41. Сутність та класифікація політик Європейського Союзу.

Політика ЄС – сукупність інструментів та механізмів для здійснення тієї чи іншої стратегії інтеграційного угрупування через систему визначених на певний час (як правило на 7 років) пріоритетів, що відповідають загальним завданням відповідного документу Євросоюзу (приміром Agenda-2000).

Політика ЄС включає: правову базу; принципи; концепцію реалізації; механізми (як здійснюється реалізація?); інструменти (за допомогою чого?); паритетний розподіл коштів; моніторинг результатів; аудит витрачання коштів.

Політики ЄС: 1. Горизонтальні: регіонального та локального розвитку, соціальна, податкова, конкуренції, захисту довкілля (екологічна) 2. Секторальні: САП (виділяється окремо з 2007 року), промислова та підприємницька, дослідницька та технологічна, енергетична, транспортна, рибальства. 3. Зовнішні: торговельна, допомоги з розвитку 4. Політики щодо громадян: захисту прав громадян, інформаційна, аудіовізуальна, культурна, освітня, охорони здоров’я.

42. Основні горизонтальні політики єс (соціальна, регіональна, конкурентна, екологічна)

Екологічна Основні завдання та принципи захисту довкілля закріплені в установчих договорах ЄС. Відповідно до статті 174 Розділу ХІХ Договору про заснування Європейської Спільноти політика ЄС у сфері довкілля має на меті зберегти та поліпшити якість довкілля; захистити здоров’я людей; забезпечити розсудливе та раціональне використання природних ресурсів; підтримувати міжнародний діалог з регіональних та світових проблем довкілля.

Потреба Спільноти у встановленні механізму відповідальності за шкоду, заподіяну довкіллю, була формально закріплена у Білій Книзі про відповідальність за шкоду, заподіяну довкіллю, що її було схвалено в лютому 2000 року.

Наразі у сфері охорони довкілля акцент робиться на всебічний розвиток правових інструментів. Так, нещодавно було схвалено Шосту програму дій щодо довкілля, яка формулює пріоритети Європейської Спільноти у цій сфері до 2010 року. Програма дій спрямована, головним чином, на розв’язання чотирьох основних проблем: зміна клімату, збереження рослинної та біологічної розмаїтості, захист довкілля та здоров’я людей, раціональне використання природних ресурсів та утилізація відходів. Програма визначає заходи, спрямовані на досягнення таких пріоритетів: вдосконалене застосування законодавства про довкілля, зростання екологічної складової в інших політиках Спільноти.

«Екологізація» ринку товарів через виробництво продуктів, безпечніших для довкілля протягом їхнього життєвого циклу, є інновацією, яка стала невід’ємною складовою політики виробництва в ЄС.

Конкурентна основні цілі було проголошено Комісією в Дев'ятій доповіді про політику конкуренції. Впровадження цих цілей охоплювало чотири суттєвих завдання, виконання яких вважалося необхідним: а) створення відкритого й об'єднаного ринку, не розділеного обмежувальними й антиконкурентними угодами між фірмами; б) впровадження відповідної ефективної конкуренції на ринках, уникаючи при цьому надмірної концентрації чи будь-яких зловживань домінуючими компаніями; в) досягнення справедливої конкуренції в ринкових відносинах, що включає в себе надання підтримки малим і середнім підприємствам, заходи щодо захисту споживача і переслідування за надання незаконних державних субсидій; г) визначення позиції Співтовариства відносно конкуренції з основними суперниками у світовій економіці, здебільшого Японією і США.

Одна з головних економічних цілей політики Євросоюзу щодо конкуренції виражається в рівні цін. У рішенні в справі ICI Суд постановив, що мета конкуренції відносно цін полягає в утриманні їх на якомога нижчому рівні й підтриманні руху товарів між державами-членами для того, щоб торговельна діяльність могла ґрунтуватися на продуктивності та здатності відповідних підприємств пристосовуватися до реалій ринку.

Регіонального та локального розвитку:

1. регіональна гомогенізація ЄС; 2. конвергенція (соціально-економічна) регіонів; 3. долання диспропорцій розвитку. - Визначення пріоритетності регіонів (індикативний рівень GDP reg <75%GDP of EU) - Принципи регіональної політики: програмування; додатковості (компліментарності); партнерства; субсидіарності. - Європейський фонд регіонального розвитку (1975): співфінансування регіональних операційних програм; система регіональної допомоги; розвиток інфраструктури; надання технічної допомоги; розвиток місцевих ініціатив.

Соціальна політика: - долання економічних й соціальних дисбалансів; - запровадження мінімальних соціальних стандартів; - соціальний прогрес;- флоридизація населення.

Мета соціальної політики ЄС (136-137 ст. Амстердамського договору) - підвищення рівня зайнятості; - поліпшення умов життя й праці; - соціальний захист; - управління людськими ресурсами; - боротьба з соціальною несправедливістю.

Основні документи: - Хартія основних прав робітників (1989)- Європейський пакт зайнятості (1999)

Європейський соціальний фонд (діє з 1958) - скорочення безробіття; - розвиток людських ресурсів; - перепідготовка кадрів; - професійне навчання