25. Компетенція парламентів зарубіжних країн. Характеристика законодавчого процесу.

Виділяють такі види: 1. Законодавча - це сукупність повноважень по прийняттю законів, тобто головна компетенція парламентів. Процес законотворчості складається з декількох стадій: внесення на розгляд законопроекту, його обговорення, прийняття закону, промульгація. Обговорення законопроекту складається з 3-х читанань. 1 читання - обговорюються принципові положення проекту. Після цього відбувається голосування. При негативному результаті голосування проект знімається з порядку денного. При позитивному - проект передається в парламентську комісію відповідного профілю. 2 читання -відбувається з доповіддю автора проекту і співдоповіддю постійної комісії. На цій стадії обговорюється і голосується кожна стаття проекту, а також поправки до статей. 3 читання - обговорюється і голосується проект в цілому. Прийняття закону здійснюється більшістю голосів депутатів. Промульгація - засвідчення закону і того факту, що він прийнятий відповідно до встановл. процедури, підписання закону, розпорядження про його публікацію і виконання. 2. Фінансова - затвердження розпису доходів і витрат держави, а також встановлення податків. 3. Ратифікація (це остаточна згода держ. на укладення договору, що виражається у встановленій формі) і денонсація (виражене у встановленій формі волевиявлення держ., направлене не розірвання договору) міжнародних договорів. 4. Призначення референдумів. 5. Формування держ. органів і установ, призначення або обрання посадових осіб або участь в такому обранні. 6. Контроль за діяльністю держ органів, установ і посадових осіб.7. Повноваження у сфері оборони і безпеки: право оголошувати війни і укладення миру. 8. Судові повноваження не типові для парламентів, але зустрічаються. Наприклад, Палата лордів Великобританії сама є вищою судовою інстанцією. 9. Право приймати ін. нормативні акти, окрім законів. 10. Право делегувати повноваження.

26. Статус депутатів в парламентах зарубіжних країн: вільний і імперативний мандат, імунітет, індемнітет, права і обов’язки депутата парламенту.

Правове становище депутата визначається конституціями, конституційними і органічними законами, регламентами палат і звичаями. Їхній мандат прийнято називати вільним. Правове становище депутатів визначається принципом несумісності депутатського мандата ні з якою державною або іншою посадою, крім зазначених у законодавстві. У різних країнах принцип несумісності визнається у різному обсязі. Депутати не пов’язані юр. зобов’язаннями щодо своїх виборців,вони вважаються представниками всього народу і не можуть бути відкликані виборцями-це вільний мандат. Імперативний мандат — правило, згідно з яким депутат представницького органу влади зв'язаний наказами виборців і протягом усієї своєї діяльності відповідальний перед ними. До юридичних умов, які визначають статус депутатів, треба віднести індемнітет та імунітет. Депутатський індемнітет— невідповідальність депутата після закінчення строку його депутатського мандата; депутатська заробітна плата або винагорода за його діяльність. Щодо депутатського імунітету тобто недоторканність депутатів парламентів, то це означає заборону арешту або притягнення до судової відповідальності депутата за всі його дії, включаючи дії, що здійснені ним не при виконанні парламентських обов’язків. повноважень депутатів: а) у зв’язку із закінченням строку скликання представницького органу або його дострокового розпуску чи саморозпуску; б) у разі добровільної відмови депутата від мандата; в) у зв’язку з позбавленням депутата його мандата .У багатьох державах існує також практика тимчасового усунення депутата, яка застосовується як дисциплінарна санкція за грубі порушення регламенту і порядку в палаті. Але термін такого усунення, як правило, не перевищує двох тижнів.