1.Світогляд його сутність та структура.

Світогляд – це сукупність поглядів та уявлень людини про світ ,які визначають її ставлення до різноманітних явищ дійсності,життєву позицію та ціннісні орієнтації.

Світогляд – складна і суперечлива єдність знань, ідеалів, мрій, цілей, сподівань, інтересів, бажань, надій, вірувань, переконань, емоцій, почуттів, поглядів на сенс і мету життя, котрі визначають аспекти мислення та норми діяльності особи.

Через світогляд завжди відшукується смислова основа буття та відбувається прилучення до духовного світу як предків, так і сучасників.

Світогляд – багатовимірне і складне утворення, щохарактеризує активне самовизначення людини, динаміку її певного способу життя й думки.

Світогляд – необхідна складова людської свідомості взагалі, яка поєднує різні щаблі як загальнолюдського, так і особистісного досвіду.

Головними поняттями світогляду є світ та людина. Він відображає не стільки об’єктивне бачення скільки суб’єктивне. Головним завданням постає формування загальної картини світу.

У процесі свого розвитку світогляд знайшов своє віддзеркалення у формах міфології,релігії,та філософії.

У своїй основі світогляд має таку структуру : світовідчуття(емоційно-психологічний рівень),світосприйняття (певний досвід формувань уявлень про світ з використанням наочних образів),світорозуміння (пізнавально-інтелектуальний рівень).

2. Основні історичні типи світогляду.

Мова йде про історичні типи світогляду, які складалися по мірі духовного розвитку людства взагалі. Це – міфологія, релігія, філософія і наука. Утворення кожного нового типу світогляду не означало відкидання попереднього, хоча всі вони й демонструють певну послідовність культурного дозрівання людської спільноти. До того ж і в міфології, і в релігії, і в філософії, і в науці ґрунтовними, базовими залишаються поняття «людина» і «світ». саме вони спонукають до нових міркувань з приводу нескінченних проблем їхнього співіснування.

Ступені історичного розвитку світогляду:античний,середньовічний,гуманістький(ренесанс),новий час,новітній час.

***Міфологія – найдавніший різновид світогляду,пов'язаний з культурою первісного суспільства.

Міф - це перше відображення уявлення навколишнього світу.

Саме тоді виникають первісні вірування фетишизм,тотемізм,анімізм,магія. Саме в міфологічному світогляді відбується розрив єдності між людиною та суспільством.

Релігія стала наступним історичним різновидом світогляду. Вона виникла в період розпаду первісного суспільства на ґрунті міфологічної свідомості.Вирізняється тим що подвоює світ на природній та надприродній ,що детермінує появу матеріального світу й людини.

Також починається поділ на знання та віру.Основна особливість релігії це віра в існування надприродного абсолюту (Бога) з яким вона намагається встановити контакт для щасливого життя.

Формування та розвиток релігійних систем тісно повзаний з розвитком цивілізацій та зростанням інтелекту та появою мислення.

Філософія стає особливим науково-теоретичним різновидом світогляду,який вирізняється найвищим рівнем раціональності,системності,наявністю логіки й теоретичного мислення.

Філософське мислення втілило у собі інтелектуальне прагнення не просто нагромадити масу свідчень, а зрозуміти світ як цілісний і єдиний в своїй основі.

Наука – тип світогляду і водночас сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення та теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність. Поняття «наука» включає в себе як діяльність з отримання нового знання, так і результат цієї діяльності – суму здобутої на даний момент інформації, що утворює наукову картину світу. Безпосередня мета науки –описання, пояснення та передбачення процесів і явищ дійсності, яка і складає предмет її вивчення на основі законів, що нею ж і формулюються, тобто мета науки в широкому сенсі – теоретичне відображення дійсності. Наука орієнтована на предметне і об’єктивне дослідження речей і процесів світу,виявлення суттєвих зв’язків та закономірностей (природних, соціальних, пізнавальних та інших).