2.7 Профілактика радіоактивного забруднення харчових продуктів

Після аварії на ЧАЕС сільськогосподарські угіддя зазнали значного радіоактивного забруднення, особливо в Київській, Житомирській, Чернігівській та Рівненській областях. Продукція, яка вирощується на цих угіддях, забруднена радіонуклідами. Тому для використання її в харчовому раціоні необхідно здійснювати певні профілактичні заходи. Перед кулінарною та технологічною обробкою харчової сировини її очищають механічними способами від забруднення землею, яка містить радіонукліди. Картоплю, овочі, фрукти та ягоди ретельно миють теплою проточною водою. Гриби і ягоди бажано вимочувати впродовж 2-3 год. Це дає змогу зменшити радіоактивність на 80% переважно за рахунок видалення.

У процесі варіння харчової сировини значна частина радіонуклідного забруднення екстрагується у відвар. З грибів, щавлю, гороху, капусти та буряків через 5-10 хв. Варіння до 60-85% 137CS переходить у відвар, який зливають і видаляють. Гриби варто відварити двічі підряд упродовж 10 хв щоразу видаляючи перший і другий відвари. М’ясо і рибу, виловлену в місцевий водоймах, вимочують у воді впродовж 1,5 год, а потім ріжуть дрібними шматками і варять у чистій воді протягом 10 хв, відливають відвар, знову заливають продукт чистою водою і готують страву.

Продукти, забруднені радіонуклідами, недоцільно смажити, їх краще тушкувати. При видалені з риби кісток і плавників вміст 137СS зменшується на 40%. Попереднє видалення кісток з м’яса сприяє майже повному видаленню радіонуклідів. Якщо варити у несолоній воді, перехід радіонуклідів у бульйон зменшується на 40%. Якщо картоплю варити неочищеною, в ній залишається менше радіонуклідів. Близько половини 137СS видаляється із засолених грибів, овочів, фруктів. При переробці зерна на борошно та крупи вміст 90Sr зменшується в них на 60-90%. При приготуванні з молока сиру в продукті залишається 10-29% 137Сs, у масло й сметану переходить відповідно 1,5% і 9%.

Розділ 2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Рівненщина, загальною площею 20.1 тис. кв. км із населенням в 1 млн. 182 тис. чол., одна із забруднених територій України, що потерпіла від аварії на ЧАЕС. З 16 районів області забруднено 6, що складає 37,5 % території і відповідно 7,5 тис. кв. км сільськогосподарських угідь та лісових масивів. Основна частина населення проживає на території, де забруднення ґрунту в межах до 5 Ки/кв. км, але в окремих місцях зафіксовано забруднення до 10,2 -14,5 Ки/кв, км.

Одним із основних уразливих факторів, що визначають медичні наслідки Чорнобильської катастрофи, є дія радіації на щитоподібну залозу, як за рахунок зовнішнього, так і внутрішнього опромінення. Радіаційний стан ускладнюється характерними торфяно-болотними типами ґрунтів з великою швидкістю міграції радіонуклідів у харчові продукти рослинного походження та ендемічністю місцевості за волом внаслідок низького вмісту йоду в біосфері.

Населення, яке проживає в забруднених районах Рівненської області, в залежності від віку, умов контакту з радіацією та часу перебування в зоні отримало різні дози зовнішнього та внутрішнього опромінення. Тому вивчення впливу радіації на щитоподібну залозу і формування її патології є актуальною проблемою.

У 2008 році ми провели обстеження 3242 дітей та 899 осіб дорослого населення контрольованих районів області (Зарічненського, Сарненського, Березнівського), довкілля яких має різні ступені радіаційного забруднення (табл.1).

Його оцінювали за показниками сумарної паспортної дози опромінення (Ор, мЗв рік1 ) та середнього рівня 137Сs В ґрунті (о1 Сз, кБк/мг), (табл. 2).

В роботі використовували фізикальні методи дослідження, УЗД, радіометрію, пункційну біопсію, гормональні дослідження функції щитоподібної залози, методи статистичного аналізу.

Вивчали захворюваність на щитоподібну залозу і її структуру у населення різних вікових груп та вплив на неї променевих навантажень від радіоактивного забруднення біосфери у контрольованих районах. Отримані дані оцінювали з урахуванням зобної ендемії.

Провідне місце в тиреопатології займає дифузний зоб І ступеня, він складає майже 67% від усієї патології щитоподібної залози. Частота його розповсюдженості доходить майже до 2 тис. випадків на 100 тис. населення України (2008 р). Якщо в західних областях рівень цієї патології значно перевищує середньодержавний, то в більшості областей лівобережної України ця патологія в декілька разів нижча.

Захворюваність на дифузний зоб II та III ступенів менша за попередню нозологічну одиницю, хоча загальна тенденція до росту цього захворювання по Україні в цілому очевидна. Середньоукраїнські показники за (2008) рік досягають

285,3 випадків відповідно на 100 тис. населення. Дифузний зоб II та III ступенів займає 10 % від загальної патології щитоподібної залози.

Нетоксичний вузловий зоб становить одне з провідних місць в тиреопатології серед населення більшості областей. Його частота в (2008 р.) становить 212,1 випадків на 100 тис. населення. Відносно 1990 року поширеність вузлового зоба зросла у 3,5 раза (60,5 випадків на 100 тис. на¬селення у 1990 році). Паралельно зростає захворюваність на рак щитоподібної залози ( вперше виявлена за рік), яка збільшилась з 1,6 випадків на 100 тис. населення у 1990 р. до 4,0 випадків на 100 тис. населення у 2008 р. Тобто, захворюваність зросла у 2,5 раза. Треба зауважити, що виявлення вузлових форм зоба базується , в першу чергу, за даними клінічного та ультразвукового досліджень. А діагноз “рак щитовидної залози" констатується у більшості випадків на підставі гістологічного дослідження у хворих, які були прооперовані з приводу цього захворювання. Таким чином, можна припустити про ще більшу розповсюдженість онкопатології щитоподібної залози.

Продовжує зростати захворюваність на автоімунний тиреоїдит. За 10 років вона зросла майже у 10 разів - з 16,9 випадків на 100 тис. населення у 1990 р. до 183,6 у 2008 році. Щодо дифузно-токсичного зоба, який теж відноситься до автоімунних тиреопатій, то захворюваність на нього за визначений період залишається стабільною на межі 94 випадків на 100 тис. населення. Ці сухі статистичні дані дуже необхідні для того, щоб краще розуміти аспекти проблеми поширення тиреоїдної патології в Україні та вибрати найкращі способи вирішення питань, які з цього приводу постають перед ендокринологами.

Важливою загально біологічною проблемою, є збереження здоров'я й інтелекту нації. Функціональний стан щитоподібної залози в цьому процесі відіграє основну роль, особливо в дитячому віці .

В йододифіцитних регіонах частота тиреоїдної патології перевищує 50 % , а у дітей та підлітків - займає перше місце серед інших ендокринних захворювань. Питання ранньої діагностики, терапії, профілактики захворювань щитоподібної залози у дітей і підлітків важливі перш за все тому, що тільки в дитячому віці можна розраховувати на успіх у лікуванні цієї серйозної патології.

Порушення функції щитоподібної залози у дорослих часто призводять до інвалідності, а в ряді випадків є першопричиною смертності людей працездатного віку.

Довгостроковою програмою ВООЗ передбачено вивчення функціонального стану щитоподібної залози в різних екологічних умовах, особливо в регіонах "ризику", до яких відносяться ендемічна і радіаційно забруднена зона .

Вивчення рівня і характеру захворюваності населення тиреоїдною патологією в окремому регіоні (зобна ендемія і радіаційне забруднення) є необхідною умовою для правильної організації лікувально-профілактичної допомоги цьому контингенту хворих.

Аналіз статистичних матеріалів діяльності ендокринологічних кабінетів за поширеністю патології щитоподібної залози серед населення ендемічних та неендемічних областей з 1980 по 1985 рр. (табл. 2) свідчить, що частота дифузного ендемічного зоба ІБ - III ступенів, дифузного токсичного зоба, вузлового зоба і автоімунного тиреоїдиту ендемічних областях (Рівненська і Тернопільська) значно вища, ніж в неендемічних (Сумська, Луганська).

Поширеність патології щитоподібної залози серед населення

ендемічних Рівненської, Тернопільської областей та неендемічних Сумської,

Луганської областей (1980-1985 рр. на 100 тис. нас.)

У післяаварійний період на ЧАЕС картина поширеності патології щитоподібної залози серед населення Рівненської області дещо змінилась і має тенденцію до різкого її збільшення (табл.З).

Таблиця З

Поширеність патології щитоподібної залози серед населення

ендемічних Рівненської, Тернопільської областей та неендемічних

Сумської, Луганської областей в післяаварійний період на ЧАЕС (1986 -

2008 pp.)

Статистичн а нозологія Ендемічні області Неендемічні області

1986

Р- 2008 р. 1986

Р- 2008 р.

Дифузний ендемічний зоб ІБ-ІІІ ст. Рівненська 150,3 862,0 Сумська 131,4 778,0

Тернопільська 116,2 654,0 Луганська 89,7 184,1

Дифузний

токсичний

зоб Рівненська 5,1 53,3 Сумська 58,0 114,9

Тернопільська 64,0 71,7 Луганська 40,3 42,9

Тиреоїдин Рівненська 3,3 61,7 Сумська 3,4 457,5

Тернопільська 3,0 35,3 Луганська 3,3 12,9

Вузловий

зоб Рівненська 15,0 159,5 Сумська 8,0 365,5

Тернопільська 17,5 156,3 Луганська 8,5 86,9

Рак

щитовидно ї залози Рівненська 7,0 93,9 Сумська 3,0 190,7

Тернопільська 7,1 236,3 Луганська 9,0 92,6

Враховуючи радіаційне забруднення значної частини території Рівненської області після аварії на ЧАЕС, ми вивчили частоту тиреоїдної патології серед постраждалого населення і населення, що проживає в незабруднених районах (табл.4).

Таблиця 4

Структура тиреоїдної патології серед населення радіаційно забруднених

Регіони Дифузний ендемічний зоб ІБ—ІІІ ст Вузловий

зоб ДТЗ Тиреоїдит Рак

1986 2008 1986 2008 1986 2008 1986 2008 1986 2008

Радіаційно

забруднені 164,0 655,4 47,0 244,8 44,0 39,4 11,0 42,0 0,7 1,4

Радіаційно

незабруднені 35,0 306,0 15,0 107,0 55,0 59,0 0,9 24,0 - 0,4

і незабруднених районів 1986-2008 рр. на 100 тис. населення

Узагальнені матеріали засвідчують значний абсолютний приріст тиреоїдної патології серед населення, що проживає в забруднених районах. В її структурі переважає: дифузний ендемічний зоб ІБ-ІІІ ст., вузлові форми зоба, тиреоїдит, рак щитоподібної залози.

Варто зауважити, що до 1991 року рак щитоподібної залози серед дитячого населення в Рівненській області практично не реєструвався. У теперішній час зареєстровано і знаходиться на "Д"- обліку 39 дітей і підлітків, які прооперовані з приводу раку щитоподібної залози і 330 дорослих.

Аналіз стаціонарного оздоровлення профільних хворих у до- і післяаварійний період показує, що питома вага хворих тиреоїдною патологією у після аварійний період збільшилась.

Матеріали аналізу стаціонарного оздоровлення профільних хворих свідчать, що у післяаварійний період 43 % виписаних становлять хворі на щитоподібну залозу, з них 54,7% - дифузним ендемічним зобом ІБ-ІІІ ступенів, 28,5% - дифузним токсичним зобом, 11,8 % - тиреоїдитом, 3,8 %

- вузловим зобом, 1,2 % - раком щитоподібної залози.

Вибір районів обстеження і контролю за проживаючим в них населенням не є випадковим. Ступінь радіонуклідного забруднення біосфери обстежуваних населених пунктів цих районів далеко неоднаковий. Найбільш радіоактивно забруднена біосфера населених пунктів Зарічненського району і найменш - Березнівського.

Кількість випадків захворювання на щитоподібну залозу і їх структура у дітей обстежених районів представлена в табл. 5

Захворюван

ня Березнівський Сарненський Зарічненський

Кількість % Дівчата Хлопчики Кількість % Дівчата Хлопчики Кількість % Дівчата Хлопчики

Дифузний 282 96,2 198 84 291 291 168 123 365 90,1 195 170

ендемічний

зоб

ст. 1 А 188 66,6 134 54 185 185 110 75 181 49,5 100 81

93 32,9 63 ЗО 103 103 56 47 175 47,9 89 86

ст. ІБ -II

1 0,5 1 3 1,0 2 1 9 2,6 6 3

ст. III -IV

Вузловий 2 0,7 2 3 1,0 2 1 5 1,2 3 2

зоб

Тиреоїдини 9 3,1 7 2 16 5,2 11 5 35 8,7 19 16

Дифузний

токсичний

зоб

Рак

Звертає на себе увагу той факт, що із збільшенням дози променевого навантаження збільшується і кількість випадків захворювань на щитоподібну залозу серед обстежених (від 24,5 % в Березнівському до 46,5 % в Зарічненському районах). Дифузний ендемічний зоб найчастіше зустрічається у населення потерпілих від аварії на ЧАЕС районів. Із збільшенням кількості захворювань зменшується частка дифузного ендемічного зоба, а в його структурі зменшується кількість випадків ІА ст., і зростає - ІБ-ІІ ступенів. Суттєвим є також дозозалежне збільшення випадків запальних захворювань залози автоімунного генезу, які переважно протікають із гіпофункцією залози. В зонах радіоактивного забруднення відмічаються відмінності в статевій і віковій захворюваності на зоб в порівнянні з захворюваністю в ендемічних регіонах. Так при дефіциті йоду в біосфері на ендемічний зоб частіше хворіють дівчатка, ніж хлопчики. В районах радіоактивного забруднення ця відмінність значно зменшується, а із збільшенням дози променевого навантаження вона майже не проглядається, особливо це стосується випадків збільшення залози ІБ-ІІ ст. В порівнянні із захворюваністю в "чистих" ендемічних районах цей факт свідчить про незаперечний вплив променевого навантаження на збільшення захворюваності серед хлопчиків. Нами також виявлено, що в радіоактивно забруднених районах в порівнянні з "чистими", де ендемічний зоб однаково часто зустрічається у дітей і підлітків, переважає кількість випадків ендемічного зоба і тиреоїдитів у підлітків, які на момент аварії на ЧАЕС були у віці до трьох років.

Захворюваність серед дорослого населення радіоактивно забруднених районів є вищою, ніж в "чистих" районах і зростає зі збільшенням дози променевого навантаження з 22,7 % в Березнівському районі до 36,1 % в Зарічненському (табл. 6).

Таблиця 6

[іахворюван

.ІЯ Райони

Березнівський Сарненський Зарічненський

Кількість % Жінки Чоловіки Кількість % Жінки Чоловіки Кількість % Жінки Чоловіки

Дифузний 61 87,4 43 18 62 81,5 41 21 91 81,9 57 34

[ендемічний

Іоб

1т. 1 А 29 47,5 20 9 33 53,2 20 13 60 65,9 36 24

1т. ІБ -II

25 40,9 18 7 25 40,3 19 6 27 29,6 19 8

7 11,6 5 2 4 6,5 2 2 4 4,5 2 2

Іт. III -IV

ііузловий 6 8,3 4 2 9 11,8 6 3 10 9,0 7 3

Іоб

[иреоїдини 5 7,0 2 3 5 6,7 3 2 8 7,2 5 3

І|ифузний 2 1,9 2 -

ТОКСИЧНИЙ

об

Кількість випадків захворювання на щитоподібну залозу І їх структура у дорослого населення контрольований районів

Рак

Всього 72 22,7 49

68,0 23

32,0 76 27,6 50

65,8 26

34,2 11

1 36,1 71

64,0 40

36,0

Також значно вищою є захворюваність серед чоловіків. Як і в ендемічних районах, основним захворюванням є дифузний ендемічний зоб. Дозозалежний вплив на його частоту не проглядається. Серед дорослих із зростанням дози променевого навантаження на організм майже однаково у чоловіків і жінок збільшується захворюваність на ендемічний зоб ІА ст., і зменшується кількість випадків ІБ-ІІІ ст. За даними проведених досліджень ми не можемо стверджувати, що захворюваність на вузловий зоб і тиреоїдити залежить від дози променевого навантаження. Очевидно, щитоподібна залоза дорослих менш чутлива до променевого навантаження довгоживучими ізотопами.

Вірогідно, що в рості захворюваності на зоб в радіоактивно забруднених районах має значення не тільки дія іонізуючого опромінення на залозу, а більш вагомий опосередкований вплив на неї індукованих радіацією захворювань інших органів і систем.

Встановлено, що серед хворих на зоб дорослих і, особливо, дітей

часто зустрічається патологія нервової системи, вегетосудинні розлади,

хвороби органів шлунково-кишкового тракту і дихальної системи. У

переважної більшості з них є ураження двох і більше систем. Найчастіше

поєднуються патологія шлунково-кишкового тракту, органів дихання і нервової системи.

Постійне надходження малих доз радіоактивного 137Сs, на відміну від радіоактивного йоду, не справляє прямої дії на щитоподібну залозу, а І

викликає зростання кількості антитіл до мікросомального антигену тиреоцитів, що в сукупності з іншими факторами сприяє розвитку автоімунного тиреоїдиту.

Автоімунний тиреоїдит у дітей, на відміну від дорослих, відзначається меншою частотою та вираженістю гіпотиреозу, відсутністю гострого початку хвороби, нерідко на захворювання вказують лише зміни, виявлені при лабораторному та ультразвуковому дослідженнях без клінічно вираженого збільшення розмірів щитоподібної залози, її ущільнення та больового синдрому. Перебіг автоімунного тиреоїдиту у дорослих має властивість до зниження функції щитоподібної залози, іноді спостерігаються явища дизтиреозу.

Для визначення впливу інкорпорованого та зовнішнього опромінення на захворюваність щитоподібною залозою населення Рівненщини ми провели аналіз захворюваності по нозологіях в "чистих" і радіоактивно забруднених ендемічних районах за 1986 і 2008роки (табл.7 ).

Таблиця 7

Захворюваність на щитоподібну залозу і її структура в радіаційно забруднених районах порівняно з незабрудненими районами Рівненської

області

Обстежу ван і території Захворювання, роки

Дифузний

ендемічний

зоб Вузловий

зоб Тареоїдити Дифузний

токсичний

зоб Рак

1986 2008 1986 2008 1986 2008 1986 2008 1986 2008

Радіаційно

забруднені 164,0 655,4 47,0 244,8 11,0 42 44 39,4 0,7 1,4

Радіаційно 35 306,0 15,0 107,0 0,9 24 55 59,0 - 0,4

незабруднені

Вже на кінець 1986 року в районах радіаційного забруднення в кілька разів зросла кількість випадків дифузного і вузлового зоба, тиреоїдиту, зменшилась захворюваність на дифузний токсичний зоб. В 2008 році, в порівнянні з 1986, захворюваність взагалі і по окремих нозологіях зросла по всій території області. Проте захворюваність в радіаційно забруднених районах в 2 і більше разів вища, ніж в незабруднених районах. Звертає на увагу той факт, що за даними захворюваності 1986 і 2007 років в "чистих" районах темп її росту значно вищий, ніж в радіаційно забруднених.

З приведеного в табл. 7 порівняння випливає два важливих висновки:

1. На захворюваність щитоподібної залози, окрім безперечного впливу іонізуючого випромінювання, мають значення і інші фактори, як, наприклад, відсутність індивідуальної і колективної профілактики дефіциту йоду, погіршення умов життя населення.

2. Нижчий темп росту захворюваності при високих абсолютних цифрах в забруднених радіонуклідами районах в період 1987 - 2008 років, ніж в незабруднених районах зумовлений тим, що в 1986 році підйом захворюваності зумовлений дією на залозу короткоживучих ізотопів йоду.

Проте в оцінці зростання захворюваності на зоб в цілому по області не можна обмежуватись лише впливом радіації чи соціально-економічних і інших екологічних факторів. Не можна не брати до уваги докорінне покращення діагностики цих захворювань з допомогою ультрасонографії, пункційної біопсії і гормональних досліджень.

матеріали і методи

Об'єктом дослідження стали жителі північних ("забруднених") і південних ("чистих") районів області з вперше виявленою тиреоїдною патологією, які спостерігались і обстежувались в Рівненському ОКЛДЦ ім. В. Поліщука за період з 1996 по 2012рр. і на час аварії на ЧАЕС були віком 15 років і старше.

З методів дослідження використовували фізикальне обстеження, сонографію щитоподібної залози і органів черевної порожнини, тонкогольчату аспіраційну пункційну біопсію з подальшим цитологічним дослідженням тканини залози, визначення вмісту в крові тиреоїдних гормонів, антитіл до тиреоглобуліну, тиреотропного гормону, глюкози, білірубіну, загального білка.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

В Рівненській області хворі з патологією щитоподібної залози лікувались, обстежувались й спостерігались в ендокринологічному диспансері, спеціалізованому диспансері радіаційного захисту та обласному клінічному лікувально-діагностичному центрі (ОКЛДЦ). Тому аналізовані нами дані по спостережуваних хворих в ОКЛДЦ не відображають загальної і вибіркової захворюваності на певну нозологію. Проте по них можна прослідкувати деякі тенденції розвитку захворювань ЩЗ, їх структуру і клінічні прояви.

З забруднених районів майже в 2 рази більше обстежених хворих. Звертає на увагу різниця в статевому складі хворих: з забруднених районів відсоток чоловіків складав 31, а з чистих - 15. З загальної кількості обстежених з забруднених районів було більше пацієнтів на дифузний ендемічний зоб І А-Б ст. ( 83 % проти 74 %) і менше на 2-3 % пацієнтів з дифузним ендемічним зобом II-III ст., вузловим зобом, тиреоїдитом та дифузним токсичним зобом.

З чистих районів було менше хворих у вікових групах 41-50 років (відповідно 22 проти 26 % та 9 проти 15 %). З забруднених районів відсоток спостережуваних чоловіків з приводу дифузного ендемічного зоба І А-Б ст., вузлового зоба та тиреоїдиту значно перевищував їх частку серед пацієнтів з чистих районів.

Як кількісно, так і у відсотках, з забруднених районів було менше пацієнтів хворих на дифузний токсичний зоб.

Виявлені відмінності кількості пацієнтів в виділених групах за віком і статтю при різних нозологіях не можна розцінювати як закономірність в силу вже названих нами причин. Проте звертає все таки увагу на збільшення частин хворих на ендемічний зоб І А-Б ст., вузловий зоб і тиреоїдити, та зростання кількості пацієнтів чоловічої статі.

Важливим є виявлені нами зміни в клінічному перебігу дифузного і вузлового зоба, тиреоїдиту у пацієнтів з районів радіоактивного забруднення. Ці захворювання перебігають з зниженою функціональною здатністю залози, тобто з клінічними ознаками гіпотиреозу. Функціональні дослідження (визначення Т3 Т4 ТТГ) показали, що властивим для забруднених районів є прихований гіпотиреоз.

Представлені з таблиці 8 дані свідчать про збільшення відсотку гіпотиреозу у обстежених хворих і на цьому фоні, в порівнянні з чистими районами - зменшення частки клінічного і збільшення - окритого гіпотиреозу.

Таблиця 8

Частота гіпотиреозу у обстежених хворих

Гіпотиреоз, %

Захворювання Чисті райони Забруднені

райони

клінічний прихований клінічний прихований

Ендемічний

зоб 28 12 58 207

Вузловий зоб 25 3 27 40

Тиреоїдити 15 8 17 79

Всього 68 (74,7) 23 (25,3) 102

(23,8) 326 (76,2)

Разом: 91 (3,9%) 428 (7,2)

Причини цього явища встановити складно. На нашу думку зростання частки прихованогоо гіпотиреозу зумовлено особливостями клінічної симптоматики захворювання і станом здоров'я пацієнтів.

При аналізі клінічної симптоматики у хворих з районів радіоактивного забруднення встановлена невластива для людей молодого віку ( до 40 років) поліморбідність. У цих пацієнтів нерідко зустрічається по 2-3 супутніх захворювання різних органів і систем: нервової системи (неврози, радикуло- неврити, плексити), шлунково-кишкового тракту (гепатит, панкреатит, ентероколіт), патологія хребта, артропатії, бронхіти, фарингіти, тонзиліти, у жінок - безпліддя. Палітру скарг цих пацієнтів умовно виділили в такі синдроми:психоневрологічний, серцево-судинний, опорно-руховий,дигестивний.

На групах хворих на ендемічний дифузний зоб з чистих і забруднених районів провели аналіз поліморбідності хворих віком до 40 років. До аналізу не брали хворих, які мали лише скарги властиві для хвороб щитоподібної залози та пацієнтів з вираженими клінічними ознаками гіпотиреозу (табл.9).

Таблиця 9

Поліморбідність хворих на дифузний ендемічний зоб

Зони

обстеження К-ть хворих К-ть синдромів Поліморбідні хворі

Чисті райони п=91

(4,0%) Забруднені райони п=294

(12,2%)

Один синдром 63(2) 33(1)

Два синдроми 19(7) 68 (17)

Три синдроми 5(2) 143(139)

Чотири

синдроми 4(1) 50 (50)

Разом : 91 (12-13,1%) 294 (207-70,)%

Примітка: В дужках випадки гіпофункції щитоподібної залози.

Отже, поліморфні скарги пред'являють хворі на ендемічний дифузний зоб як з чистих, так і забруднених районів. Проте в забруднених районах таких хворих більше майже у 3 рази. Серед цих пацієнтів скритий гіпотиреоз, визначений за рівнем ТТГ та Т3 і Т4 в крові зустрічається не однакові часто: в

13,1% в чистих і у 70, 4 % в забруднених районах. Звідси ми зробили висновок, що на розвиток гіпотиреозу має вплив не лише радіаційна травма залози, а очевидно і індуковані зовнішньою і інкорпорованою радіацією захворювання других органів і систем. Отже, у молодих пацієнтів з забруднених районів поліморбідність майже завжди поєднується з гіпотиреозом.

Клінічно виражений гіпотиреоз перебігає однаково в обох групах хворих і проявляється зниженням розумової і фізичної працездатності, швидкою втомою, сонливістю, мерзлякуватістю, сухістю шкіри, гіпотонією та брадікардією. Можна стверджувати, що скритий гіпотиреоз не має чіткої симптоматики. У таких хворих часті депресивні стани та розлади сну. Гіпотиреоз може протікати під маскою плекситів чи радикуліту. Він протікає з тахікардією, артеріальною гіпертензією, пароксизмами аритмії. Нерідко ознакою його можуть бути суглобові болі, особливо у мілких суглобах кисті, ліктьових; біль спастичного характеру у животі.

На підставі проведених досліджень можна стверджувати, що у населення з радіоактивно забруднених районів гіпотиреоз має атиповий перебіг, з якого можна виділити прояви психоневрологічні, серцево- судинні, хвороб опорно-рухового апарату та дигестивні.

висновки

1. Рівненщина входить в так звану "поліську зону", яка характеризується бідністю ґрунтів і питної води на йод і відноситься до місцевості із зобною ендемією середнього ступеня важкості.

2. Радіоактивністю названо явище випускання деякими елементами проміння

3. Проміння, яке відхиляється в магнітному полі і, отже, не несе електричного заряду, назвали у-промінням. Це електромагнітне випромінювання, подібне до рентгенівського. Воно має велику проникну здатність.

4. Протилежні ж напрямки відхилень свідчать про те, що до складу одного пучка входять негативно заряджені частинки (цей вид випромінювання назвали β-промінням), а до складу другого (названого α-промінням) - частинки, що мають позитивний заряд. β-проміння виявилось потоком електронів, що швидко рухаються.

5. У результаті впливу іонізуючого випромінювання порушується нормальний стан біохімічних процесів і обмін в організмі. Різні ферментні системи реагують на опромінення неоднозначно. Активність одних ферментів після опромінення зростає, інших - знижується, третіх

- залишається незмінною.

6. При попаданні радіоактивних речовин всередину організму, вражаючу дію роблять в основному α-джерела, а потім β- і γ-джерела, тобто в зворотній зовнішньому опроміненню послідовності. Слід а-частинки, що має густину іонізації, руйнує слизову оболонку, що є слабким захистом внутрішніх органів у порівнянні з зовнішнім покривом.

7. Якщо розглядати тканини органів у порядку зменшення їхньої чутливості до дії опромінювання, то одержимо наступну послідовність: лімфатична тканина —> лімфатичні вузли —> селезінка —> кістковий мозок —> зародкові клітки.

8. З метою зменшення шкідливого впливу радіонуклідів на організм людини і запобігання їхніх негативних наслідків потрібно обмежити їх надходження в організм із навколишнього середовища. Цього можна досягти як за рахунок технологічної та кулінарної обробки, так і за рахунок застосування радіопротекторів.

9. Радіозахисні властивості мають білки, поліненасичені жирні кислоти, деякі амінокислоти, тіамін, рибофлавін, складні некрохмальні вуглеводи, вітамін Р, каротин та деякі мінеральні речовини.

10. У процесі варіння харчової сировини значна частина

радіонуклідного забруднення екстрагується у відвар.

11. Продукти, забруднені радіонуклідами, недоцільно смажити, їх краще тушкувати.

Список використаної літератури

1. Борисюк М. Проблеми Чорнобиля.// Рідна природа - 2003- №1, Київ, С.68-69.

2. Глазко Т.Чорнобиль: новий фактор еволюції // Вісник Національної Академії Наук України: Загальнонауковий та громадсько - політичний.- 2006-№4, Київ,С.39-51.

3. Глаголев О. Чорнобиль через 19 років // Наука і суспільство: Науково-популярний і літературно-художній -2005- № 3Л, Київ С.4-5.

4. Головаха Є. Є . У радіації початок ... // Політика і культура - 2001-

№ 15, Київ,С.32-33.

5. Дейнеко О. Чорнобиль: реалії “милостивої” радіації // Віче: Теоретичний і громадський політичний журнал.-2005-№10, Київ С.44-45.

6. Етнокулькура Полісся і Чорнобилька трагедія.- 1998,Рівне, С.324

7. Здобутки та перспективи клінічної терапії та ендокринології // -2004-Тернопіль «Уркмедкнига».

8. Йод як важливий екологічний чинник у життєдіяльності людини // Безпека життєдіяльності: науково-популярний.-2004-№6, Київ,С.ЗЗ-40.

9. Капитоненко А.М., Дочкин И.И. Клинический анализ лабораторных исследований . // Воениздат. - 1988. С.24-43.

10. Кпимарская Н. Н., Левицина Г. М., Шалькова Г.А., Радиоактивные изотопы и иммуннитет. // Энергоиздат. - 1969.С .7-14.

11. Коляда Т.І., Волянський Ю.Л, Васільев М.В. Проблема виявлення прихованих форм вторинних імунодефіцитів та біологічні наслідки Чорнобильської аварії // Укр.радіол. Ж. - 1995. - № 1. - С.44-47.

12. Корзун В.Н., Парац А.М. Шляхи мінімізації впливу радіаційних та ендемічних чинників на стан здоров’я населення // Довкілля та здоров’я: науковий журнал з проблем медичної екології. - 2006 - №1, Київ,С. 13-17.

13. Косенко О. Чорнобиль: медичні аспекти катастрофи //Соціальний захист: інформаційний та науковий - виробничий - 2006 - №6,С.13-14.

14. Косовиць О.О. Радіаційна ситуація в Україні у 2002 році // -2003.- №1, Київ, С.34-46.

15. Кронкайте Е.П. Действие ионизирующей радиации на организм человека // Медгиз.-1960. - С.8 - 149.

16. Лакиза В.В., .А. Грузина. Уход за больными с эндокринными заболеваниями // -1987-, Киев “Здоров'я”, С 54-68.

17. Лазарев С.В. Проблеми йододифіцитних захворювань// Екологічний вісник: науково-популярний журнал.-2005,- №3травень, - Київ,С.13-14.

18. Литвин В. 20 років Чорнобильської катастрофи/ екологічний вісник: науково - популярний -2006 -№3, Київ, С.20-30.

19. Любченко П. Н., Юрина Т. Н., и др. Состояние людей, участвовавших в ликвидации последствий аварии на ЧАЭС II Иммунолог. - 1990. - № 3, С. 53-55.

20. Матвеев В. Еще одна напасть. И как с ней бороться ?// Вестник Чернобыля.-1993 - №32. С. 32-46.

21. Пастер В.И., Овод В.К. Иммунология (практикум) // Вища школа . - 1989.-С.302.

22. Петров Р.В. Иммунология. // Медицина, - 1983.С 25-75

23. Подаваленко А.П. Стан специфічного імунітету у дітей після Чорнобильської катастрофи //Довкілля та здоров’я. Науковий журнал з проблем медичної екології. - 2005- №4, Київ, С.6-8.

24. Потемки В.В. Неотложное состояние в клинике ендокринных болезней //Ленинград , 1984,С.-160.

25. Славина Л.С. Заболевание ендокр. желез //Ленинград, 1984.С. 13-34

26. Смоляр В.И. Ионизирующая радиация и питания. // Здоровья, - 1992.-С. 94-119.

27. Соболев А. Радіаційний стан в підсобних господарствах Полісся України // Натураліст-1996 - №3,С.2-3.

28. Тронько Н.Д., Е.А. Бенікова Радіоактивне опромінення //- 1990-, том 2, Київ,С. 16-29.

29. Черенько М.П. Заболевание ендокринных желез // Киев “ Здоров’я” 1978.С.23-45.

30. Шкіря Н. Дещо про фтор і йод // Краєзнавство. Географія. Туризм. 2004.-№1, Київ, С. 10-14.

31. Шувалова І.М. Радіація: дози, ефект, ризик//Будьмо здорові. -1996- №1,С.12-14.