Білет 1

1. Національно –політичні сили в укр. Революції 1917-1920р.

Не витримавши випробувань війною, російський державний деспотизм упав у кінці лютого 1917р. Переможна революція відкрила широкі можливості для легалізації діяльності політичних партій, створення різноманітних громадянських організацій. Навесні 1917 р. в Україні відновлюють свою діяльність старі та утворюються нові політичні партії – Союз українських автономістів –федералістів (СУАФ). За прикладом Петрограда на початку березня в Україні виникають Ради робітничих і солдатських депутатів. Керовані меншовиками та есерами, вони у той час значної політичної ваги не мали і на владу не претендували. Кожна соціальна група дістала можливість заявити про свої вимоги і наміри. Лідером укр. руху залишалася інтелігенція, завдяки якій творилося підґрунтя. Національний зріз свідчить, що найбільшою групою інтелігенції були українці, значну кількість становили росіяни, меншу – євреї, поляки, німці, болгари, представники інших національностей. Переважна більшість української інтелігенції перебувала за межами політичних партій, маючи аморфні уявлення про м майбутнє Укр.та засоби будівництва нового ладу. Але її найбільш активні і свідомі представники не лише генерували визвольні дії, а й утілювали їх у життя через партійні організації різних напрямів. На лютий 1917р. в Укр. їч діяло близько 20. УСДРП на своїй конференції (3-5 квітня 1917р. у Києві) ухвалила вимогу автономії Укр. як невідкладне завдання пролетаріату по всій Укр. Далі зазначалося, що партія має намір підтримувати принцип федеративного устрою Російської республіки. На початку квітня 1917р. офіційно оформилась УПСР. Делегати установчого зїзду партії визнали найбільшою потребою укр. народу негайне проведення в життя широкої національно- територіальної автономії з забезпеченням прав національних меншостей, і негайне скликання Української установчої ради для вироблення основ і форм автономії. Крім УСДРП та УПСР, у ЦР ключові позиції належали ініціаторам її створення – членам ТУП, які з кінця березня реорганізувались у Союз автономістів –федералістів. Їхній з’їзд у березні 1917 р. прийняв рішення про необхідність усіма засобами творити автономію Укр. На квітневому конгресі відбулося переобрання Ради. Відповідно до запропонованих норм представництва було обрано ЦР у кількості 120 осіб. Вона мала збиратися два рази на місяць для прийняття законів та інших важливих рішень . З розбудовою ЦР, зростання м її авторитету серед широких кіл укр. громадськості стало помітним, що Комітету ЦР усе важче дається зростаючий потік виконавської роботи, а тому 15 червня він ухвалив організувати Генеральний Секретаріат УЦР, який має завідувати справами внутрішніми, фінансовими, продовольчими, земельними, хліборобськими, міжнаціональними.у межах Укр. Після перемоги лютневої революції в Укр. зявилися нарешті сприятливі умови для відродження національної державності укр.. народу. Платформу укр. руху ґрунтовно розробив у свої працях голова Центральної Ради М. Грушевський. Він чітко визначив і обґрунтував сутність головних домагань укр.тієї доби, в яких містилася концепція відродження національної державності.

2. Малоросійська колегія — колегія Російської імперії, утворена 1722 року замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини.

Складалася із шести офіцерів російських полків, розквартированих в Україні. У цивільних справах підкорялася сенату, а у військових — головнокомандуючому військами в Україні. Першу Малоросійську колегію очолював бригадний генерал Степан Вельяминов. Територіально розташовувалася в Глухові. Колегія була найвищою установою в Україні, вище гетьмана. Гетьман мав лише дорадчий голос. У 1727 р. Малоросійська колегія була ліквідована і відновлена влада гетьмана.

3.1. Як називають державу, що виникла 480р. до н. е. та об’єднала ще в ній ще 20 грец. міст на Керчинському

п-ові. -----Боспорське царство

3.2. Яке твердження є правильним?

Конституційний процес в Україні фактично розпочався після прийняття декларації про держ.Суверенітет України.

білет №2

Початок 2 св.війни,її характер.Українське питання в політиці інших країн.

Роз'єднаність українських земель, перебування їх у складі різних держав були не лише болючою проблемою великої європейської нації, а й одним із складних моментів політичного становища в Центральній та Сх Європі передвоєнної доби. Україна постійно привертала увагу багатьох європейських країн, але їх цікавило тільки те, як би загарбати українські землі й перетворити їх на свою колонію. Напередодні Другої світової війни населення Зх Укр. становило близько 7 мли осіб. На всіх цих землях панувала іноземна адміністрація, яка проводила колонізаційну політику. Це викликало обурення українців, призводило до спротиву офіційним властям. У 1925 р. було утворено Українське національне-демократичне об'єднання (УНДО) на чолі з К. Левицьким. У 1929 р. у Відні під керівництвом Є. Коновальця постала Організація українських націоналістів (ОУН), яка ставила за мету здобуття незалежності України. Посилився національно-визвольний рух у Закарпатті. 11 жовтня 1938 р. Закарпаття отримало від Чехословаччини автономію, яка, однак, була ліквідована угорською окупацією. Карпатська Україна, що проголосила свою незалежність 15 березня 1939 р., практично того ж дня припинила своє існування. Угорщина повністю окупувала Закарпаття. Нового удару по західноукраїнських землях було завдано 23 серпня 1939 р., коли В. Молотов і Й. Ріббентроп підписали радянсько-німецький пакт про ненапад. Таємним протоколом передбачалося розмежування сфер інтересів обох держав, а Західна Україна поряд з іншими територіями мала увійти до складу СРСР. Лемківщина та Холмщина потрапляли до німецької зони.

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалася Друга світова війна. 17 вересня польський кордон перетнули війська Червоної армії. Офіційною радянською пропагандою це було кваліфіковано як «визвольний похід» у Західну Україну. 28 вересня СРСР і Німеччина уклали договір про дружбу.

В кінці червня 1940 р. СРСР, скориставшись невтручанням Німеччини та її тиском на румунський уряд, зайняв Бессарабію, заселені українцями території Буковини та румунський округ Герца. Отож відтоді майже всі українські землі були зібрані докупи в межах СРСР. З одного боку, цей факт мав безумовне позитивне значення: возз'єднання західноукраїнських земель об'єктивно відповідало одвічному прагненню нашого народу до єдності, соборності. Але до того ж Сталін прагнув якомога скоріше покласти край визвольному рухові населення Західної України. Для цього застосовувалися не лише репресії. З тактичних міркувань було зроблено ряд кроків, спрямованих на обмеження польського впливу на цих землях.\\\Однак у становищі нових територіальних надбань СРСР домінувало інше. Йшов жорсткий процес насильницької радянізації. Репресії проти населення ставали дедалі більш жорстокими та масовими. З осені 1939 р. за політичними мотивами, як правило, без суду і слідства було репресовано 10% населення Західної України. Довгождане возз'єднання українських земель виявилося кривавим.

22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР. У загарбницьких планах фашистів Україна займала особливе місце. Згідно з планом «Ост» Німеччина мала намір депортувати з України десятки мільйонів людей, переселивши сюди колоністів-німців. Частину її земель передбачалося передати сателітам гітлерівської Німеччини.

Сподівання західних українців на те, що з приходом сюди німців і відступом більшовиків для них настане покращення, не справдилися. Особливо це стало очевидним, що Україна може стати самостійною державою, коли проголошена у Львові 30 червня 1941 р. Українська держава була швидко ліквідована, а ініціаторів прийняття Акта про незалежність України (Бандеру;Стецька) вислано.

По всій Україні встановлювався окупаційний режим, який жорстоко переслідував усіх, хто чинив йому спротив. 20 серпня 1941 р. із значної частини республіки, окупованої німцями, був створений Райхскомісаріат. Однак усе це не могло придушити опір населення. Зокрема, активну боротьбу проти окупантів розгорнули радянські партизанські формування. В окупованому Києві була створена Українська Національна Рада — політично-громадський центр під орудою ОУН. У липні 1944 р. було створено Українську головну визвольну раду.

Події на фронтах, особливо після поразок Німеччини під Сталінградом та Курськом, стали розвиватися вже на користь антигітлерівської коаліції. Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Червоної армії. Почалося визволення Лівобережної України. Червона армія мала потрійну перевагу над німецькою в кількості військ, майже п'ятикратну — в техніці, значна частина якої поставлялася союзними державами, насамперед США та Великою Британією. Поповнена величезними людськими ресурсами, Червона армія розгорнула енергійний наступ. Протягом літа—осені 1943 р. були звільнені Харків, Чернігів, Полтава, у вересні — Донбас, а 6 листопада був звільнений Київ. Переможне форсування Дніпра завершувало корінний перелом у війні.

Зборівський мирний договір це-1649р.- мирний договір, укладений між гетьманом України Б.Хмельницьким і польським кролем Яном 2 Казимиром 8серпня 1649р. у м.зборові після перемоги укр..армії у Зборівській битві 1649р. Договір був підписаний під тиском кримського хана Іслам-Гірея3, який, намагаючись не допустити державного посилення України, підтримав польські домагання на укладення перемир’я.

3.а)Особливості Неолітичної революції

Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства,тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності. б)Написати положення 4 Універсалу УЦР.

Декларував незалежність України. УНР проголошувалася «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу».

Білет 3

1. 19 листопада 1942р. – 2 лютого 1943р. Сталинградська битва, яка поклала початок корінному перелому в війні на користь СРСР. 18 грудня 1942р. – звільнення першого населеного пункту УРСР –с. Півнівки Ворошиловградської обл.(Донбас) 5 липня–23 серпня 1943р. Курська битва в ході якої було визволено лівобережну Україну та Донбас. Вересень 1943р. – героїчна битва за Дніпро (за успішне форсування Дніпра та небачений героїзм 2438 радянським воїнам було присвоєно звання Героя Рад.Союзу) 6 листопада 1943р.визволення Києва. У результаті послідуючих військових операцій були визволено Правобережна і Південа Україна. 8 квітня -12 травня 1944р. Кримська наступальна операція, яка завершилася визволенням Криму. 8 жовтня 1944р. визволення останьогоокупованого фашистами населеного пункту УРСР-с. Лавочне Дрогобицької області.28 жовтня 1944р. (завершилась війна для України), завершилось визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських окупантів з укр.земель. У визволеній Україні брали участь партизанський рух 1943-1944р, партизанів забезпечували зброєю, продовольствієм, медикаментами. В Укр. діяло понад 30 великих з єднань та понад 80 окремих загонів. Дія партизанів узгоджена з операціями Червоної армії,активізація антифашистської боротьби на окупованих територіях.

Наслідки війни:- загальні демографічні втрати під час другої світової війни склали прибл. 14млн. осіб; - матеріальні збитки в укр.. склали прибл. 286 млрд.крб. (42% від загальних УРСР);- зруйновано 714 міст і селищ, 28 тис. сіл і 16,5 тис. промислових підприємств;- руйнація значної частини шкіл, їх матер. бази.

2. Продрозкла́дка — система примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів в 1918-21 роках, введена рішеннями Раднаркому у Радянській Росії і поширена на територію Української Народної Республіки військовою силою.

3. А,В.

4. Бре́стский мир, Брест-Лито́вский (Брестский) мирный догово́р — сепаратный мирный договор, подписанный 3 марта 1918 года в Брест-Литовске представителями Советской России, с одной стороны, и Центральных держав (Германии, Австро-Венгрии, Турции и Болгарии) — с другой. Ознаменовал поражение и выход России из Первой мировой войны.

Білет №4

Білет 4

1)Тоталітаризм (від пізньолатинського totalis - весь, цілий, повний) - одна з форм політичного режиму, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над всіма сферами життя суспільства.

Окремо в ряду тоталітарних держав стояв СРСР. Проголосивши гуманні цілі й осяйні перспективи, сталінське керівництво створило політичну систему, яка мала свої особливості. Сталінська модель суспільства - це так званий революційний тоталітаризм. Причинами встановлення тоталітарного режиму в СРСР були відсутність традицій демократії, низький рівень політичної культури населення, поступове зростання партійного та державного апаратів, диктатури ВКП(б) в політичній сфері, командно-адміністративна система управління державною економікою тощо. Основним методом встановлення та підтримки існування режиму був постійний терор проти всіх груп та верств суспільства. Тоталітарний режим в СРСР фактично був режимом особистої влади Й. Сталіна. Диктатура КПРС, відсутність плюралізму, опозиційних партій і рухів, фактичне позбавлення окремої людини реальної участі в громадсько-політичному житті країни - ці та інші риси були властиві СРСР ще кілька десятиріч і після смерті ''вождя всіх часів і народів''.

Тоталітаризм характеризується ознаками, властивими і для радянської України:

1. Це форма (спосіб) втілення в життя утопічної ідеї, які б вихідні цілі і принципи не були в ній закладені.

2. Нічим не обмежене насильство, диктатура і терор для досягнення цілей. Сила - головний аргумент, а мета виправдовує засоби.

3. Тоталітарний контроль над усім суспільним життям, його уніфікація відповідно до пануючої ідеології правлячої партії, яка володіє монопольним правом на політичну діяльність. Заборона політичної й будь-якої іншої опозиції та вільнодумства.

4. Перетворення всієї власності в державну або у власність слухняних підприємців: неможливість або надзвичайна складність вияву особистої ініціативи у господарській діяльності.

5. Тотальний контроль над особистістю, повне її підпорядкування і підкорення державі, чиновницьке свавілля від імені держави. Створення системи всебічного і постійного впливу на особистість через школу, сім'ю, засоби масової інформації, державні й громадські організації, діяльність яких повністю контролюється партдержапаратом.

6. Тотальний контроль над духовним життям і творчістю.

7. Культ особи вождя і перетворення більшості населення в натовп, слухняний його волі.

8. Послідовний антилібералізм та антидемократизм.

9. Месіанство - віра в життя месії, надлюдини, яка здатна все вирішити.

10. Матеріальне й духовне усамітнення (обособления, автаркія) та самоізоляція.

Після розпаду СРСР і проголошення незалежності України виникла нова суспільна ситуація. Перед молодою суверенною державою, українським народом постали завдання ліквідації наслідків панування тоталітарної системи. Серед цих завдань:

- демонтаж тоталітарних політичних структур і будівництво правової демократичної держави. Формування трьох основних гілок влади - законодавчої, виконавчої, судової - і становлення державних владних структур;

- трансформація централізованої державної економіки в багатоукладну ринкову, орієнтовану на соціальні потреби людей; виховання у громадян бажання і вміння бути власником, господарем; розвиток підприємництва;

- національне відродження, відродження українського менталітету і духовності, оздоровлення міжнаціональних відносин;

- завоювання міжнародного авторитету, встановлення рівноправних зв'язків із світовим співтовариством.

2) ознаками народностей є: наявність єдиної мови й писемності, спільність вірувань, що прийняли форму релігії, і, як правило, територіальна спільність у рамках однієї держави. Для народностей характерна набагато більша єдність культури й соціально-психологічних особливостей; тут уже можна говорити про формування якогось загальноетнічного характеру.

3.1)…закінчення існування СРСР,як республіки.

Білет 5

Примусова колективізація в Україні.Голодомор 32-33рр.

У 1930 році ЦК ВКП(б) Йосип Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. У квітні того року було прийнято Закон про хлібозаготівлі, згідно з яким колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Внаслідок Великої депресії ціни на сільськогосподарську продукцію на Заході стрімко впали. Радянський Союз став на порозі економічної кризи. Щоб заробити валюту, було вирішено збільшити обсяги продажу зерна, внаслідок чого хлібозаготівельні плани різко і невмотивовано зростали, з колгоспів забирався майже весь урожай, що мотивувало селян відмовлятися від праці на землі, і породило масову неконтрольовану урбанізацію. Для боротьби з цим явищем в грудні 1932р було в СРСР було запроваджено внутрішні паспорти.

На фоні цього, продовольче становище українських сіл ставало все важчим. Внаслідок хлібозаготівель в певних сільських районах України почався голод, який тривав до того часу, поки визрів урожай 1932 року. Радянське керівництво ставило перед собою дві мети: 1)загнати селян у колгоспи і збільшити обсяги хлібозаготівель; 2)зламати класовий і національний рух опору, який на хвилях українізації набував обертів.7 серпня 1932р з'явилася постанова відома під назвою «Закон про п'ять колосків», за якої людям фактично було заборонено володіння їжею. 18 листопада 1932р вийшла Постанова ЦК КП(б)У про заходи щодо посилення хлібозаготівель, згідно з якою, як окремі господарства за невиконання планів хлібозаготівель каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м'яса. Відбувалася блокада «чорними дошками».\\\Після запровадження заходів і обмежень, вже на початок 1933 року більшість селян України залишилися без їжі. 22 січня 1933 було прийнято закон «Про запобігання масового виїзду селян, які голодують»: заборонявся виїзд за межі території Радянської України та Кубані. Навесні 1933 року селян привчали працювати в громадському господарстві шляхом організації харчувальних пунктів на польових станах. Для цього держава виділила частину раніше відібраного зерна.Голод 1932-33рр – штучний, організований тоталітарною владою СРСР. Причини голоду: 1)прагнення тоталітарного режиму СРСР посилити свої позиції; 2)прагнення влади приборкати укр. селянство, яке чинило опір колективізації; 3)встановлення нереальних для селян норм хлібозаготівлі, вилучення продовольчих запасів, експорт хліба; 4)посилення державного тиску на селянство («Закон про 5 колосків»); 5) недостатній рівень радянської або міжнародної допомоги голодуючим.

Оскільки голод 1932-33рр мав штучний і організований характер, він переріс у голодомор, який став формою терору голодом, засобом морального тиску на суспільство, жорстокою платою за сталінські модернізацію та «великий перелом».

Наслідки голодомору: 1)масові жертви в Укр (3,5 – 8 млн осіб); 2)придушення опору укр. селянства колективізації; 3)завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення селян; 4)переселення селян з Росії в Укр.

Кошовий отаман – це виборна службова особа в Запорозькій Січі (16-18ст), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу. Очолював Кіш Запорозької Січі. Кошовий отаман до середини, 17ст. часто називався гетьманом. Під час воєнних походів влада отамана була фактично необмеженою, але в мирний час найважливіші питання військового і політичного характеру виносив на розгляд ради старшин і військової ради.

3.1 Цитата з документу. Щось про РНК, котрі здавали питання про бажання остановити війська. (питання - що це за документ?) 3.2 Встановити вірні відповіді(приклад і що це є) інфляція, депопуляція, трудова міграція

Билет №6 Опишіть перші державні утворення на території України.

В І тис. до н.е. на території України з'являються перші залізні знаряддя праці. До цього часу вона була заселена різними за походженням народами. Тут жили пращури слов'ян - місцеві землеробські племена. Згодом на українські землі приходять кочовики. Першими з них були кіммерійці, які належали до іраномовних груп населення. Вони першими опанували технологію залізоробного виробництва з болотяних руд. Основна діяльність кіммерійців пов'язана з військовими походами. Вершники були значною військовою потугою. Кіммерійці не мали постійних осель. Вони об'єднувалися у племена, а ті, в свою чергу, у союз племен на чолі з вождем.

Наприкінці VII ст. до н.е. кіммерійців витиснули іраномовні племена скіфів, які мали чисельну перевагу, були краще зорганізовані та військово вишколені. Очолювали племена скіфів царі з необмеженою владою (представники єдиної династії, що, безумовно, зміцнювало таку державу). Також скіфи мали свою міфологію, віру, торгували з грецькими колоніями у Причорномор'ї.

Геродот вирізняв серед них царських скіфів (берега Азовського м. і у степовий Крим), скіфів-кочовиків (степи Наддніпрянщини), скіфів-орачів (лісостепова зона) і скіфів-землеробів (між Дніпром і Дністром).

В кінці VI в. до н.е. скіфи сформували свою державу, поділену на три частини, кожен з керівників якої був верховним царем. Але на кін IV - поч III ст до н.е. становище Скіфії різко погіршилося через природні фактори. Окрім цього, у III столітті до н.е. на території Пн Причорномор'я з поволзько-приуральських степів прийшли сармати, які витиснули скіфів. Частина скіфського населення відійшла на південь і створила дві Малих Скіфії: першу - у Нижній Наддніпрянщині й Північному Криму, друга - у степовому і передгірному Криму зі столицею у Неаполі, поблизу теперішнього Бахчисараю.

2.Реєстрові козаки - частина українського козацтва, прийнята на воєнну службу польсько-литовською владою і записана в окремий список — реєстр, звідки й назва реєстрові козаки. Військо реєстрових козаків було створене універсалом короля Сигізмунда ІІ Авґуста 2 червня 1572, коли було доручено коронному гетьманові Ю. Язловецькому найняти з низових козаків на службу 300 осіб.

3. 1- Встановить послідовність: А.Створення реєстрового козацтва.1572 Б.створення пересопницького євангелія1561 В. Початок правління Д.Многогрішного1669 Г.Ліквідація київського удільного князівства.1471

Б,В,Г,А 2- (були наведені тверженя, потрібно було обрати що таке "Індустріалізація"

Індустралізація- система заходів,спрямований на прискорений розвиток промисловості з метою технічного переоснащення економіки і зміцнення оборотоздатності країни; процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства і перехід на цій основі від аграрного до індустріального суспільства; забезпечила перевагу промисловості над сільськім господарством, важкої індустрії над легкої. Індустріалізація як світовий економічний процес зумовила другий етап науково технічної революції.

Білет 7.

Галицько-Волинське князівство – спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі.

Га́лицько-Воли́нське князі́вство (1199—1349) — південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Р. Мстиславичем.

Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицькі, Перемишльські, Звенигородські, Теребовльські, Володимирські, Луцькі, Белзькі і Холмські землі, а також території сучасного Поділля і Бессарабії.

Князівство проводило активну зовнішню політику у Східній і Центральній Європі Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13 ст— також Золота Орда і Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство укладало союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.

Гал-Вол князівство занепало через відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці. У зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, н 1349 році Галичина була поступово захоплена Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.

Взагалі Галицько-Волинська держава - спадкосмниця Київської Русі. Наприкінці Х — в першій половині XI ст. адміністративним осередком земель Волині Підкарпаття був Володимир — місто, що його заснував і назвав своїм ім'ям князь Володимир Святославич. Він передав управління цим краєм Всеволодові, який був сином Володимира.Місто Володимир стало осередком єпископства і самим головним центром розвитку культури у регіоні. Після смерті Ярослава Мудрого влада на Волині часто переходила з рук в руки. Трохи по-іншому склалась доля Прикарпаття. Тут вже в 1084 р. утворилися три князівства, в яких панували брати Ростиславичі, правнуки Ярослава Мудрого. Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за часу правління синаВолодимира- Ярослава Осмомисла. Його володіння сягали вздовж Дністра досить далеко на південь; навіть землі в нижній течії Пруту й Дунаю опинились у певній залежності від Галича. Зростало значення Дністра у міжнародній торгівлі, що, в свою чергу, сприяло розвиткові міст князівства. Галицький князь користувався авторитетом на міжнародній арені, підтримував дипломатичні взаємини не лише з сусідами, а й із Візантією, Священною Римською імперією. Об'єднання Волині і Галичини незважаючи на міжусобні війни між окремими князями, Волинська і Галицька земля здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні взаємини. Ці взаємини стали передумовою об'єднання Волині й Галичини в одному князівстві. Романові Мстславичу вдалось домогтися сполучення під своєю владою Волині й Галичини в одне князівство. Незадовго до смерті Роман утвердився і в Києві.

Індустріалізація - це... система заходів,спрямований на прискорений розвиток промисловості з метою технічного переоснащення економіки і зміцнення оборотоздатності країни; процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства і перехід на цій основі від аграрного до індустріального суспільства; забезпечила перевагу промисловості над сільськім господарством, важкої індустрії над легкої. Індустріалізація як світовий економічний процес зумовила другий етап науково технічної революції.

3. Документ, в якому Україну проголосили УНР, це...4 універсал З яких подій розпочалось намагання Литви на чолі з Вітовтом зберегти свою незалежність

наступ Литовської держави на Придніпров'я

білет 8

Українські землі у складі Речі Посполитої Після Люблінської унії 1569 року Велике князівство Литовське втратило не лише свої землі, а й державне значення. Рівноправна унія двох самостійних держав не злагодилась.Але найбільших втрат зазнали національне життя та традиції українського народу. Останню надію на своє відродження поховала українська державність: польський адміністративно-територіальний поділ, мова, католицька віра були поширені на всю Україну.Майже відразу ж після Люблінської унії починається інтенсивна роздача земель магнатам та шляхті на Київщині, Брацлавшині, Переяславщині. До кінця XVI ст. більшість українських земель опинилася під владою магнатів Вишневецьких, Замойських, Конєцпольських, Тарновських. Найбільше отримали Вишневецькі: їхні володіння охоплювали майже всю Полтавщину та частину Чернігівщини. Оскільки ці землі були малозаселені, в них для заохочення переселенців встановлювались "пільгові роки" (віл 20 до 40), протягом яких селяни не сплачували податків і не відробляли панщини. Це привело до швидкого заселення цих земель селянами з усіх частин України.Після Люблінської унії литовські політики все ще плекали надію на повернення українських земель, але війна з Московською державою змушувала Литву дотримуватись унії з Польщею. У1576 році королем Польщі було обрано Стефана Баторія. Його рішучість у боротьбі з Москвою, тактовне поводження з Литвою згуртували Річ Посполиту. Після смерті Стефана Баторія Литва знову зробила спробу розірвати відносини з Польщею, але примирилася на кандидатурі Сигізмунда НІ, шведського королевича. Його правління тривало 45 років і було найтяжчим часом для України і навіть для Польщі, оскільки все правління Сигізмунда III було заповнене війнами за шведську та московську корони. В історії України ця війна важлива тим, що вперше в ній виступило як самостійна військова сила українське козацтво.У1598 році зі смертю царя Федора припиняє існування династія Рюриковичів. Почалися затяжні московсько-польські війни, активну участь у яких брали українські сил и.Польща не відмовляється від планів приєднання до Речі Посполитої Московської держави навіть після обрання на Земському Соборі 1613 року царя Михайла — з династії Романових.У1613—1624 роках син Сигізмунда III — королевич Влади слав організував похід на Москву, але зазнав невдачі. Після смерті Сигізмунда 111 Москва намагалася взяти реванш і у 1632 році виступила проти Польщі, але в битві під Смоленськом зазнала поразки. У1634 році між Річчю Посполитою та Московською державою було підписано "вічний мир", за яким Смоленська та Чернігово-Сіверська земля остаточно закріплялися за Польсько-Литовською державою.У польсько-московських війнах значну роль відігравало українське козацтво. У війську Сигізмунда НІ було 30 000 козаків. У битві під Смоленськом у 1632 році польське військо складалося з 9090 поляків і 20 000 українських козаків.На початку XVIІ ст. козаки стають силою, яка починає відігравати суттєву роль в історії Речі Посполитої.

Неолітична революція- історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства, використання глиняного посуду. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності, розквіту родового ладу та виникнення сусідської общини.