46 Монетарна політика Євросоюзу

Монетарна політика ЄС. Стабільність цін – основна мета монет політики. Основна мета Європ Центр Банку і монетарної політики, за яку він несе відповідальність, визначається Договором, як підтримка стабільності цін. Монетарна політика шляхом підтримки стабільності цін найкращим чином сприяє покращ ек перспектив та підвищ стандартів і життєвого рівня громадян в Європі.  Існує декілька шляхів, через які стабільність цін сприяє активізації ек діяльності та підвищенню зайнятості:  1)стабільні ціни забезпечують прозорість зміни відносних цін, що дає можливість фірмам та споживачам бути краще поінформованими при прийнятті рішень щодо споживання та інвестицій, а це в свою чергу дозволяє ринку розподілити ресурси більш ефективно та підвищити продукт-ть використ ресурсів ек-ки в цілому. 2), зменшуються надбавки, пов'язані з ризиковими колив % ставки, що є стимулом для інвестув. Така монетарна політика сприяє ефективнрозвитку ринку капіталу і через збільш інвестицій дає поштовх ек зростанню. 3) за стабільних цін менш ймовірно, що індивіди чи фірми будуть ухилятись від продуктио використ ресурсів для зменш впливу інфляції, тобто розміщувати гроші чи інші фінансові капітали у товарно-матеріальні запаси, а не в інвестиції. 4) стабільні ціни зменш протиріччя, коригують очікування та неправильні стимули, які можуть спотворити поведінку агентів ек-ї діяльності у податковій та соціальній політиках під час інфляції. 5) підтримка стабільності цін запобігає несправедливому перерозподілу багатства і доходу, який виникає під час різких коливань цін. Тобто стабільні ціни допомаг підтрим соціальну єдність і політ стаб-ть.  Визначення стабільності цін ЄЦБ Керівна Рада в 1998 p:"Стабільність цін визначається як зміна Гармонізованого Індексу Споживчих Цін для країн Євро-зони на рівні нижче 2% за рік". В той же час наголошується, що мова йде про середньостр період, тобто короткостр коливання впродовж декількох тижнів чи місяців є допустимими. Загалом, кількісна інтерпретація цінової стабільності має сенс, оскільки це визначення робить більш прозорим та зрозумілим застосування тих чи інших інструментів монет політики; дає громадськості орієнтир, якого буде намагатись дотримуватися ЄЦБ; робить більш прогнозов інфляційні очікування. Гармонізов Індекс Споживч Цін (НІСР)  Керівна Рада ЄЦБ визначає стабільність цін в термінах змін Гармоніз Індексу Споживчих Цін (НІСР) для країн євро-зони. Концептуальна робота по визначенню НІСР проводилась Європ Комісією (Eurostat) в тісній співпраці з національними статистичними інститутами. Активний вклад внесли також Європ Монетарн Інститут (ЕМІ) та ЄЦБ. Стаб цін визнач як зміна гармонізов індексу споживчих цін для країн Єврозони на рівні нижче 2% за рік.

47 Чинники та етапи запровадження євро.

Створюючи графік переходу до Європейського валютного союзу, ЄвропейськаКомісія розробила детальнішу періодизацію цього процесу, ніж було

встановлено Маастрихтським договором. Нереалізовану частину другогоетапу, а також третій етап було поділено на три конкретніші фази "А","Б" і "В".

Фаза "А": підготовка до Європейського валютного союзу (травень 1998 — 31грудня 1998 р.). У цей період Європейська Рада визначила перелік країн,що задовольняють критерії конвергенції до ЄВС. Водночас було здійсненопевні підготовчі заходи:

визначено й оголошено фіксовані ставки обмінних курсів національних валют країн — членів ЄВС щодо евро;• створено Європейський центральний банк і Європейську системуцентральних банків;• розпочато виробництво банкнот і монет, деномінованих у евро;

• прийнято необхідну юридичну базу для створення ЄВС;

• створено національну систему органів кожної країни-члена для керівництва переходом до нової валюти;

• доручено банкам та іншим фінансовим установам розробити детальні плани

переходу на валюту евро.Фаза "Б": початок існування Європейського валютного союзу (1 січня

1999р. — 31 грудня 2001 p.). Основним досягненням цієї фази стало запровадження нової валюти евро у безготівкових розрахунках. Цей період

збігається з початком третього, останнього етапу створення ЄВС і передбачає такі заходи:

• остаточну фіксацію обмінних курсів національних валют щодо евро;• початок здійснення єдиної кредитно-грошової і валютної політики у

межах ЄВС;• передачу повноважень щодо здійснення валютної політики Європейському

центральному банку;• повний перехід Європейської системи центральних банків на здійснення

валютних операцій у евро;• випуск державних боргових зобов'язань у евро;• встановлення в усіх країнах ЄВС однакових відсоткових ставок;• початок функціонування платіжної системи TARGET (Транс-європейської

автоматизованої системи розрахунків у режимі реального часу).Фаза "В": остаточний перехід до єдиної валюти евро (1 січня 2002 р. —

липень 2002р.). День 1 січня 2002 року ще називають "E-day" — днем, коли

евро стала єдиною законною валютою на території Європейського валютного

союзу. У цьому зв'язку передбачалося:• січень — червень 2000 р. — випуск в обіг готівкових банкнот і монет

евро, подвійне функціонування в обігу національних валют і евро;• з 1 липня 2002 р. — припинення обігу і знищення національних валют

країн — членів ЄВС;

• остаточний перехід банків і фінансових установ на єдину валюту і конвертація в евро всіх платіжних засобів;• початок використання державними установами, приватними фірмами і громадянами виключно валюти евро.Виникнення європейського валютного союзу і запровадження єдиної валюти

ЄвроО 1 січня 1999 р. почався третій етап валютної інтеграції в межах ЄС і була запроваджена єдина європейська валюта евро.Згідно з результатами Брюссельського саміту 1998 року до євро-зони

увійшли 11 країн ЄС: Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Іспанія, Італія,Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія і Франція.

Національні валюти цих країн були котировані в евро за офіційнимобмінним курсом на 1 січня 1999 р.

1 евро = 40,3399 бельгійського франка 1,95583 німецької марки 166,386 іспанської песети 6,55957 французького франка 0,787564 ірландського фунта 1936,27 італійської ліри 40,3399 люксембурзького франка 2,20371 голландського гульдена 13,7603 австрійського шилінга 200,482 португальського ескудо 5,94573 фінської марки

1 січня 2000 р. до Європейського валютного союзу приєдналась Греція. Курс грецької драхми до евро було встановлено на рівні 340,75 грецькоїдрахми.

Ці конверсійні курси евро залишалися незмінними до 1 січня 2002 р. Курс евро до валют інших країн, у тому числі до долара США, не є фіксованим і

визначається ринковими механізмами на світових валютних біржах.З 1 січня 1999 р. припинила своє існування європейська розрахункова грошова одиниця ЕКЮ (код за ISO XEU/954), яку було замінено на евро успіввідношенні 1:1.Валюта евро отримала свій логотип і код за ISO (International Standart Organization) — EUR/978.З появою евро до світових базових міжбанківських відсоткових ставок*

додається ставка EURIBOR (Euro Interbank Offered Rate). Дизайн євро монет і євробанкнот було затверджено у 1996 р. на Дублінському самітіЄвропейської Ради. Передбачається, що монети евро виготовлятимуть у

різних державах, кожна з яких розміщуватиме на зворотному боці зображення за власним вибором. На євробанкнотах передбачалося розміщувати графічні зображення архітектурних споруд країн ЄС, серед

яких переважатимуть мости та арки — символи дружби і єднання народів.Обсяг першого випуску валюти евро становив 75 млрд, з них 45 млрд евро надійшло на рахунки німецького бундесбанку.До 1 січня 2002 р. планувалося надрукувати 12 млрд євробанкнот і викарбувати 70 млрд євромонет.