5. Глобальні й регіональні проблеми сучасності та загальні проблеми мев.

В умовах кризи традиційного шляху індустріального розвитку людства та формування нової цівілації дедалі загострюються глобальні проблеми(ГП). Таку назву ці проблеми дістали. Тому що вони зачіпають інтереси всього людства і не можуть бути вирішними в межах окремих держав чи навіть регіонів.

ГП існували на всіх етапах розвитку людського суспільства; вони об”єктивні й не залежать від усвідомлення людством. Тому сьогодні має йтися не стільки про наявність ГП, скільки про їхнє загострення. Сил сприяв посиленню процесу інтернац., зростанню взаємозв”язків і взаємозалежностей між народами і націями. Через інтернац. сусп. життя , світовий ринок йшло формування людства як певного цілісного утворення , котре, попри різноманітність суспільного ладу, мови, культури, звичаїв і має певні спільні проблеми глобального характеру, вирішення яких вимагає зосередження зусиль усіх держав, їхніх економік.

Характерні риси ГП:

1. значні масштаби прояву

2. об”активна гострота, зменшення або ліквідація якої вимагає спільних дій усього світового співтовариства

3. комплексний характер(участь представників багатьох наук)

4. динамізм (завдяки спільним зусиллям держав проблема може навіть втратити статус глобальної

5. загальнолюдський зміст

Існує багато класифікацій ГП, але найбіль поширеною є така:

§ збереження і зміцнення миру(наявність ядерної, біологічної, хім. Зброї, тероризм, корупція)

§ гарантії умов суспільного прогресу(реалізація принципів мирного співіснування)

§ захист свободи особистості, її вибір(міжетнічні конфлікти та ін.)

§ фінансові, економічні, політичні потрясіння в наслідок глобалізації

§ збереження природних умов суспільного та індивідуального співіснування

7. Економічна система — це надзвичайно складна категорія, що мас розгалужену структуру, систему законів її функціонування і розвитку. Йдеться не про простий набір різних елементів, а про їхню ієрархічну побудову, де є основні системоутворюючі елементи, що визначають природу економічних систем, поєднання загальноекономічних і специфічних законів. Джерелом розвитку економічних систем, переходу однієї економічної системи у більш високу є суперечності, глибина і гострота яких визначають, чи може система бути удосконалена завдяки реформам і перейти на вищий ступінь розвитку, як ми це бачимо на прикладі еволюції економічної системи капіталізму, чи вона настільки неефективна, настільки зжила себе, що лише революційні методи, тобто ліквідація її, заміна новою системою забезпечать соціально-економічний прогрес, як ми це бачимо на прикладі нашої країни, коли йдеться про перехід від адміністративно-командної системи до ринкової економіки. Основні структурні елементи економічної системи. Основу економічної системи становить суспільний поділ праці. Це визначається тим, що спеціалізація підприємств на виробництві окремих продуктів і тим більше їхніх частин — вузлів, деталей — породжує сталі економічні зв'язки, перетворює народне господарство на єдине ціле. Через це економіка — не нагромадження фабрик, заводів, сільськогосподарських, торгових та інших закладів. Суспільний подія праці перетворює їх на невід'ємні частини суспільного виробництва. Сучасні продуктивні сили, що ґрунтуються на розвиненому суспільному поділі праці, є складною структурою взаємопов'язаних галузей і виробництв. І якщо вважати, що кожному етапу розвитку суспільства властиві і своєрідна техніка, і технологія виробництва, тобто технологічний спосіб виробництва, і своєрідне співвідношення між сферами та галузями народного господарства, то цілком зрозуміло, що все це знаходить узагальнений вияв у специфічній структурі суспільного виробництва.