезпечення.

По-друге, складність і специфіка СЛМ, а також обставини, в котрих вона функціонує, зумовлюють відмінність структури діяльності опера­тора, яка впливає на її властивості.

Природні особливості нервової системи, здібності, риси характеру, рівень розвитку когнітивної, емоційно-комунікативної та регулятивної сфер, готовність до діяльності — все це властивості різного порядку, і їх необхідно враховувати при вирішенні проблеми оптимізації СЛМ. Так, зокрема, при оцінці надійності СЛМ, яка функціонує в умовах дефіциту часу, в аварійних ситуаціях, на перший план виступають природні вла­стивості людини, пов'язані з особливостями її нервової системи [12; 13].

По-третє, система психічних властивостей людини постійно змінюєть­ся, розвивається, що потрібно брати до уваги при інженерно-психологіч­ному проектуванні СЛМ. Це можливо за використання основних поло­жень концепції багаторівневої взаємної адаптації людини і машини [2; 11].

По-четверте, всі види СЛМ — цілеспрямовані системи, в яких що лина вибирає або формулює мету, визначає задачі та способи їхнього ви рішення. Тобто мета є «системоутворювальним фактором» (ГІ. К. Ано хін) організації всієї системи психічних процесів, що забезпечують діяльність оператора, при цьому зовнішній вплив на людину опосеред­ковується всім внутрішнім психічним складом особистості.

Таким чином, людина-оператор організовує систему для досягнен­ня обраної нею мети, забезпечуючи СЛМ пластичність її функціонуван­ня. Технічна система розглядається як засіб досягнення заданого резуль­тату, яким користується людина, виконуючи свої дії та отримуючи ін­формацію про результати їх виконання.

Реалізація розглянутих принципів та підходів дає змогу розв'язати основну проблему інженерної психології — гуманізації праці та оптимі- заціїфункціонування СЛМ. цим самим забезпечуючи вирішення основ­ного народногосподарського завдання - підвищення ефективності сус­пільного виробництва.

Методи інженерної психології

Застосовуючи системний підхід, інженерна психологія використовує арсенал методів і конкретних методик, розроблених як у психології праці, так і в суміжних галузях знань (фізіології, кібернетиці, математиці тощо).

За характером отримання даних про діяльність оператора методи досліджень можна поділити на психологічні, фізіологічні та математич­ні. За допомогою психологічних методів здійснюється психологічний аналіз діяльності оператора в реальних або лабораторних умовах, аналіз впливу різних психологічних факторів на результати діяльності операто­ра. Психологічні методи застосовують з метою дослідження або з метою випробування. За результатами досліджень, отриманими за допомогою спостереження, експерименту або опитування, виявляють закономірно­сті діяльності оператора та механізми психічних явищ. У процесі випро­бувань, які проводяться через тестування, з'ясовується наявність необ­хідних психологічних рис та характеристик певного оператора.

Фізіологічними методами послуговуються у вивченні функціональ­ного стану людини, характеру реагування різних систем організму в про­цесі діяльності. Аналіз фізіологічних характеристик дає змогу визначи­ти, як і якою «ціною» здійснюється досягнення відповідної мети.

Математичні методи використовують для статистичної обробки ре­зультатів, пошуку закономірностей, побудови моделей діяльності оператора.

Психологічні і фізіологічні методи є традиційними для психології, і тому для вирішення необхідних завдань розроблено надзвичайно багато методик.

Особливістю методів моделювання є те, що в них розглядуються не реальні процеси, а штучно побудовані об'єкти, які певним чином спів­відносяться з реальними явищами і тому називаються моделями.

Залежно від характеру, моделювання може бути фізичним, матема­тичним, імітаційним.

При фізичному моделюванні вивчається діяльність оператора в лабо­раторних умовах за допомогою спеціального обладнання — тренажерів, стендів, макетів, експериментальних об'єктів. Це інженерно-психоло- гічний експеримент із відтворення психологічної структури та особли­востей реальної діяльності оператора в лабораторних умовах. Утім, таке моделювання передбачає і застосування математичного планування та обробки отриманих результатів.

Математичне моделювання досліджує діяльність оператора за допо­могою математичних моделей — формул, рівнянь, нерівностей, — котрі відображають реальний процес. У такому разі дослідження самої діяль­ності переноситься на перетворення різних формул або вирішення си­стеми рівнянь. При цьому є певні обмеження стосовно застосування от­риманих результатів.

Імітаційне моделювання здійснюється за допомогою електронно-об­числювальної техніки, яка значною мірою враховує вплив випадкових факторів, зумовлених умовами діяльності, особливостями процесу упра­вління та самою людиною.

На різних стадіях проектування та експлуатації СЛМ можуть бути застосовані різні методи. Так, наприклад, на початкових етапах проек­тування діяльності оператора краще вдаватися до математичних методів моделювання, котрі дають змогу попередньо оцінити СЛМ, діяльність самого оператора та висунути вимоги до її технічного забезпечення. Да­лі доцільно використовувати імітаційне або фізичне моделювання для отримання повніших вихідних параметрів функціонування СЛМ. На за­вершальних етапах проектування виникає необхідність отримання да­них про діяльність оператора, його стан і фактори, котрі впливають на ефективність функціонування СЛМ. Тут уже переважають психологічні та фізіологічні методики. На стадіях випробування та експлуатації дос­лідження здійснюються комплексно, що потребує правильного поєд­нання різних методів.

Слід зауважити, що в інженерно-психологічних дослідженнях за­стосовуються:

• антропометричні та біомеханічні методи для реєстрації рухової ак­тивності людини і виявлення різних зон її досяжності;

• методи гігієни праці для опису та аналізу факторів виробничого се­редовища — температури, вологості, шуму, вібрації, інтенсивності опро­мінювання, освітлення тощо;

• методи соціометрії для проектування спільної діяльності опера го рів, підбору команд, екіпажів.

Проблема класифікації методів в інженерній психології аналогічна тій, котру вивчав Б. Г. Ананьєв, створюючи класифікацію методів суча­сного людинознавства [3], яка може слугувати й інженерно-психологіч­ним дослідженням. Згідно з цією класифікацією всі методи досліджень поділяються на чотири основні групи:

• організаційні, до яких належить система методологічних засобів, що забезпечують комплексний підхід до дослідження СЛМ. Характер­ною рисою міждисциплінарних досліджень є не поєднання окремих ре­зультатів, отриманих у незалежних дослідженнях, а організація такого дослідження, в якому синтезовані різні дисципліни;

• емпіричні, що охоплюють усі методи отримання наукових даних. Це методи спостереження і самоспостереження, експериментальні ме­тоди здобуття даних у лабораторному та виробничому експериментах, діагностичні методи (тести, анкети, інтерв'ю, бесіди, соціометрія тощо), методи аналізу процесів і продуктів діяльності (хронометрія, циклогра­фія, трудовий метод, професіографічний опис іт. ін,), моделювання;

• обробки даних, до яких належать методи кількісного та якісного опису наявних даних, добору необхідних критеріїв їх зіставлення;

• інтерпретації отриманих результатів у контексті цілісного опису діяльності людини та функціонування СЛМ.

Інженерна психологія в системі наук

Інженерна психологія розвивається в тісному зв'язку з іншими нау­ками, зокрема вбирає та використовує їхні досягнення, ставить перед ними нові проблеми, стимулюючи їхній розвиток.

Перш за все розвиток інженерної психології пов'язаний із розвит­ком психологічної науки в цілому, оскільки основний об'єкт вивчення психології — людина, а в інженерній психології - людина-оператор, тоб­то людина, котра здійснює трудову діяльність у взаємодії з машиною, предметом праці та зовнішнім середовищем за допомогою дистанційно­го управління.

Досліджуючи процеси функціонування СЛМ, інженерна психоло­гія опирається на методологічну базу - принципи, теоретичні концеп­ції, схеми, які розроблені в загальній психології. Вона використовує знан­ня про закономірності перебігу психічних процесів (сприймання, пам'я­ті, мислення), у відповідності з якими людина-оператор приймає інфор­мацію, її запам'ятовує та переробляє. Велике значення мають дані пси­хофізіології, що розкривають фізіологічне забезпечення психічних про­цесів, індивідуальні особливості їхнього вияву та допомагають з'ясувати психофізіологічну «ціну» досягнення певної мети. Дуже тісними є зв'яз­ки інженерної психології з психологією праці — в напрямку вивчення ме­ханізмів регуляції трудової діяльності, раціональної організації праці, професіонального відбору та навчання операторів. Інженерна психоло­гія дотична і до проблем соціальної психології. Сучасні СЛМ, як правило, обслуговує значна кількість людей, і тому виникають питання щодо формування виробничих груп, екіпажів, налагодження комунікаційних зв'язків, соціально-психологічного клімату тощо. Втім, усі соціально- психологічні проблеми у даному випадку вирішуються тільки у специ­фічному ракурсі — взаємодії людей у СЛМ.

Розширення та збагачення сфери досліджень інженерної психоло­гії, а також установлення численних міждисциплінарних зв'язків зумо­влені постійно зростаючою складністю СЛМ та суттєвим впливом зов­нішніх факторів середовища.

Навколо інженерної психології почав утворюватися науково-прак­тичний комплекс — ергономіка, метою якої є розгляд системи «людина — техніка - середовище» (СЛТС) з акцентуванням передусім фізіолого-гі- гієнічного аспекту досліджень і рекомендацій.

Складність сучасних систем зумовлює підвищення ролі соціальних та організаційних факторів на виробництві. Функціонування таких со- ціотехнічних систем значною мірою залежить від ефективності упра­вління ними. В цьому плані інженерна психологія співпрацює з психоло­гією управління, яка вивчає структуру управлінської діяльності при за­стосуванні різних автоматизованих систем.

Інженерна психологія також взаємодіє з такими дисциплінами, як кібернетика, системотехніка, загальна теорія систем, теорія зв'язку та ін.

Кібернетика є наукою про загальні закономірності процесів упра­вління різними системами - живими організмами, технікою, суспіль­ством. Отже, врахування досліджень у цій галузі допомагає інженерній психології вивчати сучасні СЛМ з єдиних позицій, інтегруючи такі різні складові системи, як людина і машина. При цьому, зрозуміло, врахову­ються як специфіка діяльності людини-оператора, котра підпорядкова­на біологічним та психологічним законам, так і специфіка роботи маши­ни, що зумовлена фізичними та хімічними законами.

Неабияке значення має використання досягнень математики, за­стосування математичних методів, особливо на стадіях проектування СЛМ.

Зміцнюються взаємозв'язки між інженерною психологією та еконо­мікою. Впровадження у виробництво інженерно-психологічних розро­бок і рекомендацій потребує визначення їхньої економічної ефективно­сті, доцільності залучення додаткових коштів.

Запитання для самоконтролю

1. Сформулюйте завдання і напрямки досліджень інженерної психології.

2. Назвіть основні принципи системного підходу в інженерній психології.

3. Наведіть класифікацію методів дослідження в інженерній психології.

4. Який зв'язок інженерної психології з іншими науками?

Використана і рекомендована література

1. Ахутин В. М. Поэтапное моделирование и синтез адаптивных биотехниче­ских и эргатических систем // Инженерная психология: теория, методоло­гия, практическое применение. — М., 1977. — С. 149-181.

2. Венда В. Ф. Инженерная психология и синтез систем отображения инфор­мации. — М., 1982.

3. Губинский А. И., Евграфов В. Г. Эргономическое проектирование судовых систем управления. — Л., 1977.

4. Завалова Н. Д., Пономаренко В. А. Значение теоретических концепций психологии для прикладных исследований // Психологический журнал. — 1981,-№6.-С. 3-16.

5. Зараковский Г. М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. — М., 1966.

6. Зинченко В. П., Леонова А. Б., Стрелков Ю. К. Психометрика утомления. — М„ 1977.

7. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності / Підручник. — К.: Ельга, Ніка- Центр, 2004. - 400 с.

8. Кузьмин В. П. Исторические предпосылки и гносеологические основания системного подхода // Психологический журнал. — 1982. — № 3. — С. 3-15; № 4. - С. 3-14.

9. Ломов Б. Ф. Человек и техника. — М., 1966.

10. Ломов Б. Ф., Осницкий А. К. О влиянии вероятностного прогнозирования на непреднамеренное запоминание событий // Психологические механизмы па­мяти и ее закономерности в процессе обучения. — Харьков, 1970. — С. 137-141.

11. Методология инженерной психологии, психология труда и управления / Под ред. Б. Ф.Ломова, В. Ф. Венды, - М., 1981.

12. Небылицын В. Д. Надежность работы оператора в сложной системе упра­вления // Инженерная психология. — М., 1964. — С. 358—367.

13. Небылицын В. Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. — М., 1976.

14. Ошанин Д. А. Роль оперативного образа в выявлении информационного содержания сигналов // Вопросы психологии. — 1969. - № 4. — С. 21-27.

15. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук га ін. / За ред. Ю. Л. Трофімова. - К., 1999.

16. Рубахин В. Ф., Филиппов А. В. Психологические аспекты управления. — М., 1973.

17. Суходольский Г. В. Структурно-алгоритмический анализ и синтез деятель­ности. — Л., 1976.

18. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія: Підручник. — К.: Либідь, 2002. — 264 с.

Додаток

Методологічні та теоретичні проблеми психології

Навчально-методичний комплекс

Мета і завдання дисципліни

Навчальна дисципліна «Методологічні та теоретичні проблеми психології» призначена для підготовки психологів і має на меті сформу­вати у студентів психологічні знання з історії розвитку та становлення наукової психології; надати допомогу особистості у з'ясуванні власної природи, розкрити унікальність свого внутрішнього світу, визначити рушійні сили власного розвитку; опанувати принципи та методи науко­вого пізнання; визначити стан сучасної психологічної науки і розвиток її загальної теорії.

Викладання дисципліни здійснюється шляхом читання лекцій, проведення семінарських і практичних занять, самостійної підготовки. На лекціях доводяться основні теоретичні та методологічні положення сучасної психології, зміст і суть основних її категорій. На семінарах по­глиблено вивчаються теоретичні питання, які розглядаються на лекцій­них заняттях. Практичні заняття спрямовані на формування у студентів необхідних практичних навичок роботи.

Самостійна робота студентів організовується і проводиться за окре­мими завданнями з переліком питань для опрацювання та рекомендова­ної літератури.

У результаті вивчення курсу студенти повинні знати:

стан сучасної психологічної науки і перспективи її розвитку; природу психічного та принципи побудови системи психологічних знань;

методологію і принципи психологічного дослідження; основні психологічні категорії, 'їх зміст і перспективи розвитку; вміти:

проводити теоретичні, експериментальні дослідження психологіч­них явищ відповідно до наукового методу;

визначати причинно-наслідкові залежності між психологічними явищами, давати їм обгрунтовану інтерпретацію;

визначати предмет психології на сучасному етапі, основні психоло­гічні категорії, їх суть і зміст.

Зміст курсу

Тема 1. Психіка людини як предмет наукового пізнання

Душа в реаліях і міфах. З історії науки про психічне: психологія ан­тичності (Демокріт, Платон, Аристотель), психологія середньовіччя (А.Августин, Ф.Аквінський,), психологія нового часу (Р.Декарт, Б.Спі- ноза, Дж.Локк, Д.Юм, Г.Кониський, Г.Сковорода, Г.Гегель, Й.Фіхте), психологія ХІХ-ХХ століть (В.Вундт, Ф.Брентано, 3.Фрейд, Дж.Уот- сон, К.Юнг, Ф.Олпорт, Ж.Піаже, Ж.Сартр, К.Ясперс, К.Роджерс). Про­блема природи психіки у вітчизняній психології (І.Сеченов, П.Блонсь- кий, І.Павлов, В.Бехтерев, Л.Виготський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, Г.Костюк). Суб'єктивний та об'єктивний аспекти психічного.

Загальна тенденція розвитку системи наукового знання. Психологія в системі наукового пізнання. Психологічна наука і суспільна практика: підвищення продуктивності праці, проектування, розробка й експлуата­ція техніки, управління персоналом, сфера обслуговування, охорона здоров'я, навчання і виховання. Практика в психології. Розвиток загаль­ної теорії психології в сучасних умовах.

Тема 2. Предмет психології на сучасному етапі

Предмет психології як об'єкт наукової саморефлексії. Феноменоло­гічна психологія. Емпірична психологія. «Критична психологія». Суб'єкт і об'єкт в психології. Закономірності й механізми взаємодії ін­дивіда як суб'єкта зі своєю психікою. Від психіки суб'єкта до суб'єкта психіки: предметна парадигма. Предмет психології в працях С.Рубін- штейна, Г.Костюка, А.Брушлінського, К.Абульханової-Славської.

Тема 3. Методологія психологічного дослідження

Науковий метод: сутність, структура, застосування. Філософська методологія. Часткова, спеціальна методологія. Принципи побудови психологічного дослідження. Методи психологічного дослідження: функціональна диференціація. Моделювання та реконструювання. Ти­пологічний метод. Вивчення продуктів діяльності. Вивчення літератур­но-історичних джерел. Загальна методика психологічного дослідження.

Тема 4. Системний підхід у психології

Психіка людини як предмет системного дослідження. Відношення людини до світу. Соціальні якості особистості. Складність дослідження психічних явищ. Загальнометодологічна схема процесу пізнання. Прин­ципи системного підходу в психології. Проблема закону в психології. За­кони, що характеризують елементарні залежності, структуру психічних явищ і динаміку психічних процесів. Системна детермінація поведінки і психіки. Поняття системоутворюючого фактора.

Тема 5. Методологічні основи теорії особистості

Категорія особистості в психології. Особистісний принцип у психо­логії. Особистість і суспільство. Властивості особистості. Спрямованість особистості. Спрямованість як системоутворююча властивість особи­стості. Мотиваційна сфера особистості. Зв'язки і відношення особисто­сті. Потреби особистості. Потребово-мотиваційна сфера особистості. Життєві цілі особистості. Здібності особистості. Суб'єктивні відношен­ня особистості.

Тема 6. Проблема діяльності в психології

Категорія діяльності, визначення і зміст. Діяльність як суспільно- історична категорія. Вчення про діяльність (С.Рубінштейн, О.Леонтьєв, Б.Ломов, В.Шадріков). Індивідуальна і суспільна діяльність. Діяльність і задоволення потреб суспільства й індивіда. Засоби розвитку людини. Пси­хологічні аспекти вивчення індивідуальної діяльності. Суб'єкт і об'єкт діяль­ності. Будова індивідуальної діяльності. Проблема спільної діяльності.

Тема 7. Спілкування як базова категорія в психології

Спілкування як базова категорія в психології. Спілкування і діяль­ність. Спілкування як процес прийому-передачі інформації. Функції та структура спілкування. Регуляція поведінки й спілкування. Рівні аналі­зу в структурі спілкування. Особливості психічних процесів в умовах спілкування: сенсорно-перцептивних, уявлень, мнемічних і мислитель- них. Спілкування як детермінанта пізнавальних процесів.

Тема 8. Психофізіологічна проблема

Співвідношення біологічного і соціального в людині. Підходи до визначення природи і суті людини. Психофізіологічна проблема: психо­фізіологічний паралелізм, психофізіологічна взаємодія. Специфіка фі­зіологічного забезпечення психічних процесів, проблема соціального і біологічного в психічному розвитку індивіда. Концепції психічного ро­звитку. Періодизація психічного розвитку індивіда. Рівні вивчення по­треб індивіда (системний підхід). Психологічні аспекти проблеми ан­тропогенезу. Сучасні проблеми психофізіології діяльності. Об'єкт, пред­мет, методи, зміст та завдання психофізіології працездатності та безпеч­ної діяльності спеціалістів. Методи та методики дослідження психофі­зіології працездатності.

Тема 9. Психофізіологічна характеристика вищої нервової діяльності

Принципи і закони вищої нервової діяльності. Аналітико-синте- тичний принцип вищої нервової діяльності. Закон утворення тимчасо­вого нервового зв'язку. Закон згасання тимчасового нервового зв'язку. Закон іррадіації збудження. Закон взаємної індукції нервових процесів.

Закон системності в роботі кори головного мозку (динамічний стерео­тип). поняття психіки і темпераменту. Психологічна характеристика видів темпераменту.

Тема 10. Методологічні проблеми соціально-психологічного забезпе­чення діяльності

Об'єкт, предмет, завдання, принципи, етапи соціально-психологіч­ного забезпечення професійної діяльності. Актуальні проблеми соціаль­но-психологічного забезпечення професійної діяльності. Класифікація методів соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності. Перспективні напрями науково-практичних досліджень

Тема 11. Методологія соціально-психологічного забезпечення діяль­ності у військовій сфері

Методологія соціально-психологічного забезпечення у військовій сфері: М^ета' об'єкт, класифікація. Війна. Воєнний конфлікт. Збройний інцидент. Психологічна специфіка локальних воєнних конфліктів.

Тема 12. Сутність, зміст і управління психологічним потенціалом осо­бистості У військовій сфері

Психологічна готовність. Методи дослідження психологічної готов­ності військовослужбовців. Поняття психологічного потенціалу війсь­ковослужбовців. Технологія управління психологічним потенціалом військовослужбовців. Методологічна основа технології соціально- психологічного забезпечення.

Тема 13. Актуальні проблеми професійного психологічного відбору

Сутність, об'єкт, предмет, методи, види, показання та принципи професійного відбору. Професіографічний опис трудового процесу. Іс­торичні аспекти профвідбору. Методологія професійного психологічно­го відбору- Принципи визначення професійної придатності. Організа­ційні основи профвідбору. Принципи визначення професійної придат­ності. Науково-практичні проблеми професійного відбору спеціалістів.

Тема 14. Історичні та методологічні аспекти становлення управлінської думки

Історичні аспекти становлення управлінської думки. Основи ме­неджменту на початку XX століття. П'ять найважливіших функцій упра­вління. за Файолем: передбачення; організація; розпоряджання; коор­динування; контролювання. 14 принципів менеджменту: Розподіл пра­ці. ВлаД^а-Дисципліна. Єдине джерело наказів. Єдиний напрям дій. Під­корення індивідуальних інтересів спільним. Винагородження персона­лу. Централізація чи децентралізація. Скалярний ланцюг. Порядок.

Справедливість. Стабільність перебування на посаді. Ініціатива. Корпо­ративний дух. Особливості розвитку самостійного етапу в історії менед­жменту. Методологія ефективної діяльності керівника.

Тема 15. Методологія критеріїв психічного здоров'я особистості

Поняття психічного здоров'я особистості. Рівні психічного здоров'я особистості. Сутність психічного здоров'я на біологічному, психологіч­ному та соціальному рівнях. Критерії оцінки психічного здоров'я: за властивостями особистості; психічними станами; психічними процеса­ми; ступенем інтегрованості особистості; самоуправління; соціальним здоров'ям. Ознаки психічного нездоров'я, неблагополуччя. Психологіч­ний комфорт як умова психічного здоров'я особистості.

Тема 16. Методологічні аспекти інженерної психології

Логіка викладу: Передумови виникнення інженерної психології. Завдання та напрямки. Методологічні принципи та системний підхід в інженерній психології. Методи інженерної психології. Інженерна пси­хологія в системі наук.

Плани семінарських занять

Тема 1. Психіка людини, як предмет інтересу і наукового пізнання

1. Душа в реаліях та міфах. Психологія античності.

2. Психологія середньовіччя.

3. Психологія нового часу та психологія XIX—XX століть.

4. Проблема природи психіки у вітчизняній психології.

5. Розвиток загальної теорії психології в сучасних умовах.

Завдання для самостійної роботи

1. Вивчити функції психіки.

2. Опрацювати опорний конспект.

Основна література

1. Психологія: Підручник /За ред. Трофімова Ю.Л. — К.: Наукова думка, 1996. — 458 с.

2. Загальна психологія / За ред. Максименка СЛ. — К.: Наукова думка, 2000. — 451 с.

3. Максименко С.Д. Методологічні і теоретичні питання психології // Акту­альні проблеми психології: Наукові записки інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. акад. С.Д.Максименка. — К., 1999. — Вип. 19.-С. 5-13.

4. Психология: Учебник / Под ред. Петровского A.B. — М.: Мысль, 2000. — 456 с.

5. Рибалка B.B. Методологічні питання наукової психології: Навчально-мето­дичний посібник. - К..: Ніка-Центр, 2003. - 204 с.

Додаткова література

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — СПб.: Питер, 2000. — 426 с.

2. Андреева Г.М. Психология социального познания. — М.: Прогресс, 1997. — 305 с.

3. Основи психології: Підручник / За ред. Киричука О.В., Роменця В.А. — К.: Либідь, 1996.- 512 с.

Тема 2. Предмет психології на сучасному етапі

1. Предмет психології як об'єкт наукової саморефлексії.

2. Феноменологічна психологія.

3. Емпірична психологія.

4. Роль суб'єкта й об'єкта в психології. Закономірності й механізми взаємодії індивіда як суб'єкта зі своєю психікою.

5. Предмет психології в працях вітчизняних учених.

Завдання для самостійної роботи

1. Прослідкувати історію розвитку предмета психології у вітчизняній і зару­біжній психології.

2. Розглянути проблему свідомості в психології.

3. Визначити особливості різних рівнів психологічного знання.

Основна література

1. Загальна психологія / За ред. Максименка С.Д. — К.: Наукова думка, 2000. — 451 с.

2. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології: Навчально-мето- дичний посібник. — К.: Ніка-Центр, 2003. — 204 є.

3. Психология: Учебник / Под ред. Петровского A.B. — М.: Мысль, 2000. — 456 с.

Додаткова література

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — СПб.: Питер, 2000. — 426 с.

2. Макаренко М.В. Теоретические основы и методики профессионального психофизиологического отбора военных специалистов. — К.: КВГІ, 1998. — 230 с.

3. Петровский В.А. Теоретические проблемы психологии. — М. Академпроект, 1998. - 565 с.

Тема 3. Методологія психологічного дослідження

1. Науковий метод: суть, структура, застосування.

2. Філософська, часткова і спеціальна методологія.

3. Принципи побудови психологічного дослідження.

4. Методи психологічного дослідження: функціональна диференціація. Моделювання та реконструювання. Типологічний метод вивчення про­дуктів діяльності. Вивчення літературно-історичпих джерел.

5. Загальна методика психологічного дослідження.

Завдання для самостійної роботи

1. Вивчити особливості застосування філософської, часткової та спеціаль­ної методології в психологічній галузі знань.

1. Здійснити порівняльний аналіз методів теоретичного дослідження (моде­лювання та реконструювання, типологічний метод).

2. Скласти методику психологічного дослідження (тема і предмет дослі­дження довільні).

Основна література

1. Загальна психологія / За ред. Максименка С Д. — К.: Наукова думка, 2000. — 451 с.

2. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: Навчальний посібник. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. - 414 с.

3. Психология: Учебник / Под ред. Петровского A.B. - М.: Мысль, 2000. — 456 с.

4. Рибалка B.B. Методологічні питання наукової психології: Навчально-мето­дичний посібник. - К.: Ніка-Центр, 2003. - 204 с.

Додаткова література

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — СПб.: Питер, 2000. — 426 с.

2. Основи психології: Підручник / За ред. Киричука О.В., Роменця В.А. — К.: Либідь, 1996.- 512 с.

3. Макаренко М.В. Теоретические основы и методики профессионального пси­хофизиологического отбора военных специалистов. — К.: КВГІ, 1998. — 230 с.

Тема 4. Системний підхід у психології

1. Психіка людини як предмет системного дослідження.

2. Відношення людини до світу. Соціальні якості особистості.

3. Складність дослідження психічних явищ.

4. Загальнометодологічна схема процесу пізнання.

5. Принципи системного підходу в психології.

6. Системна детермінація поведінки і психіки. Поняття системоу­творюючого фактора.

Завдання для самостійної роботи

1. Розглянути проблему закону в психології.

2. Вивчити закони, що характеризують елементарні залежності, структуру психічних явищ і динаміку психічних процесів.

3. Закріпити принципи системного підходу до вивчення психічних явищ, з'ясувати роль і значення системоутворюючого фактора в системній детерміна­ції психіки і поведінки.

Основна література

1. Абульханова-Славская К.А. Психология и сознание личности (проблемы методологии теории и исследования реальной личности). Избранные психолог, труды. — М.: Московський психолого-социальный институт; Во­ронеж: МОДЕК, 1999. - 224 с.

2. Загальна психологія / За ред. Максименка СД. — К.: Наукова думка, 2000. — 451 с.

4. Психология: Учебник / Под ред. Петровского A.B. — М.: Мысль, 2000. — 456 с.

5. Рибалка B.B. Методологічні питання наукової психології: Навчально-мето- дичний посібник. — К.: Ніка-Центр, 2003. — 204 с.

Додаткова література

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — СПб.: Питер, 2000. — 426 с.

2. Макаренко М.В. Теоретические основы и методики профессионального психофизиологического отбора военных специалистов. — К.: К.ВГІ, 1998. —

230 с.

3. Основи психології: Підручник / За ред. Киричука О.В., Роменця В.А. — К.: Либідь, 1996.- 512 с.

4. Психологія: Підручник / За ред Трофімова Ю.Л. — К.: Либідь, 1999.

Тема 5. Методологічні основи теорії особистості

1. Категорія особистості в психології. Особистісний принцип у пси­хології.

2. Особистість і суспільство. Властивості особистості.

3. Спрямованість особистості. Спрямованість як системоутворюю­ча властивість особистості.

4. Мотиваційна сфера особистості. Зв'язки та взаємини особистості.

5. Потреби особистості. Потребово-мотиваційна сфера особистості.

6. Життєві цілі особистості. Здібності особистості. Суб'єктивні від­ношення особистості.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначити особистісний принцип у психології.

2. Розглянути основні теоретичні концепції особистості у зарубіжній і віт­чизняній літературі.

3. З'ясувати зміст поняття «розвиток особистості», шляхи та способи ство­рення умов ефективного розвитку особистості.

4. Визначити співвідношення потреб і мотивів особистості, основні теорії мотивації людини.

Основна література

1. Абульханова-Славская К.А. Психология и сознание личности (проблемы методолог, теории и исследования реальной личности). Избранные психо­лог. труды. — М.: Московський психолого-социальный институт; Воронеж: МОДЕК, 1999. - 224 с.

2. Загальна психологія / За ред. Максименка С.Д. — К.: Наукова думка, 2000. 451 с.

3. Психология: Учебник / Под ред. Петровского A.B. — М.: Мысль, 2000 456 е.

4. Рибалка B.B. Методологічні питання наукової психології: Навчально мсто дичний посібник. — К.: Ніка-Центр, 2003. — 204 с.

Додаткова література

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — СПб.: Питер, 2000. — 426 с.

2. Основи психології: Підручник / За ред. Киричука О.В., Роменця В.А. — К.: Либідь, 1996.- 512 с.

3. Титаренко Т.М. Особистість у кризових життєвих ситуаціях // Актуальні проблеми психології: Наукові записки інституту психології ім. Г.С. Костю- ка АПН України / За ред. СД. Максименка. - К.: КВГІ, 1999. - Вип. 19.

Тема 6. Проблема діяльності в психології

1. Категорія діяльності в психології, її суть і зміст. Діяльність як сус- пільно-історична категорія.

2. Вчення про діяльність у працях вітчизняних вчених (С.Рубін- штейн, ОЛеонтьєв, Б.Ломов, В.Шадріков). Індивідуальна і суспільна діяльність.

3. Діяльність і задоволення потреб суспільства й індивіда.

4. Засоби розвитку людини. Психологічні аспекти вивчення індиві­дуальної діяльності. Суб'єкт і об'єкт діяльності.

5. Будова індивідуальної діяльності. Проблема спільної діяльності.

Завдання для самостійної роботи

1. Вивчити теоретичні основи психології діяльності.

2. Розглянути структуру індивідуальної діяльності та визначити особливості індивідуальної і групової діяльності.

3. Вивчити класифікацію основних видів діяльності.

Основна література

1. Загальна психологія / За ред. Максименка СД. — К.: Наукова думка, 2000. — 451 с.

2. Психология: Учебник / Под ред. Петровского A.B. — М.: Мысль, 2000. — 456 с.

3. Рибалка B.B. Методологічні питання наукової психології: Навчально-мето- дичний посібник. — К.: Ніка-Центр, 2003. — 204 с.

Додаткова література

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — СПб.: Питер, 2000. — 426 с.

2. Основи психології: Підручник / За ред. Киричука О.В., Роменця В.А. - К.: Либідь, 1996.- 512 с.

3. Климов Е.А. Введение в психологию труда. - М.: Наука, 1998. — 350 с.

Тема 7.Спілкування як базова категорія в психології

1. Спілкування як базова категорія в психології. Спілкування і діяльність.

2. Функції і структура спілкування.

3. Спілкування як процес прийому-передачі інформації.

4. Регуляція поведінки і спілкування. Рівні аналізу в структурі спіл­кування.

5. Особливості психічних процесів в умовах спілкування: сенсорно- перцептивних, уявлень, мнемічних і мислительних.

6. Спілкування як детермінанта пізнавальних процесів.

Завдання для самостійної роботи

1. Розглянути засоби спілкування.

2. Вивчити різновиди спілкування.

3. З'ясувати взаємозв'язок спілкування з регуляцією поведінки та перебігом психічних процесів.

Основна література

1. Загальна психологія: Підручник / За заг. ред. Максименка С.Д. — К.: Фо­рум, 2000. - 543 с.

2. Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. — К.: Наукова думка, 1996. — 458 с.

3. Социальная психология личности в вопросах и ответах: Учебное пособие / Под ред.В.А.Лабунской. — М.: Гардарики, 1999. - 397 с.

Додаткова література

1. Психология: Учебник / Под ред. Петровского В.А. — М.: Мысль, 2000. — 432 с.

2. Титаренко Т.М. Особистість у кризових життєвих ситуаціях // Актуальні проблеми психології: Наукові записки інституту психології ім. Г.С.Костю- ка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. - К.: Либідь, 1999. — Вип. 19. - С. 240-247.

3. Чмут Т.К. Культура спілкування: Навчальний посібник. — Хмельницький: ХІРУП, 1996.

Тема 8. Психофізіологічна проблема

1. Підходи до визначення природи і сутності людини.

2. Проблема соціального і біологічного в психічному розвитку індивіда.

3. Концепції психічного розвитку. Періодизація психічного розвитку індивіда.

4. Психологічні аспекти проблеми антропогенезу.

5. Об'єкт, предмет, методи, зміст і завдання психофізіології працез­датності та безпечної діяльності спеціалістів.

6. Методи та методики дослідження психофізіології працездатності.

Завдання для самостійної роботи

1. Розглянути існуючі концепції періодизації психічного розвитку людини у вітчизняній і зарубіжній літературі.

2. Визначити співвідношення біологічного і соціального в людині.

3. Вивчити потребово-мотиваційну сферу особистості.

Основна література

1. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. — СПб.: Питер, 2001. — 464 с.

2. Керівні документи щодо професійного відбору України (Наказ міністер­ства охорони здоров'я України та державного комітету України по нагляду за охороною праці № 263/121 від 23.09.1994 р. Про затвердження переліку робіт, де є потреба у професійному доборі).

3. Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіо­логічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. — К.: Міленіум, 2004. - 265 с.

4. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів вищ. навч. закладів. - К.: Ельга; Ніка-Центр, 2004. — 400 с.

5. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Теорія і практика професійного відбору. — К: Ніка-Центр, 2006. - 536 с.

6. Макаренко M.B. Основи професійного відбору військових спеціалістів і методики вивчення індивідуальних психофізіологічних відмінностей між людьми / Ін-т фізіології ім. О.Богомольця HAH України; Наук.-дослід, центр гуманітарних проблем Збройних сил України. — К., 2006. — 395 с.

Додаткова література

1. Загальна психологія / За ред. Максименка С.Д. — К.: Наукова думка, 2000. — 451 с.

2. Корольчук М.С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяльності. — К: МОУ, 1996.

3. Корольчук М.С. Практикум з психофізіології військової діяльності: Нав­чально-методичний посібник. — К.: КВГІ. — 140 с.

4. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах. — К.: Ніка-Центр, 2006. — 580 с.

5. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Основи психології: схеми, опорні конспекти, методики. - К.: Ніка-Центр, 2007. — 324 с.

6. Психология: Учебник / Под ред. Петровского A.B. — М.: Мысль, 2000. — 456 с.

7. Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. — К: Либідь, 1999.

Тема 9. Психофізіологічна характеристика вищої нервової діяльності

1. Принципи і закони вищої нервової діяльності.

2. Поняття психіки і темпераменту.

3. Психологічна характеристика видів темпераменту.

Завдання для самостійної роботи

1. Вивчити еволюцію поглядів на співвідношення матеріального й ідеаль­ного в історії філософської та психологічної думки.

2. Розкрити зміст типів нервової системи.

Основна література

1. Загальна психологія /Зарсд. Максимснка С.Д. - К.: Наукова думка, 2000. — 451 с.

2. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. — СПб.: Питер, 2001. — 464 с.

3. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів вищ. навч. закладів. — К.: Ельга; Ніка-Цснтр, 2004. - 400 є.

4. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Основи психології: схеми, опорні конспекти, методики. — К.: Ніка-Центр, 2007. — 324 є.

5. Макаренко M.B. Основи професійного відбору військових спеціалістів і методики вивчення індивідуальних психофізіологічних відмінностей між людьми / Ін-т фізіології ім. О.Богомольця HAH України; Наук.-дослід. центр гуманітар. проблем Збройних сил України. — К, 2006. — 395 с.

6. Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. — К.: Либідь, 1999.

Додаткова література

1. Корольчук М.С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяльності. — К.: МОУ, 1996.

2. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах. — К.: Ніка-Центр, 2006. — 580 с.

3. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Теорія і практика професійного відбору. — К: Ніка-Центр, 2006. - 536 с.

4. Психология: Учебник / Под ред. Петровского A.B. — М.: Мысль, 2000. — 456 с.

Тема 10. Методологічні проблеми соціально-психологічного забезпе­чення діяльності

1. Об'єкт, предмет, завдання, принципи, етапи соціально-психоло­гічного забезпечення професійної діяльності.

2. Актуальні проблеми соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності.

3. Перспективні напрями науково-практичних досліджень.

Завдання для самостійної роботи

Опрацювати класифікацію методів соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності.

Основна література

1. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів ви­щих навчальних закладів. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. — 400 с.

2. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяль­ності в звичайних та екстремальних умовах. — К: Ніка-Центр, 2006. — 580 с.

3. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опор­ні конспекти, методики: Навчальний посібник для студентів вищих нав­чальних закладів / За заг. ред. М.С. Корольчука. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2005. - 320 с.

4. Крайнюк В.М. Психологія стресостійкості особистості: Монографія. — К.: Ніка-Центр, 2007. - 432 с.

5. Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / Никифо­ров Г.С., Дмитриева М.А., Корнева Л.Н. / Под ред. Никифорова Г.С. — СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1991. — 152 с.

6. Стасюк В.В. Система соціально-психологічного забезпечення функціону­вання військових підрозділів в умовах збройних конфліктів: Монографія. — К.: НАОУ, 2005. - 322 с.

Додаткова література

1. Апанасенко Г.Л. К проблеме трактовки механизмов восстановления физи­ческой нагрузки // Теория и практика физической культуры. — 1985. — № 6. - С. 49-52.

2. Булич Е.Г. Как повысить умственную работоспособность студента. — К.: Высшая шк., 1989. - С. 30-46.

3. Корольчук М.С. Практикум з психофізіології військової діяльності. — К.: КВГІ, 1997. - 140 с.

4. Корольчук М.С. Психофізіологія працездатності корабельних спеціалістів в екстремальних умовах: Дис.... док. психол. наук. — К., 1997. — 406 с.

5. Криворучко П.П. Психологічне забезпечення професійної діяльності кора­бельних спеціалістів. Автореф. дис. канд. психол. наук. — К., 1998.

6. Осьодло В.І. Психодіагностика та корекція функціональних станів офіцерів удинаміці професійної діяльності. Автореф. дис. канд. психол. наук. — К., 2001.

Тема 11. Методологія соціально-психологічного забезпечення діяль­ності у військовій сфері

1. Методологія соціально-психологічного забезпечення у військовій сфері: мета, об'єкт, класифікація.

2. Війна. Воєнний конфлікт. Збройний інцидент.

3. Психологічна специфіка локальних воєнних конфліктів.

Завдання для самостійної роботи

Обґрунтуйте структурні компоненти СПЗ.

Основна література

1. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів ви­щих навчальних закладів. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. — 400 с.

2. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах. — К.: Ніка-Центр, 2006. — 580 с.

3. Крайнюк В.М. Психологія стресостійкості особистості: Монографія. — К.: Ніка-Центр, 2007. - 432 с.

4. Стасюк B.B. Система соціально-психологічного забезпечення функціону­вання військових підрозділів в умовах збройних конфліктів: Монографія. — К.: НАОУ, 2005. - 322 с.

5. Стасюк В.В. Мета, зміст і завдання морально-психологічного забезпечення миротворчої діяльності ЗС України // Збірник наукових праць Національ­ної академії ДПСУ. - Хмельницький, 2004. - № 26. - Ч. 2. - С. 72-79.

6. Черепанова Е.М. Саморегуляция и самопомощь при работе в экстремаль­ных условиях. — М., 1995.

Додаткова література

1. Арзамаскин Ю.Н., Бублик J1.A., Краяни А.Г., Черкасов A.B. Морально- психологическое обеспечение деятельности Вооруженных сил Российской Федерации. - М.: ВУ, 1997. - Ч. 1, 2.

2. Барынькин В.М. Локальные войны на современном этапе (Характер, со­держание, классификация) // Воен. мысль. — 1994. — № 6. — С. 8-11.

3. Бендлер Р., Грюндер Д. Структура магии. - СПб., 1993.

4. Богданов С.А. О современных подходах к теории военных конфликтов и их предотвращению // Воен. мысль. — 1993. — № 7. — С 36-42.

5. Военно-энциклопедический словарь. — М.: Воениздат, 1986.

6. Логвинов И.П. Морально-психологический потенциал воинской деятель­ности. - М.: ВУ, 1997.

7. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. — М.: Наука, 1984.

8. Соле Р.Л. Когнитивная психология / Пер. с англ. — М.: Тривола, 1996.

Тема 12. Сутність, зміст і управління психологічним потенціалом осо­бистості у військовій сфері

1. Психологічна готовність. Методи дослідження психологічної го­товності військовослужбовців.

2. Поняття психологічного потенціалу військовослужбовців.

3. Технологія управління психологічним потенціалом військово­службовців.

4. Методологічна основа технології соціально-психологічного за­безпечення.

Завдання для самостійної роботи

1. Розмежуйте поняття психологічної підготовленості та психологічної стійкості.

2. Які прошарки є домінуючими в соціальному середовищі військовослуж­бовців?

3. Розкрийте сутність технології як філософської категорії.

4. На що спрямована технологія управління психологічним потенціалом військовослужбовців у сучасних локальних війнах і збройних конфліктах?

Основна література

1. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів ви­щих навчальних закладів. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. — 400 с.

2. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах. — К.: Ніка-Центр, 2006. — 580 с.

3. Психологическая подготовка воина. — М.: Воениздат, 1971.

4. Стасюк B.B. Окремі аспекти психологічної підготовки військовослужбов­ців до бойової діяльності // Збірник наукових праць ВГІ НАОУ. — К., 2003. — Вип.4.-С. 49-53.

5. Стасюк В.В. Система соціально-психологічного забезпечення функціону­вання військових підрозділів в умовах збройних конфліктів. — К.: НАОУ. — 322 с.

6. Юсов В.Т. Психологическое обеспечение безопасности полетов в авиа­ционных частях: Дис.... д-ра психол. наук. — М., 1984.

Додаткова література

1. Габриэль P.A. Героев больше нет. Умственные расстройства и проблемы военной психиатрии в условиях войны / Пер. с англ. — Нью-Йорк: Хилли Вонг, 1986.

2. Дьяченко М.И. Психологический анализ боевой деятельности советских воинов. - М.: ВПА, 1974.

3. Корчемный П.А. Психологический компонент морально-психологическо- го обеспечения деятельности Вооруженных Сил // Морально-психологи- ческое обеспечение деятельности ВС РФ в современных условиях: Матери­алы межвузовской научно-теоретической конференции. — М., 1994.

4. Крайнюк В.М. Психологія стресостійкості особистості: Монографія. — К.: Ніка-Центр, 2007. - 432 с.

5. Крысько В.Г. Влияние национально-психологических особенностей на деятельность личного состава империалистических государств: Дис.... д-ра психол. наук. — М., 1988.

6. Москвин Н. Морально-психологическая подготовка личного состава бун­десвера // Зарубежн. воен. обозр. — 1988. — № 1. — С. 12-20.

7. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. — К.: Либідь, 1996.-632 с.

8. Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. — К.: Либідь, 1999.

9. Утлик Э.П. Психологические основы укрепления воинской дисциплины // Ориентир. - 1995. - № 3. - С. 48-50.

10. Худяков В. Исследование воздействия боевых психических травм на изра­ильских военнослужащих // Зарубежн. воен. обозр. — 1989. — № 5. — С. 19-27.

Тема 13. Актуальні проблеми професійного психологічного відбору

1. Сутність, об'єкт, предмет, методи та види професійного відбору.

2. Показання, принципи та формування висновку.

4. Методологія професійного психологічного відбору.

5. Принципи визначення професійної придатності.

6. Організаційні основи профвідбору.

7. Науково-практичні проблеми професійного відбору спеціалістів. Завдання для самостійної роботи

   1. Здійснити професіографічний аналіз трудового процесу педагога.

   2. Опрацювати матеріали історичних аспектів профвідбору.

Основна література

1. Бодров В. А. Практикум по дифференциальной психодиагностике профес­сиональной пригодности. -- М.: ПЕРСЭ, 2003. — 768 с.

2. Керівні документа щодо професійного відбору України (Наказ міністер­ства охорони здоров'я України та державного комітету України по нагляду за охороною праці № 263/121 від 23.09.1994 р. Про затвердження переліку робіт, де є потреба у професійному доборі).

3. Климов Е.А. Психология профессионала. Психологи Отечества. — М., Во­ронеж: МОДЭК, 1996. - 360 с.

4. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів вищ. навч. закладів. — К.: Ельга; Ніка-Центр, 2004. - 400 с.

5. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Теорія і практика професійного відбору. — К.: Ніка-Центр, 2006. - 53о с.

6. Макаренко M.B. Основи професійного відбору військових спеціалістів і методики вивчення індивідуальних психофізіологічних відмінностей між людьми / Ін-т фізіології ім. О. Богомольця HAH України; Наук.-дослід, центр гуманітар. проблем Збройних сил України. — К., 2006. — 395 с.

7. Романов Е.С. 99 популярных профессий. Психологический анализ и про- фессиограммы. СПб.: Питер, 2004. - 464 с.

Додаткова література

1. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах. — К.: Ніка-Центр, 2006. — 580 с.

2. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Основи психології: схеми, опорні конспекти, методики. — К.: Ніка-Центр, 2007. — 324 с.

3. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. Навч. посібник. — К.: Владос, 2000.

4. Методики психодиагностики в спорте. Учебное пособие для студентов пе­дагогических институтов по специальности 0303 «Физкультура» / Марищук В.Л. и соавт. - М.: Просвещение, 1990.

5. Петров В.П., Ростунов А.Т. Военно-профессиональная ориентация моло­дежи. — М.: Воениздат, 19S8.

6. Самоукин Н.В. Психология профессиональной деятельности. — СПб.: Пи­тер, 2004. - 224 с.

7. Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. — К.: Либідь, 1999.

8. Фрумкин A.A. Психологический отбор в профессиональной и образова­тельной деятельности. — СПб.: Речь, 2004. — 210 с.

Тема 14. Історичні та методологічні аспекта становлення управлінської думки

1. Основи менеджменту на початку XX століття.

2. П'ять найважливіших функцій управління, за Файолем, та 14 принципів менеджменту.

3. Особливості розвитку самостійного етапу в історії менеджменту.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацювати історичні аспекти становлення управлінської думки.

2. Сформулювати методологічні прийоми ефективної діяльності керівника.

Основна література

1. Армстронг M. Основы менеджмента. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.

2. Бандурка A.M., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. — Харьков: Фортуна-пресс, 1998. — 429 с.

3. Кабаченко Т.С. Психология управления: Учебное пособие. — М.: Россий­ское педагогическое агентство, 1997. — 324 с.

4. Карамушка Л.М.Психологія управління закладами середньої освіти. — К.: Ніка-Центр, 2000. - 426 с.

5. Кравченко А.И. История менеджмента: Учеб. пособие. — М., 2000.

6. Орбан-Лембрик Л.Е. Основи психології управління: Монографія. — Івано- Франківськ: Плай, 2002. - 426 с.

7. Позняк Д. Мак'явелістичний тип лідерства // Соціальна психологія. — 2003. - № 2.

8. Решетников A.B., Шамшурин В.И., Шамшурина H.Г. Социально-истори­ческий портрет лидера организации // СОЦИС. - 2001. — № 10.

Додаткова література

1. Алифанов С.А. Основные направления анализа лідерства // Вопр. психоло­гии. - 1991. -№3.

2. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы. - М., 1991.

3. Кудашев А.Р. Ролевой тренинг менеджеров в Интернете. — М., 1999.

4. Ньюстром Дж.У., Сканнел Э.Е. Деловые игры и современный бизнес: Пер. с англ. — М.: Бином, 1997. — 144 с.

5. Трофімов А.Ю. Соціально-психологічні особливості формування керівної ланки: Збірник наукових праць. — К.: НПУ ім. МДрагоманова, 2006.

6. Шульц Д., Шульц С. Психология и работа. - M., 1998.

7. Tannenbaum S., Beard R., Salas E. Team Building and its Influence on Team Ef­fectiveness: an Examination of Conceptual and Empirical Developments. 1992.

Тема 15. Методологія критеріїв психічного здоров'я особистості

1. Поняття психічного здоров'я особистості.

2. Рівні психічного здоров'я особистості.

3. Критерії оцінки психічного здоров'я.

Завдання для самостійної роботи

Охарактеризуйте умови психічного здоров'я особистості. Основна література

1. Карвасарський Б.Д. Психотерапевтическая энциклопедия. — СПб.: Питер, 2003. - 768 с.

2. Кузнецов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. — К.: Здоров'я, 1993. — 344 с.

3. Психология здоровья / Под ред. Г.С.Никифорова. — СПб.: Питер, 2003. — 607 с.

4. Психология здоровья человека / Г.В.Ложкин, О.В.Носкова, И.В.Толкунова/ Под ред. проф. В.И.Носкова. — Севастополь: Вебер, 2003. — 257 с.

5. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я / М.С.Король- чук, В.М.Крайнюк, А.Ф.Косенко, Т.І.Кочергіна; Заг. ред. М.С.Корольчука. — К: Інкос, 2002. - 272 с.

6. Руководство практического психолога: психическое здоровье детей и по­дростков в контексте психологической службы / Под ред. И.В.Дубровиной. — М.: Академия, 1995.- 170 с.

Додаткова література

1. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Основи соціально-психологічного забез­печення професійного довголіття //Матеріали Всеукр. наук.-практ. конфе­ренції: «Проблема безпеки української нації на порозі XXI сторіччя». — К, ЮВГУ, 1998.-С. 281-288.

2. Крайнюк В.М. Психологічні особливості проявів тривожності й агресивно­сті у юнаків призовного віку: Автореф. канд. дис. — К., 1999.

3. Максимова Н.Ю. Психологическая профилактика алкоголизма и наркома­нии несовершеннолетних: Учеб. пособие. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. — 384 с.

4. Пірен МЛ. Основи конфліктології. - К.: СВГІ, 1996. — 260 с.

5. Хорни К. Наши внутренние конфликты. — СПб.: Лань, 1997. — 240 с.

6. Хорни К. Невротическая личность нашего времени: Самоанализ. — М.: Прогресс, 1993. - 480 с.

Тема 16. Методологічні аспекти інженерної психології

1. Причини виникнення та розвиток інженерної психології.

2. Загальні проблеми різних напрямків інженерної психології.

3. Методологічні принципи і методи інженерно-психологічних досліджень.

Завдання до самостійної роботи

1. Визначте місце інженерної психології в системі наук.

2. Охарактеризуйте методологічні аспекти інженерної психології.

Основна література

1. Венда В. Ф. Инженерная психология и синтез систем отображения инфор­мации. — М., 1982.

2. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності / Підручник. — К.: Ельга, Ніка- Центр, 2004. - 400 с.

3. Ломов Б. Ф. Человек и техника. — М., 1966.

4. Методология инженерной психологии, психология труда и управления / Под ред. Б. Ф. Ломова, В. Ф. Венды. - М., 1981.

5. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін. / За ред. Ю. Л. Трофімова. - К., 1999.

6. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія: Підручник. — К.: Либідь, 2002. — 264 с.

Додаткова література

1. Ахутин В. М. Поэтапное моделирование и синтез адаптивных биотехниче­ских и эргатических систем // Инженерная психология: теория, методоло­гия, практическое применение. — М., 1977. С. 149-181.

2. Губинский А. И., Евграфов В. Г. Эргономическое проектирование судовых систем управления. — Л., 1977.

3. Завалова Н. Д., Пономаренко В. А. Значение теоретических концепций психологии для прикладных исследований // Психологический журнал. — 1981. -№ 6. - С. 3-16.

4. Зараковский Г. М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. — М., 1966.

5. Зинченко В. П., Леонова А. Б., Стрелков Ю. К. Психометрика утомления. — М., 1977.

6. Кузьмин В. П. Исторические предпосылки и гносеологические основания системного подхода // Психологический журнал. — 1982. — № 3. — С. 3-15; № 4. — С. 3-14.

7. Ломов Б. Ф., Осницкий А. К. О влиянии вероятностного прогнозирования на непреднамеренное запоминание событий // Психологические механиз­мы памяти и ее закономерности в процессе обучения. — Харьков, 1970. — С. 137-141.

8. Небылицын В. Д. Надежность работы оператора в сложной системе упра­вления // Инженерная психология. — М., 1964. — С. 358-367.

9. Небылицын В. Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. — М., 1976.

10. Ошанин Д. А. Роль оперативного образа в выявлении информационного содержания сигналов // Вопросы психологии. — 1969. — № 4. — С. 21-27.

11. Рубахин В. Ф., ФилипповА. В. Психологические аспекты управления. М., 1973.

12. Суходольский Г. В. Структурно-алгоритмический анализ и синтез деятель­ности. — Л., 1976.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Навчальна програма з дисципліни «Методологічні та теоретичні проблеми психології» передбачає самостійну роботу студентів, яка має на меті формування пізнавальної активності студентів-психологів і забезпечує їх знаннями, отриманими внаслідок додаткового вивчен­ня літературних джерел, матеріалів Інтернету, засвоєння ними основ­них вмінь і навичок роботи з навчальними матеріалами, поглиблення та розширення вже здобутих знань, підвищення рівня організованості тощо.

У процесі самостійної роботи студенти мають оволодіти вміннями та навичками:

організації самостійної навчальної діяльності; самостійної роботи в бібліотеці з каталогами; роботи з навчальною, навчально-методичною, науковою, науково- популярною літературою;

конспектування літературних джерел; опрацьовування статистичної інформації.

Кожний студент повинен вміти раціонально організовувати свою навчальну діяльність. Важливим є вміння скласти план роботи, чітко визначити її послідовність. Потрібно щоб план самостійного навчання був реальним і його виконання давало плідні результати у навчальному процесі.

Для успішної самостійної роботи значну частину часу студент виді­ляє для роботи в бібліотеці. Треба розуміти суть складання алфавітного й тематичного каталогів, уміти швидко знаходити в них потрібну літера­туру, знати особливості бібліографічного шифрування. Для плідної ро­боти з літературними джерелами студентові корисно скласти свою влас­ну бібліографію, заповнюючи бібліографічні картки на потрібні для ньо­го книги, брошури чи статті. Для роботи в провідних бібліотеках Києва студенту треба знати їх структуру, спеціалізацію окремих підрозділів, уміти користуватися різноманітними каталогами, правильно заповню­вати бланки вимоги на літературу тощо.

Відібрана для самостійного опрацювання література може бути різ­ною як за обсягом наукових даних, так і за характером викладу. Слід ві­дібрати необхідний для опрацьовування матеріал (глави, розділи, пі­дрозділи тощо), а також розсортувати його за важливістю (для детально­го вивчення, для ознайомлювального читання). Процес читання має відбуватися повільно, вдумливо, до незрозумілих питань слід обов'язко­во повертатися, наводити довідки, щоб зрозуміти суть думки автора. Знання невідомих термінів слід одразу ж з'ясовувати за тлумачними словниками, енциклопедіями або спеціалізованими довідниками. У процесі роботи з літературою корисно робити виписки найважливіших думок, формулювань, окремих висловів на окремих аркушах паперу із зазначенням автора, джерела, сторінок і абзаців. Для кращого засвоєння матеріалу, розвитку творчого мислення основний зміст прочитаного до­цільно формулювати у вигляді тез.

Конспект є стислим викладом основної суті опрацьованого літера­турного матеріалу. Він має бути стислим, змістовним і записаним свої­ми словами і формулюваннями. Класичні визначення, оригінальні дум­ки, вислови слід записувати до конспекту повністю, з посиланням на ав­тора джерело і сторінку. У процесі конспектування важливо дотримува­тися логічного зв'язку між окремими складовими тексту. У тексті кон­спекту корисно підкреслювати найважливіші теоретичні положення, визначення, висновки і робити помітки на полях. Систематичне кон­спектування опрацьованого матеріалу дисциплінує розум, відпрацьовує вміння формулювати свої думки в короткій змістовній формі, сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу.

Для цілісного уявлення про навчальну дисципліну «Методологічні та теоретичні проблеми психології» студентові слід користуватися довід­ковою літературою: енциклопедіями, енциклопедичними словниками, галузевими довідниками тощо.

Майбутній спеціаліст повинен достатньо вправно користуватися персональним комп'ютером. Робота з матеріалами Інтернету дає мо­жливість отримувати найновішу інформацію з різних сфер життя нашої держави. З цією метою можна користуватися такими сайтами: http://psylib.kiev.ua/; Ьир://\улу№.рзу5егуег. narod.ru/biblio.htm; \vww.psy- chology.ru.

Самостійна підготовка студентів до занять виконується за спеціаль­ними завданнями, які включають основний матеріал за темами, а також переліком рекомендованої літератури. Вона передбачає активну творчу діяльність й індивідуальні можливості кожного студента, а також обмін інформацією в процесі взаємодії та діяльності.

Орієнтовні запитання до семестрового контролю

1. Розвиток історичних знань про психічне.

2. Розвиток психології у ХІХ-ХХ століттях.

3. Проблема природи психіки у вітчизняній психології.

4. Роль і місце психології в системі наукового знання.

5. Психологічна наука і суспільна практика.

6. Розвиток загальної теорії психології в сучасних умовах.

7. Основні підходи до вивчення психіки у вітчизняній і зарубіжній літературі.

8. Можливості та сфери застосування психологічних знань у сус­пільній практиці в контексті сучасної загальної теорії психології.

9. Предмет психології як об'єкт наукової саморефлексії.

10. Феноменологічна психологія.

11. Емпірична психологія.

12. Роль суб'єкта й об'єкта в психології. Закономірності й механіз­ми взаємодії індивіда як суб'єкта зі своєю психікою.

13. Предмет психології в працях вітчизняних учених.

14. Історія розвитку предмета психології у вітчизняній і зарубіжній психології.

15. Проблема свідомості в психології.

16. Особливості різних рівнів психологічного знання.

17. Науковий метод: суть, структура, застосування.

18. Філософська, часткова і спеціальна методологія.

19. Принципи побудови психологічного дослідження.

20. Методи психологічного дослідження: функціональна диферен­ціація.

21. Моделювання та реконструювання.

22. Типологічний метод.

23. Метод вивчення продуктів діяльності.

24. Вивчення літературно-історичних джерел.

25. Загальна методика психологічного дослідження.

26. Особливості застосування філософської, часткової та спеціаль­ної методології в психологічній галузі знань.

27. Психіка людини як предмет системного дослідження.

28. Відношення людини до світу. Соціальні якості особистості.

29. Складність дослідження психічних явищ.

30. Загальнометодологічна схема процесу пізнання.

31. Принципи системного підходу в психології.

32. Системна детермінація поведінки і психіки. Поняття системоу­творюючого фактора.

33. Проблема закону в психології.

34. Закони, що характеризують елементарні залежності, структуру психічних явищ і динаміку психічних процесів.

35. Психіка як суб'єктивне відображення об'єктивної реальності.

36. Класична психофізика й елементарні форми відображення.

37. Форми, механізми, результат і функції відображення.

38. Прояви суб'єктивності.

39. Психічне відображення як процес, його рівні та форми. Свідо­мість як ідеальне відображення.

40. Категорія діяльності в психології, її сутність і зміст. Діяльність як суспільно-історична категорія.

41. Вчення про діяльність у працях вітчизняних учених (С.Рубін- штейн, О.Леонтьєв, Б.Ломов, В.Шадріков). Індивідуальна і спільна діяльність.

42. Діяльність і задоволення потреб суспільства й індивіда.

43. Засоби розвитку людини. Психологічні аспекти вивчення інди­відуальної діяльності. Суб'єкт і об'єкт діяльності.

44. Будова індивідуальної діяльності. Проблема спільної діяльності.

45. Теоретичні основи психології діяльності.

46. Структура індивідуальної діяльності. Особливості індивідуаль­ної і групової діяльності.

47. Класифікація основних видів діяльності.

48. Спілкування як базова категорія в психології. Спілкування і діяльність.

49. Функції і структура спілкування.

50. Спілкування як процес прийому-передачі інформації.

51. Регуляція поведінки і спілкування. Рівні аналізу в структурі спілкування.

52. Особливості психічних процесів в умовах спілкування: сенсор- но-перцептивних, уявлень, мнемічних і мислительних.

53. Спілкування як детермінанта пізнавальних процесів.

54. Категорія особистості в психології. Особистісний принцип у психології.

55. Особистість і суспільство. Властивості особистості.

56. Спрямованість особистості. Спрямованість як системоутворю­юча властивість особистості.

57. Мотиваційна сфера особистості. Зв'язки та відношення особи­стості.

58. Потреби особистості. Потребово-мотиваційна сфера особисто­сті.

59. Життєві цілі особистості. Здібності особистості. Суб'єктивні стосунки особистості.

60. Основні теоретичні концепції особистості у зарубіжній і вітчиз­няній літературі.

61. Зміст поняття «розвиток особистості», шляхи та способи ство­рення умов ефективного розвитку особистості.

62. Співвідношення потреб і мотивів особистості, основні теорії мотивації людини.

63. Концепції психічного розвитку. Періодизація психічного ро­звитку індивіда.

64. Рівні вивчення потреб індивіда (системний підхід).

65. Психологічні аспекти проблеми антропогенезу.

66. Співвідношення біологічного і соціального в людині.

67. Об'єкт, предмет, методи, зміст і завдання психофізіології пра­цездатності та безпечної діяльності спеціалістів.

68. Методи та методики дослідження психофізіології працездатно­сті. Принципи і закони вищої нервової діяльності.

69. Поняття психіки і темпераменту.

70. Психологічна характеристика видів темпераменту.

71. Еволюція поглядів на співвідношення матеріального й ідеально­го в історії філософської і психологічної думки.

72. Зміст типів нервової системи.

73. Об'єкт, предмет, завдання, принципи, етапи соціально-психо­логічного забезпечення професійної діяльності.

74. Актуальні проблеми соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності.

75. Перспективні напрями науково-практичних досліджень.

76. Класифікація методів соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності.

77. Методологія соціально-психологічного забезпечення у військо­вій сфері: мета, об'єкт, класифікація.

78. Війна. Воєнний конфлікт. Збройний інцидент.

79. Психологічна специфіка локальних воєнних конфліктів.

80. Психологічна готовність. Методи дослідження психологічної го­товності військовослужбовців.

81. Поняття психологічного потенціалу військовослужбовців.

82. Технологія управління психологічним потенціалом військово­службовців.

83. Методологічна основа технології соціально-психологічного за­безпечення.

84. Сутність, об'єкт, предмет, методи та види професійного відбору.

85. Показання, принципи та формування висновку.

86. Методологія професійного психологічного відбору.

87. Принципи визначення професійної придатності.

88. Організаційні основи профвідбору.

89. Науково-практичні проблеми професійного відбору спеціалістів

90. Професіографічний аналіз трудового процесу педагога.

91. Історичний аспект профвідбору.

92. Основи менеджменту на початку XX століття.

93. П'ять найважливіших функцій управління, за Файолем, та 14 принципів менеджменту.

94. Особливості розвитку самостійного етапу в історії менеджменту.

95. Історичні аспекти становлення управлінської думки.

96. Методологічні аспекти ефективної діяльності керівника.

97. Поняття психічного здоров'я особистості.

98. Рівні психічного здоров'я особистості.

99. Критерії оцінки психічного здоров'я.

Умови психічного здоров'я особистостіСписок рекомендованої літератури

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. — М.: Наука, 1980.

2. Абульханова-Славская К.А. О путях строения личности // Психологи­ческий журнал. - 1983. - Т. 4. — № 1. - С. 14-29.

3. Агаджанян H.A. Человеку жить всюду. — М.: Сов. Россия, 1982.

4. Алифанов С.А. Основные направления анализа лідерства // Вопр. психологии. — 1991. — № 3.

5. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — СПб., 2000. — 426 с.

6. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. — М.: Наука, 1977.

7. Анастази А.П. Психологическое тестирование. — М.: Просвещение, 1982.

8. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник. — М.: Аспект Пресс, 2000. - 376 с.

9. Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональных систем. — М.: Наука, 1980.

10. Апанасенко Г.Л. К проблеме трактовки механизмов восстановления физической нагрузки // Теория и практика физической культуры. — 1985. -№ 6. -С. 49-52.

11. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. — СПб.: Петрополис, 1992. - С. 35-58.

12. Арзамаскин Ю.Н., Бублик Л.А., Караяни А.Г., Черкасов A.B. Мораль­но-психологическое обеспечение деятельности Вооруженных сил Рос­сийской Федерации. — М.: ВУ, 1997. — Ч. 1,2.

13. Армстронг М. Основы менеджмента. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.

14. Афанасьев В.Г. Системность и общество. — М.: Политиздат, 1980.

15. Бандурка А.М., Бочаровва С.П., Землянская Е.В. Психология управле­ния. — Харьков: Фортуна-пресс, 1998. — 429 с.

16. Барынькин В.М. Локальные войны на современном этапе (Характер, содержание, классификация) // Воен. мысль. — 1994. — № 6. — С. 8-11.

17. Баскаков А.Я., Туленков Н.В. Методология научного исследования: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2002. - 216 с.

18. Басов М.Я. Избранные психологические произведения. — М., 1975.

19. Бассин Ф.В. Развитие взглядов на предмет психологии // Вопросы психологии. - 1971 - № 4. - С. 101-113.

20. Бачерников Н.Е., Воронцов М.П., Добромиль Э.И. Психогигиена ум­ственного труда учащейся молодежи. — К.: Здоровье, 1988. — С. 94-123.

21. Бендлер Р., Гриндер Д. Структура магии. — СПб., 1993.

22. Блінов O.A. Формування емоційної стійкості у військовослужбовців ае- ромобільних військ під час повітряно-десантної підготовки: Автореф. дис. канд. психол. наук. — К., 1999. — 18 с.

23. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция прведения. — М.: Наука, 1978. - 310 с.

24. Богданов С.А. О современных подходах к теории военных конфликтов и их предотвращению // Воен. мысль. — 1993. — № 7. — С. 36-42.

25. Бодров В.А. Практикум по дифференциальной психодиагностике про­фессиональной пригодности. — М.: ПЕРСЭ, 2003. — 768 с.

26. Бодров В.А. Проблемы профессионально-психологического отбора // Психологический журнал. — 1985. — № 2. — С. 85-94.

27. Бодров В.А., Орлов В.Я. Психология и надежность: человек в системе управления техникой. — М.: Ин-т психологии РАН, 1998.

28. Боришевський М.Й. Про виховання особистості // Початкова школа. — 1998. -№ 9. - С. 11-15.

29. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості грома­дянина// Педагогіка і психологія. — 1997. — № 1 (14).

30. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. — 1996. — № 3. — С. 26-33.

31. Броневицкий Г.А. Управление психическими состояниями моряков в походах. - М.: Воениздат, 1984. - С. 108-134.

32. Булич Е.Г. Как повысить умственную работоспособность студента. — К: Высшая шк., 1989. - С. 30-46.

33. Вернадский В.И. О науке. — Дубна, 1997. — Т. 1.

34. Влияние условий труда на работоспособность и здоровье операторов / Под ред. Навакатикяна А.О. — К.: Здоровье, 1984.

35. Военно-энциклопедический словарь. — М.: Воениздат, 1986.

36. Выготский JI.C. Развитие высших психических функций. — М., 1960.

37. Габриэль P.A. Героев больше нет. Умственные расстройства и пробле­мы военной психиатрии в условиях войны / Пер. с англ. — Нью-Йорк: Хилли Вонг, 1986.

38. ГанзеН В.А. Системные описания в психологии. — М.: Знание, 1984.

39. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти): Навч. посібник. — К: МАУП, 1999.

40. Гуревич K.M. Индивидуально-психологические особенности школь­ников. — М.: Просвещение, 1975.

41. Даниличева H.A. Психология профессионального выбора. — СПб.: СЛП, 1998,- 144 с.

42. Декарт Р. Рассуждение о методе // Р. Декарт. Соч.: В 2 т. — М., 1989. — Т. 1.

43. Джемс В. Психология. - СПб., 1905.

44. Дюбуа П. О психотерапии. — СПб., 1911.

45. Дьяченко М.И. Психологический анализ боевой деятельности совет­ских воинов. — М.: ВПА, 1974.

46. Егоров A.C., Загрядский В.П. Психофизиология умственного труда. — Л.: Наука, 1973.

47. Ємельянов С.M. Практикум по конфликтологии. — СП Б., 2004. — 400 c.

48. Ждан А.H. История психологии: от античности к современности. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — 512 с.

49. Загальна психологія / За ред. Максименка С.Д. — К.: Наукова думка, 2000.

50. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. — СПб.: Питер, 2001. -464 с.

51. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания. — М.: Наука, 1980. - 224 с.

52. Кабаченко Т.С. Психология управления: Учебное пособие. - M.: Рос­сийское пед. агентство, 1997. — 324 с.

53. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. — К., 1993.

54. Карамушка J1.М. Психологія управління закладами середньої освіти. — К.: Ніка-Центр, 2000. - 426 с.

55. Карвасарский БД. Психотерапевтическая энциклопедия. — СПб.: Пи­тер, 2003. - 768 с.

56. Карпухина A.M. Контроль и регуляция состояний человека как фактор повышения эффективности трудовой деятельности. — К.: Знание, 1985. — 20 с.

57. Карпухина A.M. Психологические и психофизиологические пути по­вышения эффективности деятельности. — К.: РДЭНТП, 1990. — С. 1-19.

58. Керівні документа щодо професійного відбору України (Наказ міні­стерства охорони здоров'я України та державного комітету України по нагляду за охороною праці № 263/121 від 23.09.1994 р. Про затверджен­ня переліку робіт, де є потреба у професійному доборі).

59. Кириленко Т.С. Виховання почуттів. — К: Політвидав, 1989.

60. Клименко В.В. Механізми психомоторики людини. — К: Фолио, 1997.

61. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М., 1998. — 350 с.

62. Климов Е.А. Психология профессионала. Психологи Отечества. — M., Воронеж: МОДЭК, 1996. - 360 с.

63. Ковалевский В.Ф. Военная профессиология, проблемы теории и прак­тики. — М.: Воениздат, 1983.

64. Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіо­логічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. — К: Міленіум, 2004. - 265 с.

65. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. — M.: Наука, 1980. -264 с.

66. Кораблін В.О., Хопьорський C.B., Яковенко Т.М. Професійно-психо- логічний відбір у Збройні сили України: Методичні рекомендації. — К.: КВГІ, 1996. - 172 с.

67. Корнєв М.П., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. — К: Либідь, 1995. - 304 с.

68. Корниенко Н.В., Корольчук Н.С., Горлов В.М. Методическое пособие по формированию умения и отработке навыков по специальности Со­циальный педагог-психолог. — К.: КВВМУ, 1991. — С. 27-42.

69. Корольчук М.С. Адаптація та її значення в системі психофізіологічно­го забезпечення діяльності // Вісник Київського міжнародного універ­ситету. Серія: Педагогічні науки. Психологічні науки. — 2002. — № 2.

70. Корольчук М.С. Актуальні проблеми психологічного забезпечення професійної діяльності // Вісник Київського міжнародного університе­ту. Серія: Педагогічні науки. Психологічні науки. — 2002. — № 1.

71. Корольчук М.С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяль­ності: Навчальний посібник. — К.: КВГІ, 1996. — 164 с.

72. Корольчук М.С. Практикум з психофізіології військової діяльності. — К.: КВГІ, 1997. - 140 с.

73. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності / Підручник. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 400 с.

74. Корольчук М.С. Психофізіологія працездатності корабельних спеціалі­стів в екстремальних умовах: Дис.... док. психол. наук. — К., 1997. — 406 с.

75. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Основи соціально-психологічного за­безпечення професійного довголіття // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конференції: «Проблема безпеки української нації на порозі XXI сто­річчя». - К.: ЮВГУ, 1998. - С. 281-288.

76. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах. — К.: Ніка-Центр, 2006. - 580 с.

77. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Теорія і практика професійного відбо­ру. - К.: Ніка-Центр, 2006. - 536 с.

78. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Косенко А.Ф., Кочергіна Т.І. Психо­логічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я: Навчальний по­сібник / За заг. ред. М.С. Корольчука. - К.: ІНКОС, 2002. - 272 с.

79. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики. — К.: Ніка-Центр, 2007. — 320 с.

80. Корольчук М.С., Криворучко П.П. Історія психології: Навчальний по­сібник. — К.: Ніка-Центр, 2004.

81. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика. / За заг. ред. М.С. Ко­рольчука. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. - 400 с.

82. Корольчук Н.С. Воздействие импульсным электрическим током на ЦНС корабельных специалистов как способ сохранения работоспособ­ности / Сборник трудов. — Североморск, 1979. — С. 15-16.

83. Корольчук Н.С., Пизин В.А. Методическое пособие по прфотбору в во­енное училище. - К.: КВВМУ, 1989.

84. Корчемный П.А. Психологический компонент морально-психологиче­ского обеспечения деятельности Вооруженных сил // Морально-пси­хологическое обеспечение деятельности ВС РФ в современных усло­виях: Материалы межвузовской научно-теоретической конференции. — М., 1994.

85. Костюк Г.С. Вопросы психологии мышления. В кн.: Психологическая наука в СССР. - М.: Изд-воАПН РСФСР, 1959.-Т. 1.-С. 357-440.

86. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особи­стості. — К.: Вища школа, 1989.

87. Кравец A.C. Методология науки. — Воронеж, 1991.

88. Кравченко А.И. История менеджмента. Учеб. пособие. — М., 2000.

89. Крайнюк В.М. Практикум з психології. Курс лекцій: 1,2 ч. — К.: Ки- МУ, 2002.

90. Крайнюк В.М. Психологічні особливості проявів тривожності й агре­сивності у юнаків призовного віку: дис. ... канд. психол. наук. — К.: Ін­ститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 1999.

91. Крайнюк В.М. Психологія стресостійкості особистості: Монографія. — К.: Ніка-Центр, 2007. - 432 с.

92. Криворучко П.П. Психологічне забезпечення професійної діяльності корабельних спеціалістів. Автореф. дис. канд. психол. наук. — К., 1998.

93. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы. — М., 1991.

94. Крысько В. Г. Влияние национально-психологических особенностей на деятельность личного состава империалистических государств: Дис. ... д-ра психол. наук. — М., 1988.

95. Кудашев А.Р. Ролевой тренинг менеджеров в Интернете. — М., 1999.

96. Кузнецов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. — К.: Здоров'я, 1993. - 344 с.

97. Лебедев В.И. Екстремальная психология. Психическая деятельность в технических и экологически замкнутых системах: Учебник. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.

98. Левківська Г.П., Сорочинський В.Є., Штифурак В.Є. Адаптація пер­шокурсника в умовах вищого закладу освіти: Навч. посібник. — К.: ВI ПОЛ, 2001.

99. Леонтьев A.M. Деятельность. Сознание. Личность. — М.: Политиздат, 1975.- 304 с.

100. Лобенко A.A., Асмолов А.К. Компенсаторно-приспособительные меха низмы у моряков. — К.: Здоров'е, 1991. — С. 153-160.

101. Логинов И.П. Морально-психологический потенциал воинской леи тельности. - М.: ВУ, 1997.

102. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы ПСИХОІІОІ им М.: Наука, 1984. - 443 с.

103. Лурия А.Р. Мозг человека и психические процессы М І Ітагої ін і, 1963. - Т. 1.-479 с.

104. Макаренко M.B. Основи професійного відбору військових спеціалістів та методики вивчення індивідуальних психофізіологічних відмінностей між людьми / Ін-т фізіології ім. О.Богомольця HAH України; Наук.-дослід, центр гуманітар. проблем Збройних сил України. — К., 2006. — 395 с.

105. Макаренко M.B. Психофизиологический отбор военных операторов. — К.: МО Украины, 1998. - 350 с.

106. Макаренко М.В. Теоретические основы и методики профессионально­го психофизиологического отбора военных специалистов. — К.: МОУ, 1996.

107. Максименко С.Д. Методологічні та теоретичні питання психології // Актуальні проблеми психології: Наукові записки ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. — К.., 1999. — Вип. 19. -С. 5-13.

108. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. — К.: Перспектива, 1998.

109. Максименко С.Д. Основи загальної психології / За ред. С.Д.Максимен­ка. - К., 1998.

110. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. Навч. посіб­ник. - К.: Владос, 2000.

111. Максимова Н.Ю. Психологическая профилактика алкоголизма и нар­комании несовершеннолетних: Учеб. пособие. — Ростов-на-Дону: Фе­никс, 2000. - 384 с.

112. Методики психодиагностики в спорте. Учебное пособие для студентов педагогических институтов по специальности 0303 «Физкультура» / Марищук B.J1. и соавт. — М.: Просвещение, 1990.

113. Методические рекомендации. Функциональное состояние и работос­пособность личного состава ВМФ с нейроциркуляторной дистонией. — М.: Воениздат, 1991.-С. 12-15,26-27.

114. Методология развития научного знания. — М., 1982.

115. Мистецтвожиттєтворчості особистості: У 2 ч. /За ред. В.М.Донія, Г.М. Несен, Л.В. Сохань та ін. - К., 1997.

116. Моляко В.А. Психологические проблемы творческой одаренности. — К., 1995.

117. Москвин Н. Морально-психологическая подготовка личного состава бундесвера//Зарубежн. воен. обозр. — 1988. — № 1. — С. 12-20.

118. Ньюстром Дж.У., Сканнел Э.Е. Деловые игры и современный бизнес: Пер. с англ. - М.: Бином, 1997. - 144 с.

119. Обозов H.H. Психология межличностных отношений. — К., 1990.

120. Орбан-Лембрик Л.Е. Основи психології управління: Монографія. — Івано-Франківськ: Плай, 2002. — 426 с.

121. Основи психології: Підручник/За заг. ред. O.B. Киричука, В.А. Ромен- ця. - К.: Либідь, 1996. - 632 с.

122. Осьодло В.І. Психодіагностика та корекція функціональних станів опе­раторів в умовах професійної діяльності: Дис. канд. психол. наук. — К.: Київський НУ ім. Т.Шевченка, 2001.

123. Осьодло В. І. Психодіагностика та корекція функціональних станів офі­церів у динаміці професійної діяльності. Автореф. дис. канд. психол. наук. - К., 2001.

124. Павлов И.П. Лекции по физиологии. — М., 1952.

125. Петров В.П., РостуновА.Т. Военно-профессиональная ориентация мо­лодежи. — М.: Воениздат, 1988.

126. Петровский A.B., Ярошевский М.Г. Основы теоретической психоло­гии. - М.: ИНФРА, 1999. - 528 с.

127. Петровский A.B. Теоретические проблемы психологии. — М., 1996.

128. Пірен М.І. Основи конфліктології. — К.: СВГІ, 1996. — 260 с.

129. Платонов К.К. О системе психологии, — М.: Мысль, 1972.— 216 с.

130. Позняк Д. Мак'явелістичний тип лідерства // Соціальна психологія. — 2003. - № 2.

131. Проблемы методологии системного исследования. — М., 1970.

132. Профессиональная ориентация учащихся / Под ред. Сазонова АД. — М.: Просвещение, 1988.

133. Психологическая подготовка воина. — М.: Воениздат, 1971.

134. Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / Ни­кифоров Г.С., Дмитриева М.А., Корнева Л.Н. / Под ред. Никифорова Г.С. — СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1991. — 152 с.

135. Психология здоровья / Под ред. Г.С. Никифорова. — СПб.: Питер, 2003. — 607 с.

136. Психология здоровья человека / Г.В.Ложкин, О.В.Носкова, И.В.Толку­нова / Под ред. проф. В.И.Носкова. — Севастополь: Вебер, 2003. — 257 с.

137. Психология: Учебник / Под ред. Петровского В.А. — М.: Мысль, 2000.

138. Психологія професійної діяльності офіцера / Кремінь В.Г., Максимен- ко С.Д., Толубко В.Б. - Хмельницьк: ХАПВУ, 2000.

139. Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. — К.: Либідь, 1999.

140. Рекомендации по применению методов научного тестирования физи­ческого состояния, психических качеств и профессиональной подго­товки военнослужащих / Под ред. Джагмарова Т.Т. - Ленинград: ГДО- ИФКим. П.Ф.Лесгафта, 1972.

141. Решетников A.B. Шамшурин В.И. Шамшурина Н.Г. Социально-исто рический портрет лидера организации // СОЦИС. — 2001. № К).

142. Решетников М.М. Профессиональный отбор в системе образования, промышленности и армии США// Психологический журнал. 1987. — №3.-С. 145-153.

143. Рибалка B.B. Методологічні питання наукової психології (Досвід осо- бистісно центрованої систематизації категоріально нони ги мої о апара­ту): Навчально-методичний посібник. — К.: Ніка Центр, 2003. 204 с.

144. Романов Е.С. 99 популярных профессий. Психологический анализ и профессиограммы. — СПб.: Питер, 2004. — 464 с.

145. Роменець В.А., Маноха І.П. Психологія XX століття: Підручник. — К.: Либідь, 1998.

146. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. — М., 1946.

147. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. — М.: Изд- во АН СССР, 1959.- 354 с.

148. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. — М.: Педагогика, 1973.- 424 с.

149. Руководство по физиологии труда / Под ред. З.М. Золиной, Н.Ф. Изме- рова. — М.: Медицина, 1983.

150. Руководство практического психолога: психическое здоровье детей и подростков в контексте психологической службы / Под ред. И.В.Дуб­ровиной — М.: Академия, 1995. — 170 с.

151. Самоукин Н.В. Психология профессиональной деятельности. — СПб.: Питер, 2004. - 224 с.

152. Сапов И.А., Новиков B.C. Неспецифические механизмы адаптации че­ловека. -Л.: Наука, 1984. - С. 106-123.

153. Сапов И.А., Солодков A.C. Состояние функций организма и работос­пособности моряков. — Л.: Медицина, 1980.

154. Семиченко В.А. Психические состояния. — К.: Магістр S, 1998.

155. Семиченко В.А. Психология общения: Модульный курс для преподава­телей и студентов. — К.: Магістр-S, 1998. — 152 с.

156. Семиченко В.А. Психология эмоций. — К.: Магістр S, 1998.

157. Семиченко В.А. Психология: Темперамент. — К.: Формика, 2001.

158. СемиченкоВ.А. Пути повышения эффективности изучения психоло­гии: Учебное пособие. — К.: Магістр-S, 1997. — 124 с.

159. Современная психология: Справочное руководство. — М.: ИНФА-М, 1999. -688 с.

160. Солсо Р.Л. Когнитивная психология / Пер. с англ. — М.: Тривола, 1996.

161. Стасюк В.В. Система соціально-психологічного забезпечення функ­ціонування військових підрозділів в умовах збройних конфліктів: Мо­нографія. - К: НАОУ, 2005. - 322 с.

162. Стасюк В.В. Формування емоційної стійкості воїнів-десантників у бо­йових умовах: Автореф. дис. канд. психол. наук. - К., 1999.

163. Стасюк В.В. Мета, зміст і завдання морально-психологічного забезпе­чення миротворчої діяльності ЗС України // Збірник наукових праць Національної академії ДПСУ. - Хмельницький, 2004. - № 26. - Ч. 2. - С. 72-79.

164. Стасюк В.В. Окремі аспекти психологічної підготовки військовослуж­бовців до бойової діяльності // Збірник наукових праць ВГІ НАОУ. — К, 2003. - Вип. 4. - С. 49-53.

165. Стенько Ю.М. Психогигиена моряка. — JI.: Медицина, 1981. — С. 42-67.

166. Стрелков Ю.К. Инженерная и профессиональная психология: Учебное пособие. — М.: Академия; Высшая школа, 2001. — 324 с.

167. Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ: Учебное пособие. — К.: МАУП, 2003. - 368 с.

168. Титаренко Т.М. Життєва криза як індикатор особистісного розвитку. Практична психологія: теорія, методи, технології. — К., 1997.

169. Ткаченко О.М. Принципи і категорії психології. — К.: Вища школа, 1979. - 200 с.

170. Трофімов А.Ю. Соціально-психологічні особливості формування керів­ної ланки: Збірник наукових праць. — К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2006.

171. УемовА.И. Системный подход и общая теория систем. — М.: Мысль, 1978.

172. УтликЭ.П. Психологические основы укрепления воинской дисципли­ны // Ориентир. - 1995. - № 3. - С. 48-50.

173. Фрумкин A.A. Психологический отбор в профессиональной и образо­вательной деятельности. — СПб.: Речь, 2004. — 210 с.

174. Хорни К. Наши внутренние конфликты. — СПб.: Лань, 1997. - 240 с.

175. Хорни К. Невротическая личность нашего времени: Самоанализ. — М.: Прогресс, 1993. - 480 с.

176. Худяков В. Исследование воздействия боевых психических травм на израильских военнослужащих // Зарубежн. воен. обозр. — 1989. — № 5. — С. 19-27.

177. Циба В.Т. Соціологія особистості: системний підхід. — К.: МАУП, 2000. — 152 с.

178. Чайченко Г.М. Основы физиологии высшей нервной деятельности: Учеб. пособие. — К.: Вища шк., 1987.

179. Черепанова Е.М. Саморегуляция и самопомощь при работе в экстре­мальных условиях. — М., 1995.

180. Шадриков В.Д. Психологический анализ деятельности. — Ярославль: ЯрГУ, 1979.

181. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учебное пособие. — М.: Логос, 1996. — 320 с.

182. Шихирев П.Н. Современная социальная психология в Западной Европе.

183. Шульц Д., Шульц С. Психология и Работа. - М., 1998.

184. Юсов В.Т. Психологическое обеспечение безопасности полетов и аниа ционных частях: Дис.... д-ра психол. наук. — М., 1984.

185. Ягупов В.В. Соціальна та військова психологія: Навч. посібник. К.: Київський університет, 2000.

186. Ядов В.А. Социальная идентичность личности. - М., 1994.

187. Ярошевский М.Г. История психологии. — М.: Мысль, 1976 463 с.

188. Tannenbaum S., Beard R., Salas E. Team Building and и s іпіііісік с on Team Effectiveness: an Examination of Conceptual and Empirien! I K-vrlopnicnts. 1992.

Зміст

МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ 1

Навчальний посібник 1

Вступ 3

Психіка людини як предмет наукового пізнання 1

Проблема природи психіки у вітчизняній психології 4

Вивчення мозку і психіки у вітчизняній психології 5

Внутрішнє і зовнішнє як психологічна проблема 5

Суб'єктивний та об'єктивний аспекти психічного 6

Тема 2 8

Предмет психології на сучасному етапі 8

Психічне як мета, засіб і самоцінне для суб'єкта 9

Тема З 14

Методологія психологічного дослідження 14

Науковий метод: сутність, структура, застосування 14

Загальна методика психологічного дослідження 14

Принципи побудови психологічного дослідження 16

Методи психологічного дослідження 19

Тема 4 22

Системний підхід у психології 22

Генезис поняття «система» 22

Психіка людини як предмет системного дослідження 23

29

Тема 5 29

Методологічні основи теорії особистості 29

Становлення поняття особистості 30

Методологічні основи теорії особистості 35

Тема 6 38

Проблема діяльності в психології 38

Поняття діяльності в психології 39

При аналізі діяльності виділяються три аспекти її розгляду: 41

Тема 7 44

Спілкування як базова категорія в психології 44

Спілкування як базова категорія психології 44

Функції та структура спілкування 45

Тема 8 47

Психофізіологічна проблема 47

Уявлення про зв'язок психічних явищ із мозком в епоху античності 48

Анатомічна основа рефлексу 52

Сигнальна функція психіки 53

Сучасні проблеми психофізіології діяльності 55

Об'єкт, предмет, методи й завдання психофізіології працездатності та безпечної діяльності спеціалістів 55

Макаренко М.В. Основи професійного відбору військових спеціалістів та методики вивчення індивідуальних психофізіологічних відмінностей між людьми / Ін-т фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України; Наук.-дослід. центр гуманітарних проблем Збройних сил України. — К., 2006. — 395 с.Тема 9 1

Психофізіологічна характеристика вищої нервової діяльності 1

Принципи і закони вищої нервової діяльності 1

Поняття психіки і темпераменту 4

Тема 10 9

Методологічні проблеми соціально-психологічного забезпечення діяльності 9

Об'єкт, предмет, завдання, принципи, етапи соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності 10

Актуальні проблеми соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності 11

Класифікація методів соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності 15

Тема 11 21

Методологія соціально-психологічного забезпечення діяльності у військовій сфері 21

Мета, об'єкт, класифікація соціально-психологічного забезпечення діяльності у військовій сфері: 21

Психологічна специфіка локальних воєнних конфліктів 30

Тема 12 34

Сутність, зміст і управління психологічним потенціалом особистості у військовій сфері 34

Технологія управління психологічним потенціалом військовослужбовців 43

Методологічна основа технології соціально-психологічного забезпечення 46

Тема 13 50

Актуальні проблеми професійного психологічного відбору 50

Сутність, об'єкт, предмет, методи, види, показання та принципи професійного відбору 50

Професіографічний опис трудового процесу 2

Основні розділи: 2

Історичні аспекти профвідбору 2

Методологія професійного психологічного відбору 6

Принципи визначення професійної придатності 10

Інженерна психологія в системі наук 23

Додаток 24

Методологічні та теоретичні проблеми психології 24

Навчально-методичний комплекс 24

Мета і завдання дисципліни 24

Зміст курсу 24

Тема 1. Психіка людини як предмет наукового пізнання 24

Тема 2. Предмет психології на сучасному етапі 24

Тема 3. Методологія психологічного дослідження 25

Тема 4. Системний підхід у психології 25

Тема 5. Методологічні основи теорії особистості 25

Тема 6. Проблема діяльності в психології 25

Тема 7. Спілкування як базова категорія в психології 25

Тема 8. Психофізіологічна проблема 25

Тема 9. Психофізіологічна характеристика вищої нервової діяльності 25

Тема 10. Методологічні проблеми соціально-психологічного забезпе­чення діяльності 25

Тема 11. Методологія соціально-психологічного забезпечення діяль­ності у військовій сфері 25

Тема 12. Сутність, зміст і управління психологічним потенціалом осо­бистості У військовій сфері 25

Тема 13. Актуальні проблеми професійного психологічного відбору 25

Тема 14. Історичні та методологічні аспекти становлення управлінської думки 25

Тема 15. Методологія критеріїв психічного здоров'я особистості 26

Тема 16. Методологічні аспекти інженерної психології 26

Плани семінарських занять 26

Тема 1. Психіка людини, як предмет інтересу і наукового пізнання 26

Тема 2. Предмет психології на сучасному етапі 26

Тема 3. Методологія психологічного дослідження 26

Умови психічного здоров'я особистостіСписок рекомендованої літератури 37

Зміст 41

КОРОЛЬЧУК Микола Степанович. РОФІМОВ Юрій Леонідовичі, ОСЬОДЛО Василь Ілліч та ін.

Методологічні та теоретичні проблеми психології

Навчальний посібник

Коректор І.Букреєва. Оригінал-макет: І.Смальцев. Оформлення палітурки: О.Попова

Підписано до друку 26.11.2007. Формат 60x84/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 19,53. Тираж 1000 прим. Зам. № 2435.

Видавництво «Ніка-Центр». 01135, Київ-135, а/с 192; т./ф. (044) 484-34-23; e-maiI:psyhea@i.com.ua Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи ДК №1399 від 18.06.2003

Віддруковано у TOB «Аспект-Поліграф». 16610, Чернігівська обл., м.Ніжин, вул.Шевченка, 109-а. Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи ДК №1115 віл 12.11.2002

Видання здійснено за участі фірми «Ельга». 01042 Київ, вул.Глазунова, 4/47. Свідоцтво №23495978 від 27.04.95 т./ф. (044) 483-83-13, 489-55-10; www.elga.kiev.ua; e-mail: info@elga.kiev.ua

Методологічні та теоретичні проблеми психології: Навч. посібник / М.С.Ко- М54 рольчук, ІЮ.Л.ТрофімонІ. В.І.Осьодло та ін.- К.: Ніка-Центр, 2008.— 336с.

ISBN 978-966-521-468-7

У навчальному посібнику розглядаються найважливіші психологічні категорії - особистість, діяльність, спілкування - з погляду їх теоретично­го аналізу, що сформувався у вітчизняній психології. Разом з тим аналізу­ються окремі питання, які стосуються зміни поглядів на природу психічно­го в історії філософсько-психологічної думки, то допоможе читачеві зорі­єнтуватися в хронологічному і ретроспективному вимірі, а також окремі питання, що стосуються ключових проблем психології - психофізичної, психофізіологічної, співвідношення соціального і біологічного в детермі­нації психіки. Значна увага приділена методологічним і методичним про­блемам вивчення психічних явищ, уточнення сучасних поглядів на пред­мет психології з позиції ціннісно-цільового і діяльніспо-творчого ставлен­ня індивіда до власної психіки і до себе як до її суб'єкта.

Мета посібника спрямована на розвиток професійної компетентності студентів, магістрів, викладачів і всіх тих, хто цікавиться методологічними і теоретичними проблемами психології. Засвоєння навчального матеріалу допоможе вміло використовувати сучасні теоретичні концепції та методо­логічні принципи для з'ясування справжньої природи психічного.

УДК 159.9 ББК 88.4я73

ОПТОВО-КНИГОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ЕЛЬГА»

Понад 20000 назв книг з:

• економіки;

• бухгалтерського обліку;

• фінансів;

• права;

• філософії;

• психології;

• соціології;

• політології;

• комп'ютерів тощо

Великий досвід роботи з бібліотеками, учбовими закладами, магазинами Гнучка система знижок Формуємо дилерську мережу в Україніт./ф.

(044)483-83-13, 489-55-10; www.elga.kiev.ua; е-шаіі: info@elga.kiev

.

1