7. Теорія міждержавно-правового регулювання

Провідна роль в інтеграційних процесах – у національних урядів. Проти посилення ролі наднаціональних інституцій. “Євроскептики” наголошують, що визначну роль в інтеграційному процесі відіграє Рада Європи, Рада міністрів ЄС та широка мережа допоміжних комітетів міждержавного співробітництва. Будь-яке просування на шляху поглиблення інтеграції відбувається лише тоді, коли співпадають інтереси країн-членів. Е.Моравчік: прихід до влади ринково-орієнтованих урядів і подальше узгодження національних інтересів стало головною передумовою реалізації програми Спільного Європейського ринку. Серцем процесу вироблення політик ЄС є міждержавні переговори, а наднаціональні органи мають вплив лише у ситуації, коли у них є сильні союзники серед країн-членів. Отже, позиції наднаціональних інститутів самих по собі є слабкими і залежать від мінливих національних інтересів.

8. Теорія «Європи регіонів»

М, Кітінг, Дж. Логлін, Р. Хадсон. Створення гомогенного європейського економічного простору, в якому вдасться зменшити соціально-економічні диспропорції за рахунок посиленого впливу наднаціональних європейських структур. Розроблено принципи: 1) субсидіарність (делегування в регіон тієї суми повноважень, які він може ефективно виконувати), 2) компліментарність (структурні фонди ЄС підтримують проект, якщо в регіоні вкладається частина коштів 25-75 %), 3) програмованість, визначення депресивності тощо. Після створення економічного та політичного союзів країн-учасниць має розвиватися процес регіональної європейської єдності - «Європа Регіонів». Роль нац. урядів поступово зменшиться. Ключовими акторами при цьому стануть місцеві органи влади та наднаціональні інститути ЄС). Передбачає такі етапи інтеграції : зона преф. торгівлі, ЗВТ, спільний ринок, митний союз, економічний союз, політичний союз, регіональна єдність.

9) Концепції гнучкої інтеграції в єс

Різношвидкісна: країни ЄС йдуть єдиним шляхом інтеграції, проте з різною швидкістю поглиблення інтеграції. Вибіркова (гнучка-Європа): країни ЄС можуть вибрати будь-який інтеграційний проект на власний розсуд із переліку існуючих. “Концентричні кола”: країни розміщуються у різних колах інтеграції, залежно від рівня інтеграції, який вони здатні чи бажають досягти. “Ключові (піонерні) групи”: країни, які сильніше за інших прагнуть і здатні поглиблювати інтеграцію беруть участь у проектах поглибленої інтеграції, подаючи приклад для інших.

10) Концепція «концентричних кіл»

Автор: Е. Балладюр, 1994 р.: країни розміщуються у різних колах інтеграції, залежно від рівня інтеграції, який вони здатні чи бажають досягти. «Ядро» інтегр. процесу - коло коло «комунітарного права», що відповідало б у географічному плані ЄС, визначеному Маастрихтськими угодами. Друге коло – країн Європейської економічної зони. Третє коло – країни-кандидати на вступ. Передбачено також утворити ширше коло за участю всіх інших європейських країн, у тому числі, прибалтійських та країн СНД.

Формування більш вузьких та гнучких кіл, які б дозволяли розвивати поглиблене співробітництво між невеликою кількістю країн: утворення монетарного кола (7-8 країн), військового кола, індустріального, соціального тощо. Такі вузькоспеціалізовані інтеграційні кола мали б об'єднувати лише ті держави, чиї інтереси та можливості відповідали б тому чи іншому напрямку інтеграційного співробітництва. Водночас, ці кола мали б носити відкритий характер, дозволяючи брати у них участь усім державам, що мають до цього бажання та можливості. Критика: може призвести до дезінтеграційних процесів у ЄС, зростанню неоднорідності держав-членів та загрози його поділу на окремі угрупування з інтересів.