60. Суть та значення портфельних інвестицій.

Портфельні інвестиції (ПІ) — це вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не надає інвесторові реального кон­тролю над об'єктом інвестування і метою якого є виключно отримання доходу у формі дивідендів чи відсотків.

Об'єкти портфельного інвестування

Боргові цінні па­пери — цінні па­пери, що оберта­ються на ринку та засвідчують відно­сини позики між власником доку­мента та емітентом (особою, яка випу­стила цей доку­мент)

Облігації — цінні папери з граничним терміном погашення, що надають право власникові отриму­вати фіксований доход від їх номінальної вартості Прості векселі — письмові боргові зобов'язання, що надають беззаперечне право їх власникові по закінченні терміну зобов'язання вимагати від бор­жника сплати визначеної на векселі суми

Боргові розписки (ноти) — короткострокові грошові інструменти (3—6 місяців), що випуска­ються позичальником на своє ім'я за домовленістю з банком, який гарантує їх розміщення на ринку, придбання нереалізованих, пролонгацію кредиту та надання резервних коштів.

Інструменти грошового ринку — грошові доку­менти, що надають їх утримувачу безумовне пра­во на гарантований грошовий доход на певну дату (казначейські векселі, депозитні сертифікати, бан­ківські акцепти)

Фінансові деривативи — похідні (вторинні) гро- шові інструменти, що засвідчують право їх влас- ника на купівлю або продаж первинних цінних паперів (опціони, ф'ючерси, варанти, свопи)       

 

Міжнародні операції з цінними паперами — це надзвичай­но складний вид діяльності. Тому, як правило, вихід на міжна­родний фондовий ринок можуть здійснити тільки великі ком­панії та організації, а також уряди країн з розвинутою інфрас­труктурою національного внутрішнього ринку цінних паперів. Частка приватних учасників портфельної інвестиційної діяль­ності вкрай мала.

Порівняно з прямими інвестиціями портфельні мають ряд позитивних особливостей, серед яких найважливіші:

а)         вища ліквідність — спроможність досить швидко та без значних фінансових втрат перетворитися на готівкові гроші;

б)         порівняно легка керованість (мобільність), зумовлена як швидкістю їх реалізаційної спроможності, так і простотою процедури купівлі-продажу.

61. Суб’єкти та принципи міжнародного кредиту

іжнародний кредит — це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення.

Джерелами міжнародного кредиту є:

• тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі;

• грошові накопичення держави, мобілізовані банком;

• грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком.

Міжнародні кредитні відносини ґрунтуються на певній методологічній основі. Одним із її елементів є принципи, яких мають дотримуватися у процесі практичного виконання будь-якої операції на міжнародному ринку банківських кредитів і які знайшли своє відображення у міжнародному кредитному законодавстві.

Основні принципи міжнародного кредиту такі:

• повернення — відображає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником. Якщо отримані кошти не повертаються, то має

місце безповоротне передання грошового капіталу, тобто фінансування;

• строковість — передбачає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в чітко визначений строк, зафіксований у кредитній угоді;

• платність — означає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, а й про плати права їх використання;

• забезпеченість — передбачає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора у разі порушення позичальником узятих на себе зобов'язань і відображається у таких формах кредитування, як позики під заставу чи під фінансові гарантії;

• цільовий характер — притаманний більшості кредитів і відображає необхідність цільового використання коштів, які отримані від кредитора.

Суб'єктами міжнародного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни, кредиторами і позичальниками — представники різних країн. Залежно від суб'єктів міжнародних кредитних відносин виділяють: кредит між підприємствами (фірмами) різних країн; банківський кредит у міжнародній торгівлі; міждержавні (урядові) кредити; кредити міжнародних і валютно-фінансових організацій.