27.Майнові права і обов’язки подружжя.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, тобто кожен із подружжя однаковою мірою має право володіти, користуватись і розпоряджатися цим майном; при цьому не береться до уваги кількість виконаної праці та її форми відносно кожного з подружжя. Майном, що нажите за час шлюбу, подружжя може розпоряджатися за спільною згодою. Це означає, що за укладання угод одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

На відміну від спільного майна, роздільне майно подружжя - це таке, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування. До цієї категорії майна належать і речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), навіть якщо їх придбано під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей і предметів розкоші. Володіє, розпоряджається і користується цим майном кожен із подружжя самостійно.

У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їхні частки визнаються рівними. При цьому судовий поділ майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Згідно зі шлюбно-сімейним законодавством, подружжя повинно матеріально підтримувати один одного. У разі відмови від такої підтримки той з подружжя, який потребує матеріальної допомоги (непрацездатний, вагітна дружина), має право звернутися до суду з позовом про присудження на його користь аліментів.

28. Особисті права і обов’язки подружжя.

1.Право на материнство та батьківство. Право на материнство має дружина, а право на батьківство – чоловік. Зміст права на материнство полягає в тому, що дружина наділена правом приймати рішення про те, мати чи не мати дитину. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

Зміст особистого права на батьківство становлять правомочність чоловіка з приводу прийняття рішення про те, мати чи не мати дитину. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

2.Право на повагу до своєї індивідуальності, звичок, уподобань. Індивідуальність особи – це наявність у неї певних рис, які притаманні саме їй, тобто неповторна своєрідність людини. Чоловік і дружина мають однакове право на повагу до своєї індивідуальності, звичок, уподобань.

3.Право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

4.Право на зміну прізвища. При укладенні шлюбу подружжя за своїм бажанням обирає прізвище одного з подружжя як їхнє спільне, або кожен з подружжя зберігає своє дошлюбне прізвище, або може приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя. Зєднання більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить наречена або наречений. Але якщо прізвище є подвійним, дозволяється змінити одну з його частин.

При розірванні шлюбу питання про прізвище кожен з подружжя вирішує самостійно.

5.Право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї. Подружжя мають право самостійно розподіляти між собою сімейні обов’язки. Законодавство гарантує однакові права подружжю при вирішенні будь-яких питань життя сім’ї, які вирішуються подружжям разом, на основі взаємної згоди, повної рівності.

6.Право на свободу та особисту недоторканність. Його змістом є право на: вільний вибір місця проживання; припинення шлюбних відносин; вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин. Подружжя може проживати разом або окремо. Особи, які перебувають у шлюбі мають право на його припинення за власним бажанням і у будь-який час, тобто примушення до збереження шлюбних відносин є порушенням прав дружини чи чоловіка. До заходів, що не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин, які можуть вживати подружжя, можна віднести виховні, моральні заходи, застосування яких сприятиме збереженню шлюбу.

Крім особистих немайнових прав, подружжя має і особисті немайнові обов’язки. У СК Укр чітко визначено такий особистий немайновий обов’язок подружжя, як піклування про побудову сімейних правовідносин між ними та всіма іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги.