72. Причини і напрямки трансформації сучасної економічної моделі Ірландії.

Фінансово-економічна криза 2008-2011 років стала сигналом до необхідності трансформаційних змін економічної моделі Ірландії. Витоки кризи: Дисбаланс в структурі економіки: надмірна частка сектору будівництва у ВВП (близько 12% ВВП), Зростання зарплат (->аутсорсінг корпорацій у країни Сх. Європи), Зростання цін на нерухомість (на 130% протягом 10 років), Надмірна частка забудовників та девелоперів у структурі позик банків (28%).

Розгортання кризи: Падіння попиту на нерухомість (зниження цін на житло на 47% з 2007 року)-> підрив позицій банків, Рекапіталізація банків урядом ->надмірний дефіцит бюджету (32,4% від ВВП у 2010р.)

Напрямки трансформації: Ірландський національний план оздоровлення економіки 2011-2014: Зниження соц. Видатків, Підвищення існуючих та впровадження нових податків (ПДВ до 23%; впровадження податку на нерухомість), Посилення контролю за банківським сектором.

72. Позиції південноєвропейських країн у світовій та європейській економіці.

Населення: Італії – 12% від нас.-ня ЄС, Іспанія – 9,15%, Греція – 2,14%, Португалія – 2,10%.

ВВП за ПКС (у % до ВВП ЄС): Італія – 12,1%, Іспанія – 9,1%, Греція – 1,6%, Португалія – 1,8%. За ІЛР в світі: Італія – 24 місце, Іспанія – 23, Греція – 29, Португалія – 41.

Характеристика середземноморської економічної моделі: низький рівень державних соціальних видатків у порівняні з попередніми моделями; низький рівень соціальних видатків балансується частково сильною підтримуючою роллю сімейних зв’язків. Сім’ї грають велику роль у забезпечені домівки та грошової підтримки; соціальні видатки переважно спрямовані на пенсії, існує значна сегментація платежів; соціальна система передбачає захист зайнятості та механізми раннього виходу на пенсію для вилучення певної частини осіб з ринку праці; проф.спілки є важливим елементом у централізованому процесі переговорів щодо зарплат та умов праці; рівень зайнятості, особливо для жінок, є досить низьким.

За Індексом Глобальної Конкурентоспроможності країни займають досить невисокі позиції: Італія - 42 місце, Греція – 96, Іспанія – 36, Португалія - 49

Всім країнам притаманне відставання за показниками стабільності макроекономічного середовища, розвитком фінансового ринку та ефективністю ринку праці. Для Італії та Греції характерною є також низька ефективність державних інституцій.

72. Галузева спеціалізація південноєвропейських країн.

Італія. Гаузева спеціалізація: туризм, машинобудування, металургія, хімічна промисловість, автомобілі, текстиль, одяг, взуття, кераміка. Анрарна промисловість: фрукти, овочі, цукровий буряк, соя, зерно, маслини, яловичина, молочні продукти, риба. На відміну від Північно-Західної Європи, в сільському господарстві Італії домінує рослинництво. На першому місці за вартістю в ньому стоять так звані «середземноморські продукти». Природне середовище для них сприятливе саме на півострові й островах. Овочів (і ранніх, і пізніх) тут вирощують більше, ніж у Великобританії, Франції та Німеччині разом узятих. Найбільше значення має культура томатів. Італія є великим виробником і експортером (як правило, перше або одне з перших місць у світі) також фруктів, особливо груш і персиків, апельсинів, лимонів, винограду й вина. Разом з Іспанією вона утримує першість у вирощуванні оливок, але олія є продуктом внутрішнього споживання. Виробництво вина, якість якого, порівняно з французькими винами, нижча, і олії зосереджене здебільшого на фермах. Середземноморські продукти домінують у сільськогосподарському експорті. В територіальному плані вони займають прибережні частини Апеннінського півострова і острова Сицилія.

Італія є важливим виробником зерна. Вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь і рис. Значні площі зайняті під цукровими буряками і картоплею. Це культури Паданської низовини. Щоправда, тверда пшениця для виготовлення макаронів (макарони з томатною пастою є найпоширенішою стравою італійців) культивується в межах Півдня. Власної пшениці не вистачає, її імпортують. Рис Італія експортує в інші країни Європи.

В міру економічного розвитку країни все більшого значення набуває тваринництво, хоча умови Середземномор'я для нього не можна вважати сприятливими. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, птицю. Італія є значним виробником м'яса й сиру. Частина продуктів тваринництва, включаючи вовну, а також кормове зерно, імпортується. 

Енергетика. Італія залежить від імпорту енергоресурсів. а стандартами ЄС, сільське господарство Італії недостатньо ефективне.

Іспанія. Галузева сп.-я: текстиль і одяг, взуття, їжі, напої, метали і металеві вироби, хімікати, суднобудування, автомобілебудування, верстатобудування, туризм, глини і вогнетривкі вироби, ліки, медичне обладнання. Аграрна сп.-я: зерно, овочі, маслини, цитрусові, цукровий буряк, яловичина, молочні продукти, риба.

Греція. Галузева сп.-я: туризм, харчова і тютюнова промисловість, текстиль і хімікати, вироби з металу, видобуток, нафта. Аграрна сп.-я: пшениця, кукурудза, ячмінь, цукрові буряки, оливки, помідори, вино, тютюн, картопля, яловичина, молочні продукти.

Португалія. Португалія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: текстильна та легка промисловість, деревообробна та паперова, металургійна, нафтопереробна, хімічна, гірнича, рибна, виноробство. У пром-сті переважають великі підприємства транснаціональних і національних монополій, бл. 2/3 промислового потенціалу зосереджено на Атлантичному узбережжі країни. Розвинута нафтохімічна і гірничодобувна пром-сть. Транспорт: автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Однак, за західноєвропейськими стандартами транспортна мережа розвинена недостатньо. Галузева сп.-я: текстильні вироби, одяг, взуття, дерев’яні і пробкові вироби, папір, хімічні речовини, автозапчастини обробної промисловості, неблагородні метали, молочні продукти, вино та інші продукти, фарфор і кераміка, вироби зі скла, технології, телекомунікації, суднобудування і ремонт, туризм. Аграрна сп.-я: зерно, картопля, помідори, оливки, виноград, вівчарство, велика та мала рогата худоба, птиця, молочні продукти, риба.