- •1.Основні теорії економічної інтеграції.
- •2. Негативна та позитивна інтеграція за я.Тінбергеном: практичне втілення в єс
- •3.Форми економічної інтеграції за б.Баласою
- •4.Етапи розширення Євросоюзу за п.Савоною та ж.Карло
- •5.Федералістська теорія європейської інтеграції
- •6.Функціональна теорія європейської інтеграції. Неофункціоналізм.
- •7. Теорія міждержавно-правового регулювання
- •8. Теорія «Європи регіонів»
- •9) Концепції гнучкої інтеграції в єс
- •10) Концепція «концентричних кіл»
- •11) Концепція ключових (піонерних) груп
- •12) Концепція вибіркової інтеграції
- •13) Концепція різношвидкісної інтеграції
- •14) Створення єс та основні етапи його розвитку
- •16) Сучасні позиції єс в глобальній економіці
- •17) Цілі та завдання єс
- •18) Лісабонська стратегія єс (2000-2010)
- •19) Стратегія «Європа 2020»
- •20. Договірно-правова основа єс.
- •21. Правова система єс: нормативні акти первинного і вторинного права єс
- •22.Акти первинного права: класифікація та значення для європейської інтеграції.
- •23. Значення і структура Угоди про єс.
- •24. Характеристика Угоди про Функціонування єс.
- •25. Нормативні акти вторинного права: їх класифікація та особливості.
- •26. Феномен м’якого права в єс (“білі книги”, “зелені книги”, керівні принципи, послання, декларації та ін.)
- •27. Інституційна будова єс, гілки влади.
- •28. Принципи та механізми взаємодії між інституціями єс.
- •29. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Євр. Парламенту.
- •30. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Ради Міністрів єс.
- •31. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Європейської Комісії.
- •32. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Європейської Ради.
- •33. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Європейського Суду.
- •34. Особливості формування та процедури прийняття бюджету єс.
- •36. Механізми та інструменти виконання бюджетту єс
- •37. Компліментарна модель фінансування європейських проектів
- •38.Структурні фонди єс та фонд Згуртування
- •39. Основні напрями бюджетної політики єс на 2007-2013 рр.
- •40.Фінансова перспектива єс на період 2014-2020.
- •41. Сутність та класифікація політик Європейського Союзу.
- •42. Основні горизонтальні політики єс (соціальна, регіональна, конкурентна, екологічна)
- •43. Секторальні політики єс (сап, енергетична, технологічна, промислова)
- •44. Зовнішні політики єс (торговельна, допомоги з розвитку)
- •45. Політики щодо громадян єс
- •46 Монетарна політика Євросоюзу
- •47 Чинники та етапи запровадження євро.
- •48. Маастрихські критерії конвергенції та механізми забезпечення фінансової дисципліни в зоні євро.
- •49. Спільні та відмінні риси країнових моделей в єс.
- •50. Класифікація соц.-економічних моделей в єс за а.Сапіром.
- •51. Сутність та особливості континентальної моделі розвитку (Австрія, Бельгія, Німеччина, Франція та Люксембург).
- •52. Сутність та особливості англосаксонської моделі розвитку (Великобританія, Республіка Ірландія).
- •53. Сутність та особливості нордичної (скандинавської) моделі розвитку (Данія, Фінляндія, Швеція та Норвегія).
- •54. Сутність та особливості середземноморської моделі розвитку (Греція, Італія, Португалія та Іспанія)
- •55. Позиції фрн в глобальній та в європейській економіці.
- •56. «Соціальне ринкове господарство» в фрн (модель л.Ерхарда)
- •57. Особливості німецької економічної моделі.
- •58. Сучасна трансформаційна модель розвитку фрн.
- •59. Структура господарства фрн.
- •60.Характеристика провідних німецьких тнк та їх впливу на європейську економіку.
- •61.Зовнішньоекономічні зв’язки фрн.
- •62.Позиції Франції в світовій економіці та в Європейському Союзі.
- •63.Еволюція французької моделі господарства.
- •64.Основні напрями політики «дирижизму» та індикативного планування у Франції.
- •65.Сучасна структура економіки Франції.
- •66.Провідні французькі корпорації, їх конкурентні позиції у глобальній економіці.
- •67. Особливості зовнішньоекономічних звязків Франції
- •68. Місце Великобританії в світовій економіці та єс. «Особливе» членство в Євросоюзі.
- •69. Трансформація британської моделі розвитку («тетчеризм») у 70-80-х р.Р.
- •70. Характерні риси формування моделі «акціонерного капіталізму» у Великобританії.
- •71. Галузева структура гос-ва Великобританії.
- •72. Провідні британські корпорації та їх роль в світовій економіці.
- •73. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Великобританії.
- •74.Місце Ірландії у світовій економіці та особливі позиції в єс.
- •75.Чинники формування економічного дива в Ірландії.
- •76.Структура господарства та особливості зовнішньоекономічних зв’язків Ірландії.
- •77.Причини і напрямки трансформації сучасної економічної моделі Ірландії.
- •79. Галузева спеціалізація південноєвропейських країн.
- •80. Особливості та причини неефективності середземноморської моделі розвитку в умовах глобальної нестабільності.
- •81. Позиції Італії в європейській та світовій економіці.
- •82. Особливості італійської моделі розвитку
- •83.Галузева структура господарства Італії
- •84. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Італії
- •85 Позиції скандинавських країн в світовій та в європейській економіці
- •86 Особливості розвитку економіки скандинавських країн. Еволюція соціальної моделі.
- •87 Суть та національна специфіка швецької моделі
- •88. Інноваційні моделі розвитку конкурентоспроможності скандинавської економіки
- •89.Модель Рена-Мейднера та її трансформація
- •90.Позиції нових (з 2004 р.) країн-членів єс в європейській економіці.
- •91.Спільні та відмінні риси трансформаційних процесів в державах цсє.
- •92.Польська економічна модель. Особливі позиції країни в єс.
- •93.Модель «шокової терапії» л. Бальцеровича та наслідки її реалізації у Польщі.
- •94.Структура господарства Польщі.
- •95.Угорська економічна модель «градуалізму».
- •96.Структура господарства Угорщини.
- •97.Особливості економіки Чехії та Словаччини.
- •98. Специфіка використання новими країнами-учасницями єс структурних фондів єс та фонду Згуртування.
- •99. Проблема формування оптимальної територіальної моделі Європейського Союзу.
- •100. Сутність та структура Копенгагенських критеріїв членства в єс
- •101.Позиції України в європейській економіці.
- •102.Структура зовнішньої торгівлі України з єс.
- •103. Основні напрямки розвитку інвестиційного співробітництва України з єс.
- •104.Основні напрямки конвергенції України та єс.
- •105. Інституційні основи зближення.
- •106.Гармонізація горизонтальних та секторальних політик України та єс.
- •107.Єврорегіональне співробітництво України та єс.
- •108. Послання Європейської Комісії Європарламенту «Ширша Європа-сусідство» (2003 р.) та перспективи розвитку відносин України з єс.
- •109.Перспективи укладення Угоди про асоціацію України з єс.
- •110.Перспективи укладення Угоди про поглиблену звт між Україною та єс.
- •1. Основні теорії економічної інтеграції.
29. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Євр. Парламенту.
Європейський Парламент — одна з семи інституцій ЄС, асамблея представників його майже 500-мільйонного населення.
Починаючи з 1979 року Європейський Парламент обирають прямим загальним голосуванням; місця в ньому (Відповідно до Лісабонської угоди кількість депутатів ЄП має зменшитись з 785 до 750, починаючи з 2009 року, тобто після виборів до Європарламенту) розподілені між країнами-членами відповідно до чисельності населення. Парламент виконує такі основні функції: -разом з Радою, бере участь у законодавчому процесі через численні процедури (процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо); -контролює діяльність інституцій Союзу, затверджуючи склад Комісії (та через право висловлювати їй вотум недовіри), а також через письмові й усні запити, які він може адресувати Комісії та Раді; -поділяє з Радою бюджетні повноваження, а саме: ухвалює річний бюджет та контролює його виконання.
Європарламент також призначає омбудсмена, уповноваженого розглядати скарги від громадян Союзу з приводу порушень у діяльності інституцій та органів Спільноти. Зрештою, Парламент може створювати тимчасові комітети з розслідування, чиї повноваження не обмежуються вивченням діяльності інституцій Спільноти, а можуть поширюватись і на дії країн-членів із впровадження політики Спільноти.
30. Склад, повноваження, сфера діяльності, та процедури ухвалення рішень Ради Міністрів єс.
Рада ЄС — інституція ЄС, (Рада або Рада міністрів) головний орган ухвалювання рішень в Європейському Союзі. До її складу входять по одному міністрові від кожної країни Союзу. Залежно від порядку денного, збираються міністри закордонних справ (Рада з загальних справ та зовнішніх відносин), економіки й фінансів (Екофін), сільського господарства тощо — загалом 9 конфігурацій Ради. Кількість засідань протягом року залежить від масштабів та інтенсивності законодавчого процесу в ЄС і політичних рушіїв того чи іншого особливого питання. Деякі конфігурації Ради збираються раз на місяць; інші — раз на півроку. Попри те, що склад Ради міністрів змінюється, це єдина інституція.
Керівництво в Раді здійснює країна-президент, яка змінюється щопівроку (президентство ЄС). Над підготуванням рішень Ради працюють близько 250 робочих груп і комітетів; вони виконують технічну роботу і передають документи в Комітет постійних представників, який здійснює політичну підготовку рішень. Організаційну роботу виконує генеральний секретаріат на чолі з генеральним секретарем Ради. Амстердамський договір зробив генерального секретаря Ради водночас і «Верховним представником» з питань спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП), відтак роботою секретаріату опікується здебільшого його заступник.
Рішення в Раді ухвалюються голосуванням міністрів з держав-членів. Залежно від питання, що розглядається, застосовується один з трьох видів голосування: проста більшість (для процедурних питань); кваліфікована більшість (коли кожна країна має визначену «вагу» голосу) — застосовується за розгляду питань внутрішнього ринку, економічних справ і торгівлі; одностайне рішення — застосовується за розгляду питань про вступ нових членів, оподаткування, проблем СЗБП і правосуддя та внутр. справ.