32. Специфічні риси міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля як особлива сфера міжнародної економікимає ряд специфічних рис, які відрізняють її від внутрішньонаціональ-ної торгівлі: урядове регулювання міжнародної торгівлі; самостійнанаціональна економічна політика; соціально-культурні відмінностікраїн; фінансові та комерційні ризики .

Постанови уряду, закони можуть впливати на конкурентоспро-можність відчизняних компаній на міжнародному ринку через збіль-шення обсягу їхніх витрат. Так, уряд країни може зобов'язати своїпромислові компанії виплачувати робітникам пакет різних грошовихдопомог, що відображатиметься на собівартості продукції та знижу-ватиме можливості компанії в сфері цінової конкуренції на зовніш-ньому ринку.

Самостійна національна економічна політика. Національна еко-номічна політика може дозволити вільний потік товарів і послуг міжкраїнами, регулювати чи заборонити його (так, обмеження торгівліможуть набувати форми «добровільного» обмеження експорту, бой-котування товарів країни, відмови від преференційних тарифів та ви-давання нових кредитів, обмеження доступу до високотехнологічнихтоварів). Усе це істотно впливає на міжнародну торгівлю.

Щоб підтримати збалансованість міжнародних платежів, країнаповинна пов'язувати свою економіку зі світовою економікою, тобтопроводити політику, яка забезпечувала б конкурентоспроможністьцін і витрат порівняно з іншими країнами і не допускала розбіжнос-тей між внутрішнім законодавством і міжнародним регулюванням,що могло б призвести до конфліктної ситуації у сфері зовнішньоїторгівлі.

Соціально-культурні відмінності країн. Країни, які беруть участьу міжнародній торгівлі, відрізняються одна від одної звичаями, мо-вою, пріоритетами, культурою. І хоча такі відмінності не впливаютьістотно на міжнародну торгівлю, вони ускладнюють відносини міжурядами і вводять багато нових елементів у діяльність міжнароднихпідприємств. Недостатнє знання звичаїв, законів країни експортерачи імпортера призводить до невизначеності і недовіри між продавцемі покупцем.

34. Протекціонізм та його види.

Протекціонізм - політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень: імпортних та експортних мит, субсидій та інших заходів. З одного боку, така політика сприяє розвитку національного виробництва.

В економічній теорії протекціоністська доктрина є протилежною доктрині вільної торгівлі - фритредерству, суперечка між цими двома доктринами триває з часів Адама Сміта. Прихильники протекціонізму критикують доктрину вільної торгівлі з позицій зростання національного виробництва, зайнятості населення та покращення демографічних показників. Опоненти протекціонізму критикують його з позицій свободи підприємництва та захисту прав споживачів.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

•    селективний — скерований проти окремих країн або окре­ мих видів товарів;

•    галузевий — скерований на захист окремих галузей, найчас­ тіше сільського господарства;

•    колективний — проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

•    прихований — здійснюється методами внутрішньої економіч­ ної політики.

Стосовно того, що і для якої країни краще — політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протек­ціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовую­чи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.