
- •1.Держава: поняття та ознаки.
- •2.Характеристика форм державного правління.
- •3. Характеристика форм державного устрою та політичного режиму.
- •4. Характеристика основних теорій походження держави.
- •5. Поняття та основні ознаки права.
- •6. Право як особливий вид соціальних норм.
- •7.Поняття та ознаки ,що характеризують норму права . Структура правової норми.
- •8. Поняття джерела права та їх система.
- •9.Нормативно-правові акти як джерела права
- •10. Межі дії нормативно-правових актів: в просторі , у часі , за колом осіб.
- •11.Систематизація законодавства: поняття , значення , форми.
- •12. Поняття галузі права та правового інституту.
- •13.Система права та система законодавства, їх співвідношення.
- •14. Поняття і форми реалізації права.
- •15.Застосування права як особлива форма його реалізації.
- •16. Характеристика стадій процесу застосування права.
- •17.Тлумачення правових норм: поняття, види та способи
- •18. Поняття і структура правовідносин.
- •19.Юридичні факти: поняття, значення та види.
- •20. Правомірна поведінка: поняття та її види.
- •21.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •22. Склад правопорушення:поняття та зміст його елементів.
- •23.Юридична відповідальність: поняття, мета і принципи.
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності.
- •25.Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання.
- •26. Припинення та розірвання шлюбу.
- •27.Майнові права і обов’язки подружжя.
- •28. Особисті права і обов’язки подружжя.
- •29.Майнові права і обов’язки батьків і дітей.
- •30. Поняття, предмет та метод цивільного права України.
- •31.Об’єкти цивільно-правових відносин.
- •32. Суб’єкти цивільного права, їх загальна характеристика.
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою:підстави, порядок та наслідки.
- •35.Оголошення особи померлою: підстави, порядок та наслідки.
- •36.Поняття та ознаки юр особи.
- •37.Порядок та способи виникнення юридичних осіб.
- •38.Підстави, порядок та способи припинення діяльності юр осіб.
- •39.Правочин: поняття, ознаки та види.
- •40.Умови дійсності цивільних правочинів.
- •41.Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсного правочину.
- •42.Види недійсних правочинів.
- •43.Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва. Види представництва.
- •44.Поняття довіреності, форми та строк дії довіреності.
- •45.Зобов’язання: поняття, структура та види.
- •46.Процес (порядок) укладання договору.
- •47.Загальні умови виконання цивільних зобов’язань.
- •48.Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •49.Поняття та способи припинення цивільних зобов’язань.
- •50.Понтяття, підстави та умови цивільно-правової відповідальності.
- •51.Збитки: Поняття та їх структура.
- •52.Види цивільно-правової відповідальності.
- •53. Поняття та умови укладення шлюбу.
- •54.Припинення шлюбу.
- •55.Поняття, предмет та метод трудового права України.
- •56.Поняття, умови та види трудового договору.
- •57.Порядок укладання трудового договору. Документи необхідні при прийнятті на роботу.
- •58.Види зміни умов трудового договору.
- •59. Загальні підстави припинення трудового договору.
- •60.Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •61.Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •62.Робочий час:поняття та види.
- •64.Поняття і види часу відпочинку.
- •65.Відпустки: поняття та види.
- •66.Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисцип стягнень. Порядок їх застосування.
- •67.Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни.
- •68.Поняття, умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
- •69.Поняття трудових спорів, види та порядок їх вирішення.
- •70.Поняття державного управління та його ознаки.
- •71.Форми і методи управлінської діяльності.
- •72.Поняття, підстави адміністративної відповідальності.
- •73.Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •74.Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •75.Поняття, структура та джерела кримінального права України
- •76.Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та його ознаки.
- •77. Склад злочину та зміст його елементів.
- •78.Покарання:поняття, його мета та види покарань у кримінальному праві.
- •79.Обставини, що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння: необхідна оборона та крайня необхідність.
- •80.Стадії вчинення умисного злочину.
- •81.Поняття та види співучасті у злочині.
13.Система права та система законодавства, їх співвідношення.
Систе́ма пра́ва — це сукупність чинних принципів і норм права, якій притаманні єдність, узгодженість, диференціація (поділ) і згрупованість норм у відносно самостійні структурні утворення (інститути, галузі та підгалузі права).
Ознаки системи П: 1) є функціональною системою, бо її виникнення, існування і розвиток обумовлені усвідомленими загальнолюдськими потребами у врегульованості та впорядкованості суспільного життя. 2) є інституціональним втіленням. Це означає, що системно організовані юридичні норми містяться в джерелах права, які надають йому чіткої інституціональної побудови. 3) обумовленість реально існуючою системою суспільних відносин. 4) має стабільний і водночас динамічний характер,таким чином забезпечуючи суспільству збереження, стабілізацію його головних відносин. 5) структурна багатоманітність. Це означає, що система права складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно розташовують нормативний матеріал. 6) пов'язана як прямо, так і опосередковано з діяльністю держави, її органів.
Система законодавства - 1. це система чинних, взаємодіючих нормативно-правових актів. 2. форма існування права, спосіб надання юрид. значення нормам права, засіб їх організації та поєднання в конкретні статті, нормат. приписи, акти, інститути та галузі законодавства.
притаманні ознаки:1) право є вираженням справедливості-закони також; 2) система права має об’єктивний характер, а система з-ва залежить від суб’єктивного фактора-діяльності законодавця та ін..; 3) право як явище виступає як система норм, а законодавство як система нормативно-правових актів; 4) різні первинні системи: у системі права-норми права, а у сист. за-ва – нормативно-правовий припис; 5) сис-ма за-ва та сист. права не збігаються за обсягом, адже сис. законодавства ширша, бо включає й те, що може бути віднесеним до норм права.; 6) різне значення й роль.
14. Поняття і форми реалізації права.
Реалізація норм права — це втілення виключно правомірної поведінки. Різноманітний процес практичного здійснення правових вимог у діяльності тих або інших суб'єктів. Саме через реалізацію норм права досягається результат, зміст якого був закладений законодавцем при виданні норми права.Реалізацію норм права як особливий процес можна розглядати з об'єктивної і суб'єктивної сторони. Об'єктивна сторона реалізації норм права являє собою виконання правомірних діянь у місцях і в терміни, передбачені нормами права. Суб'єктивна – виявляє ставлення суб'єкта до правових вимог і стан його волі у момент здійснення дій, що вимагаються нормами права.
Норми права можуть бути реалізовані у різних формах. Форма реалізації права залежить від особливостей гіпотез і диспозицій правових норм, специфіки суспільних відносин, які ними регулюються, характеру поведінки суб'єктів, які реалізують правові норми. Відповідно до цього розрізняють такі форми реалізації норм права: додержання норм права; виконання; використання; застосування (правозастосування норм права).
Додержання норм права (норми заборони) - це форма реалізації норм права, яка знаходить свій вираз в узгодженні суб'єктами своєї поведінки з нормами-заборонами. Сутність додержання норм права полягає у тому, що суб'єкт утримується від порушення заборон, які містяться у тих чи інших правових нормах. Характерна риса даної форми — пасивна поведінка суб'єктів: вони не чинять дій, що заборонені нормами права, і таким чином виконують правові заборони. Прикладом додержання норм права — утримання громадянина від спроб вивезти за межі країни предмети, заборонені для вивозу. Саме в цьому виявляється соціальна користь даної форми реалізації права.
Виконання норм права (норми зобов’язання) — це форма їх реалізації, що знаходить свій вираз у діях суб'єктів щодо здійснення зобов'язуючого припису права. Якщо норма права містить обов'язок, то простого утримання суб'єкта від вчинення певних дій вже недостатньо. Більше того, в деяких випадках воно може кваліфікуватись як протиправна поведінка. Особливою рисою виконання норм права є активна поведінка суб'єктів: вони вчиняють дії, відповідні до юридичних норм, тобто виконують покладені на них активні обов'язки.
Використання норм права — ця форма реалізації норм права полягає у здійсненні тими або іншими суб'єктами повноважень, наданих їм нормами права. Для використання норм права характерна поведінка суб'єктів, яка стосується використання юридичних можливостей, втілених у суб'єктивних правах. Прикладом є продаж чи дарування якої-небудь речі, власник здійснює своє право володіння, користування і розпорядження майном шляхом використання прав, наданих йому відповідною нормою права. Особливістю використання норм права є те, що суб'єкт сам вирішує, використовувати чи утриматися від використання суб'єктивного права, що йому належить. На відміну від додержання і виконання норм права, які можуть бути як добровільними, так і примусовими, його використання може бути лише добровільним.
Застосування норм права (правозастосування) — це одна із форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів суспільних відносин і направлена на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм в певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.