4.Етапи розширення Євросоюзу за п.Савоною та ж.Карло

"Вибухоподібне" розширення ЄС, яке пророкувалося провідними фахівцями Інституту стратегічних досліджень у Мілані (Італія) Паолою Савоною та Жаном Карло ще у 1995 році, здійснилося у 2004 році, коли ЄС упродовж одного дня – першого травня, суттєво збільшив свої кордони вийшовши на перше місце серед глобальних конкурентів США та Японії за площею, чисельністю населення та ВВП, проте значно знизивши відносний показник цього макроекономічного індикатора з $22000 (ПКС, 2003) до $19900 (ПКС, травень 2004-го року, експертні дані). Турбокапіталізм, як називають його вище названі автори, упродовж ХХІ ст. значно посилить динаміку руху капіталу, а відтак розвиватиметься у двох напрямках: розширення геоекономічного простору та надбудова нових поверхів інтеграції. Підтвердженням першої тези могла б слугувати цитата із спільного твору вище згаданих італійців: "Після виснаження ресурсів дешевої робочої сили Східної Європи завдяки її інтеграції до європейського економічного простору, а також зростанню її добробуту, а відтак і заробітної плати трудящих, Європа буде вимушена звернутися до країн півдня Середземного моря."

В іншому місці книги автори чітко прогнозують: для того щоб зберегти відносно сталі темпи економічного зростання Європейський Союз у 2020 році має вийти на українсько-російський кордон.

5.Федералістська теорія європейської інтеграції

Федералізм (мета інтеграції в ЄС - створення повноцінної федеративної держави зі своїм урядом, парламентом та іншими атрибутами державності, автор: Йошка Фішер, 2000; саме серед прихильників федералізму зародилась ідея прийняття Європейської конституції, ініціатива президента Німеччини Й.Рау та канцлер Г.Шрьодер (квітень 2001р.)).

Ця концепція передбачає створення наднаціональних органів, яким держави-учасники повинні передати частину свого суверенітету. Федералізм дозволяє адекватно здійснити розподіл джерел легітимності та повноважень між різними рівнями влади – місцевим, регіональним, національним і наднаціональним.

Ідеї федералізму також висловлювали Ж. Моне (ідея європейської федерації - спочатку вирішуютьсяпрості завдання об'єднання; інтеграція розвивається “знизу – вверх) та Ж. Делор (ідея галузевого федералізму: прагнення уніфікаціїпри збереженні неоднорідності).

6.Функціональна теорія європейської інтеграції. Неофункціоналізм.

Функціоналізм (або економічна інтеграція європейського типу) (стратегія поглиблення ЄІ - поступове зменшення національного суверенітету шляхом заохочення міжкраїнової технічної співпраці в окремих галузях політики ЄС, наприклад: транспортній, аграрній тощо; автор: Давид Мітрані – виходив з припущення про те, що національні уряди меншою мірою здатні забезпечити добробут громадян, ніж міжнародні “неполітичні інституції”. Був переконаний - прихильність громадян поступово переходитиме від національних урядів до наднаціональних інститутів, які здатні забезпечити значно вищий рівень життя населення).

Нео-функціональнальний підхід (автори: Хаас, Най та Ліндберг, 1950-60рр.; Інтеграція - постійний процес досягнення компромісу через переговори. “Крива досвіду співробітництва” між країнами: досвід співпраці у галузях політики “нижчого рівня” (вугільна, сталеливарна промисловість) сприяє розвитку співпраці в галузях “вищого рівня” (закордонна, оборонна політики); “Ефект переливу (spillover)” співробітництва з однієї сфери до інших; визнавалась важлива роль нац. урядів, існування політичного конфлікту та конкуренції інтересів).