- •1.Основні теорії економічної інтеграції.
- •2. Негативна та позитивна інтеграція за я.Тінбергеном: практичне втілення в єс
- •3.Форми економічної інтеграції за б.Баласою
- •4.Етапи розширення Євросоюзу за п.Савоною та ж.Карло
- •5.Федералістська теорія європейської інтеграції
- •6.Функціональна теорія європейської інтеграції. Неофункціоналізм.
- •7. Теорія міждержавно-правового регулювання
- •8. Теорія «Європи регіонів»
- •9) Концепції гнучкої інтеграції в єс
- •10) Концепція «концентричних кіл»
- •11) Концепція ключових (піонерних) груп
- •12) Концепція вибіркової інтеграції
- •13) Концепція різношвидкісної інтеграції
- •14) Створення єс та основні етапи його розвитку
- •16) Сучасні позиції єс в глобальній економіці
- •17) Цілі та завдання єс
- •18) Лісабонська стратегія єс (2000-2010)
- •19) Стратегія «Європа 2020»
- •20. Договірно-правова основа єс.
- •21. Правова система єс: нормативні акти первинного і вторинного права єс
- •22.Акти первинного права: класифікація та значення для європейської інтеграції.
- •23. Значення і структура Угоди про єс.
- •24. Характеристика Угоди про Функціонування єс.
- •25. Нормативні акти вторинного права: їх класифікація та особливості.
- •26. Феномен м’якого права в єс (“білі книги”, “зелені книги”, керівні принципи, послання, декларації та ін.)
- •27. Інституційна будова єс, гілки влади.
- •28. Принципи та механізми взаємодії між інституціями єс.
- •29. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Євр. Парламенту.
- •30. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Ради Міністрів єс.
- •31. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Європейської Комісії.
- •32. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Європейської Ради.
- •33. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Європейського Суду.
- •34. Особливості формування та процедури прийняття бюджету єс.
- •36. Механізми та інструменти виконання бюджетту єс
- •37. Компліментарна модель фінансування європейських проектів
- •38.Структурні фонди єс та фонд Згуртування
- •39. Основні напрями бюджетної політики єс на 2007-2013 рр.
- •40.Фінансова перспектива єс на період 2014-2020.
- •41. Сутність та класифікація політик Європейського Союзу.
- •42. Основні горизонтальні політики єс (соціальна, регіональна, конкурентна, екологічна)
- •43. Секторальні політики єс (сап, енергетична, технологічна, промислова)
- •44. Зовнішні політики єс (торговельна, допомоги з розвитку)
- •45. Політики щодо громадян єс
- •46 Монетарна політика Євросоюзу
- •47 Чинники та етапи запровадження євро.
- •48. Маастрихські критерії конвергенції та механізми забезпечення фінансової дисципліни в зоні євро.
- •49. Спільні та відмінні риси країнових моделей в єс.
- •50. Класифікація соц.-економічних моделей в єс за а.Сапіром.
- •51. Сутність та особливості континентальної моделі розвитку (Австрія, Бельгія, Німеччина, Франція та Люксембург).
- •52. Сутність та особливості англосаксонської моделі розвитку (Великобританія, Республіка Ірландія).
- •53. Сутність та особливості нордичної (скандинавської) моделі розвитку (Данія, Фінляндія, Швеція та Норвегія).
- •54. Сутність та особливості середземноморської моделі розвитку (Греція, Італія, Португалія та Іспанія)
- •55. Позиції фрн в глобальній та в європейській економіці.
- •56. «Соціальне ринкове господарство» в фрн (модель л.Ерхарда)
- •57. Особливості німецької економічної моделі.
- •58. Сучасна трансформаційна модель розвитку фрн.
- •59. Структура господарства фрн.
- •60.Характеристика провідних німецьких тнк та їх впливу на європейську економіку.
- •61.Зовнішньоекономічні зв’язки фрн.
- •62.Позиції Франції в світовій економіці та в Європейському Союзі.
- •63.Еволюція французької моделі господарства.
- •64.Основні напрями політики «дирижизму» та індикативного планування у Франції.
- •65.Сучасна структура економіки Франції.
- •66.Провідні французькі корпорації, їх конкурентні позиції у глобальній економіці.
- •67. Особливості зовнішньоекономічних звязків Франції
- •68. Місце Великобританії в світовій економіці та єс. «Особливе» членство в Євросоюзі.
- •69. Трансформація британської моделі розвитку («тетчеризм») у 70-80-х р.Р.
- •70. Характерні риси формування моделі «акціонерного капіталізму» у Великобританії.
- •71. Галузева структура гос-ва Великобританії.
- •72. Провідні британські корпорації та їх роль в світовій економіці.
- •73. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Великобританії.
- •74.Місце Ірландії у світовій економіці та особливі позиції в єс.
- •75.Чинники формування економічного дива в Ірландії.
- •76.Структура господарства та особливості зовнішньоекономічних зв’язків Ірландії.
- •77.Причини і напрямки трансформації сучасної економічної моделі Ірландії.
- •79. Галузева спеціалізація південноєвропейських країн.
- •80. Особливості та причини неефективності середземноморської моделі розвитку в умовах глобальної нестабільності.
- •81. Позиції Італії в європейській та світовій економіці.
- •82. Особливості італійської моделі розвитку
- •83.Галузева структура господарства Італії
- •84. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Італії
- •85 Позиції скандинавських країн в світовій та в європейській економіці
- •86 Особливості розвитку економіки скандинавських країн. Еволюція соціальної моделі.
- •87 Суть та національна специфіка швецької моделі
- •88. Інноваційні моделі розвитку конкурентоспроможності скандинавської економіки
- •89.Модель Рена-Мейднера та її трансформація
- •90.Позиції нових (з 2004 р.) країн-членів єс в європейській економіці.
- •91.Спільні та відмінні риси трансформаційних процесів в державах цсє.
- •92.Польська економічна модель. Особливі позиції країни в єс.
- •93.Модель «шокової терапії» л. Бальцеровича та наслідки її реалізації у Польщі.
- •94.Структура господарства Польщі.
- •95.Угорська економічна модель «градуалізму».
- •96.Структура господарства Угорщини.
- •97.Особливості економіки Чехії та Словаччини.
- •98. Специфіка використання новими країнами-учасницями єс структурних фондів єс та фонду Згуртування.
- •99. Проблема формування оптимальної територіальної моделі Європейського Союзу.
- •100. Сутність та структура Копенгагенських критеріїв членства в єс
- •101.Позиції України в європейській економіці.
- •102.Структура зовнішньої торгівлі України з єс.
- •103. Основні напрямки розвитку інвестиційного співробітництва України з єс.
- •104.Основні напрямки конвергенції України та єс.
- •105. Інституційні основи зближення.
- •106.Гармонізація горизонтальних та секторальних політик України та єс.
- •107.Єврорегіональне співробітництво України та єс.
- •108. Послання Європейської Комісії Європарламенту «Ширша Європа-сусідство» (2003 р.) та перспективи розвитку відносин України з єс.
- •109.Перспективи укладення Угоди про асоціацію України з єс.
- •110.Перспективи укладення Угоди про поглиблену звт між Україною та єс.
- •1. Основні теорії економічної інтеграції.
46 Монетарна політика Євросоюзу
Монетарна політика ЄС. Стабільність цін – основна мета монет політики. Основна мета Європ Центр Банку і монетарної політики, за яку він несе відповідальність, визначається Договором, як підтримка стабільності цін. Монетарна політика шляхом підтримки стабільності цін найкращим чином сприяє покращ ек перспектив та підвищ стандартів і життєвого рівня громадян в Європі. Існує декілька шляхів, через які стабільність цін сприяє активізації ек діяльності та підвищенню зайнятості: 1)стабільні ціни забезпечують прозорість зміни відносних цін, що дає можливість фірмам та споживачам бути краще поінформованими при прийнятті рішень щодо споживання та інвестицій, а це в свою чергу дозволяє ринку розподілити ресурси більш ефективно та підвищити продукт-ть використ ресурсів ек-ки в цілому. 2), зменшуються надбавки, пов'язані з ризиковими колив % ставки, що є стимулом для інвестув. Така монетарна політика сприяє ефективнрозвитку ринку капіталу і через збільш інвестицій дає поштовх ек зростанню. 3) за стабільних цін менш ймовірно, що індивіди чи фірми будуть ухилятись від продуктио використ ресурсів для зменш впливу інфляції, тобто розміщувати гроші чи інші фінансові капітали у товарно-матеріальні запаси, а не в інвестиції. 4) стабільні ціни зменш протиріччя, коригують очікування та неправильні стимули, які можуть спотворити поведінку агентів ек-ї діяльності у податковій та соціальній політиках під час інфляції. 5) підтримка стабільності цін запобігає несправедливому перерозподілу багатства і доходу, який виникає під час різких коливань цін. Тобто стабільні ціни допомаг підтрим соціальну єдність і політ стаб-ть. Визначення стабільності цін ЄЦБ Керівна Рада в 1998 p:"Стабільність цін визначається як зміна Гармонізованого Індексу Споживчих Цін для країн Євро-зони на рівні нижче 2% за рік". В той же час наголошується, що мова йде про середньостр період, тобто короткостр коливання впродовж декількох тижнів чи місяців є допустимими. Загалом, кількісна інтерпретація цінової стабільності має сенс, оскільки це визначення робить більш прозорим та зрозумілим застосування тих чи інших інструментів монет політики; дає громадськості орієнтир, якого буде намагатись дотримуватися ЄЦБ; робить більш прогнозов інфляційні очікування. Гармонізов Індекс Споживч Цін (НІСР) Керівна Рада ЄЦБ визначає стабільність цін в термінах змін Гармоніз Індексу Споживчих Цін (НІСР) для країн євро-зони. Концептуальна робота по визначенню НІСР проводилась Європ Комісією (Eurostat) в тісній співпраці з національними статистичними інститутами. Активний вклад внесли також Європ Монетарн Інститут (ЕМІ) та ЄЦБ. Стаб цін визнач як зміна гармонізов індексу споживчих цін для країн Єврозони на рівні нижче 2% за рік.
47 Чинники та етапи запровадження євро.
Створюючи графік переходу до Європейського валютного союзу, ЄвропейськаКомісія розробила детальнішу періодизацію цього процесу, ніж було
встановлено Маастрихтським договором. Нереалізовану частину другогоетапу, а також третій етап було поділено на три конкретніші фази "А","Б" і "В".
Фаза "А": підготовка до Європейського валютного союзу (травень 1998 — 31грудня 1998 р.). У цей період Європейська Рада визначила перелік країн,що задовольняють критерії конвергенції до ЄВС. Водночас було здійсненопевні підготовчі заходи:
визначено й оголошено фіксовані ставки обмінних курсів національних валют країн — членів ЄВС щодо евро;• створено Європейський центральний банк і Європейську системуцентральних банків;• розпочато виробництво банкнот і монет, деномінованих у евро;
• прийнято необхідну юридичну базу для створення ЄВС;
• створено національну систему органів кожної країни-члена для керівництва переходом до нової валюти;
• доручено банкам та іншим фінансовим установам розробити детальні плани
переходу на валюту евро.Фаза "Б": початок існування Європейського валютного союзу (1 січня
1999р. — 31 грудня 2001 p.). Основним досягненням цієї фази стало запровадження нової валюти евро у безготівкових розрахунках. Цей період
збігається з початком третього, останнього етапу створення ЄВС і передбачає такі заходи:
• остаточну фіксацію обмінних курсів національних валют щодо евро;• початок здійснення єдиної кредитно-грошової і валютної політики у
межах ЄВС;• передачу повноважень щодо здійснення валютної політики Європейському
центральному банку;• повний перехід Європейської системи центральних банків на здійснення
валютних операцій у евро;• випуск державних боргових зобов'язань у евро;• встановлення в усіх країнах ЄВС однакових відсоткових ставок;• початок функціонування платіжної системи TARGET (Транс-європейської
автоматизованої системи розрахунків у режимі реального часу).Фаза "В": остаточний перехід до єдиної валюти евро (1 січня 2002 р. —
липень 2002р.). День 1 січня 2002 року ще називають "E-day" — днем, коли
евро стала єдиною законною валютою на території Європейського валютного
союзу. У цьому зв'язку передбачалося:• січень — червень 2000 р. — випуск в обіг готівкових банкнот і монет
евро, подвійне функціонування в обігу національних валют і евро;• з 1 липня 2002 р. — припинення обігу і знищення національних валют
країн — членів ЄВС;
• остаточний перехід банків і фінансових установ на єдину валюту і конвертація в евро всіх платіжних засобів;• початок використання державними установами, приватними фірмами і громадянами виключно валюти евро.Виникнення європейського валютного союзу і запровадження єдиної валюти
ЄвроО 1 січня 1999 р. почався третій етап валютної інтеграції в межах ЄС і була запроваджена єдина європейська валюта евро.Згідно з результатами Брюссельського саміту 1998 року до євро-зони
увійшли 11 країн ЄС: Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Іспанія, Італія,Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія і Франція.
Національні валюти цих країн були котировані в евро за офіційнимобмінним курсом на 1 січня 1999 р.
1 евро = 40,3399 бельгійського франка 1,95583 німецької марки 166,386 іспанської песети 6,55957 французького франка 0,787564 ірландського фунта 1936,27 італійської ліри 40,3399 люксембурзького франка 2,20371 голландського гульдена 13,7603 австрійського шилінга 200,482 португальського ескудо 5,94573 фінської марки
1 січня 2000 р. до Європейського валютного союзу приєдналась Греція. Курс грецької драхми до евро було встановлено на рівні 340,75 грецькоїдрахми.
Ці конверсійні курси евро залишалися незмінними до 1 січня 2002 р. Курс евро до валют інших країн, у тому числі до долара США, не є фіксованим і
визначається ринковими механізмами на світових валютних біржах.З 1 січня 1999 р. припинила своє існування європейська розрахункова грошова одиниця ЕКЮ (код за ISO XEU/954), яку було замінено на евро успіввідношенні 1:1.Валюта евро отримала свій логотип і код за ISO (International Standart Organization) — EUR/978.З появою евро до світових базових міжбанківських відсоткових ставок*
додається ставка EURIBOR (Euro Interbank Offered Rate). Дизайн євро монет і євробанкнот було затверджено у 1996 р. на Дублінському самітіЄвропейської Ради. Передбачається, що монети евро виготовлятимуть у
різних державах, кожна з яких розміщуватиме на зворотному боці зображення за власним вибором. На євробанкнотах передбачалося розміщувати графічні зображення архітектурних споруд країн ЄС, серед
яких переважатимуть мости та арки — символи дружби і єднання народів.Обсяг першого випуску валюти евро становив 75 млрд, з них 45 млрд евро надійшло на рахунки німецького бундесбанку.До 1 січня 2002 р. планувалося надрукувати 12 млрд євробанкнот і викарбувати 70 млрд євромонет.
