17. Цілі та завдання єс

Головними цілями ЄС згідно ст.3 Договору про Європейський Союз є:

• сприяння миру, дотримання цінностей ЄС та добробут його населення;

• забезпечення простору свободи, безпеки та правосуддя без внутрішніх кордонів, в якому вільний рух осіб поєднується з заходами зовнішнього прикордонного контролю, регулювання імміграції, надання притулку та боротьби зі злочинністю;

o створення внутрішнього ринку, який буде сприяти сталому розвитку ЄС, що базуватиметься на:

- сталому економічному зростанні та ціновій стабільності;

- конкурентоспроможній соціальній ринковій економіці, спрямованій на забезпечення повної зайнятості та соціального прогресу;

- високому рівні захисту навколишнього середовища.

В свою чергу спільний ринок ЄС:

• сприятиме науково-технічному прогресу

• боротиметься з соціальним виключенням та дискримінацією

• сприятиме соціальній справедливості та захисту

• забезпечуватиме рівність між жінками та чоловіками

• сприятиме солідарності між поколіннями та захисту прав дитини

• підтримуватиме соціальне, економічне, територіальне згуртування та солідарність між державами-членами

• поважатиме багату культурну та мовну різноманітність, охоронятиме та розвиватиме культурну спадщину Європи.

• ЄС встановлює економічний та валютний союз та єдину валюту- євро

• у відносинах з іншими країнами ЄС захищатиме свої цінності та інтереси, а також своїх громадян

• сприятиме забезпеченню миру, безпеки, сталого розвитку Землі, солідарності та взаємної поваги між народами, вільної та справедливої торгівлі, ліквідації бідності, захисту прав людини, а також суворому дотриманню й розвитку міжнародного права, включаючи повагу до принципів Статуту ООН.

Головними цілями Європейського Союзу у відповідності із Амстердамським договором є:

• створення міцного союзу народів Європи;

• сприяння збалансованому та тривалому економічному прогресу завдяки ліквідації внутрішніх кордонів, посиленню економічної і соціальної взаємодії;

• утвердження власної ідентичності в міжнародній сфері шляхом проведення спільної зовнішньої політики і політики в галузі безпеки, а в перспективі - і спільної оборонної політики;

• розвиток співробітництва в юридичній сфері;

• збереження та примноження загального добробуту.

18. Лісабонська стратегія єс (2000-2010).

2000 року відбувся Лісабонський сам­міт Європейської Ради, яким було ухвалено ключовий стратегічний документ ЄС - «План економічного та соціального оновлення для Європи до 2010 року», що в широкому вжит­ку отримав назву Лісабонської стратегії.

Згідно з Лісабонською стратегією, перед­бачалося до 2010 року перетворити економі­ку Європейського Союзу на найефективнішу у світі структуру, орієнтовану на розвиток і залучення високих технологій, шляхом:

* створення консолідованої, динамічної та орієнтованої на високі технології еконо­міки;

* забезпечення прискореного й сталого економічного зростання;

* забезпечення повної зайнятості як клю­чової мети економічної та соціальної по­літики, включаючи зниження рівня без­робіття до того, якого вже досягнуто в найуспішніших країнах-членах;

* модернізацію соціальної політики.

Економіка знань та іновації офіційно проголошені пріоритетами ЄС протягом останніх двох десятиліть. Прийнята в 2000 р. Ліс-ка стратегія ЄС стала відповіддю на виклики глобалізації та вимоги подальшої розбудови сус-ва знань, і поставила за мету к 2010 р. «найбільш конкурентоспроможної в світі динамічної економіки, заснованої на знаннях» шляхом формування інформаційного сус-ва, Європейського дослідницького та інноваційного простору; ств сприятливого середовища для започаткування та розвитку інноваційного бізнесу, перш за все – середнім та малим п-вам. Досягнення поставленої мети мало бути забезпечене через виконання низки стратегічних завдань: темпів ек зростання 3% на рік, інвестицій в дослідження і розробки в обсязі 3% від ВВП, рівня зайнятості 70% від працездатного населення. Ліс-ка стратегія, незважаючи на завищені цілі, зіграла роль дієвого каталізатора інноваційного розвитку країн ЄС в довгостроковому періоді. Водночас протягом 2000-2003рр відбулося скорочення темпів зростання економіки ЄС з 3.9% до 1.2-1.3% на рік через погіршення світової конюктури на тлі падіння біржових індексів провідних фін центрів, приєднання до ЄС 10 «нових держав», відсутність адресної відповідальності за реалізацію стратегії. Відрахування в науку в середньому по ЄС наблизились до 2%. Рівень зайнятості в 2005 р. був вище 65%, показавши зростання на 0.8% порівняно з 2000 р. Проаналізувавши сильні та слабкі сторони ЄС, Європейською Радою в 2005 році було прийнято Оовлену Лісабонську стратегію,яка полягала в підвищенні конкурентоспроможності через забезпечення зайнятості населення та сталого ек зростання на основі знань та інновацій. Проте під час кризи в 2009 р. відбулося падіння світового ВВП на 2.2%, пік падіння ВВП в ЄС був в ІІ кв 2009 р. – 4.9% порівняно з відповідним періодом попереднього року. Проте вже в 2010 році ВВП ЄС показав зростання в межах 1.8%