
- •1. Філософія, її предмет та науковий статус
- •2. Філософія. Світогляд. Культура
- •3. Стародавня філософія: становлення філософських традицій
- •4. Буття світу та людини в античній філософії
- •5. Буття Бога, світу та людини у філософії доби Середньовіччя та Відродження
- •6. Проблема субстанції та Абсолюту в новочасній філософії
- •7. Некласична онтологія та її проблематика
- •8. Філософські традиції в Україні
- •9. Проблеми гносеології в історії філософії
- •10. Моделі пізнання та наукового знання в сучасній філософії
- •11. Моделі розвитку науки: класична, некласична, постнекласична парадигми
- •12. Методологія гуманітарного пізнання та знання
- •13. Субстанційні концепції людини в сучасній філософії
- •14. Функціональні концепції людини: духовний вимір
- •Соціальна філософія: історія та сучасність
- •16. Філософія національної ідеї в Україні (хіх–ххі ст.)
- •17. Культура і цивілізація
- •18. Глобалізація та перспективи сталого розвитку людства
9. Проблеми гносеології в історії філософії
За Р. Декартом, здатність людини осягнути істину шляхом її прямого “бачення” – це інтелектуальна (Інтуїція)
(Раціоналізм) – це гносеологічна позиція Р. Декарта, що перебільшує роль розуму у пізнанні і недооцінює відчуття
Тотальний (-------------) є вихідним принципом адекватного пізнання світу за Р. Декартом
(Сенсуалізм) – це гносеологічна позиція, що перебільшує роль відчуттів у пізнанні
Дж. Лок увів поняття, що позначає процес спостереження розуму над своєю діяльністю і способами її прояву, – це (Рефлексія)
За Кантом, (Пізнання) – це творча конструююча діяльність розсудку, що породжує ідеальні об’єкти
Знання, яке винятково отримане в досвіді, Кант називає (Апостеріорне)
Знання, яке незалежне від будь-якого досвіду, Кант називає (Апріорне)
За Кантом, будь який об’єкт, пізнаваний розсудком – це (Феномен)
За Кантом, річ-у-собі – це об’єктивна реальність, яка принципово (непізнавана)
Емпіризм – це така гносеологічна позиція, згідно з якою єдиним джерелом пізнання є (досвід)
(Кант) здійснив “коперніканський переворот” у гносеології
(Метод) – це система регулятивних принципів і норм пізнавальної і практичної діяльності
(Індукція) – це метод сходження думки від окремих явищ до загальних понять
(Пізнання), за Беконом, – це більш-менш адекватне віддзеркалення властивостей об’єкта у розумі суб’єкта
Гносеологічниий (оптимізм) визнає всесильність людського пізнання та його необмежені можливості в досягнені істини
Гносеологічний (скептицизм) виражає сумнів у можливості достовірного пізнання дійсності
10. Моделі пізнання та наукового знання в сучасній філософії
Філософія, що ставить завдання націлити пізнання на практичний результат – це (прагматизм)
(Пізнання), за Джемсом, – це процес творчого оновлення та модифікації індивідуального досвіду суб’єкта
Знання, що забезпечують успішність дій, – це (Інструменталістська) істина
(---------------) – це принцип, який використовує аналітична філософія для перевірки змістовності наукового знання
Принцип, згідно з яким необхідно віднайти хоча б один факт, що суперечить науковому судженню, називається (фальсифікацією)
Повне, вичерпне знання про об’єкт, яке не буде спростоване в майбутньому, – це (-------------) істина
В основу діалектико-матеріалістичної гносеології покладено принцип (відчуження)
В основу гносеології прагматизму покладено принцип (---------------)
Критерієм істинності знання в діалектико-матеріалістичній філософії є (-----------)
Критерієм істинності знання в філософії прагматизму є (------------)
(Відчуття) – це відображення окремих властивостей предмета при його безпосередній дії на чуттєвість людини
(Сприйняття) – це відображення цілісного образу предмета при його безпосередній дії на чуттєвість
(Уявлення) – це відтворення в свідомості людини образу предмета без його безпосередньої дії на чуттєвість
(Поняття) – це форма думки, що містить загальні, істотні риси не одного предмета, а цілого класу предметів
Такий зміст наших знань, який відповідає буттю предметів – це (кореспондентна) істина