Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Завдання	Вказівки до завдання	Початковий рівень знань-умінь
Вивчіть: 1. Техніку взяття досліджуваного матеріалу	1.1. Перелічіть матеріал, який беруть на дослідження 1.2. Особливості взяття щільного і рідкого досліджуваних матеріалів
2. Методи діагностики ранової анаеробної інфекції: ►мікроскопічний метод діагностики ►культуральний метод діагностики ►біологічний метод діагностики	●виготовлення мазків -відбитків, їх забарвлення ●замалюйте мікроскопічну картину ●підготовка досліджуваного матеріалу до посіву ●запишіть середовища, на які здійснюють посів ●умови вирощування ●характеристика росту ●визначення токсигенності збудника: - на мишах - у реакції преципітації	Морфологія мікроорганізмів Фізіологія мікроорганізмів Мікроби і навколишнє середовище Вчення про інфекцію Методи лабораторної діагностики

Матеріали для самоконтролю: Питання

1. Які особливості відбору патологічного матеріалу при рановій анаеробній інфекції?

2. За якими напрямками проводять дослідження при анаеробних інфекціях?

3. Способи створення анаеробних умов для культивування анаеробних бактерій.

4. Методи мікробіологічної діагностики анаеробів.

5. Які живильні середовища використовують для культивування збудників ранової анаеробної інфекції.

Задачі

1. До мікробіологічної лабораторії поступили проби, взяті з перев’язного матеріалу, на виявлення спор правця.

На яке живильне середовище необхідно здійснити посів?

Які умови вирощування?

2. У хірургічною стаціонарі виник випадок ранової анаеробної інфекції після планової операції.

Який матеріал слід направити на дослідження при розслідуванні причини виникнення даного випадку?

Тестові завдання

1. Досліджуваний матеріал при анаеробній рановій інфекції забирають у :

А. Чашки Петрі

В. Щільно закриті широкогорлі банки

С. На предметне скло

D. Пробірки

Е. Флакони

2. Мазки-відбитки забарвлюють методом:

А. Романовського –Гімза

В. Грама

С. Здродовського

D. Ціля - Нільсена

Е. Нейсера

3. Середовище для первинного посіву анаеробів:

А. Ендо

В. Кров’яно -телуритовий агар

С. Цукровий бульйон

D. Жовчний бульйон

Е. Кітта –Тароцці

4. При фізичному методі культивування посіви вирощують у:

А. Термостаті

В. При кімнатній температурі

С. Анаеростаті

D. Холодильнику

Е. Автоклаві

5. Токсигенність збудника визначають:

А. При рості на живильних середовищах

В. У реакції аглютинації на склі

С. У досліді на білих мишах

D. На культурах клітин курячого ембріона

Е. У реакції аглютинації в пробірках

6. Біологічний метод грунтується на культивуванні анаеробів з аеробами в одному середовищі-це:

А. Вирощування у анаеростаті

В. При кімнатній температурі

С. Метод Фортнера

D. Метод Арістовського

Е. Культивування у термостаті

7. Зараження тварин екстрактом з ураженої тканини, змішаної із відповідною сироваткою:

А. Біологічна проба

В. Реакція нейтралізації

С. Мікробіологічний метод діагностики

D. Метод Фортнера

Е. Шкірно-алергічна проба

8.Основне правило під час взяття і траспортування досліджуваного матеріалу до лабораторії:

А. Оберігання від контакту з атмосферним повітрям

В. Посів безпосередньо біля пацієнта

С. Додавання консервуючого середовища

D. Робота у протичумному костюмі

Е. Дотримання «холодового ланцюга»

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс)

Тема: Патогенез сифілісу. Особливості взяття матеріалу для дослідження у різні періоди хвороби

Актуальність теми

Сифіліс - хронічна інфекційна венерична хвороба людини, що має циклічний прогресуючий перебіг. Збудником захворювання є Treponema pallidum. Захворюваність на венеричні хвороби, в тому числі на сифіліс, зростає у всьому світі. За приблизними оцінками ВООЗ, сифіліс є однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. Причин росту сифілітичної інфекції багато. Це зміна сексуальної поведінки, акселерація підлітків, урбанізація та міграція населення, моральний стан суспільства і соціальні умови життя. Особливо небезпечним є сифіліс серед вагітних, неповнолітніх, а також сифіліс новонароджених. Лабораторна діагностика хвороби має свої особливості в залежності від періоду захворювання.

Тому, молодший медичний спеціаліст повинен знати, який матеріал і як взяти на дослідження в залежності від ураження органів, у певний період хвороби.