1/Етапи еволюції світового ринку та міжнародної економіки

1. Еволюція міжнародної економіки як науки.

1)Стародавній світ та середньовіччя - Домінування натурального господарства та традиційного суспільства. Відбувається формування внутрішнього ринку як форми господарського спілкування, за якою виробник самостійнопродає товари усередині країни.

2) Новий час.XVI—XVIII ст. Мануфактурне виробництво. Епоха первісного накопичення капіталу. Формування національного та міжнародного ринків, які є відповідно внутрішнім ринком, частина якого орієнтується на іноземних покупців, та частиною національних ринків, що безпосередньо пов’язана із закордонними ринками.

3) XIX — початок XX ст. Промисловий переворот. Розвивається крупне машинне виробництво. Завершення формування світового ринку як сфери стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на між міжнародному поділі факторів виробництва. Початок формування світової економіки (світове господарство) як сукупності національних економік (господарств) і зв’язків між ними.

4) Новітній час. Початок XX ст. — рубіж 80-90-роківXX ст. Співіснування, взаємодія та змагання двох типів світового господарства: капіталістичного і соціалістичного. Завершення формування світової економіки та поділ суб’єктів світової економіки на розвинені країни, країни, що розвиваються, та соціалістичні країни.

5) Другаполовина XX ст.—початок ХХІ ст.. Науково-технічна революція (НТР), розвиток процесу глобалізації, розпад системи соціалізму. Початок постіндустріальної епохи. Остаточне формування міжнародної економіки як складної системи взаємопов’язаних національних економік, між - та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

2. Суть, матеріальний зміст і структура міжнародної економіки.

Міжнародна економіка — це складна система взаємопов’язаних національних економік, між — та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

Головні ознаки міжнародної економіки:

1. Розвинуті сфери міжнародної торгівлі та міжнародного руху факторів виробництва. Темпи зростання обсягів міжнародної торгівлі та капіталізації світового фінансового ринку перевищують темпи зростання світового ВВП.

2. Швидкий розвиток міжнародного виробництва, в першу чергу в межах ТНК

3. Розширення самостійної міжнародної валютно-фінансової сфери, яка не пов’язана з обслуговуванням міжнародного руху товарів і факторів виробництва.

4. Розгалужена система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і наддержавних, а також громадянських утворень і механізмів регулювання економіки

5. Домінування принципів відкритої економіки в економічній політиці держав.

Функціонально міжнародна економіка поділяється на міжнародну мікроекономіку та міжнародну макроекономіку.

Міжнародна мікроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва та ринкові характеристики — попит, пропозицію, ціну тощо.

Міжнародна макроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства загалом.

За рівнем розвитку національної економіки універсальним є поділ країн на розвинуті країни або промислово розвинуті країни, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються .

Базові поняття:

-Міжнар поділ праці

- світовий ринок

- світове господарство

За формою ек. Відносин :

1)міжнар торгівля товарами та постугами

2 ) між нар рух капіталу

3) між нар торгівля фінансовими інструментами.

3. Система міжнародних економічних відносин. Суб’єкти міжнародних економічних відносин.

Міжнаро́дні економі́чні відно́сини — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг таідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів. Суб’єкти МЕВ-це учасники Міжнародні економічні явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічні інтересів.

Класифікувати суб’єктів МЕВ можна по-різному. Напр., можна їх поділяти за критерієм рівнів. Суб’єкти мікрорівня -це підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі особи. На метарівні діють регіони, галузі економіки, котрі займаються ЗЕД. Для макрорівня характерні зв’язки між державами, між групами держав, між державами та Міжнародні організаціями.

Ділять суб’єктів на фізичних і юридичних особи.

Фізичних особи-це право- і дієспроможні особи, які у Міжнародні відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені й не представляють ніяких фірм.

Юридичних особи-це організації, фірми, корпорації, які займаються ЗЕД й відповідають наступним ознакам, що установлюються законодавством відповідної країни:

- постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть мінятися;

- наявність власного майна, відособленого від його учасників;

- право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об’єктами власності;

- право від свого імені бути позивачем у суді й арбітражі;

- самостійна майнова відповідальність.

Юридичних особи поділяються на юридичних особи публічного права та юридичних особи приватного права.

Суб’єктами публічного права вважаються такі особи:

держава як скарбниця, як верховна влада;

підрозділи державного апарату й державних-територіальних об’єднань; суспільно-політичне угрупування й організації державного значення.

Суб’єктів визначають ще за критеріями способів привласнення й відповідальності. Виділяють юридичних осіб приватного права:

товариства з необмеженою відповідальністю;

товариства з обмеженою відповідальністю;

АО;

командитні товариства;

одноосібні підприємства.

Суб’єктами МЕВ виступають різні об’єднання: фізичних осіб; юридичних осіб; фізичних і юридичних осіб.

Особливою є участь у МЕВ такого їх суб’єкта як держава. Держава-це суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю по відношенню до інших держав.

Як суб’єкт МЕВ держава виконує подвійну функцію:

         1) вона через уповноважені органи може бути безпосереднім учасником міжнародні операцій;

         2) через нормативно-законодавче регулювання, розвиток інфраструктури держава може сприяти (або заважати) міжнародні д-сті інш. суб’єктів.

Міжнародні організації беруть участь в МЕВ в залежності від їх цілей, завдань тощо. МО поділяються:

 за юридичних природою: міжурядові, позаурядові;

 за складом учасників: універсальні, регіональні;

 за масштабом діяльності: загального характеру, спец. компетенції;

 за характером діяльності: оперативно діючі, координуючі, консультативні;

 за терміном діяльності: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.

Головними суб’єктами МЕВ на сьогодні є міжнародні підприємства або корпорації, серед яких виділяють багатонаціональні та ТН корпорації.