74. Особливості інтеграції у різних регіонах світу. Регіональні економічні організації.

Сьогодні у світі нараховується близько 20 економічних угрупо­вань. Серед них можна виділити: в Західній Європі - Європей­ський Союз (ЄС) і Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ); у Північній Америці - Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА); в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні - Тихо­океанське економічне співтовариство (АТЕС).

Утворився Європейський Союз в 1967 р. на базі злиття органів трьох раніше самостійних регіональних організацій, створених шіст­кою провідних європейських країн - ФРН, Францією, Італією, Нідер­ландами, Бельгією і Люксембургом:

1) Європейського об'єднання вугілля і сталі (угода укладена в 1951 p., а набула чинності в 1952 p.);

2) Європейського економічного співтовариства (Римська угода про створення ЄЕС укладена в 1957 p., а набула чинності в 1958 p.);

3) Європейського співтовариства з атомної енергії (угода набула чинності в 1958 p.).

Розвиток інтеграції в рамках ЄС пройшов всі етапи: від зони вільної торгівлі до економічного і валютного союзу.

Наведемо склад найбільших міжнародних регіональних торговельних блоків:

1. Європейський Союз (ЄС) - - Австрія, Німеччина, Велика Британія, Італія, Ірландія, Франція, Іспанія, Португалія, Фін­ляндія, Швеція, Данія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Греція.

2. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) - СІЛА, Канада, Мексика.

3. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) - Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн.

4. Організація азійська-тихоокеанського економічного співробіт­ництва (АТЕС) - Австралія, Бруней, Малайзія, Сінгапур, Таї­ланд, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Японія, Південна Корея, Китай, Канада, СІЛА, Мексика, Чилі.

5. МЕРКОСУР - Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай.

6. Південноафриканський комітет розвитку (САДК) - Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, Пів-денно-Африканська Республіка, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве.

7. Західноафриканський економічний і валютний союз (ЮЕМОА) - Кот д'Івуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі.

8. Швденноазшська асоціація регіонального співробітництва (СААРК) - Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Не­пал.

9.Андський пакт •- Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Бо­лівія.

75. Основні етапи розвитку західноєвропейської інтеграції та механізми управління єс.

Цілі західноєвропейської інтеграції еволюціонували з плином часу. У процесі свого розвитку вона пройшла наступні основні етапи:

Етап зони вільної торгівлі (1958-1969 р.).

У цей період інтеграція знаходилася на рівні зони вільної торгівлі: відповідно до Римського договору були поступово скасовані мита і кількісні обмеження на взаємну торгівлю, установлені загальний митний тариф і введений, загальна митна політика по відношенню до третіх країн.

З 1962 року була введена в дію єдина сільськогосподарська політика.

Етап митного союзу (1968-1976 р.)-

етап активного розвитку переваг митного союзу і зовнішньоторговельної політики стосовно третіх країн, спочатку в рамках шести країн-засновників, а пізніше - у рамках постійно розширюється ЄС за рахунок вступу Данії, Ірландії і Великобританії в 1973 році і Греції, Португалії й Іспанії - на початку 80-х років.

Цілеспрямована єдина сільськогосподарська політика . З 1979 року початку функціонувати європейська валютна система.

Етап спільного ринку (1987-1992 р.).

На основі Єдиного європейського акта, а також підписаного в 1985 році документа White Paper про програму створення внутрішнього ринку країни ЄС ліквідували бар'єри, що залишилися, на шляху пересування товарів і факторів виробництва.

Етап економічного союзу (з 1993 року - по сьогодення).

Посилення політичної інтеграції і форсований розвиток валютного союзу на основі підписаного на початку 1992 року в голландському місті Маастрихті договору про Європейський союз. З 2001 року 12 країн увели єдину валюту- євро. Управління ЄС здійснюють п'ять головних інституціональних органів - Європейська Рад, Комісія ЄС, Рада Міністрів, Європейський парламент і Суд ЄС.

Європейський парламент - представницький і консультативний орган ЄС. Секретаріат парламенту знаходиться а Люксембурзі, сесії проходять у Страсбурзі, комітети засідають у Брюсселю.

Парламент приймає рішення разом з Європейською Радою з питань внутрішнього ринку, бюджету ЄС, прийняття нових членів, висновку угод про асоціації з країнами, що розвиваються, і співробітництві з країнами з перехідною економікою.

Європейська Рада -директивний орган ЄС, що збирається на періодичні засідання (не рідше двох разів у рік) у складі голов держав, урядів членів ЄС і голови Комісії Головою Ради є глава держави або уряду країни ЄС, що змінюється кожні 6 місяців.

Рада ЄС - міжурядовий орган ЄС.

Засідання проводяться: у міру необхідності і збираються, у залежності від обговорюваних питань, на рівні міністрів закордонних справ, фінансів, економіки, сільського господарства, транспорту і т.д.

Комісія ЄС - наддержавний виконавчий орган ЄС.

Складається з членів, призначених урядами країн ЄС на п'ятирічний термін.

Члени Комісії не можуть одержувати яких-небудь інструкцій від своїх урядів і зобов'язані діяти в інтересах співтовариства в цілому. Кожний з них відповідає за визначену сферу діяльності ЄС.

Голова Комісії призначається за домовленістю між урядами країн ЄС і за узгодженням з Європейським парламентом на п'ять років.

Комісія керує повсякденною діяльністю ЄС, готує пропозиції на розгляд Ради ЄС, здійснює контроль за виконанням рішень

Суд ЄС - верховна судова дистанція ЄС, яка складається із 13 суддів, призначених на шість років за взаємною згодою між урядами країн ЄС.

Суд спостерігає за однаковістю застосування правових документів ЄС, визначає відповідність законодавству правових актів Комісії і Ради і виносить рішення з питань застосування законодавчих норм ЄС, якщо такі питання передаються на його розгляд національними судами країн ЄС.

Правові документи, прийняті цими органами ЄС, можуть мати одну з наступних форм: постанови, директиви,рішення , рекомендації.