38.Підстави, порядок та способи припинення діяльності юр осіб.

Види припин-ня. І За порядком здійсн-ня та Пвими наслідками: 1) реорганізація; 2) ліквідація. Обов’язки особи, що прийняла рішення про припин-ня: 1) негайно письмово повідомити орган, що здійснює держ-у реєстрацію; 2) признач-ть за погодж-ням з органом держ-ої реєстрації комісію з припин-ня юрид-ої особи (ліквід-ну комісію, ліквідатора, поклад-ня на орган юрид-ої особи); 3) перехід повноважень щодо управл-ня сПми юрид-ої особи до комісії; 4) комісія поміщає в друкованих засобах масової інформ-ії повідомл-ня про припин-ня юрид-ої особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог (не менше 2 місяців з моменту публікації);5) комісія вживає усіх заходів щодо виявл-ня кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юрид-ої особи. Способи реорганізації:злиття; приєдн-ня; поділ; перетвор-ня. Передавальний акт (злиття, приєдн-ня, перетвор-ня). Розподільчий баланс (поділ) Загальний порядок ліквідації: 1) після закінч-ня строку для пред’явл-ня вимог кредиторів ліквідаційна комісія скл-є проміжний ліквідаційний баланс (відомості про: склад майна, перелік пред’явлених кредиторами вимог, результати їх розгляду); 2) затвердж-ня проміжного ліквідаційного балансу; 3) виплата грошових сум кредиторів здійс-ся у такій черговості: у першу чергу- вимоги щодо відшкодув-ня шкоди, завданої каліцтвом, ін ушкодж-ням здоров’я або смертю та вимоги, забезпечені заставою чи ін способом; у другу чергу- вимоги праців-ків пов’язані з труд-ми відносинами, вимоги автора про плату за використ-ня результату його інтелектуальної, творчої діял-сті; у третю чергу- вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів); у четверту- всі ін вимоги. 4) після заверш-ня розрахунків скл-ся ліквідаційний баланс, який затвердж-ся; 5) майно, що залишилось передається її учасникам, якщо ін не встановлено; 6) є ліквідованою з дня внес-ня до єдиного держ-го реєстру запису про припин-ня. ІІ За ініціатором припинення: 1) добровільне; 2) примусове.

39.Правочин: поняття, ознаки та види.

Правочини – найпоширеніший вид юридичних фактів. Правочини – це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Ознаки: 1) це вольовий акт, тобто дії свідомі,; 2) спрямована на настання певного прав-го результату, але не завжди його породжує: -за співвіднош-ям із настанням прав-го результату правочин може -безпосередньо в момент вчин-ня створювати прав-ий результат; -створювати прав-ий результат через якийсь час після вчин-ня; -не створити прав-го результату на який він спрямовув-ся. 4) це правомірні дії, тобто вони, вчиняються відповідно до закону; 5) має мету та мотиви вчинення. Метою правоч-у є той прав-ий результат, на досягн-ня якого спрямов-ий правочин. Мотив- це внутр-ій психічний стан особи, який спонукає її до вчин-ня правочину. Види: І За кільк-тю сторін: 1) одностор-ні (для вчин-ня достатньо 1особи); 2) двостор-ні; 3) багатостор-ні (дія двох або більше сторон). ІІ За моментом вчин-ня: 1) консенсуальні (у встановленій законом формі або з дотриманням ін. формальностей – державна реєстрація); 2) реальні. ІІІ За наявністю або відсутністю майнового еквіваленту: 1) відплатні (надає-ся зустрічне майнове задовол-ня у вигляді грошей, майна, роботи); 2) безвідплатні (ніякий майновий еквівалент не перед-ся). ІV За умовами настання прав-их наслідків: 1) безумовні; 2) умовні. Безумовними є правочини, за якими наст-ня прав-их наслідків не пов’яз-ся з певними умовами. Умовними є правочини, в яких виник-ня прав-их наслідків залежить від умови яка може настати або навпаки не настати у майбутньому: правочин вчин-ий під відкладальною умовою (обумовл-ся наст-ня або зміна П та обов’язків); правочин вчин-ий під скасувальною умовою (обумовл-ся причин-ня П та обов’язків).