31. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Європейської Комісії.

ЄК — унікальна інституція ЄС, що не має аналогів у національних системах урядування.

ЄК часто представляють як виконавчий орган ЄС, хоч насправді вона має обмежені повноваження та можливості втілювати політику ЄС. Точніше роль Комісії відбиває неформальна назва «двигун європейської інтеграції». І не лише тому, що в рамках повноважень першого стовпа вона має майже виняткове право на законодавчу ініціативу, але також і через її історію, склад, культуру й радше європейський, ніж національний світогляд. Крім того, Комісія наглядає за тим, щоб не порушувались угоди, і традиційно захищає інтереси малих держав-членів.

Відповідно до записаного в угодах Комісія має: -розробляти й пропонувати законодавчі акти; -керувати запровадженням політики Співтовариства; -розпоряджатися бюджетом; -підтримувати зовнішні відносини; -наглядати за дотриманням законів Співтовариства; -вказувати шляхи та перспективи розвитку.

Комісія скл. з 27 незалежних членів, разом з Президентом і п'ятьма віце-президентами. Комісію призначають на п'ятирічний термін за згодою країн-членів, рішення про її призначання ухвалює Євр. Парламент. Комісії допомагає в роботі адміністрація, до якої входять генеральні директорати та генеральний секретаріат.

32. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Європейської Ради.

Європейська Рада — означає регулярні зустрічі глав держав та урядів країн ЄС.

Започаткована згідно з комюніке, прийнятому в грудні 1974 р. на закритті Паризького саміту; перше засідання відбулося 10-11 березня 1975 р. в Дубліні. Раніше, від 1961 до 1974 рр., практикувалися європейські конференції на найвищому рівні. Існування Європейської Ради було юридично визнане в Єдиному Євр. Акті, а офіційний статус підтверджено в Договорі про ЄС.

Проводиться щонайменше двічі на рік; президент ЄК бере участь у засіданнях як повноправний учасник. Визначає генеральні політичні напрямки для ЄС та спонукає його до подальшого розвитку.

Європейська Рада або саміт ЄС (не плутати з Радою ЄС) формально не належить до інституцій Союзу; однак лишається «останньою інстанцією» ухвалення багатьох рішень і уособлює міждержавну складову ЄС.

33. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Європейського Суду.

Суд ЄС — одна з семи офіційних інституцій ЄС, найвищий суд ЄС, рішення якого не можуть бути оскаржені.

Суд Європейських Спільнот («Суд ЄС») у скороченні «Суд ЄС» виникає певна двозначність, оскільки абревіатура ЄС закріпилась у мові як відповідник Євр. Союзові. Однак через брак ліпшої пропозиції для скорочення назви «Суд Євр. Спільнот» і не припускаючи можливості вживати натомість термін «Євр. Суд», який традиційно асоціюється з Євр. судом з прав людини, упорядники пропонують все ж вживати «Суд ЄС», пам’ятаючи, що ЄС у цьому випадку – Євр. Спільноти) в Люксембурзі був однією з перших інституцій Спільноти, заснованих Паризьким договором 1951 року. Римський договір 1957 року зобов’язав його наглядати за виконанням усіх європейських договорів.

До складу Суду ЄС входять по одному судді від кожної держави-члена (після останнього розширення – 27), яким допомагають вісім генеральних адвокатів. Суддів і адвокатів призначають за загальної згоди держав-членів на шестирічний термін. Суд може засідати в палатах або збиратися на пленарні засідання для розгляду особливо важливих чи складних справ та на вимогу держав-членів.

Він виконує дві основні функції: -перевіряє на відповідність договорам документи, видані європейськими інституціями та урядами; -тлумачить право Спільноти на запит нац. судів.