- •1/Етапи еволюції світового ринку та міжнародної економіки
- •2. Суть, матеріальний зміст і структура міжнародної економіки.
- •4. Рівні та форми міжнародних економічних відносин.
- •5. Глобальні й регіональні проблеми сучасності та загальні проблеми мев.
- •8. Системні ознаки міжнародної економіки.
- •9. Умови та тенденції розвитку сучасних міжнародних економічних відносин.
- •10. Суть і фактори розвитку мпп.
- •11. Основні тенденції мпп.
- •12.Форми й напрями розвитку мпп.
- •13.Показники розвитку мпп
- •14/Проблеми участі України в мпп
- •17. Світове господарство як сукупність національних господарств та єдиний національний простір.
- •18. Структура світового господарства.
- •19. Основні історичні етапи становлення світового ринку.
- •20. Світовий ринок та основні його складові.
- •22. Основні підсистеми структури єдиного світогосподарського простору.
- •23. Особливості сучасного етапу розвитку світового господарства.
- •24.Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу та їх типологія.
- •27. Економічна основа, , види та форми мт
- •29. Класичні теорії міжнародної торгівлі.
- •36.Етапи мт
- •30. Сучасні теорії міжнародної торгівлі та їх місце в системі міжнародного бізнесу.
- •32. Специфічні риси міжнародної торгівлі
- •34. Протекціонізм та його види.
- •35. Політика вільної торгівлі
- •37. Міжнародні ярмарки й виставки.
- •38. Міжнародні аукціони.
- •41. Цілі державного регулювання міжнародної торгівлі
- •39.Особливості біржової торгівлі.
- •42. Митно-тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
- •43. Нетарифні інструменти регулювання зовнішньої торгівлі
- •44. Міжнародні інститути регулювання міжнародної торгівлі
- •47. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
- •48. Квотування зовнішньоекономічних операцій
- •49. Приховані методи регулювання зт
- •50. Фінансові методи регулювання мт.
- •51. Правові методи регулювання міжнародної торгівлі
- •54. Основи й особливості ціноутворення на світовому ринку
- •55. Фактори ціноутворення та основні типи ринків.
- •56. Суть і форми міжнародного руху капіталу.
- •57. Причини та наслідки міжнародного руху капіталу
- •72. Валютне котирування та його види
- •59. Роль прямих іноземних інвестицій у розвитку економіки
- •60. Суть та значення портфельних інвестицій.
- •61. Суб’єкти та принципи міжнародного кредиту
- •62. Основні форми міжнародного кредиту
- •63. Світовий ринок позичкового капіталу.
- •64. Основні фінансові центри
- •65. Особливості сучасного міжнародного руху капіталу
- •66. Прямі іноземні інвестиції та транснаціональні корпорації.
- •67. Стан і проблеми іноземного інвестування в Україну
- •68. Сутність і структура світової валютної системи
- •69. Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •70. Еволюція міжнародних валютно-фінансових відносин.
- •71. Поняття валюти та валютного курсу
- •73. Валютні операції та їх види
- •75. Міжнародні валютно-фінансові інститути
- •80.Міжнародне ліцензування.
- •78. Поняття міжнародної передачі технологій
- •81. Міжнародний інжиніринг
- •83. Суть процесу міжнародної міграції робочої сили
- •84. Види міграції.
- •85. Основні центри міграції робочої сили.
- •86. Основні причини та соціально-економічні наслідки міжнародної міграції робочої сили.
- •87. Регулювання міграційних процесів на державному та міжнародному рівнях
- •89. Етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили
- •90. Основні соціально-економічні наслідки міжнародної міграції робочої сили для країн-донорів.
- •91. Основні соціально-економічні наслідки міжнародної міграції робочої сили для країн-реципієнтів
- •94.Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості
- •92. Суть і передумови міжнародної економічної інтеграції
- •93. Цілі міжнародної економічної інтеграції.
- •95. Утворення та розвиток європейської економічної інтеграції
- •96. Північно-американська угода про вільну торгівлю (nafta).
- •97. Економічні наслідки інтеграції країн.
- •98. Особливості розвитку інтеграційних процесів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
63. Світовий ринок позичкового капіталу.
Світовий ринок капіталів (у широкому розумінні цього слова) — це сукупність міжнародних економічних відносин, які складаються у зв’язку з рухом грошей і грошового капіталу між різними країнами.
На цьому ринку держава, або її суб’єкти господарювання можуть отримати позики від іноземних кредиторів. Названий ринок не виникає раптово, а поступово формується на основі розвитку кредитних операцій між окремими країнами. Вже у XVIII ст. позики в іноземців роблять окремі держави, а інколи й безпосередньо суб’єкти господарювання. Проте в ті часи такі операції були поодинокими й нерегулярними, і тільки в кінці ХІХ — на початку ХХ століття такі позики набувають регулярності й значних масштабів.
Подальший розвиток ринкових відносин, поступова інтернаціоналізація господарської діяльності привели до значного поширення угод про надання позики державі, або її резидентам з боку іноземних кредиторів. Як правило, такі операції здійснювались на території країн, суб’єкти яких давали позику. Ці операції і привели до виникнення міжнародного ринку позичкових капіталів. Спочатку він не мав певного міжнародного центру і формувався як сукупність національних ринків, на яких здійснюються операції позики в іноземних кредиторів, але такі національні ринки були ще слабо пов’язані між собою.
Ті національні ринки позичкового капіталу, що характеризувались найбільшими обсягами позичкових операцій поступово перетворюються в міжнародні ринки. Центри таких операцій — Лондон, Париж, Нью-Йорк — стають найбільшими світовими фінансовими центрами і перетворюються в перші організаційні центри світового ринку позичкових капіталів.
У сучасних умовах світовий ринок позичкових капіталів характеризується, з одного боку, подальшою інтеграцією національних ринків у єдину систему світового ринку, а з другого — уніфікацією кредитних механізмів національних ринків відповідно до механізму функціонування світового ринку позичкових капіталів.
Значення світового ринку позичкового капіталу постійно зростає. Це пов’язано з тим, що в процесі розвитку тієї чи іншої країни виникає потреба у фінансових ресурсах, яку не завжди можна задовольнити за рахунок національних джерел. У цьому випадку країна може скористатись тими можливостями, які надає світовий ринок капіталів.
64. Основні фінансові центри
Ринок цінних паперів Нью-Йорка, як і загальний фондовий ринок США, привабливий для інвесторів усього світу відсутністю оподаткування для нерезидентів США. Там, де резидент заплатить 35 %, нерезидент не заплатить нічого. Найбільш суттєвою характеристикою фондового ринку є налагоджуваний механізм регулюючого законодавства. Він найефективніший та найжорсткіший у світі. Інвестиційні компанії, фонди постійно контролюються з боку організацій, які видають ліцензії. Ринок золота значної ролі не відіграє.
Лондон — це фінансовий центр Європи. Він є найбільшим у світі національним фінансовим центром з однаково добре розвиненими ринками короткострокових кредитів і довготермінових позик, потужною біржею, високо поставленим страхуванням і фрахтовою справою та ін.
Для Лондона характерне домінування власне міжнародних складових над національними. Основою його фінансової могутності є не національний, а міжнародний валютний ринок і ринок позичкових капіталів. Однією з особливостей вважається здатність банків, бірж, вексельних маклерів швидко реагувати на будь-яку нову ситуацію і фінансові інновації. Лондон як світовий фінансовий центр виділяють чотири ринки: золота, валют, коротко- і середньострокового кредитування, страхування.
Токіо є великим міжнародним валютним ринком завдяки великому щоденному обороту іноземної валюти, особливо в угодах єна/долар.
Токійська фондова біржа — одна з найбільших бірж світу, але як торговий майданчик поступово втрачає популярність. Загальна кількість зареєстрованих на ній компаній не змінюється вже десятиліття. Іноземні інвестори вважають, що правила лістингу на біржі занадто жорсткі і дотримання правил публікації обходяться дорого. Взагалі біржа виконує функції котирування цінних паперів.
На Токійському фінансовому центрі оперують уповноважені японські банки (валютні банки) та іноземні банки, які займаються кредитуванням промисловості та торгівлі в єнах та іноземній валюті, наданням кредитів закордонним японським підприємствам через свої материнські банки, обліком експортних векселів тощо.
Фінансові центри працюють цілодобово, керуючи рухом міжнародних фінансових потоків. Ефективність міжнародних валютно- кредитних і розрахункових операцій забезпечує Світова міжбанківська фінансова телекомунікаційна мережа, яка не визнає національних кордонів (СВІФТ). Основне її завдання полягає в передаванні будь-якої банківської й фінансової інформації на базі засобів обчислювальної техніки. Звичайні повідомлення передаються протягом 10 хвилин, термінові — 1 хвилини.