71. Поняття валюти та валютного курсу

Валюта – грошова одиниця , емітована урядом певної країни і що є законним платіжним засобом на території цієї країни. Деякі з національних валют внаслідок стабільності їх курсу і вільної конвертованості широко застосовуються в міжнародних розрахунках і в якості міжнародних резервних валют – валют, які формують резерви урядів і міжнародних організацій. Валютний курс – це вартість однієї валю- ти , виражена в певній кількості іншої валюти, тобто фактично її ціна. Існує два методи оцінки валютного курсу : пряме і непряме котирування. При прямому котируванні ціна одиниці іноземної валюти відображається через національну валюту, а при непрямому – навпаки. Валютний курс визначається в процесі взаємодії попиту і пропозиції на світових валютних ринках Паритет купівельної сили є різновидом валютного курсу. Це поняття базується на наступному припущенні : при відсутності транспортних витрат і митних бар‘єрів ціни на ідентичні товари приблизно однакові , якщо вимірювати їх в однієї валюті. Якщо ж співставити ціни на ці товари в різних валютах , то отримана рівність буде фактично вказувати співвідношення між цими двома валютами. Конвертованість валют – це можливість вільного обміну однієї валюти на іншу для всіх категорій економічних суб‘єктів. В міжнарод розрах використовуються в глобальному масштабі лише вільноконвер- товані валюти. Види конвертованості : - К. за поточними операціями (відсутність обмежень на платежі і трансферти за поточними міжнародними операціями) - К. за капітальними операціями (відсутність обмежень на платежі і трансферти за операціями з руху капіталу – прямі та портфельні інвестиції, міжнародний кредит тощо) Повна або вільна К. (відсутність будь-яких обмежень на платежі і трансферти за усіма видами операцій)

73. Валютні операції та їх види

Валютні операції є конкретною формою прояву валютних відносин у народногосподарській практиці. Валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності (за винятком операцій, що здійснюються між резидентами в національній валюті); це операції, пов’язані з використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; це операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням та пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Як правило, виділяють: поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансовиї кредитів на строк не більше 180 днів, переказування процентів, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо) і валютні операції, пов’язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інв., придбання цінних паперів, надання і отримання фін. кредитів на строк понад 180 днів тощо). У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банк. діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти. ОСНОВНІ ВАЛ ОПЕР-Ї операції з негайною поставкою (спот) при купівлі вал повинна бути поставлена терміново (протягом 2 робоч днів) термінові операції (операції форвард) – операції про купівлю чи продаж фіксованої к-ті вал на певну дату в майбутньому по раніше обговореному (терміновому) вал курсу Вал опціон – це право на купівлю-продаж інозем-ї вал в межах визначеного часу в майбутньому за фіксованою ціною, яку наз ціною використання опціону власником. Вал фьючерс – це угода про купівлю або продаж конкретної к-ті певної іноз вал за встановленою ціною у визнач час. Операція SWАP Вал орбітраж – операція, що поєднує купівлю або продаж валюти з наступною контругодою для отримання прибутку на різниці курсу. Виділяють: -просторовий арбітраж (курсова різ-ця на різних вал ринках); -терміновий арбітраж (курсова різ-ця за певний період); -простий а-ж (з двома вал) -складний а-ж (з більш двох вал) -конверсійний а-ж , якщо для імпорту (напр) -спекулятивний (росто так) Як правило суч вал опер-ї є складним і композитивними, інтегративними, коли поєд-ся не тільки чисто вал віднос, але і кредитні, депозитні, страхові, фондові і т д. Сучасні вал опер-ї завдяки новітнім комунікац засобам вже не мають ні конкр місц проведення, ні конкретних органів рег-ня, ні часомих обмежень ( цей ринок пац цілодобово) Валютний кліринг- це угода між урядами двох або більше країн про обовьязковий взаємний залік вал і зобов-нь за певний пер-од

74. Валютні ринки – це офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж валют за ціною, що складається на базі попиту і пропозиції на них. ВР обслуговує міжнарод платіжний обіг шляхом надання можливості обміну валют на взаємовигідних умовах. Функції ВР: - забезпечення здійснення міжнародних розрахунків; - диверсифікація валютних резервів економічних субєктів і держав; - встановлення і регулювання валютних курсів; - отримання прибутку учасниками спекулятивних операцій. З інституційної точки зору ВР являють собою сукупність транснаціональних банків, бірж, ТНК тощо. Операції на ВР здійснюються безготівковим шляхом через уповноважені банки. Розрізняють світові, регіональні і місцеві ВР. До світових ринків належать Лондон, Нью-Йорк, Токіо,Цюріх та інш. На них проводяться операції з ключовими валютами, що широко використовуються в міжнародних розрахунках. На регіональних і місцевих ринках здійснюються операції з ключовими валютами і конвертованими валютами даного регіону, тобто регіональні ВР обслуговують рух фінансових ресурсів головним чином в межах регіону. До таких ВР належать Панама, Бахрейн і т.д. 102. Валютний ринок, його функції та структура. Валютний ринок – це система усталених економічних і організаційних відносин з операцій по купівлі продажу валют. Функції вал. ринку: забезпечення своєчасності міжнародних розрахунків; мінімізація та страхування валютних ризиків; регулювання валютних курсів; диверсифікація валютних резервів суб’єктів господарювання. За рвнями світові валютні ринки поділяються на: національний; міжнародний світовий. В свою чергу світовий поділяється : 1) за суб’єктами взаємодії: міжбанківський; клєнтський; біржовий; 2) за терміновістю операцій: поточний; терміновий; за режимом функціонування: вільний; обмежений.

76. Платіжний баланс: принципи складання та структура.

платіжного балансу – балансу угод, укладених протягом року між фізичними особами, підприємствами та урядовими організанізаціями однієї країни з відповідними установами інших країн. Платіжний баланс відображає зв*язок між усіма угодами, які певна країна отримує від інших країн, і всіма платежами,які вона(та її суб*єкти господарювання) здійснює іншим країнам. Він відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично інформує про економічні операції, що здійснюються між національною економікою та економіками інших країн. За формою складання ПБ визначається як статистичний звіт за певний період часу, в якому відображено всі економічні операції між резидентами певної країни та резидентами інших країн (нерезидентами). ПБ базується на принципах бухобліку: кожна економічна операція має подвійний запис – за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свідчить про те, що більшість економ. операцій є за суттю обміном економічними цінностями. Відповідно до Керівнничтва МВФ ПБ складається з двох великих розділів: 1) балансу поточних операцій (з товарами, послугами, доходами та поточні трансферти) 2) балансу руху капіталу та фінансових ресурсів (інвестиційна діяльність, операції з активами та зобов*язаннями). Всі операції, що враховуються в ПБ, поділяють на платежі, обміни, трансферти, міграцію, умовно-розрахункові операції, операції із зміни вартості, рекласифікацію претензій та зобов*язань.