67. Стан і проблеми іноземного інвестування в Україну

У подоланні гострої економічної кризи в Україні велика надія покладається на іноземні інвестиції. За опублікованими розрахун­ками [22] загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в еко­номіку України становить понад 40 млрд дол. США, зокрема для металургії — 7; машинобудування — 5,1; транспорту — 3,7; хімії і нафтохімії — 3,3 млрд дол. США. Така сума дала б змогу реконструювати пріоритетні галузі промисловості протягом 5 років. Але фактично обсяги іноземних інвестицій в економіку України є знач­но нижчими, ніж потреба в них. Так, загальний обсяг іноземних інвестицій в Україну на 1998 р. становив 747 млн дол. США, а в 1999 p. — 551 млн. дол. Найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, у разі здійснення яких весь ризик бере на себе інвестор.Зростанню іноземного інвестування в будь-яку країну сприяє нор­мальний інвестиційний клімат.

Інвестиційним кліматом називається ситуація в країні з погляду іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Цей клімат формується багатьма факторами (факторами ризику), які можна об'єднати в такі три основні групи:

*  соціально-політична ситуація та її перспективи;

*  економічна ситуація та її перспективи;

*  зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.

Для покращання інвестиційного клімату необхідні:

•    зрівнювання у правах інофірм і національних підприємств, розширення податкових пільг тощо;

•    створення та ефективне використання вільних економічних зон, сприяння інвестиціям у провідні галузі промисловості;

•    розвиток системи страхування інофірм;

•    визначення пріоритетів інвестування;

•    підтримка і заохочення з боку держави фірм та підприємств, котрі сприяють інвестиціям в українську економіку;

•   розширення міжнародної співпраці в галузі сприяння капітало­ вкладенням та гарантування інвестицій;

•   активна роль держави в запобіганні та компенсації можли­ вих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних про­ ектів в Україні; •   створення умов для активізації вітчизняного бізнесу;•   поглиблення ринкових реформ;

•   удосконалення чинного законодавства в галузі зовнішньоеко­ номічної діяльності та забезпечення контролю з боку держави за його дотриманням.

68. Сутність і структура світової валютної системи

Світова валютна система — це закріплена міжурядовими угодами форма організації валютних відносин. Основними її зав­даннями є сприяння міжнародному валютному співробітництву та зростання міжнародної торгівлі, стабілізація валютно-обмінних операцій, створення системи багатосторонніх розрахунків та усу­нення валютних перешкод у міжнародній торгівлі.

Структуру світової валютної системи складають:

—  міжнародні засоби обігу та платежу (золото, національні ва­ люти, міжнародні або композитивні гроші тощо);

—  міжнародна валютна ліквідність — це спроможність пере­ міщення валютних ресурсів, що забезпечують гарантію вчасної опла­ ти зобов'язань у міжнародній сфері;

—  узаконений режим валютних курсів і раритетів (валютний паритет — це законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу);

—  уніфіковані форми і правила міжнародних розрахунків;

—  умови конвертованості валют;

—  валютні ринки;

—  міжнародні валютно-фінансові організації.

З часу формування (друга половина XIX ст.) світова валютна система видозмінювалась. Зміна валютної системи базується на тому, який актив визнається резервним, тобто за допомогою якого акти­ву можна регулювати дисбаланси в міжнародних розрахунках.