99. Проблема формування оптимальної територіальної моделі Європейського Союзу.

Оприлюднена в 2008 р. Європейською Комісією Зелена книга щодо територіального згуртування започаткувала процес широкого обговорення та консультування, який продовжується й понині шляхом регулярних зустрічей експертів з усієї Європи. Очікується, що політика згуртування поліпшить терит.-е наближення у майбутньому шляхом:

– сприяння функціональному підходу до комплексного розвитку територій;

– стимулювання місцевої та рег. політик за допомогою міжсекторальної координації публічної політики та багаторівневого врядування від місцевого до європейського рівнів;

– заохочення співробітництва між територ. з метою зміцнення європейської інтеграції;

– поліпшення обізнаності територій у питаннях управління їх розвитком.

В Зеленій книзі виділені три типи регіонів з особливими геогр. рисами, які у ряді випадків стикаються із проблемами розвитку:

– гірські регіони, які часто є прикордонними, і в яких більш ніж третина населення живе в сільській місцевості;

– острівні регіони, які у багатьох випадках є гірськими, більше половини населення яких також живуть у прикордонному регіоні;

– 18 малонаселених регіонів (всього 2,6 млн. чоловік), з яких всі є сільськими, і майже всі прикордонними.

Територіальне згуртування стане невід’ємною частиною політики згуртування ЄС з 2013 р.

100. Сутність та структура Копенгагенських критеріїв членства в єс.

Критерії, яким мають відповідати країни-кандидати на вступ до Європейського Союзу (Копенгагенські критерії), були схвалені на засіданні Європейської Ради у Копенгагені у червні 1993 р. і включають в себе: І) Політичні критерії: стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин; 2) Економічні критерії: наявність дієвої ринкової економіки і здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС; 3) Інші критерії: здатність узяти на себе зобов’язання, що випливають з членства в ЄС, включаючи суворе дотримання цілей політичного, економічного, валютного союзу (інші критерії).

Згідно з рішенням Європейської Ради у Люксембурзі в 1997 р., ЄК було запропоновано подавати щорічні звіти про досягнутий прогрес країн-кандидатів у процесі приєднання з відповідними висновками. У них Комісія аналізує відповідність реформ, що проводяться у країнах-кандидатах з 1997 р., Копенгагенським критеріям. При цьому ЄК бере до уваги лише вжиті заходи, а не ті, що готуються. Це є універсальним методом, який дає можливість на основі об’єктивного підходу порівняти й оцінити реальний прогрес країн на шляху вступу до ЄС.

101. Позиції України в європейській економіці.

За останні роки відбувалися певні позитивні зрушення в аспекті присутності У на ринку ЄС. Так, протягом 2006–2010 рр. зовнішня торгівля товарами і послугами України та ЄС зросла в 1,9 рази. Проте частка У в ЗТО ЄС всього 1% (хоч і в 2 рази більше за 2005).

Швидко зростала й частка країн – членів ЄС у зовнішній торгівлі У. Упродовж 2000−2004 рр. вона збільшилася з 13 до 24 %, а з урахуванням 10 країн, які стали членами ЄС у травні 2004 р., – до 35,8 %. Уже сьогодні ринок ЄС – другий за значенням після СНД.

Аналіз товарної структури торгівлі У та країн ЄС свідчить про її моноспрямованість. У 2010 на чорні метали та вироби з них, мінеральні продукти, продукцію с/г та харч. пром., продукцію легкої пром. припадало понад 70 % загального обсягу експорту України до країн ЄС, частка високотехнологічного експорту становила 10,3 %.

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту послуг до країн ЄС у 2006–2010 рр. мали транспортні послуги, а імпорту – різні ділові, професійні та технічні (21,5 %), транспорті (20,7 %), державні (17,3 %) та фінансові (10,2 %) послуги.

ЄС є найкрупнішим іноземним інвестором в Україні. Прямі інвестиції країн-членів Європейського Союзу в українську економіку становили 46,5 мільярда доларів за даними 2010 року (76.9% загального обсягу ПІІ в Україні). Більшість інвестицій у фінансовому секторі вкладається в ринок нерухомості, сферу консультування, торгівлю та будівництво. Частка інвестицій в У від загального обсягу ПІІ ЄС становить 3%. В той же час ПІІ з У в ЄС становлять 0,3% від сукупного обсягу.

102. Зовнішньоекономічні зв’язки України з ЄС.

Україна - це держава, яка є пріоритетним партнером ЄС у рамках Європейської політики сусідства (ЄПС) та Східного партнерства. У березні 2007 року почалися перемовини щодо нової Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Вони завершились у грудні 2011. Нова Угода передбачає політичну асоціацію та економічну інтеграцію України з ЄС. 

З року в рік стабільно зростає зовнішньоторговельний оборот між Україною та Європейським Союзом та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні Україна посідає 31 місце серед торговельних партнерів Європейського Союзу по імпорту та входить до 20-ки основних торговельних партнерів Євросоюзу по експорту. У товарній структурі торгівлі Україна – ЄС зберігаються тенденції експорту продукції переважно з низькою часткою доданої вартості (чорні метали та вироби з них, мінеральні продукти, сільськогосподарська продукція) та імпорту високотехнологічної та промислової продукції (механічне обладнання та  машини, транспортні засоби та шляхове обладнання, хімічна продукція). Станом на 2011 рік обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) з ЄС до України збільшився порівняно з 2009 роком у 3,7 разів та склав 13,8 млрд. євро. Нарощування від’ємного для України сальдо торгівлі з ЄС також загострило важливість вирішення комплексу питань, пов’язаних з доступом української продукції до ринків Європейського Союзу. Поряд з диверсифікацією експорту через отримання можливості поставок продукції тваринного походження, промислової та машинобудівної продукції з більшою часткою доданої вартості, на порядку денному також залишаються існуючи обмеження через запровадження ЄС антидемпінгових заходів.

103.Основні напрямки розвитку інвестиційного співробітництва України з ЄС.

Безсумнівно, ЄС є найкрупнішим іноземним інвестором в Україні. Прямі інвестиції країн-членів Європейського Союзу в українську економіку становили 46,5 мільярда доларів за даними 2011 року (76.9% загального обсягу іноземних прямих інвестицій (ІПІ) в Україні) у порівнянні з 40,16 мільярда доларів за даними 2010 року (71,3% загального обсягу ІПІ в Україні), у той час як ІПІ України в ЄС складали 6,5 мільярдів доларів (або 95% загального обсягу ІПІ від України). Основним інвестором з країн ЄС в Україну є Кіпр, що свідчить про недосконалість фіскальної та податкової системи нашої держави, адже Кіпр є відомою офшорною зоною. Більшість інвестицій у фінансовому секторі вкладається в ринок нерухомості, сферу консультування, торгівлю та будівництво. Основними перешкодами для іноземних інвестицій в Україну є: нестабільне й непередбачуване законодавство, незадовільна система судових органів (неправомочне використання судів), порушення у реалізації законодавчих актів, затримки і відсутність прозорості стосовно відшкодування ПДВ, корупція, недостатній захист прав інтелектуальної власності, важкі процедури на кордонах.

В Індикативній програмі на 2011-2013 роки зазначено, що другою пріоритетною сферою є створення ЗВТ. Це означає, що інвестиції в Україну будуть збільшуватися. Також, в цій програмі зазначена перша пріоритетна сфера – «Правосуддя, свобода та безпека». Це означа - більш ефективний і підзвітний процес прийняття рішень органами влади, забезпечення поваги прав людини, зменшення рівня корупції, яке призведе до покращення інвестиційного і ділового клімату в Україні.